Патентування об’єктів промислової власності в іноземних державах.

Це важливий чинник підвищення науково-технічного рівня держави на міжнародному ринку.

Окрім престижу та авторитету процедура патентування в іноземній державі – це дорого, тривало, яка потребує не тільки коштів, а й зусиль, значних витрат людської енергії.

Патентування в інших державах доцільне коли:

- ви плануєте вийти з експортом на міжнародний ринок;

- коли ви плануєте подавати ліцензію;

- коли плануєте виставити зразок на міжнародних виставках чи ярмарках;

- з метою створення сприятливого клімату на міжнародному ринку;

- щоб в майбутньому рекламувати свою продукцію, а потім продавати;

- з метою реалізації політики експансії: витіснення конкурентів та захоплення ринку.

 

Заявка в міжнародному патентному бюро потребує ґрунтованого та детального опису вашої пропозиції, це створює ризики щодо неправомірного використання/заволодіння інформацією. Необхідно таким чином надавати опис, щоб у формулі щось залишалось нерозкритим.

Кроки міжнародного патентування:

- необхідно обрати суб’єкт промислової власності

- обрати країну або групу країн

- потурбуватися про те, щоб винахід відповідав умовам патентоспроможності

- обрати мету патентування та хто буде цим займатися

 

Для спрощення та здешевлення подачі заявки в 1970 році дипломатичною конференцією був прийнятий «Договір про патентну кооперацію». Країни учасники мають право отримувати патент не в одній державі,а в кількох (6). Чинність патенту треба підтримувати в кожній окремо.

Міжнародна заявка на винахід за цим договором може бути подана до національного відомства, до Європейського патентного відомства, або ж до Міжнародного Бюро ВОІВ.

Міжнародна заява містить: заяву; опис винаходу; 1 чи кілька пунктів формули винаходу; якщо необхідно, креслення; реферат.

 

Для промислового зразка: комплект фотографій із зображенням винаходу. Для заяви подається документ або про отримання національного патенту або про подання заяви до установи. Додається експертний висновок про можливість опублікування матеріалів про цей об’єкт в пресі або інших ЗМІ. Якщо подання не особисте, а через патентного повіреного, то має бути документ, що засвідчує повноваження довіреної особи.

Після одержання звіту з патентного пошуку ви маєте право 1 раз внести зміни до форми вашої заявки.

 

Патентування за процедурою PCT.

Процедура одержання Європейського патенту:

- право на одержання патенту має як фізична, так і юридична особа; група осіб, які представляють різні держави. Чинність Європейського патенту на винахід визначається строком до 20 років.

- Європейським патентним бюро проводиться кваліфікаційна експертиза. Якщо відповідає умовам, в офіційному патентному бюлетені публікується інфо про опис та про наявність заявки.

Протягом 9 місяців від дати публікації інформації будь-яка особа може надіслати до Європейського патентного бюро письмове обґрунтоване заперечення проти видачі патенту. Якщо підстави для заперечення є, то юро приймає 3 рішення:

1) патент є непантоздатним

2) не розкриває винахід способом достатньо зрозумілим та ясним для його використання у відповідній галузі

3) виходить за межі змісту оформленої заявки.

Або може відхилити забезпечення.

 

тема: Правове регулювання засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту товарів та послуг

1. Поняття знака ТМ.

2. Правова охорона торговельних марок.

3. Процедура одержання свідоцтва на отримання ТМ

4. Право на фірмове (комерційне найменування) та на найменування місця походження товару.

 

Поняття знака ТМ.

В Україні є закон «Про охорону прав на захист товарів та послуг». За ним, ТМ – будь-яке позначення або комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів одного виробника від товарів іншого. Це можуть бути слова, літери, буквосполучення, сполучення цифр.

- Словесна торгівельна марка + Оригінальний шрифт – логотип.

- Зображувальна ТМ = композиція ліній, плям, голограм, фігур, будь-яких форм та кольорів як на площині, так і у просторі.

- об’ємна ТМ – зображальне позначення, що є тривимірним об’єктом.

- звукова – спрямована на сприйняття органами слуху, але без залучення людської мови: мелодія, шуми.