Розвиток автоматизованих систем управління (АСУ)

Перші ідеї про створення автоматизованих систем управління належать видатному радянському кібернетику А.І. Китову. Перша пропозиція створити в СРСР загальнонаціональну комп'ютерну мережу багатоцільового призначення, в першу чергу для економічного управління в масштабі всієї країни, поступила безпосередньо зі Збройних сил СРСР від інженер-полковника Анатолія Івановича Китова. Таку пропозицію у вигляді офіційної письмової доповіді М.С.Хрущову та детально розробленого проекту було зроблено в 1959 році. На жаль, вище партійне керівництво не дало тоді хід цій розробці Китова й вона не була реалізована, але з цього почалася історія автоматизованих систем управління.

Наступним кроком в створенні АСУ можна вважати роботи В.М. Глушкова в цьому напрямі. В своїх спогадах він розповідав: «напрям, який було заявлено нами відразу, але ми не змогли у той час знайти об'єкти, людей – це управління економічними системами: підприємствами, галузями промисловості, і, нарешті, створення загальнодержавної автоматизованої системи і республіканської. Тут роботи розвернулися, починаючи з 1962 р. із створення ескізного проекту, а по конкретним системам управління підприємствами, АСУ, – починаючи з 1963-1964 рр. Напрям, який ми вибрали, полягав в тому, щоб зробити не індивідуальну, а типову систему, скажімо, машинобудівних і приладобудівних підприємств».

В ці ж роки починаються роботи по створенню перших АСУ в США, проте їх масштаби та потужність поступалися радянським. На початку 60-х років в США вже була в цілому відома методологія та комп’ютерна програма автоматизованого управління на виробництві, проте вона вирішувала лише проблему своєчасного замовлення на комплектуючі та «зборку». Технологія отримала назву MRP (Material Requirements Planning). Взагалі в США, Англії, такі автоматизовані системи мали здебільшого вигляд комп’ютерних мереж для обміну інформацією, а не для здійснення управління.

В СРСР під керівництвом В.М. Глушкова та В.І. Скурихіна, а також А.О. Морозова у 1965 р. почалася розробка першої АСУ «Львів» для автоматизації процесу виробництва на Львівському телевізорному заводі «Електрон», яка в 1967 році була введена в експлуатацію. Як результат, «впровадження системи «Львів» призвело до значного зростання ефективності управління підприємством, виробничо-господарської діяльності в цілому, забезпечило додаткове збільшення випуску продукції на 7%, зниження рівня запасів на 20%, прискорення оборотності оборотних коштів на 10%, скорочення інженерно-технічного і адміністративно-управлінського персоналу. Економічна ефективність системи складає близько півмільйона рублів економії в рік, термін окупності її – 1 рік». Подібна до «Львова» АСУ – «Гальванік» була впроваджена на київському заводі «Арсенал». Ці системи не мали аналогів у світі. Основні принципи АСУ «Львів» далі були використані для створення типових та комплексних АСУ підприємств (скорочено - АСУП), зокрема з крупносерійним масовим характером виробництва.

Такою системою стала АСУ «Кунцево» для Московського радіотехнічного заводу, яка була розроблена та з успіхом введена протягом 1967-1970 років. «Цю АСУП вже відрізняла типізація проектних рішень, що дає величезні вигоди і переваги. АСУП «Кунцево» стала типовою системою для управління багатономенклатурними підприємствами машинобудівного профілю із змішаним характером виробництва: від одиничного до масового. В результаті такого революційного прориву в короткі терміни були створені високоефективні АСУП для декількох сотень найбільших промислових підприємств країни». Всі ці АСУП (близько 600) були створені на основі «Кунцево».

В цей же час Китов розробляє та впроваджує першу в країні систему для невиробничої сфери – АСУ «Здравоохранение», що заклала основу медичної кібернетики в країні». АСУ «Здравоохранение» також вважалася типовою.

В 1962 році керівництвом СРСР була поставлена задача створення Єдиної державної мережі обчислювальних центрів (ЄДМОЦ), ідею і перший проект якої, як вже було сказано, дав у 1959 році А.І.Китов. В 1964 році проект ЄДМОЦ, який розроблявся під керівництвом В.М.Глушкова, був висунутий на розгляд керівництва країни. «Ми розробили перший ескізний проект Державної мережі обчислювальних центрів, який включав в себе близько 100 центрів у великих промислових містах, центрах економічних районів (тоді 100, а тепер потрібно 200 приблизно). Ці центри з'єднуються широкосмуговими каналами і за ними розподіляються по території відповідно до конфігурації системи зв'язку всі інші центри, зайняті обробкою економічної інформації. Характерною була наявність розподіленого банку даних і можливості безадресного доступу з будь-якої точки цієї системи до будь-якої інформації після автоматичної перевірки повноважень особи, що запитує доступ.

