Тема:Правові основи управління обороною України

План

1.Організаційно-правові засади управління обороною;

2. Збройні Сили України, їх види;

3.Порядок комплектування Збройних Сил України;

4.Поняття військової служби-на само опрацювання;

5.Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про загальний військовий обов'язок і військову службу- на само опрацювання;

                                                       1.

В адміністративно-правовій теорії та практиці державного управління до сфери адміністративно-політичної діяльності належать такі галузі, як:

- оборона,

- національна безпека,

- внутрішні справи,

- закордонні справи,

- юстиція.

Діяльність органів виконавчої влади в цих галузях здійснюється по декільком основним напрямам,серед яких є:

1)Діяльність,спрямована на забезпечення дотримання режиму законності і порядку в даних галузях;

2)Планування напрямів розвитку відносин в даних галузях;

3)Подання рекомендацій щодо внесення змін в певні нормативно-правові акти,які повинні закріплювати відносини в даних галузях управління.

Однією з основних функцій держави є забезпечення її безпеки посягання на територію держави воєнних угруповань,окремих осіб.

 Оборона України — це комплекс політичних, економічних, екологічних, воєнних, соціальних і правових заходів щодо забезпечення незалежності, територіальної цілісності, захисту інтересів держави й мирного життя народу України. Захист Вітчизни є конституційним обов'язком кожного її громадянина, оскільки оборона країни належить до найважливіших функцій держави та є справою всього народу.

    Мета оборони України є створення необхідних умов для запобігання воєнному нападу й збройної відсічі можливій агресії проти України в будь-який час і за будь-яких обставин.

Воєнна доктрина-це принципові положення,які напрям розбудови обороноздатності та поведінці країни на зовнішній арені.

Основні положення воєнної доктрини:

- не визнає війну як засіб розв'язання міжнародних проблем;

- прагне до нейтралітету й додержання неядерних принципів не приймати, не виробляти й не набувати ядерної зброї;

- не має територіальних претензій до кожної держави й не бачить у жодному народові образ ворога;

- ніколи першою не розпочне бойових дій проти будь-якої країни, якщо сама не стане об'єктом агресії.

Джерела права,що регулюють адміністративні засади управління обороною:

1)Конституція України;

2)Закон України «Про оборону»

3)Закон України «Про Раду Національної безпеки України»

Органи виконавчої влади та законодавчої влади,що здійснюють свою діяльність в галузі оборони України:

- Верховна Рада України – до повноважень належать:

А) оголошення за поданням Президента України стану війни й укладення миру, схвалення рішень Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;

Б) затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Збройних Сил України;

В) схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України;

Г) затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію.

- Президент України - гарант держ. суверенітету і територіальної цілісності,повноваження Президента:

А) призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України;

Б) здійснює керівництво та приймає рішення в сфері оборони держави, що надалі затверджуються законодавчим органом.

- Кабінет Міністрів України,його повноваження:

А) визначає обсяги для потреб оборони й Збройних Сил,

Б) чисельність громадян України, які підлягають призову на строкову військову службу, порядок проходження ними військової служби й ведення обліку військовозобов'язаних і призовників та порядок проходження альтернативної служби.

В)створює та забезпечує мобілізування.

- Міністерство оборони України,повноваження:

А) несе повну відповідальність за розвиток і підготовку військової справи;

Б) оцінює військово-політичну обстановку та визначає рівень воєнної загрози;

В) бере участь у розробці проекту воєнної доктрини й формуванні оборонного бюджету України;

Г) розробляє та подає на розгляд Президентові України проекти державних програм будівництва й розвитку Збройних Сил України,

                                                         2.

    Збройні Сили України є військовою державною структурою, призначеною для збройного захисту суверенітету, незалежності, територіальної цілісності та неподільності України від воєнного нападу або загрози воєнного нападу ззовні.

 Збройні Сили України складаються з:

- військових об'єднань,

-  з'єднань,

- частин,

- підрозділів,

- військових установ і навчальних закладів.

