Зональність в нафтогазонакопиченні.

«Полюси» нафтогазонакопичення

На різних континентах на даний час відомо близько 420 осадових басейнів, з них 194- нафтогазоносні. В 44 басейнах встановлені крупні родовища нафти і газу, у 18 басейнах крупні, а в 142 басейнах нафтогазоносність незначна. Особливості поширення нафтогазоносних осадових басейнів широко досліджується.

Першим питаннями розміщення зон нафтогазонакопичення займався У. Пратт ще у 1944році. Ним відмічалось два полюси скупчення крупного нафтогазонакопичення, названі „нафтовими полюсами”. Це регіони Близького Сходу на території Ірану, Іраку, Кувейту, Саудовської Аравії - це так званий перший пояс нафтогазоносності. Другий нафтовий пояс включає нафтогазоносні родовища Голф-коста, Мексики, Венесуелли.

На території Близького та Далекого сходу де знаходиться близько 56% початкових розвіданих ресурсів нафти. Другим за величиною виявлених запасів 25%. За сучасними даними можна виділяють ряд крупних нафтогазоносних „полюсів”:

1 Ближний Схід

2 Мексиканська затока

3 Північне море

4 Північна Америка

5 Гвинейська затока

6 Каліфорнія

7 Західна Канада

8 Арктичне побережжя Північної Америки

9 Зондські острови

10 Східна Австралія

У межах намічених „полюсів” знаходиться близько 75% запасів нафти і газу землі. Вони охоплюють близько 30 осадових басейнів, які вміщують крупні родовища нафти і газу. Окрім крупних полюсів нафтогазонакопичення відмічаються райони із порівняно незначними запасами вуглеводнів.

„Полюсна” концентрація нафти і газу добре узгоджується з концепцією глибинного походження вуглеводнів. Вона вказує про прямий звязок нафтогазоносності з ореолами підвищеного вмісту вуглецю в мантійних породах. Приуроченість скупчень вуглеводнів до крупних басейнів прогинання земної кори, які витримали значну тектонічну активність, вказує на те, що нафтогазоутворення повязане з фізико-хімічними процесами в мантійних породах Землі.

Можна говорити про основну особливість розміщення зон нафтогазонакопичення слідуючим чином: нафтогазоносність характерна для окремих регіонів Землі, в межах яких в збагаченій вуглеводнями верхній мантії проходили процеси утворення і концентрації глибинних вуглеводнів.

Відповідно розрахункових даних на різних глибинах утворюються різні вуглеводневі системи сполук. Відповідно, гетерогенність глибинної будови земних надр може обумовлювати формування в них окремих глибинних джерел вуглеводнів, які вміщують вуглеводневі системи певного типу. Ймовірність формування різних джерел вуглеводнів обумовлює площове розподілення вуглеводнів.

Вивчення нафтогазоносності різних нафтогазоносних провінцій світу вказує на те, що площова зональність є найбільш чіткою особливістю розміщення їх у межах окремих родовищ. Встановлено, що родовища, які складені однотипними вуглеводнями, групуються у межах окремих структурних зон. Просторова зональність прослідковується у наступних провінціях:

А) які охоплюють передгірські прогини і прилягаючі до них схили платформ;

Б) які обєднюють внітрішньо гірські впадини;

В) які обєднюють активні ділянки платформ.

Найчіткіше просторова зональність спостерігається в провінціях Євроазійського альпійського геосинклінального поясу починаючи від Передпиренейського прогину на заході до Передгімалайського прогину на сході.

В Альпійському геосинклінальному поясі складчаті борти передових прогинів, як правило нафтоносні, а платформені
борти- газоносні, однак є і виключення Аквітанська газонафтоносна область де південний геосинклінальний і платформний схил передового прогину Піренеїв і її центральна область. Платформний схил розділений серединним валом на південну і північну впадини. Відповідно у південній впадині поширені газоконденсатні родовища де знаходиться відоме крупне газоконденсатне родовище Лак. А у північній частині западини розвинені нафтогазові поклади.

У межах  Передкарпатського прогину, де знаходяться нафтогазові і газові родовища, просторова зональність в їх поширенні проявляється дуже добре. А саме до Внутрішньої зони прогину приурочена Бориславсько-Покутська нафтогазоносна зона, а до Зовнішньої зони прогину приурочені виключно газові родовища.

Зональність нафтогазонакопичення добре проявляється в нафтогазоносній провінції північно-східної Індії, яка обєднує Ассамський та Бенгальський передгірські прогини. В Асамському прогині відомі в основному нафтогазові родовища в той же час як Бенгальський прогин виключно газоносний.

Отже, можна відзначити що у більшості нафтогазоносних провінціях проявляється просторова зональність розподілення газових, газоконденсатних, газонафтових і нафтових родовищ.