Основи механізму ціноутворення цін в будівництві.

Ціна – виступає в якості суспільного нормативу витрат праці на виготовлення продукції, і використовується на всіх етапах економіки: на її основі визначаються кошторисні показники договорів, планів, прогнозів, порівнюються витрати і результати діяльності підприємства, проводиться економічне стимулювання підприємств в досягненні кінцевих результатів при мінімальних затратах.

Науковим фундаментом ціноутворення є теорія трудової вартості, вчення про діалектичне з’єднання двох сторін товару –споживчої вартості та вартості.

Система ціноутворення в будівництві класифікується по кількості елементів цін (прямі витрати, накладні витрати та планові нагромадження), по структурі цін (витрати та прибуток) та по області застосування цін (безпосередньо в будівництві, в будівельній індустрії).

 

Ціна представляє грошове вираження вартості одиниці будівельної продукції. Вартість визначається кількістю праці, яка витрачена на утворення одиниці будівельної продукції.

Початковою позицією при розробці цін є класична формула:

                       Ц=С+ V (1+ Pm),

де С – матеріальні витрати,

V – оплата праці,

Pm – норма праці (відношення вартості додаткового продукту до оплати праці).

Існують дві модифікації вказаного загального метода, які пов’язані з нормуванням планових накопичень (норми встановлюють у відсотках від питомої фондоємкості продукції і до нормативної собівартості будівельно-монтажних робіт). В першому випадку формула для створення ціни має вигляд:

                      Ц=Сс+Н*Ф/100,

де Сс – собівартість, грн.,

Н – норма прибутку, % питомої фондоємкості продукції,

Ф – питома фондоємкість продукції (вартість виробничих фондів на одиницю продукції),грн.

В другому випадку формула для визначення ціни на продукцію будівництва має вигляд:

                      Ц=Сс(1+Нп/100),

де Нп – норма планових накопичень, % нормативної кошторисної собівартості.

 

 

Механізм ціноутворення в будівництві має свої специфічні особливості:

         1). Ціна на кожен об’єкт будівництва має індивідуальний характер, є плановою;

         2). В формуванні ціни на продукцію будівництва приймають участь підрядчик, замовник, проектувальник: будівельні організації реалізують продукцію по зведеному кошторису БМР; будівельна продукція для замовника обходиться по кошторисній вартості будівництва; проектні організації на основі системи нормативів та цін складають кошторисні розрахунки.

         3). Ціна кожного окремого об’єкту будівництва визначається кошторисом, який складається на основі проекту, і називається кошторисною вартістю.

 

Існує два поняття ціни будівельної продукції: повна кошторисна вартість (ціна продукції галузі) та вартість будівельно-монтажних робіт – ціна продукції окремих будівельно-монтажних організацій.

Перша з них визначається зведеним кошторисом (будівельно-монтажні роботи, витрати на придбання обладнання, інструменту, інвентарю та інші витрати); друга – кошторисною вартістю БМР, які входять в повну кошторисну вартість об’єкту.

Планова ціна виконує декілька функцій:

- облікову, як засіб обліку та вимірювання валової та товарної продукції, об’єму реалізації капітальних вкладень, ефективності виробництва, фонду заробітної плати, продуктивності праці, рентабельності господарства;

- стимулюючу як важіль впливу на темпи та ефективність технічного прогресу; на покращення якості продукції, зниження собівартості, підвищення ефективності суспільного виробництва;

- перерозподіл як засіб перерозподілу доходу на основі відхилення цін від вартості товарів для вирішення соціальних та господарських задач.

Кошторисні ціни на однакові будинки та споруди різні тому, що залежать від природнокліматичних умов (геологічних, гідрогеологічних, кліматичних), а також економіко-географічних факторів; наявність джерел водопостачання, котелень, магістральних інженерних мереж, автомобільних і залізничних шляхів, природних ресурсів.

 

2. Методи визначення кошторисної вартості.

