Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Розвиток світової економіки в останній третині ХХ – на початку ххі ст.
Основні тенденції світової економіки [390] в останній третині ХХ - на початку ХХІ ст.: 1. Міжнародна економічна інтеграція [391]. Яскравим прикладом досконалої міжнародної економічної інтеграції являється ЄС. Сьогодні ЄС є незаперечним лідером світової торгівлі, що має всі шанси (оскільки існує тенденція до подальшого інтегрування решти європейських країн до складу ЄС) стати глобальним центром світової економіки. Таким же шляхом йде і АСЕАН[392], АПЕК[393], МЕРКОСУР[394], НАФТА[395]. Окрему роль у світовому господарстві займає клуб „Велика вісімка” (G-8) – щорічна нарада глав 8 високорозвинених країн (США, Німеччина, Японія, Франція, Великобританія, Італія, Канада і Росія) щодо обговорення світових валютних проблем, проблем рівноваги платіжних балансів (експорт – імпорт) і питань взаємної торгівлі. Також існує неформальне об’єднання держав “Велика двадцятка”, утворене в 1999 р. на зустрічі міністрів фінансів країн G-7. До G-20 входять Аргентина, Австралія, Бразилія, Канада, Китай, Франція, Германія, Індія, Індонезія, Італія, Японія, Мексика, Росія, Саудівська Аравія, ЮАР, Корея,Туреччина, Великобританія, США і ЄС. Одним із визначальних факторів розвитку міжнародних економічних відносин у сучасному світі є Світова організація торгівлі (СОТ) [396], яка у 1994 році прийшла на зміну ГАТТ і стала її правонаступницею. Коли після ІІ Світової війни з’явилась ГАТТ, в структурі міжнародної торгівлі переважала торгівля товарами. З тих пір все більшого значення набула торгівля послугами, які включають пасажирські і вантажні перевезення, банківське обслуговування, страхування, телекомунікації, консультації тощо. Те саме відбулося і у сфері торгівлі інтелектуальною власністю – винаходами і проектами; а також товарами і послугами, що створені на основі таких ідей. ГАТТ завжди відносилася до торгівлі товарами і виконує цю функцію донині (тільки на правах багатосторонньої угоди; хоча ГАТТ як міжнародна організація сьогодні не існує). В ГАТТ внесли поправки і включили в нові угоди СОТ. Переглянута ГАТТ (1994) існує поряд з новою Генеральною угодою по торгівлі послугами (ГАТС) і Угодою по комерційним аспектам прав на інтелектуальну власність (ТРИПС). СОТ об’єднала цих три угоди в рамках єдиної організації, єдиних правил і єдиної системи урегулювання спірних питань. Отже, СОТ вважається головним розробником міжнародних правил торгівлі. Основні правила СОТ:
- гласність і транспарентність – доступність інформації для країн-учасниць (публікація та прозорість торговельних обмежень, інших заходів, що впливають на становище інших країн); - режим найбільшого сприяння – перехід від політики протекціонізму до відкриття ринків, зниження імпортних тарифів і зняття різного роду бар’єрів на шляху руху іноземних товарів, послуг і капіталів (обов’язковою умовою СОТ являється зрівняння внутрішніх і світових цін на паливо і електроенергію, а також транспортних тарифів); - адекватний національний режим – недискримінаційне застосування внутрішніх інструментів регулювання, які впливають на ринкове регулювання (обов’язковою нормою СОТ являється відмова держави від вибіркової підтримки окремих галузей чи підприємств шляхом субсидій, дотацій, пільгових цін, податків тощо); - підтримка відповідного рівня тарифів, продажу – виконання країною умов щодо підтримки схеми обов’язкового рівня тарифів, рівнів продажу тощо. 2. Глобалізація [397] – найактуальніший процес активного становлення світового господарства. Розвитку глобалізації сприяли дві основні групи факторів. З однієї сторони, це нові технічні досягнення, що знизили вартість міжнародного транспортування, зв’язку і фінансових розрахунків настільки, що для багатьох фірм стало можливим і навіть вигідним розміщувати свої підрозділи в різних країнах. З іншої – це все більша лібералізація ринків товарів, послуг, капіталів багатьох країн, тобто відмова урядів від політики протекціонізму (захисту своїх виробників від іноземних конкурентів за допомогою імпортного мита, квот і інших державних обмежень на ввіз товарів з-за кордону. Для глобальної економіки[398] ХХІ ст. характерний постіндустріальний тип економічного розвитку: економіка базується переважно на інтелектуальному потенціалі і накопиченні інтелектуальних і інформаційних ресурсів всього людства. Світова економіка все більше стає об’єктом не міжнаціонального регулювання (стадія інтернаціоналізації), а транснаціонального (стадія глобалізації); провідними акторами такої економіки являються «мультис» (ТНК, ТНБ) і міжнародні організації (наприклад, ООН як прообраз майбутнього світового правительства).
