Техніко-економічні особливості продукції будівництва.

Техніко-економічні особливості продукції будівництва.

Капітальне будівництво – галузь народного господарства, яка створює нові і реконструює діючі основні фонди.

Економіка будівництва – це наука, яка вивчає систему управління будівництва і його господарчі механізми, виявляє умови і фактори ефективної господарської діяльності на всіх стадіях будівельного процесу.

Економіка будівництва тісно пов’язана, з однієї сторони, з науковими дисциплінами, що вивчають економічні закони суспільного виробництва, розподіл, обмін та споживання матеріальних благ на різних етапах його розвитку, а з іншої, вона будується на досягненні спеціальних наукових дисциплін, що вивчають речовинні фактори виробництва, такі як “Організація і технологія будівельного виробництва”, “Будівельні конструкції”, “Основи та фундаменти”, “Обчислювальна техніка” ті інші.

 “Економіка будівництва” є теоретичною основою для соціально-економічних дисциплін - “Фінансування та кредитування будівництва”, “Економіка праці в будівництві”, “Планування капітального будівництва”.

Складність вивчення економічних аспектів капітального будівництва полягає в різноманітності організаційних та господарських форм процесу будівельного виробництва, великій кількості учасників, які мають різні мету та задачі. (В процесі будівництва, як правило приймають участь – інвестор – замовник – проектувальник – підрядник – спеціалізовані субпідрядні організації).

 

Задачі економічного будівництва:

1. Удосконалення організаційних форм в усіх рамках управління

2. Розробка економічних методів управління:

- економічне стимулювання;

- розробка оціночних показників;

- економічно-правові акти.

3. Планування капіталовкладень у організацію виробництва з метою найбільш повного використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

4. Дослідження економічності ефективності інвестицій.

5. Розробка основ будівельного проектування обґрунтування проектних і організаційних рішень.

6. Створення базисних взаємопов’язаних вартісних натуральних і відносних нормативів для техніко-економічного регулювання будівельного виробництва на всіх його етапах і для контролю за ним.

7. Вивчення ресурсів капітального будівництва (люди, машини, механізми, ефективність їх використання).

 

Види продажу будівельної продукції.

 

1. Об’єкти на замовлення: спочатку підрядник шукає замовника. Після затвердження проектної документації створюється продукція. Замовник розраховується не за всю продукцію відразу, а за її частину. Оплата здійснюється помісячно, поквартально або за виконані види робіт чи завершені конструктивні елементи.

На виконані обсяги робіт складають акт прийняття робіт. На основі акту прийняття складається довідка вартості виконаних робіт, в якій вартість робіт в базисних цінах 1997 року приводиться до поточного рівня цін, враховуються обов’язкові відрахування і подорожчання, податки. Це затверджується підписами замовника і підрядника.

2. Об’єкти на продаж. Підрядник за свої або за залучені кошти будує актуальний об’єкт і продає його з аукціону. Є ризик понести збитки, якщо об’єкт на момент продажу не буде користуватися попитом. В тому випадку, коли бажаючих купити буде декілька, такий об’єкт може бути проданий за ціну, яка забезпечить високі прибутки для будівельної фірми.

3. Об’єкти будуються підрядником за свої кошти, в процесі будівництва знаходять замовника. Об’єкт закінчують з врахуванням побажань замовника.

 

Поняття про тендери.

31.01.1997 р. Об’єкти капітального будівництва, які зводяться за державні кошти, зводяться підрядником, призначеним через тендер.

Тендер – підрядні торги, де підрядника вибирають кращого з кількох, що приймають участь в конкурсі.

Рішення про проведення торгів (тендерів) приймається замовником за наявності достатніх інвестицій для здійснення будівництва або документально підтверджених фінансових гарантій щодо своєчасного одержання необхідних для виконання замовлення коштів.

 

Процедура тендеру:

1. Оголошують в засобах масової інформації про проведення тендера.

2. Збирають заяви від будівельних фірм, які бажають прийняти участь в конкурсі.

До участі у торгах (тендерах) не допускаються підрядники або їх участь у торгах (тендерах) може бути припинена у разі, коли вони:

- визнані банкрутами або стосовно них порушено справу про банкрутство;

- перебувають в стадії ліквідації;

- припинили свою господарську діяльність;

- не мають ліцензії на виконання відповідних робіт в Україні;

- подали необ'єктивну інформацію про свою професійну готовність виконати замовлення, а також щодо наявності виробничих потужностей, фінансової надійності.