До 1 січня 1991 р. система цін і кошторисного нормування в будівництві було основане на основі фіксованих оптових цінах, тарифах. Вона відповідала вимогам директивного планування, не вимагала уточнення кошторисної документації внаслідок зміни цін, реформування. Такі принципи визначення кошторисної вартості приводили до перекручення істинних показників роботи. Зараз для ринкової економіки така система – не дієва.

Основні задачі ринкової системи ціноутворення і кошторисного нормування в будівництві наступні:

- формування вільних (договірних) цін на будівельну продукцію;

- забезпечення певного набору кошторисних нормативів;

- визначення вартості будівництва на різних етапах інвестиційного циклу.

Визначення вартості будівництва здійснюється:

1. В складі техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) на передпроектній стадії розробки проекту.

Результатом продажу є розрахункова вартість, яка визначає попередню суму грошових засобів, що необхідні для здійснення будівництва нових, реконструкції, розширення та технологічного переобладнання існуючих будинків, споруд.

Для визначення ціни будівництва в складі передпроектних доробок рекомендується використовувати укрупнені показники базової вартості, чи дані об’єктів-аналогів.

2. В складі проектно-кошторисної документації.

На цьому етапі визначається кошторисна вартість будівництва. Кошторисна вартість будівництва – це сума грошових засобів, необхідних для його здійснення відповідно проектним матеріалом. Визначається проектною організацією по дорученню замовника (інвестора).

Для визначення кошторисної вартості будівництва підприємства, споруди складається наступна документація:

    а) в складі проекту: зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва і зведення витрат (при необхідності); об’єктні і локальні кошторисні розрахунки; зведені розрахунки на окремі види витрат;

    б) в складі робочої документації: об’єктні і локальні кошториси.

 

Основою для визначення кошторисної вартості будівництва є:

Ø Проект і робоча документація (креслення, відомості об’ємів БМР); специфікації та відомості на обладнання; основні рішення організації, пояснювальна записка до проектних матеріалів.

Ø Діюча кошторисно-нормативна база.

Кошторисна вартість є основою для визначення капітальних вкладень, фінансування будівництва, формування вільних (договірних) цін на будівельну продукцію.

В умовах ринкових відносин оцінка вартості будівельної продукції здійснюється інвестором (замовником) і підрядником на рівноправній основі в процесі закладення договору-підряду на виконання комплексу робіт з будівництва чи капітального ремонту.

Для прийняття рішень про інвестування та для оцінки вартості будівництва в процесі підготовки пропозиції по зведеним (договірним) цінам на будівельну продукцію складаються:

    а) при розробці передпроектної чи проектно-кошторисної документації на замовлення інвестора – інвесторські кошториси.

    б) при підготовці до заключення договору підряду на капітальне будівництво підрядником або по його замовленню проектної організації на основі об’явленої інвестором тендерної документації – розрахунки (кошториси, калькуляції витрат).

При складанні кошторисів інвестором та підрядником можуть застосовуватись різні методи, які залежать від умов контракту чи загальної економічної ситуації.

Ресурсний метод – це калькулювання в поточних цінах та тарифах ресурсів (елементів затрат), необхідних для реалізації проектного рішення.

Ресурсний метод визначення вартості будівництва представляє собою складання кошторисів, при якому по видам робіт показуються в натуральних вимірниках витрати матеріалів, конструкцій, затрати часу експлуатації машин, затрати праці робочих, а ціни та тарифи на вказані ресурси застосовуються поточні (на момент складання кошторису). Цей метод дозволяє визначити вартість на будь-який момент часу.

Ресурсно-індексний метод – це поєднання ресурсного методу із системою індексів цін ні ресурси, що використовуються в будівництві.

Базисно-індексний метод – це використання системи поточних та прогнозних індексів по відношенню до вартості, яка визначена в базисному рівні чи в поточному рівні попередніх періодів.

Приведення до рівня поточних цін виконується шляхом перемноження базисної вартості по строкам кошторису і кожному із елементів технологічної структури капітальних вкладень на відповідний індекс по галузям чи виду робіт з наступним сумуванням результатів кошторисного документу.

