Показники та шляхи підвищення ефективності використання ОФ .

Для оцінки ефективності використання ОФ застосовують систему показників, яка включає загальні (вартісні) та приватні (натуральні) показники.

Загальні показники – характеризують рівень використання усієї сукупності основних виробничих фондів в цілому, а власні показники – окремих елементів ОФ (парку будівельних машин, транспортних засобів).

Показник фондовіддачі – відображає ефективність використання праці, яка уречевлена в основних виробничих фондах і характеризує кількість продукції, що приходиться на 1 грн. вартості ОФ. Показник фондовіддачі:

де С_бмр – річний об'єм будівельно-монтажних робіт в кошторисних цінах, тис. грн.

  Фв – середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.

Показник фондовіддачі може бути розрахований за формулою:

де П – річний прибуток організації, тис. грн.;

Ф – середньорічна вартість виробничих фондів (основних фондів і обігових засобів), тис. грн.

Показник Еф – характеризує рентабельність (прибутковості) виеористання виробничих фондів і дає можливість будівельній організації оцінити якісну сторону їх використання.

Показником, зворотним фондовіддачі, є фондоємкість, як показує, яка частина вартості основних виробничих фондів приходиться на 1 грн. об’єму робіт що виконано;

Рівень оснащеності будівельних організацій основним виробничими фондами характеризується рядом показником, в тому числі показником механоозброєності праці:

де Фа – середньорічна вартість активної частини виробничих фондів, тис. грн.;

  Ч – середньорічна кількість робочих в найбільш завантаженій зміні, чол.

До приватних показників, які характеризують ефективність використання ОФ, відносяться показники використання машин і механізмів в часі і виробництві. Усі приватні показники, що характеризують екстенсивність використання машині обладнання, і показники, що характеризують інтенсивність їх використання.

Коефіцієнт використання машин в часі

де Т_фак – фактичний час роботина протязі року, год.; Тн – нормативний час роботи на протязі року, год.

До показників, що відображає інтенсивність використання машинного парку, відноситься показник виконання норм виробітку машин, за визначений період (К_н.в.),

де В_ф – фактичний об’єм виробітку, натуральні одиниці вимірювання; В_н – нормативний виробіток, натур. Один. вимірюв.

До узагальнюючих показників – коефіцієнт інтегрального завантаження машин і обладнання (Кінт), який характеризує відношення об’ємів робіт, що фактично виконані і планових для конкретної машини і обладнання за визначений період часу

К_інт = К_в × К_н.в.

Посилення ефективності використання ОФ будівельних організацій може бути досягнуто шляхом удосконалення організації ремонту будівельної техніки на основі міжвідомчої кооперації, впровадження агрегатно – вузлових методів ремонту, створення мережі спеціалізованих ремонтних підприємств.

Основні визначення амортизації та норми амортизації.

Методи нарахування амортизації

 

В результаті фізичного та морального зносу ОВФ, що приймали участь в процесі виробництва, поступово втрачають корисні властивості засобів праці і потребують заміни. Одним із джерел грошових засобів для відтворення ОВФ є амортизація.

Амортизація

Амортизація (depreciation) ОФ – це поступове перенесення вартості засобів праці в міру їх фізичного та морального зносу на вартість виробленої продукції з метою накопичення грошових засобів для поступового відшкодування зношених ОВФ. Повна сума амортизації (А) за весь період експлуатації визначається за формулою:

А = Фп – Л,                                            (1.11)

де Л – ліквідаційна вартість ОФ, тис. грн.

Відповідно річна сума амортизації А^річ

,                                    (1.12)

де Т – строк служби ОФ, що прийнято до розрахунку амортизаційних відрахувань.

Розмір амортизаційних відрахувань визначається за встановленими нормами.

Норма амортизації (rate of depreciation) – це відсоткове відношення річної суми амортизації до початкової вартості ОФ.

 

,                                (1.13)

чи

.                                (1.14)

Законом основні засоби були розподілені на три групи, кожна з яких має свою річну норму амортизації:

- група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої – річна норма амортизації 5 %;

- група 2 – автомобільний транспорт та вузли до нього; меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інформаційні системи, телефони, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них – річна норма амортизації 25 %;

- група 3 – будь-які інші основні засоби, не включені до груп 1 і 2, - річна норма амортизації 15 %.