До складу Збройних Сил України входять:

1.Сухопутні війська (війська наземної оборони);

2.Війська повітряної оборони (військово-повітряні сили й сили протиповітряної оборони);

3.Військово-Морські Сили.

Адміністративна структура Збройних Сил України складається з:

1) Президента України як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України- здійснює безпосереднє керівництво в сфері обороноздатності;

2) Міноборони України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики в сфері оборони та військового будівництва, мобілізаційну й бойову готовність і підготовку Збройних Сил України до виконання покладених на них завдань;

3) Генеральний штаб-окрема складова частина оборони України,що здійснює контроль за виконанням наказів.

Значне місце в управлінні Сухопутними військами Збройних Сил України відводять трьом оперативним командуванням:

- Південному,

- Західному,

- Північному.

До системи Сухопутних військ України входять:

- п'ять армійських корпусів,

- сім окремих механізованих бригад,

- дві артилерійські дивізії та інші військові частини.

                                                      3.

Комплектування Збройних сил України-це діяльність,що пов’язана з кадровим забезпеченням ЗСУ.

Загальний військовий обов'язок включає:

- підготовку громадян до військової служби;

- приписку (реєстрацію) до призовних дільниць;

- прийняття й призов на військову службу;

- проходження за призовом або добровільно військової, або альтернативної (невійськової) служби;

- виконання військового обов'язку в запасі;

- дотримання правил військового обліку

Лекція №27

Тема: Основи адміністративно-правової організації управління економікою, соціально-культурною сферою та адміністративно-політичною сферою. Організаційно правові засади державного управління а адміністративному праві.

План

1. Адміністративно-правова організація та мета державного управління.

2. Правові засади організації державного управління.

1.

Управління виступає особливою соціальною сферою, що виникає виходячи з потреб суспільства, як самодостатня система. Здійснюється управління, як в державних, так і в недержавних формах, шляхом організації діяльності спеціально створеної групи ОВВ. Управління має політичний характер та розглядається з соціально-економічної та філософської точки зору.

Сутність державного управління полягає у виконанні законів та інших правових актів ОДВ. В цьому аспекті виконання виступає основною ознакою державного управління, здійснення якого покладено на відповідні ОВВ.

Адміністратвно-правова організація управління (державне управління) полягає у виконавчій і розпорядчій діяльності системи суб`єктів покликаних здійснювати на основі законів та інших НПА прогнозування і координацію діяльності різних ланок цієї системи, облік і контроль за розпорядженням матеріальними ресурсами, кадрову роботу, застосуваня моральних і матеріальних стимулів і заходів адміністративно дисциплінарного впливу.

Основні форми виконавчої і розпорядчої діяльності:

· проведення матеріальних, технічних і організаційних дій, що випливають із призначення того чи іншого органу;

· укладання адміністративних і цивільно-правових угод стосовно управління чи майнових інтересів конкретного органу;

· видання в межах компетенції актів управління;

· здійснення заходів заохочення (моральні і матеріальні);

· застосування на основі закону, примусових заходів в адміністративному порядку;

Основні ознаки державного управління:

· державне управління і його організація, мають за мету створення сприятливих умов для функціонування ОВВ;

· державне управління вимагає чіткого врегулювання статусу суб`єктів державного управління і взаємовідносин у межах і поза межами цієї системи (недержавне правове управління);

· національні органи ДУ повинна забезпечити правильний вибір суб`єктів і об`єктів управлінської діяльності, синхронізувати їх суспільні відносини;

· ознаками державного управління в аспекті економіки виступає співвідношення доцільності та економічності;

· АП має визначити роль ВВ в суспільстві;

Фундаментальні аспекти сучасного державного управління:

· вдосконалення і укріплення зв`язків у процесі виконавчої та розпорядчої діяльності між ОВВ різних ланок державного управління (недержавного або соціального управління);

· децентралізація, розширення самостійних державних підприємств і установ у вирішенні основних завдань управління: економічних, соціальних, структурних, кадрових;

Елементи організації управління:

· ОВВ;

· органи, що входять в організаційний механізм здійснення виконавчої влади (органи державного управління), але прямо не належать до ОВВ;

· опосередковані ОВВ;

· норми адміністративного права, за допомогою, яких встановлюється статус усіх ланок управління, їх службовців, межі взаємовідносин, правову відповідальність суб`єкта.