Базисно-компенсаційний метод – це сумування вартості, яка розрахована в базисному рівні кошторисних цін, і визначається розрахунками додаткових затрат, що пов’язані із ростом цін та тарифів на вживані в будівництві ресурси (матеріальні, технічні, енергетичні, трудові, обладнання), з наступним уточненням цихрозрахунків в процесі будівництва в залежності від реальних змін цін та тарифів.

При цьому методі вартість визначають в два етапи:

На першому етапі визначають базисну вартість;

На другому етапі, при оплаті робіт, здійснюють розрахунок додаткових витрат, що визнані реальними змінами цін.

Кінцева вартість при цьому методі складається з її базисного рівня на початок будівництва і всіх фактичних додаткових витрат. В умовах ринкових відносин ресурсні та ресурсно-індексні методи мають пріоритети.

При ринкових умовах ресурсні та ресурсно-індексні методи мають пріоритетну вагу.

Метод розрахунку за цінами на одиницю робочого часу – застосовується для визначення вартості ремонтних, пусконалагоджувальних та інших незначних робіт.

Метод застосування банків даних про вартість раніше побудованих об’єктів – використовується вартість аналогічних запроектованих об’єктів.

 

1. Локальні кошториси   – є первинними кошторисними документами і складаються на окремі види робіт по будівлях та спорудах або по загально майданчикових роботах на підставі обсягів, що визначалися при розробленні проектної документації.

Залежно від особливостей окремих виді будівництва, спеціалізації підрядних будівельно-монтажних організацій, структури проектної документації є різні види локальних кошторисів: на будівельні роботи, внутрішні санітарно-технічні, внутрішні електромонтажні роботи, придбання пристроїв, інвентарю ті на інші види роботи.

В локальних кошторисах визначається кошторисна вартість робіт (чи собівартість будівельно-монтажних робіт), яка містить в собі прямі витрати та загально виробничі витрати.

 

При складані локальних кошторисів застосовуються:

- ресурсні елементні кошторисні норми України;

- вказівки для застосування ресурсних елементних кошторисних норм;

- ресурсні кошторисні норми експлуатації будівельних машин та механізмів;

- поточні ціни на матеріали та витрати;

- поточні ціни машино-годин;

- поточна вартість людино-годин відповідного розряду робіт;

- поточні ціни на перевезення вантажу для будівництва;

- правила розрахунку загальновиробничих витрат.

До локальних кошторисів складаються Відомості ресурсів, якімістять дані:

трудомісткість і середній розряд робіт, нормативна потреба в матеріально-технічних ресурсах в фізичних одиницях вимірювання, вартість одиниці вимірювання трудових та матеріально-технічних ресурсів.

Усі загальні витрати округлюються до цілого числа.

У локальних кошторисах окремі конструктивні елементи будівлі, види робіт та пристроїв групується в розділи, наприклад:

ЛК на «будівельні роботи» може мати розділи:

- земельні роботи

- фундаменти

- стіни

- каркас

- перекриття

ЛК на «спеціальні будівельні роботи» може мати розділи: фундаменти під устаткування, хімічні захисні покриття.

  Порядок розташування робіт у ЛК та їх групування в розділах мають відповідати технологічній послідовності проведення робіт. При складанні ЛК слід вділити в окремі розділи роботи що належать до:

- підземної частини будівлі (розділ А)

- надземної частини будівлі (розділ Б)

 

2. Об’єктні кошториси – це документи, що визначають кошторисну вартість об’єктів.

           Об’єктний кошторис, що об’єднує локальний кошторис та локальні кошторисні розрахунки, складається за встановленою формою і містить вартість будівельних, монтажних робіт, обладнання, інвентарю, меблів, а також інших затрат.

           Об’єктний кошторис не складається в тих випадках коли по об’єкту є тільки один вид робіт, тоді засоби на лімітовані затрати обчислюються в локальному кошторисі.

                          В об’єктному кошторисі підраховують показник одиничної вартості, який розраховується – вартість робіт (колонка 8) ділиться на об’єм будівлі.