 

Відповідно діючому законодавству (наказ Міністерства фінансів України від 25 листопада 2002 р. № 989) [3], амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів;

зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації;

прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об’єкта, і подвоюється;

кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об’єкта основних засобів.

  Приклад 1. Розглянемо в табличній формі (табл.3.1), як визначається розмір амортизаційних відрахувань за методом “залишку, що зменшується”. Особливістю цього методу є те, що амортизація наступних років нараховується на залишкову вартість попереднього року.

 

Таблица 3.1 – Розрахунок амортизаційних відрахувань за методом “залишку, що зменшується”

 

Рік від початку експлуатації	Залишкова вартість, тис. грн.	Норма амортизації	Сума амортизації, тис. грн.
1	1736,40	15%	260,46
2	1475,94	15%	221,39
3	1254,55	15%	188,18
4	1066,36	15%	159,95
5	906,41	15%	135,96

Оборотні засоби

Оборотні засоби (circulating assets) – це авансована підприємством в оборотні фонди і фонди обігу сукупність грошових засобів, яка сприяє їхньому просуванню в процесі кругообігу і забезпечує безперервність процесу виробництва тепла та енергії.

Структура оборотних засобів (structure of circulating assets) - характеризується співвідношенням їх окремих елементів у загальному обсязі оборотних засобів, яке виражається у відсотках. По промисловості 2/3 оборотних засобів – це оборотні фонди, а 1/3 – фонди обігу (рисунок 4.3)[2].

26. Рисунок 4.3 - Склад оборотних засобів

Оборотні засоби необхідні організаціям для створення запасів матеріальних цінностей, для незавершеного виробництва.

Частина оборотних засобів, яка функціонує в сфері виробництва, представляє оборотні фонди організації. Інша, яка знаходиться в сфері обертання, складає фонди обертання.

Оборотні фонди – частина виробничих фондів, яка повністю використовується в одному виробничому циклі, втрачає при цьому свою початкову матеріально-речовинну форму і повністю переносить свою вартість на собівартість будівельно-монтажних робіт.

(Наприклад, фундаментні блоки переносять свою вартість на собівартість робіт по влаштуванню фундамента).

До складу оборотних фондів входять виробничі запаси і засоби в процесі виробництва.

Виробничі запаси – це предмети праці, які затрачені для забезпечення безперервності процесу будівельного виробництва, але ще не увійшли у виробничий процес.

Виробничі запаси, які вступили в процес виробництва, стають засобами в процесі виробництва і називаються оборотними фондами в процесі виробництва.

До оборотних фондів в процесі виробництва відносяться незавершене виробництво по будівельно-монтажним роботам, підсобному виробництву, а також витрати майбутніх періодів.

Незавершене виробництво БМР є матеріальною технологічною незавершеною частиною будівельного виробництва, без якої процес виробництва не може здійснюватись безперервно. До складу незавершеного виробництва БМР входять незакінчені роботи по конструктивним елементам та видом БМР, які не можуть бути додані до акту приймання виконаних робіт та оплачені замовником відповідно існуючим правилам розрахунку за виконані роботи.

Витрати майбутніх періодів мають мету – підготовка виробничого процесу і призначені для забезпечення безперервного будівельного процесу. До їх складу входять – витрати на будівництво тимчасових нетитульних будівель та споруд: побутових, їдальня і. т. і., витрати по доставці та монтажу машин на будівельних майданчиках, по випробуванню конструкцій.

Особливість цих витрат в тому що здійснюються вони одночасно в даному звітному періоді, а списуються на собівартість будівельно-монтажних робіт по частинам.

Кожна будівельна організація здійснює господарську діяльність не лише в сфері виробництва, але й у сфері обертання, реалізує готову продукцію, роботи, послуги, купує матеріально-технічні ресурси. Тому до складу оборотних засобів входять фонди обертання, до яких входять засоби в розрахунках та грощові засоби.