 

Способи проведення торгів (тендерів)

 

У разі очікуваної (розрахункової) вартості будівництва, що дорівнює або перевищує 200 тис.гривень, торги (тендери) можуть бути:

- відкритими, коли всі заінтересовані підрядники мають право подавати тендерні пропозиції;

- відкритими з попередньою кваліфікацією, коли тендерні пропозиції мають право подавати тільки ті претенденти, які за результатами попередньої кваліфікацій допущені до участі у торгах (тендерах);

- закритими, коли тендерні пропозиції мають право подавати тільки ті підрядники, які одержали від замовника запрошення до торгів.

 

Основним видом проведення торгів (тендерів) є відкритий спосіб. Відкриті торги (тендери) з попередньою кваліфікацією претендентів проводяться у разі, коли кількість претендентів перевищує шість осіб або коли це передбачено умовами торгів (тендерів).

Закриті торги (тендери) проводяться у разі, коли:

- кількість підрядників, здатних виконати контракт, обмежено;

- витрати на проведення відкритих торгів (тендерів) будуть невиправдано великими порівняно з вартістю замовлення;

- проведення відкритих торгів (тендерів) недоцільне через інші причини (таємність, терміновість робіт тощо).

 

У зазначених випадках замовник запрошує до участі у торгах (тендерах) таку кількість підрядників, яка б забезпечила збереження конкуренції, але не менш як 3 підрядники.

 

Рішення щодо проведення закритих торгів (тендерів) приймається замовником за погодженням з органом, який забезпечує фінансування замовлення.

 

3. Від підрядника приймають оферту – інформацію про те, як швидко підрядник може побудувати будівлю, за яку ціну, описується стан самої форми.

Оферти надсилаються в тендерний комітет в закритих конвертах і зберігаються в сейфах.

4. В призначений день і час тендерний комітет, в який входять представники замовника, проектувальника, зацікавлених організацій, розкривають конверти і розглядають пропозиції.

5. В результаті визначають переможця, з яким замовник підписує контракт на будівництво.

Акцепт - письмове повідомлення замовником переможця торгів (тендерів), яке засвідчує прийняття його тендерної пропозиції і згоду на її оплату.

Тендер дозволяє будувати швидке та якісне.

 

Основні положення.

 Від ціни залежить досягнення економічних і комерційних результатів. Правильна або помилкова цінова політика впливає на всю виробничо-інвестиційну діяльність будівельної організації.

Перш ніж розпочати будівництво, будівельна організація визначає:

- яку ціну встановити на будівельну продукцію;

- який прибуток;

- який доход.

Прибуток будівельної організації (БО) залежить від 2-х показників:

ціни будівельної продукції,

витрат на її виробництво. 

Ціна продукції на ринку – це наслідок взаємодії попиту і пропозиції, вирівнюється в точці рівноваги автоматично під впливом ринкового ціноутворення в умовах вільної конкуренції.

Витрати на виробництво продукції можуть збільшуватися або зменшуватися залежно від обсягу трудових чи матеріальних ресурсів, рівня техніки, організації виробництва й інших факторів.

Правильна методика встановлення цін, розумна цінова політика – необхідні компоненти успішної діяльності будівельної організації.

 

Збираючи і опрацьовуючи інформацію стосовно цін, БО має вивчити:

- Ринок, на якому продає свою продукцію;

- Всі потенційні можливості вироблюваного товару;

- Свою та суміжні галузі для виявлення існуючих і потенційних конкурентів;

- Рішення уряду.

Для прийняття вірного і обумовленого рішення по цінам необхідно мати перелік інформації:

1. Ринок і товар

- Сегменти ринку, в яких реалізується товар.

- Вимоги, які висуваються покупцями щодо товару.

- Географічне положення.

- Новизна товару.

- Ємність ринку.

- Якість товару в порівнянні з товарами конкурентів.

- Головні конкуренти.

- Відповідність товарів по цінам.

- Перспективи росту об’єму продаж

- Здатність задовольняти потреби покупця, в тому числі і перспективні

- Кон’єктура ринку протягом 2 років.

- Необхідність модифікації.

2. Конкуренція на ринку. Політика уряду.

- Конкуруючі товари в продажу.

