Гірських порід на схилах і в укосах

Деформації гірських порід на схилах проявляються в першу чергу в утворенні зсувів, обвалів і осипів. Кожне з цих явищ характеризується переміщенням мас гірських порід. Механізм таких переміщень у кожного з них особливий. У зсувів відбувається ковзання порід або плин, в обвалів — обвалення або падіння, в осипів — опадання.

Для встановлення механізму переміщення мас гірських порід необхідно мати детальні уявлення про геологічну будову схилів, склад і властивості гірських порід і динаміку розвитку процесу переміщення. Тобто про закономірності зміни його величини і швидкості в часі та обумовленості. Отже, вивчення динаміки розвитку процесів деформації схилів необхідно для оцінки і прогнозу їх стійкості.

Найефективнішим методом вивчення динаміки гравітаційних процесів є стаціонарні режимні спостереження, за результатами яких визначаються тенденції й активність розвитку процесу: прогресує, наростає, згасає, припиняється, закінчився. Стаціонарні спостереження дозволяють судити про швидкість, рівномірність, абсолютні і відносні масштаби зсувів мас гірських порід або окремих їх частин. Вони дозволяють попереджати аварії, катастрофи і забезпечують безпеку виконання будівельних робіт, експлуатації територій і споруд. Усе це і визначає широке використання методу стаціонарних режимних спостережень при інженерних вишукуваннях для оцінки і прогнозу стійкості схилів.

При режимних стаціонарних спостереженнях за зсувними деформаціями на схилах роблять наступні основні види робіт:

1. Повторні спостереження, описи і картування елементів рельєфу поверхні схилів і зсувних ділянок, їх крутизни, стрімчаків, тріщин, горбів, валів, водопроявів, стану дернового покриву, стійкості дерев, споруд і т.д. Зіставлення результатів спостережень різних років є основою для встановлення тенденції розвитку зсувних процесів і оцінки їх загрози.

2. Повторні нівелювання рельєфу поверхні по характерних профілям і створам. Зіставлення профілів дозволяє встановлювати зміни, що відбулися у рельєфі поверхні й оцінювати швидкість і масштаб переміщенні мас гірських порід зі схилів і зсувних ділянок.               

3. Повторні топографічні зйомки окремих ділянок схилів і зсувів. Такі зйомки роблять у М 1:500 - 1:5000 з перетином рельєфу через 0,5—1 м. Зіставлення отриманих планів дозволяє судити про масштаби і швидкість зсуву мас гірських порід.        

 

Систематичні інструментальні спостереження за положенням поверхневих реперів в приповерхневих

Шарах гірських порід

Опорні репери встановлюють по характерних профілям і створам. Вони утворюють визначену спостережну мережу. Спостереження ведуть за графіком — раз у квартал, на місяць, у декаду чи у періоди інтенсивних деформацій. Результати спостережень зображують у виді графіків і розрізів, що дозволяють оцінювати стійкість схилів і укосів, швидкості і масштаб їх деформацій.    

 

Систематичні інструментальні спостереження за

Положенням глибинних реперів на різній глибині

В товщі гірських порід

1) Спостереження за розвитком і розкриттям тріщин за допомогою різних установок.

2) Спостереження за зміною вологості і щільності гірських
 порід. Такі спостереження особливо важливі, якщо схили й укоси складені глинистими породами, тому що їх міцність і стійкість у значній мірі залежать від фізичного стану.

3) Спостереження за поровим тиском при оцінці стійкості і прогнозі зсувних деформацій схилів і особливо укосів земляних споруд (гребель, дамб, насипів, відвалів), а також зсувів, складених глинистими породами, спостереження за розвитком порового тиску мають велике значення. Поровий тиск знижує ефективний тиск і істотно впливає на міцність і стійкість глинистих порід. 

На ділянках схилів і укосів, небезпечних у зв'язку з розвитком обвалів, при режимних стаціонарних спостереженнях проводять періодичні обстеження (за графіком) з метою виявлення нестійких брил і блоків гірських порід, оголених в укосах і на схилах. При цих обстеженнях складають план або карту і спеціальну відомість розташування небезпечних брил і блоків, роблять їх маркірування і встановлюють контрольні маяки. На особливо небезпечних ділянках організують охорону (наприклад, на дорогах шляхові сторожі) з метою виявлення місць можливих обвалів.