До засобів в розрахунках відносяться суми по пред’явленим замовником розрахунком за виконані роботи, строк оплати по яким ще не настав. Причина утворення цих сум заключається в тому, що реалізаціяя готової будівельної продукції вимагає певного часу, протягом якого раніше витрачені засоби знаходяться в стадії розрахунку з замовником. До засобів в розрахунках відносяться також дебіторські заборгованості за товари та послуги, по розданим векселям; по авансам, отриманим для оплати праці.

Грошові засоби – сума готових грошових засобів в касі організації; вільні грошові засоби, що зберігаються на розрахунковому, валютному та інших рахунках, в банку,а також ціні папери (акції, облігації, ощадні сертифікати, векселя) та інші ргошові засоби будівельної організації.

Співвідношення між окремими елементами оборотних засобів відображає їх структуру. Структура оборотних засобів виражається через відсотковий зміст кожного елемента витрат. Вона залежить від характеру виконаних робіт, їх трудомісткості та матеріалоємкості, ступеня механізації робіт, рівня збірності будівництва, форм розрахунку з замовниками за виконані роботи.

Джерелом формування ОЗ є власні і залучені засоби.

Власні оборотні засоби (the personal circulating funds) призначені для мінімальних потреб по створенню виробничих запасів, заділу по незавершеному виробництву робіт та витратам, для забезпечення нормальної та безперервної роботи підприємства. Джерелами властивих оборотних засобів є: статутний капітал, прибуток, додатковий та резервний капітал.

Позиченими засобами (the lent facilities) єзасоби, які залучені підприємством із різних джерел фінансування: короткострокові банківські кредити, суми від юридичних та фізичних осіб.

 

Власні оборотні засоби призначені для мінімальних потреб по створенню виробничих запасів, заділу по незавершеному виробництва робіт та витратам для забезпечення нормальної та безпрервної роботи будівельної організації.

Джерелами властивих оборотних засобів є: статутний капітал, прибуток, додатковий та резервний капітал.

Статутний капітал – це сумарність грошових вкладів засновників в майно організації при їх утворенні, призначеної для забезпеченя діяльності організації в розмірах, які визначені статутом організації.

Прибуток характеризує фінансовий результат діяльності організації і використовується як джерело засобів для поповнення властивих оборотних засобів при збільшенні об’єму робіт або зміні умов виробництва.

Додатковий капітал утворюється за рахунок переоцінки основних фондів в сторону їх збільшення, безкоштовне надходження різних активів від юридичних та фізичних осіб, а також за рахунок продажу властивих цінних паперів.

Призначені для спворення властивих засобів організації.

Резервний капітал утворюється за рахунок прибутку організації і призначений для непередбачених витрат та збитків, а також виплати дивідентів по привілейованим акціям у випадку, коли для цієї мети недостатньо прибутку.

Важливим внутрішнім джерелом оборотних засобів є стійкі пасиви, до яких відносяться: мінімальна перехідна заборгованість по заробітній платні робітникам та службовцям, заборгованість по відрахуванням у фонди обов’язкового соціального, медичного страхування, пенсійний фонд, фонд зайнятості населення, заборгованість субпідрядникам, постачальникам матеріально-технічних ресурсів, заборгованість по податкам, зборам, платежам в бюджети та інщі заборгованості.

Позиченими засобами є засоби, які залучені будівельними організаціями із різних джерел фінансування. Взагалі це короткострокові банківські кредити на різні потреби організації, в тому числі на придбання матеріалів, видачу заробітної платні.

При оформленні кредиту будівельна організація повинна надати в банк документ, який обгрунтовує необхідність та величину позичених засобів.

До позичених засобів відносяться також суми від юридичних та фізичних осіб.

27. Нормативна потреба в оборотних засобах (ОЗ).

28. Ефективність використання ОЗ

 

Оборотні засоби знаходяться постійно в русі, переходять від сфери виробництва до сфери до сфери обертання, здійснюють кругообіг. Схема кругообігу

Г-Пп …. В … Нв …Гп - Г;

де Г – гроші;

     Пп – предмети праці, які призначені для виробництва;

    В – виробництво;

    Нв – незавершене виробництво;

    Гп – готова продукція.