- Вплив на ринок політики уряду.

- Доля ринку конкурентів.

- Вплив на окремі фірми.

- Можливість зміни цін.

- Фінансове положення конкурентів.

- Дії конкурентів, які можна передбачити у випадку зміни умов ринку.

- Офіційні дані про прибутки та збитки.

3. Виробництво і витрати. Виручка від реалізації та прибуток.

- Об’єми виробництва та складські запаси товарів у фірми на конкретну дату.

- Співвідношення між виручкою від продажу, прибутком і витратами по різним видам товарів

- Витрати, які відповідають даному рівню наявності складських запасів

- Вплив об’ємів виробництва на виручку від продажу та прибуток.

- Вплив на витрати зміни об’ємів виробництва і складських запасів.

- Питома вага прибутку в ціні одиниці товару фірми та його відмінність від аналогічного показника конкурентів

- Затрати, які мають безпосереднє відношення до прийняття рішень щодо цінових питань.

БО повинна приймати всі міри для отримання вищезгаданої інформації. Якщо вона не зможе зібрати і проаналізувати інформацію, покладаючись на власні сили, необхідно звернутися до послуг підприємств, які спеціалізуються на аналітичних дослідженнях.

 

 

Поширеним методом розробки загальної цінової політики є багатоетапний підхід до встановлення цін. Метод включає 5 етапів:

- визначення цільового ринку;

- аналіз елементів стратегії маркетингу;

- визначення загальної цінової політики;

- розробка цінової стратегії;

- встановлення цін.

Перші три етапи – побудова загальної цінової політики; останні два – концентруються на конкретних рівнях і їх реалізації.

 

Три основних мети ціноутворення:

- реалізація будівельної продукції – це зростання обсягів реалізації;

- максимальний прибуток;

- підтримання дійсного становища будівельної організації.

 

Загальні положення

Право на розроблення проектної документації або її окремих розділів надається юридичним та фізичним особам-суб’єктам підприємницької діяльності незалежно від форм власності, які мають відповідну ліцензію (далі проектувальник).

При розробленні проектної документації для будівництва об’єктів цивільного призначення враховуються затверджені у встановленому порядку державні програми розвитку галузі, схеми і проекти районного планування, промислових зон генеральні плани населених пунктів.

1.3. При розробленні проектної документації для будівництва об’єктів цивільного призначення враховуються рішення, прийняті в затвердженій у встановленому порядку містобудівній документації (схеми і проекти районного планування, генеральні плани населених пунктів, проекти детального планування).

1.4. Проектна документація має ґрунтуватися на положеннях чинного законодавства, підзаконних актів та відповідати вимогам нормативних документів.

Проект

Проект (П) на будівництво об’єкту цивільного призначення розробляється на підставі вихідних даних та завдання на проектування, погодженого ескізного проекту (за його наявності).

Проект на будівництво, розширення та реконструкцію об’єкту промислового призначення розробляється на підставі вихідних даних та завдання на проектування, погодженого ТЕО інвестицій (за його наявності).

Матеріали проекту у повному обсязі передаються замовникові генеральним проектувальником у чотирьох примірниках, а субпідрядним проектувальником генеральному проектувальнику у п’яти примірниках.

Проект на будівництво об’єктів цивільного призначення, як правило, повинен складатися із таких розділів:

- пояснювальна записка з вихідними даними;

- архітектурно-будівельне рішення, генплан, благоустрій територій, схема транспорту (за необхідності);

- технологічна частина (за необхідності);

- рішення по інженерному обладнанню та зовнішніх інженерних мережах;

- оцінка впливів на навколишнє середовище (ОВНС) (за необхідності, яка визначається за участю державних органів охорони навколишнього природного середовища);

- організація будівництва;

- кошторисна документація;

- відомості обсягів робіт;

- демонстраційні матеріали, макети (відповідно до завдання на проектування).

 

Робочий проект

Робочий проект (РП) є суміщеною стадією проектування, призначений до погодження, затвердження проектної документації, а також для будівництва об’єкту.

Робочий проект виконується на підставі погодженої планувальної документації, державних програм розвитку галузі або погоджених передпроектних пророблень, завдання на проектування, архітектурно-планувального завдання, вихідних даних і технічних умов на підключення до джерел інженерного забезпечення.

 

6. Погодження, експертиза та затвердження проектної документації.       