Головна мета державного управління - це створення найсприятливіших умов для функціонування ОВВ, що відповідають інтересам громадянського суспільства та держави.

Завдання державного управління:

· розв`язання питань стосовно системи і структури ОУ, залежно від їх функціонального призначення;

· рожмежування компетенції між відповідними суб`єктами державного управління; ОВВ;

· встановлення завдань ОВВ, корегування функцій, прав, обов`язків;

· врегулювання правових форм взаємодії вищих і нижчих ланок адміністративної системи;

· вибір оптимальних методів управлінської діяльності та форм їх реалізації та інше;

Узгодження єдності завдань та цілей, що стоять перед ОВВ досягається за допомогою правових форм, єдності правової природи ОУ та характеру функцій, що ними виконуються;

Конструктивні основи побудови системи управління:

І. Державне управління залежить від сфери, де здійснюється таке управління, тобто співвідношення між суб`єктом і об`єктом управління. Дана конструкція має дві основні платформи:

· підпорядкування;

· децентралізація;

Підпорядкування - це принцип організації апарату державного управління, що грунтується на наявності декількох ланок управління, наявності структурних підрозділів, та комплексу, що складається з правового статусу та внутрішніх зв`язків. Управлінські зв`язки зводяться до відносин загального безпосереднього, прямого і оперативного підпорядкування.

Загальне підпорядкування - виражається в тому, що повноваження вищого органу не зосереджено на конкретних питаннях керівництва підпорядкованих йому об`єктах, здійснюється шляхом встановлення певних правил, обмежень координації та проведення контролю або нагляду.

Безпосереднє - обумовлене значними організаційними та правовими зв`язками, відсутністю проміжних ланок, розв`язання кадрових питань, питань дисциплінарної відповідальності, скасування актів чи їх зміна. За безпосереднього підпорядкування об`єкт перебуває у відомстві суб`єкта управління.

Пряме - передбачає безпосередні відносини між керівником і підлеглим, або вищим і нижчим органом.

Оперативне - передбачає юридичну залежність одного суб`єкта від іншого лише з конкретних питань, не підпорядкованість один одному в інших формах.

ІІ. Конструкція недержавного або соціального управління - визначається наявністю декількох форм:

1. Внутрішнє підпорядкування - як правило воно пряме або безпосереднє, визначається структурою певного підприємства недержавної форми власності і обумовлене ієрархічним управлінням.

2. Зовнішня форма - передбачає наявність господарських та фінансових зв`язків з іншими підприємствами, забов`язання перед ОВВ здійснення такого питання на основі оперативності та адміністративної взаємодії.

ІІІ. Децентралізована форма державного та соціального управління має соціально-культурний аспект, особливо розвинена в галузі економіки, оскільки існує багато підприємств державної та недержавної форми власності.

Головне призначення ОУ - це здійснення в інституті галузі чи сфери її підприємств, установ та організацій, функцій координації та регулювання діяльності, у відповідності до чого і формується система управління.

2.

Правові засади організації ДУ - це комплекс законодавчих актів, які регулюють наявну систему державного та недержавного управління, в юридичній формі встановлюють заборони та обмеження в управлінні, визначають компетенцію, передбачають наявні права та обов`язки всіх учасників управління.

Правові основи організації складаються з чинних джерел права, які умовно можна поділити на:

· загальні НПА (КУ, ЗУ " Про звернення громадян " та інше.

· спеціальні НПА, що мають галузевий характер (ЗУ " Про ОВС ", ЗУ " Про СБУ ", ЗУ " Про освіту " та ін.).

· НПА, що видаються в межах компетенції відповідних ОВВ (акти ПУ, укази або розпорядження КМУ, накази Міністерств та відомств, постанови ОМС).

Лекція 28