На першій стадії обігу  – оборотні засоби здійснюють рух за формулою Г – Пп.Відбувається перетворення грошових засобів в матеріальні цінності у вигляді основних матеріалів, деталей, конструкцій, які призначені для виробництва будівельно – монтажних робіт. При цьому засоби із грошової форми перетворюються в товарну у вигляді виробничих запасів.

На другій стадії кругообігу оборотні засоби знаходяться в сфері виробництва, де відбувається процес виробничого споживання предметів праці, які призначені для виробництва будівельно-монтажних робіт.

Рух ОЗ здійснюється за формулою Пп... В... Нв... Гп, починається з надходження предметів праці безпосередньо в процес виробництва і закінчується випуском готової продукції.

На третій стадії (Гп – Г) відбувається перехід засобів із виробництва в сферу обертання, здійснюється реалізація готової продукції, що відповідає переходу засобів із товарної форми в грошову.

Завершується процес виробництва та реалізації продукції надходженням на рахунок будівельної організації відповідного еквіваленту за реалізовану продукцію у вигляді визначеної грошової суми.

Для забезпечення поступового, безперервного виробничого процесу будівельно-монтажна організація повинна мати в своєму розпорядженні виробничі запаси, грошові засоби. Для цього важливо знати мінімально необхідний розмір оборотних засобів, який визначається в розрахунках норм оборотних засобів по окремим складовим (днях, відсотках і т. і.), та розмір оборотних засобів в грошовому вигляді.

Процес розрахунку оборотних засобів, які виділяються на створення виробничих запасів, починається із визначення річної номенклатури та витрат усіх матеріальних ресурсів.

Нормативна потреба в оборотних засобах

Для забезпечення поступового, безперервного виробничого процесу підприємство повинно мати в своєму розпорядженні виробничі запаси, грошові засоби. Для цього важливо знати мінімально необхідний розмір оборотних засобів, який визначається із розрахунків нормативу власних оборотних засобів у виробничих запасах:

                                             Н=Во × Д;                                           (4.1)

де Во – одноденні витрати ОЗ, млн. грн.;

Д – норма запасу, дні.

Норма запасу в днях включає транспортний, підготовчий, технологічний, поточний і страховий запаси.

Транспортний запас враховує період часу від дати сплати платіжної вимоги до дати надходження вантажу на склад.

Норма підготовчого запасу включає час, необхідний для прийому, розвантаження, сортування, складування, комплектації, лабораторного аналізу матеріалу, що поступив, і визначається за існуючими нормами.

Поточний (складський) запас призначений для забезпечення поточного безперервного виробництва. Розмір поточного запасу залежить від середньо денних витрат та частот поставок, рекомендується приймати в розмірі 50% від середньої тривалості інтервалу між двома суміжними поставками.

Страховий (гарантійний) запас призначено для запобігання наслідків можливих перебоях в постачанні, роботі транспорту і визначається в розмірі 30 – 50% норми оборотних засобів на поточний запас.

 

Величина оборотних засобів по незавершеному виробництву будівельно-монтажних робіт може бути розрахована по сумі планового залишку незавершеного виробництва (НВп)

На кінець того кварталу року, що планується, в якому він найменший. Для визначення планового залишку використовують формулу:

                 НВпл = Нвпо + Обмр + Гопл,                               (4.2)

де Нвпо – залишок незавершеного виробництва БМР на початок відповідного кварталу року, що планується; Обмр – об’єм БМР на відповідний квартал року, що планується; Гопл-введення в дію готових об’ктів у відповідному кварталі року, що планується.

Мінімальна потреба оборотних засобів на витрати майбутніх періодів визначається за формулою:

                          Нмп = Во + Рп – Рв,                                      (4.3)

де Во – сума засобів на витрати майбутніх періодів, яка вкладена на початок року, що планується; Рп – витрати майбутніх періодів, які потім відносяться до собівартості робіт в майбутньому періоді; Рв – витрати майбутніх періодів, які підлягають.