Розроблена проектна документація підлягає погодженню:

а) ТЕО інвестицій, ЕП:

Ø з місцевими органами містобудування та архітектури- відносно розміщення раціонального використання наміченої для відведення території, відповідності передбачених проектом рішень вимогам архітектурно-планувального завдання, чинній містобудівній документації;

Ø з органами місцевого самоврядування – відносно розміщення можливості використання наявних джерел постачання, інженерних комунікацій, умов їх розвитку (як етап підготовки отримання офіційних технічних умов при підготовці комплексу вихідних даних для розроблення П та РД);

Ø з уповноваженими установами органів місцевого самоврядування – відносно використання трудових ресурсів (при створенні нових робочих місць на виробничих об’єктах).

б) Проекти, робочі проекти:

Ø з місцевими органами містобудування та архітектури – з питань, зазначених у підпункті “а”, при розробленні проекту або робочого проекту без попереднього розроблення ЕП та ТЕО інвестицій, або за умови додаткового погодження, визначеного при погодженні попередньої розробки у відповідному документі;

Ø з органами місцевого самоврядування, які видавали технічні умови на підключення до джерел постачання або інженерних комунікацій.

За наявності особливих умов розташування об’єкту (історичні зони міст, зсувонебезпечні території та ін.) необхідно за вказівкою органів містобудування та архітектури погодити проектну документацію з відповідними організаціями.

З органами містобудування та архітектури необхідне погодження у разі:

зміни колірного рішення фасадів будинків;

зміни архітектурних рішень, які впливають на характер навколишньої забудови, який складався раніше;

зміни конструктивних рішень, які можуть викликати небезпечні ситуації в майбутньому при зміні умов експлуатації.

Погодження проектних рішень органами державного нагляду та інженерними службами здійснюється в одній інстанції зазначеного органу у термін до 10 днів, в органах містобудування та архітектури – у термін до 15 днів, якщо законодавчими та іншими нормативними актами не передбачені інші строки.

Проектна документація (ЕП, ТЕО інвестицій, П, РП) до її затвердження підлягає обов’язковій державній експертизі згідно з чинним законодавством.

Проектна документація, яка не підлягає затвердженню, може бути передана на експертизу тільки за рішенням замовника.

При експертизі інвестиційних проектів служби Укрінвестекспертизи залучають органи охорони навколишнього природнього середовища та ядерної безпеки органи по контролю за охороною праці, інші органи державного нагляду, спеціалізовані служби органів місцевого самоврядування, представників громадських об’єднань і враховують їх висновки.

Інвестори, які здійснюють будівництво за рахунок власних коштів, самостійно визначають порядок проходження експертизи відповідних інвестиційних проектів. При цьому обов’язковій державній експертизі підлягає рівень додержання вимог щодо безпеки для життя і здоров’я населення, охорони навколишнього середовища та енергозбереження.

Подання проектної документації на погодження, експертизу та затвердження є обов’язком замовника і виконується за його рахунок. Проектувальник зобов’язаний захищати проектні рішення.

 Проектна документація (ЕП, ТЕО інвестицій, П, РП) набирає чинності після її затвердження інвестором.

Організації (служби, підрозділи), що виконували експертизу і видавали рекомендації, що несуть відповідальність за висновки, на підставі яких інвестор (замовник) приймає своє рішення про затвердження проектної документації.

Основні функції прибутку

Ефективність діяльності будівельної організації визначається наступними показниками:

Ø балансовий прибуток;

Ø загальна і розрахункова рентабельність чи зниження собівартості продукції;

Ø планова собівартість всієї товарної продукції;

Ø питомі витрати умовного палива.

Прибуток (income) – це частина доходу, що залишається підприємству після відшкодування усіх витрат, пов’язаних з виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності. В умовах ринку є джерелом усіх фінансових ресурсів підприємства.

Прибуток – одна з форм вартості додаткового продукту (праці), що виступає як різниця між ціною продажу і витратами на його відтворення, джерело доходів бюджету, фінансування розширеного відтворення та стимулювання працівників.

Основні функції прибутку:

- прибуток як основа інноваційних рішень;

- мірило успіху діяльності підприємства;

- джерело самофінансування і розвитку;

- винагорода власника, працівникам.

