Собівартість продукції будівельної організацій

Собівартість БМР, які виконані будівельною організацією власними силами, включає витрати на придбання матеріалів, палива, енергії, оплату праці найомним робітникам, компенсацію і зносу використаних основних фондів, інші витрати.

Кошторисна собівартість (СВ)визначається проектною організацією по ходу складання необхідного комплексу проектних документів по кошторисним нормам та цінам, що діють на момент її розрахунку.

Вона є базою для розрахунку планової собівартості БМР і дозволяє прогнозувати рівень майбутніх затрат – на будівельній організації. А замовнику – оцінити рамки, в яких може здійснюватись торг з підрядною організацією.

Кошторисна собівартість – є основним показником, по якому державні податкові органи контролюють прибутковість будівельної організації. Розраховується як сума прямих та загально виробничих витрат.

Планова собівартість БМР – це прогноз величини затрат конкретної будівельної організації на виконання визначеного комплексу БМР.

Планова (розрахункова) СВ використовується будівельною організацією для визначення прибутку та можливостей виробничого та соціального розвитку.

Планування СВ БМР ведеться будівельною організацією самостійно і є складовою частиною бізнес-плану. Визначається техніко–економічним розрахунком по статтям затрат на основі плану міроприємств збільшення технічного та організаційного рівня виробництв.

Визначення розміру зниження СВ БМР може бути визначено в наступному порядку:

а) зниження собівартості БМР, як наслідок зменшення витрат на будівельні матеріали та конструкції:

де У  - питома вага витрат на матеріали та конструкції у відсотках до кошторисної вартості усі БМР; - відповідно відсоток зниження норми витрат та ціни матеріалів та конструкцій.

б) зменшення витрат на експлуатацію будівельних машин на запланований період можливо прогнозувати на основі запланованого збільшення норми виробітку машин за формулою:

У - рівень витрат на експлуатацію будівельних машин в загальній вартості виконаних робіт, %, П_у..п. – частка умовно постійних витрат на експлуатацію будівельних машин в загальній вартості робіт, %; Р_мех – запланований відсоток збільшення виробітку машин.

в) зниження собівартості БМР за рахунок росту продуктивності праці відбувається лише при випередженні цим показником темпів росту заробітної плати.

 ,

де И_з.п. – ріст заробітної плати в порівнянні із закладеної в кошторисах; И_п.п. – ріст продуктивності праці в порівнянні із передбаченими в кошторисі, %; У_з..п. – питома вага заробітної плати в СВ БМР, %.

Зниження тривалості будівництва викличе зменшення загально виробничих витрат (ЗВВ) на величину

де К_уз – частка умовно-змінної складової ЗВВ; Н_н.в. – величина ЗВВ; Т_п,Т_н –планова та нормативна тривалість будівництва.

Зниження рівня ЗВВ від зменшення питомої ваги основної ЗП робочих:

де К₃ – кількість, визначає частку НВ, які залежать від питомої ваги ОЗП; З_пл,З_к – відповідно питома вага ОЗП за планом, за кошторисом.

Фактична собівартість БМР – це сума витрат виробничих по ходу виконання заданого комплексу робіт в існуючих умовах.

Мета обліку фактичного СВ - є своєчасне, повне, достовірне відображення фактичних затрат, контроль за виконанням матеріальних, трудомістких та фінансових ресурсів.

Основні функції прибутку

Ефективність діяльності будівельної організації визначається наступними показниками:

Ø балансовий прибуток;

Ø загальна і розрахункова рентабельність чи зниження собівартості продукції;

Ø планова собівартість всієї товарної продукції;

Ø питомі витрати умовного палива.

Прибуток (income) – це частина доходу, що залишається підприємству після відшкодування усіх витрат, пов’язаних з виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності. В умовах ринку є джерелом усіх фінансових ресурсів підприємства.

Прибуток – одна з форм вартості додаткового продукту (праці), що виступає як різниця між ціною продажу і витратами на його відтворення, джерело доходів бюджету, фінансування розширеного відтворення та стимулювання працівників.

Основні функції прибутку:

- прибуток як основа інноваційних рішень;

- мірило успіху діяльності підприємства;

- джерело самофінансування і розвитку;

- винагорода власника, працівникам.

У Законі України “Про підприємства України” вказано. Що на всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток. Прибуток як економічна категорія відображає чистий доход, створений у сфері матеріального виробництва й реалізований у процесі підприємницької діяльності.

За рахунок прибутку розвиваються підприємства, створюються фонди матеріального стимулювання трудових колективів. Отримання прибутку є важливою умовою конкурентноздатності підприємства. Тому на кожному етапі виробництва необхідно стежити і сприяти збільшенню прибутку.

Джерела формування прибутку

Джерела формування прибутку

q прибуток від реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг) визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції та повною собівартістю продукції;

q прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу матеріальних (основних фондів) і нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств;

q прибуток від позареалізованих операцій – це прибуток від спільної діяльності підприємств, проценти по реалізації акцій, облігацій та інших цінних папері, штрафи, що сплачуються іншими підприємствами за порушення договірних зобов’язань;

q надходження від юридичних осіб, бюджетних і позабюджетних організацій.

Види прибутку.

Розрізняють такі види прибутку:

1. Балансовий (валовий) прибуток(balance (gross) income)  – це загальний прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності. До його оподаткування і розподілу.

2. Операційний прибуток (operating profit) визначаєтьсякоригуванням балансового прибутку на операційні витрати, до складу яких входять: заробітна плата з нарахуваннями, амортизаційні витрати. Саме цей скоригований балансовий прибуток виступає у формі прибутку до оподаткування (оподаткованого прибутку).

3. Чистий прибуток(net income) являє собою прибуток підприємства, який залишився після сплати податків.

 5. Розподіл прибутку

Правильний розподіл прибутку має важливе соціально-економічне значення. Бо при цьому переплітаються інтереси держави, власників, колективу й кожного працівника.

 Розподіл отриманого прибутку починається із сплати податків державі. Частина прибутку, що залишилася після сплати податків, надходить у розпорядження підприємства і називається чистим нерозподіленим прибутком. З чистого прибутку створюють резервний фонд, за рахунок якого виплачуються дивіденди при недостачі прибутку, покриваються збитки.

Після відрахування частини чистого прибутку в резервний фонд власник визначає порядок подальшого розподілу прибутку:

- будівництво об'єктів виробничого призначення; реконструкція, технічне переобладнання; придбання машин, транспортних засобів; поліпшення якості продукції;

- будівництво житла і об'єктів соціальної сфери;

- погашення кредитів комерційних банків;

- виплати відсотків комерційним банкам;

- надання матеріальної допомоги робітникам та службовцям, ветеранам праці, премії; посвідчення, компенсація вартості проїзду в транспорті, на харчування, путівки на лікування;

- оплата витрат на відрядження понад установлені норми, страхування персоналу;

- платежі за перевищення гранично допустимих викидів забруднюючих речовин;

- здійснення важливих природоохоронних заходів.

Залишковий прибуток надходить робітникам у вигляді грошових та інших оплат для матеріального стимулювання, покращення їх соціально-побутових умов.