Сьогодні важко уявити собі будь-яку соціальну мережу в Інтернеті, для входу в яку не потрібно було б авторизовуватися; Глушков же запропонував зробити подібне ще 50 років тому. «Віктор Михайлович пропонував систему, яка могла б за допомогою мережі обчислювальних центрів управляти економікою всієї країни в реальному режимі часу на всіх рівнях, від керівництва країни до керівництва безпосередньо підприємством та його підрозділами. При цьому пропонувалося вдосконалення всієї системи управління, планування і прогнозування економіки. Це була, грубо кажучи, АСУ найвищого рівня. Така система дозволяла отримувати, обробляти і представляти для ухвалення управлінських рішень керівництву країни оперативні дані для ухвалення рішень по ефективному плануванню і управлінню. Паралельно з ЄДМОЦ планувалося створення єдиної автоматизованої системи зв’язку країни. Як вже стверджувалося, партійне керівництво СРСР не підтримало цей ескізний проект й взагалі саму ідею створення таких мереж, розцінивши їх як дуже витратні, натомість було проведено в 1965 році економічну реформу. Глушкову запропонували розробляти поки що АСУ не найвищого рівня, а починати з нижчих рівнів. Власне кажучи, так почалися розробки АСУ «Львів». Цю історію В.М.Глушков розповідав пізніше в своїх спогадах. Дещо пізніше почалися роботи по створенню ЄДМОЦ (Єдиної державної мережі обчислювальних центрів), проте вони відбувалися не за такою схемою, як пропонував Глушков (від єдиного центру мереживо розходиться по галузям та об’єктам промисловості), а навпаки (кожна галузь промисловості повинна вибудовувати цю ієрархію сама від нижчих рівнів до вищих, під керівництвом Міністерства, які потім мають об’єднатися в єдиному центрі в одну мережу). Глушков вбачав в такій новій схемі принципову помилковість, так як тоді об’єднання всіх мереж в одну ставало технічно проблематичним, проте роботи було почато. ЄДМОЦ почала створюватися за галузевим принципом.

Паралельно із цим в світі також проводилися роботи по створенню автоматизованих систем, зокрема, управлінням економікою. Визначне місце тут, безперечно, належало роботам Стаффорда Біра та його проекту «Кібернет».

В 1971 році С. Бір отримав пропозицію від президента Чилі Сальвадора Альенде на створення в його країні єдиної автоматизованої системи управління економікою. Будучи представником прогресивних революційних сил, Альенде почав в країні політику масової націоналізації й взяв курс на побудову соціалізму. В листі він пояснював, що економіка країни знаходиться в становищі, «яке дозволяє реалізувати в загальнонаціональному масштабі науковий підхід до управління та організації, оскільки кібернетичне мислення стає необхідністю». Бір прибув до Чилі й фактично роботи почалися з 12 листопада 1971 року.

До єдиної мережі (яка отримала назву «Кібернет») планувалося спочатку підключити декілька підприємств з деяких обраних галузей економіки, з перспективою подальшого росту системи. Вся мережа виходила з так званої ситуаційної кімнати – зали, схожої на кабінет засідань уряду, де були розташовані монітори та пристрої вводу інформації. Це дозволяло ухвалювати рішення колективно на основі актуальної поточної інформації й управляти обраними підприємствами в режимі реального часу. З іншого кінця мережу замикав комп’ютер, що знаходився на об’єкті промисловості або безпосередньо поряд із ним та в який вводилася інформація. Для створення єдиної інформаційної системи передбачалося написання спеціальної комп’ютерної програми «Кіберстрайд». Бір передбачав, що «комплект кібернетичних програм для наших комп'ютерів призначався для обробки інформаційних потоків на всіх рекурсивних рівнях: для видачі сигналів небезпеки в системах, для передбачення будь-яких змін (з тим, щоб заходи вживалися до того, як відбудуться неприємності) і для живлення «фільтру готовності» до дії систем». Вся система Кібернет була поділена на 4 рівні компетентності (фірма, галузь, сектор економіки, держава). Система «Кібернет» була запущена в дію 1 березня 1972 року й показала приголомшливі результати, особливо якщо брати до уваги складну політичну ситуацію в Чилі в ці роки.