У Законі України “Про підприємства України” вказано. Що на всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток. Прибуток як економічна категорія відображає чистий доход, створений у сфері матеріального виробництва й реалізований у процесі підприємницької діяльності.

За рахунок прибутку розвиваються підприємства, створюються фонди матеріального стимулювання трудових колективів. Отримання прибутку є важливою умовою конкурентноздатності підприємства. Тому на кожному етапі виробництва необхідно стежити і сприяти збільшенню прибутку.

Джерела формування прибутку

Джерела формування прибутку

q прибуток від реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг) визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції та повною собівартістю продукції;

q прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу матеріальних (основних фондів) і нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств;

q прибуток від позареалізованих операцій – це прибуток від спільної діяльності підприємств, проценти по реалізації акцій, облігацій та інших цінних папері, штрафи, що сплачуються іншими підприємствами за порушення договірних зобов’язань;

q надходження від юридичних осіб, бюджетних і позабюджетних організацій.

Види прибутку.

Розрізняють такі види прибутку:

1. Балансовий (валовий) прибуток(balance (gross) income)  – це загальний прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності. До його оподаткування і розподілу.

2. Операційний прибуток (operating profit) визначаєтьсякоригуванням балансового прибутку на операційні витрати, до складу яких входять: заробітна плата з нарахуваннями, амортизаційні витрати. Саме цей скоригований балансовий прибуток виступає у формі прибутку до оподаткування (оподаткованого прибутку).

3. Чистий прибуток(net income) являє собою прибуток підприємства, який залишився після сплати податків.

 5. Розподіл прибутку

Правильний розподіл прибутку має важливе соціально-економічне значення. Бо при цьому переплітаються інтереси держави, власників, колективу й кожного працівника.

 Розподіл отриманого прибутку починається із сплати податків державі. Частина прибутку, що залишилася після сплати податків, надходить у розпорядження підприємства і називається чистим нерозподіленим прибутком. З чистого прибутку створюють резервний фонд, за рахунок якого виплачуються дивіденди при недостачі прибутку, покриваються збитки.

Після відрахування частини чистого прибутку в резервний фонд власник визначає порядок подальшого розподілу прибутку:

- будівництво об'єктів виробничого призначення; реконструкція, технічне переобладнання; придбання машин, транспортних засобів; поліпшення якості продукції;

- будівництво житла і об'єктів соціальної сфери;

- погашення кредитів комерційних банків;

- виплати відсотків комерційним банкам;

- надання матеріальної допомоги робітникам та службовцям, ветеранам праці, премії; посвідчення, компенсація вартості проїзду в транспорті, на харчування, путівки на лікування;

- оплата витрат на відрядження понад установлені норми, страхування персоналу;

- платежі за перевищення гранично допустимих викидів забруднюючих речовин;

- здійснення важливих природоохоронних заходів.

Залишковий прибуток надходить робітникам у вигляді грошових та інших оплат для матеріального стимулювання, покращення їх соціально-побутових умов.

 

Види рентабельності

Рентабельність виробництва,  яка може бути загальною (Рзаг) і розрахунковою (Рроз) обчислюється за формулами:

           Рзаг = Пб× 100: (В_ОФ+ В_ОЗ),                                   (4.9)

 

            Рроз = Пч× 100: (В_ОФ+ В_ОЗ),                               (4.10)

де В_ОФ - середньорічна вартість основних виробничих фондів,               В_ОЗ - розмір нормованих власних оборотних засобів.

 

 

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут і обчислюється:

            Рп = П: Ср × 100 %,                                                   (4.11)

де Ср – повна собівартість реалізованої продукції.

Границі рентабельності не встановлюються, а основними факторами підвищення рентабельності можуть бути:

- ріст прибутку;

- зменшення вартості основних виробничих фондів та залишків нормованих оборотних засобів;

- зниження собівартості продукції.

 

  Показники ефективності використання активів  характеризують оборотність фіксованих активів – фондовіддача, фондоємкість, показники оборотності оборотних засобів та інші (див. тему 3).

Підсумок

Студент повинен знати види собівартості будівельної продукції, шляхи її зниження, види, функції, джерела формування прибутку, напрямки розподілу прибутку, показники оцінювання фінансового стану підприємства та показники платоспроможності, кількісну та якісну сторону рентабельності.

 

1. Види інвестицій.

2. Основні елементи капітальних вкладень.

3. Джерела фінансування капітальних затрат.

