Особливості права на об’єкти ІВ як товару.

Загальновизнано, що об’єкти ІВ є специфічним товаром у випадку, якщо на них визначена ціна.

Товар – це продукт праці, що виготовлений для продажу. Продукт стає товаром, якщо він оцінений/має ціну.

Відповідно до ЗУ про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні, можуть оцінюватись нематеріальні активи, в т.ч. об’єкти ІВ.

Тобто, майнові права цих об'єктів мають ознаки товару, тому що також є продуктом парці і мають ціну.

До основних властивостей будь-якого ринкового товару відносять:

- корисність – здатність задовольнити будь-яку потребу;

- рідкість – стосовно ОІВ новизна, оригінальність – те, що робить його цінним;

- універсальність – придатність до обміну як на гроші, так і на будь-який інший товар.

- оборотоспроможність – передбачає відчуження/передачу прав ІВ як від індивідуума, так і від підприємства

За принципом відокремлюваності права можуть поділятися на 3 групи:

- права, які відокремлюються і від індивідуума, і від підприємства (винаходи, ТМ, твори літератури, мистецтва);

- права, які не відокремлюються від індивідуума (знання, уміння, досвід, професійні навички);

- права, які не відокремлюються від підприємства (___, маркетингові методики)

З цієї причини ___ не можуть виступати, як товар, однак вони можуть бути передані разом з підприємством чи індивідуумом.

 

ІВ як нематеріальний актив.

Нематеріальний актив – немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений) від підприємства і утримуватись для досягнення майбутніх прибутків, доходів. Утримуватись може протягом певного періоду (1 ріку чи більше або операційного циклу) для виробництва, торгівлі чи надання в оренду іншим особам.

___ полягають:

- у відмінності матеріальної основи і відсутності її;

- відсутності в організації наміру перепродавати ці активи;

- тривалість експлуатації, що дозволяє враховувати їх у складі довгострокових інвестицій;

- відсутність відходів;

- багатоцільовий характер експлуатації (можна використовувати на різних ділянках);

- високий ступінь ризику, що пов'язаний із інвестиціями тощо;

- наявність документів, що підтверджують існування такого активу: патенти, свідоцтва;

- відчуженість у формі передачі об'єктів інтелектуальної власності.

 

В Україні основними нормативно-правовими актами, що регулюють правовідносини, які стосуються матеріальних активів, є закони:

- про оподаткування прибутку підприємства (1997 р);

- положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні (1993 р)

- указівки про організацію бух обліку України;

- положення (стандарт) бух обліку №8 «Нематеріальні активи» (1999 р)

 

Стають нематеріальними активами після того, як вони поставлені на бух.облік.

Для цього необхідно виконати 2 умови:

- встановити ціну цих прав;

- визначити термін їх служби (є об’єкти ІВ з визначеним та з невизначеним терміном служби). Ця обставина має важливі наслідки при визначенні вартості об'єктів ІВ, атакож при визначенні терміну його амортизації, коли він перебуває на балансі підприємства як нематеріальний актив.

Розрізняють юридичний та економічний терміни служби об’єктів.

Термін дії патенту – юридичний.

Економічний ___ з появою більш сучасних розробок. Економічний термін служби на патент=10-12 років.

Без установлення терміну дії об’єкта ІВ стає проблематичним визначення вартості на ОІВ.

Будь-яків ОІВ, які створені і використовуються на підприємстві – приховані економічні резерви.

Процес прийняття рішень керівництвом про включення таких об'єктів до складу матеріальних активів починається з необхідності мінімізації оподаткування, а також, при намірі, збільшити статутний капітал організації.

___надання банками інвестиційних кредитів під заставу вартості прав на ОІВ. Нематеріальні активи входять у фінансову практику не тільки розвинених ринкових країн, а й України, що характеризує фінансовий стан, економічний потенціал, стабільність всього підприємства.