3. Аутсорсінг [399], як наслідок глобалізації економіки і науки. 4. Програмно-цільове планування, як основний інструмент національного росту постіндустріальних країн. Довгий час програмно-цільове планування вважалось конкурентною перевагою соціалістичної планової економіки, що реалізувала в СРСР індустріалізацію, радіолокаційну, атомну, ракетну, космічну та інші мегапрограми. Починаючи з 30-40-х років ХХ ст. програмно - цільове планування стали у зростаючих масштабах застосовувати країни з ринковою економікою. 5. Сучасну світову економіку характеризує бурхливий процес транснаціоналізації, у якому рушійною силою виступають ТНК. При цьому ядро світогосподарської системи становлять 500 найбільших транснаціональних корпорацій, що мають практично необмежену економічну владу. Економічна потуга великих ТНК порівнянна з ВВП середніх держав, і вони диктують свою волю багатьом країнам. Важливим чинником подальшого посилення економічної могутності ТНК є численні злиття і поглинання, які останнім часом досягли високого рівня[400]. 6. Сучасну міжнародну валютну систему складає Ямайська валютна система (функціонує з 1976р.)[401] Ямайська валютна система передбачає наявність трьох груп валют (крім неконвертованих, тобто не обмінюваних в інші валюти): - Вільно конвертовані валюти чи валюти з «плаваючими» курсами. Курси таких валют не регулюються прямо і встановлюються у відповідності із попитом і пропозицією на них. Спочатку вільно конвертованими були 14 валют головних економічно розвинених країн (США, Японія, Великобританія, Франція, Германія, тощо). - Валюти, курс яких може коливатися в межах 15% по відношенню до курсу світової штучної валюти – СДР. - Валюти, курс яких твердо прив’язаний до однієї національної (наприклад, до долару) валюті чи до СДР, а коливання повинні складати не більше 1%. Проте значне вільне коливання курсу долара, яке почалося після цього, призвело до різкого зростання ціни на золото. Хоча в жодній сучасній країні не знаходяться в обігу золоті монети, золото до цього часу залишається страховим фондом для придбання резервних валют[402] і засобом забезпечення міжнародних кредитів. Тривале безперервне зниження курсу долара негативно вплинуло на його роль головної світової резервної валюти. Якщо говорити в цілому, то ринковий механізм із середини 20 ст. поступово перетворився в регульований і соціалізований. Зокрема в якості зовнішніх (по відношенню до механізму ринку) інститутів були створені: всеохоплююча система державного економічного регулювання з метою забезпечити відносну стійкість і рівномірність росту; система державної і приватної підтримки підприємництва, як крупного, так малого; розгалужена система соціального страхування. В плані внутрішньої перебудови ринкового механізму: створювались гарантії вільної конкуренції (проводилась активна антимонопольна політика); створювались нові трудові відносини, засновані на компромісі інтересів роботодавців і найманих робітників (за рахунок створення для профспілок можливостей тиску на адміністрацію підприємств з метою підвищення зарплати і покращання умов праці); відносинам власності був притаманний динамізм і різноманітність (в діапазоні від націоналізації до розсіювання акціонерного капіталу); були створені умови і широкі можливості диференціації форм управління бізнесом. Висновки: Нинішні світо господарські процеси характеризуються одночасним розгортанням глобалізації, регіоналізації, інтеграції та інтернаціоналізації. Поряд з цим активної трансформації зазнають традиційні види виробництва, відбувається структурний перекіс у сферу трансакційного виробництва (виробництво послуг, що попсередковують процес передачі прав власності). Крім того, відбувається паралельний та протирічний розвиток процесів глобалізації та регіоналізації, що становить сучасний виклик застарілій світовій організаційно-еокномічній та інституційній архітектурі.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-12-15; просмотров: 37; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.224.0.25 (0.006 с.) |