4. Основні напрямки науково-технічного прогресу.

5. Види економічної ефективності науково-технічного прогресу.

Економічна діяльність підприємства характеризується обсягом здійснюваних інвестицій.

Інвестиції (investments) -  це довгострокові вкладення грошових коштів у підприємницьку діяльність6 створення, розширення, реконструкцію й технічне переобладнання основного капіталу, з метою одержання певного прибутку.

Види інвестицій

Ø Зовнішні чи іноземні.

Ø Внутрішні чи вітчизняні:

Ø Реальні (виробничі);

Ø Фінансові.

Реальні інвестиції (real investments) – це вкладення капіталу у різні сфери діяльності і галузі народного господарства з метою створення нових та оновлення існуючих основних фондів. Реальні інвестиції називають виробничими, оскільки вони спрямовані у виробництво, але частіше їх називають капітальними вкладеннями.

Фінансові інвестиції (financial investments) – це використання капіталу для придбання облігацій, акцій, інших цінних паперів, що випускаються державою або підприємством.

Капітальні вкладення – це кошти, що направляються на розширене відтворення основних фондів та об’єктів соціальної інфраструктури підприємства. Вони складаються із затрат на реконструкцію, розширення, технічне переоснащення діючих та спорудження нових підприємств, заміну основних фондів, що вибули, новими.

Основні елементи капітальних вкладень:

вартість будівельно-монтажних робіт: підготовка території під забудову, саме будівництво будівель, споруд, монтаж обладнання;

вартість технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного устаткування, інструментів, інвентарю строком служби не менше як один рік і які включаються до складу основних фондів;

витрати на проектно-дослідні роботи, вартість земельних ділянок, витрати на технічний нагляд, підготовку експлуатаційних кадрів, вартість придбання ліцензії і патентів, інші витрати, пов’язані із підготовкою до будівництва та експлуатації об’єкта.

Джерела фінансування капітальних затрат:

• власні кошти підприємства у вигляді залучення частини нерозподіленого прибутку, доходи від реалізації цінних паперів;
• довгострокові кредити банків;
• залучення закордонних інвестицій та створення спільних підприємств;
• засоби державного бюджету, тобто централізовані капітальні вкладення.

Загальний моральний знос,

 %,                      (1.10)

Техніко-економічні особливості продукції будівництва.

Капітальне будівництво – галузь народного господарства, яка створює нові і реконструює діючі основні фонди.

Економіка будівництва – це наука, яка вивчає систему управління будівництва і його господарчі механізми, виявляє умови і фактори ефективної господарської діяльності на всіх стадіях будівельного процесу.

Економіка будівництва тісно пов’язана, з однієї сторони, з науковими дисциплінами, що вивчають економічні закони суспільного виробництва, розподіл, обмін та споживання матеріальних благ на різних етапах його розвитку, а з іншої, вона будується на досягненні спеціальних наукових дисциплін, що вивчають речовинні фактори виробництва, такі як “Організація і технологія будівельного виробництва”, “Будівельні конструкції”, “Основи та фундаменти”, “Обчислювальна техніка” ті інші.

 “Економіка будівництва” є теоретичною основою для соціально-економічних дисциплін - “Фінансування та кредитування будівництва”, “Економіка праці в будівництві”, “Планування капітального будівництва”.

Складність вивчення економічних аспектів капітального будівництва полягає в різноманітності організаційних та господарських форм процесу будівельного виробництва, великій кількості учасників, які мають різні мету та задачі. (В процесі будівництва, як правило приймають участь – інвестор – замовник – проектувальник – підрядник – спеціалізовані субпідрядні організації).

 

Задачі економічного будівництва:

1. Удосконалення організаційних форм в усіх рамках управління

2. Розробка економічних методів управління:

- економічне стимулювання;

- розробка оціночних показників;

- економічно-правові акти.

3. Планування капіталовкладень у організацію виробництва з метою найбільш повного використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

4. Дослідження економічності ефективності інвестицій.

5. Розробка основ будівельного проектування обґрунтування проектних і організаційних рішень.

6. Створення базисних взаємопов’язаних вартісних натуральних і відносних нормативів для техніко-економічного регулювання будівельного виробництва на всіх його етапах і для контролю за ним.

7. Вивчення ресурсів капітального будівництва (люди, машини, механізми, ефективність їх використання).