В цей час в СРСР продовжувалися роботи по автоматизації управління, створенню АСУ. Негативні зміни в економічній ситуації країни, які були викликані реформами 1965 року, почали даватися взнаки, через що ідеї Глушкова про створення ЄДМОЦ знову набули актуальності. З цього часу ця система почала називатися ЗДАС (Загальнодержавна автоматизована система управління економікою). Сьогодні дуже поширена думка, що ЗДАС так і не була втілена в життя, проте це твердження не є вірним. ЗДАС втілювалася й функціонувала, проте, звісно, далеко не в такому обсязі, як планувалося спочатку. В.В. Глушкова, Е.П. Карпець, А.О. Морозов пишуть, що «в рамках «дев'ятки» оборонних і в ряді інших галузей економіки ідеї В.М. Глушкова впроваджувалися на галузевому рівні та на рівні окремих підприємств. Академік Глушков був науковим керівником найбільших проектів і напрямів в рамках впровадження ЗДАС по всій країні і за кордоном».

Поряд із цим, почалися роботи по створенню автоматизованих систем для закладів оптової та роздрібної торгівлі, які були покликані на зменшення запасів товарів народного споживання, які накопичувалися на складах цих закладів зв’язку з їх перевиробництвом. Як згадує В.П. Шкурба, «задля вирішення цих проблем було прийняте рішення щодо послідовного створення трьох класів автоматизованих систем управління.

Перший клас – автоматизовані системи управління підприємствами роздрібної торгівлі.

Другий – автоматизовані системи управління підприємствами оптової торгівлі.

Третій – автоматизовані системи управління промисловими підприємствами. Створення двох перших класів систем було доручено В.В. Морозу. Автоматизовані системи управління підприємствами роздрібної торгівлі, в першу чергу, повинні охоплювати комплекси завдань складського обліку, товарообігу та кредитної торгівлі». З цією метою було створено АСУ «Гермес-1», розроблену спеціально для київського ЦУМу. «Гермес-1» дала можливість знизити менше ніж за рік наднормативний складський запас цього магазину більш як на 250 тис. карбованців, самі ж витрати на систему реально окупились за рік.

Відмічається, що у другій половині 70-х років в СРСР почався якісно новий етап в розвитку автоматизованих систем управління. На перший план виходить створення комплексних АСУ, «в яких органічно зливаються в єдине ціле питання автоматизованого проектування, автоматизованого управління технологією, автоматизація випробувань готової продукції та автоматизація організаційного управління» [33]. Такі комплексні АСУ були розроблені та впроваджені зокрема на Ульяновському авіаційному заводі під керівництвом В. І. Скурихіна, А. О. Морозова.

Комплексні АСУ створювалися й впроваджувалися в крупних містах Союзу, науково-дослідними інститутами в Мінську, Казані, Пермі. Досвід впровадження АСУ на Мінському тракторному заводі отримав широке висвітлення у засобах масової інформації.

Проте починаючи з кінця 70-х – початку 80-х років, розробка та введення АСУ на підприємствах здійснювалася проблематично. «Автоматизація підприємства велася за трьома окремими та незалежними один від одного напрямками: системи автоматизації управлінської та фінансово-господарської діяльності (АСУП), системи автоматизованого проектування (САПР) і системи автоматизації технологічних і виробничих процесів (АСУ ТП). Дані системи проектувалися і створювалися виходячи з потреб різних підрозділів підприємств, вони не підпорядковувалися єдиним цілям та завданням, були погано пов'язані фізично і інформаційно, кожна система будувалася за своїми внутрішніми законами. Великим недоліком було ще й те, що системи базувалися на різних апаратних, програмних і інформаційних стандартах». Відбувалося те, про що попереджав В.М. Глушков: потрібно не об’єднувати різні АСУ в одну вседержавну систему, а будувати самі ці АСУ на місцях.

АСУ існують і розвиваються сьогодні, просто вони отримали іншу назву. «В даний час замість поняття АСУП використовується більш точне поняття – корпоративні інформаційні системи (КІС). Під ними розуміють системи, в яких функціонально об'єднуються системи для вирішення завдань автоматизації обліку та управління виробництвом, фінансами, постачанням та збутом, кадрами та інформаційними ресурсами. Технічну базу сучасних КІС, що використовують переважно розподілену архітектуру клієнт-сервер, складають сервери і робочі місця користувачів, об'єднані локальними мережами».

Можна зробити висновок, що розвиток та сама поява автоматизованих систем управління, є умовою та вимогою науково-технічного прогресу. Особливого значення тут набуває необхідність створення загальнодержавних автоматизованих систем управління економікою, певний світовий досвід чого вже існує. Простежуючи цю необхідність як історичну, яка виникає з самого розвитку товарно-грошових відносин, стає зрозумілим, що поява таких загальнодержавних систем сумісна з майбутнім життям всього людства.

Тема 2 Взаємозв‘ язок рівнів управління та критеріїв вибору програмного забезпечення

План

1 Критерії вибору програмного забезпечення для управління проектами

2 Рівні управління проектами

3 Складові критеріїв вибору програмного забезпечення та їх вагомість в залежності від рівня управління