Завдання міжнародної логістики:

— оптимізація руху матеріальних, фінансових та інформа­ційних потоків, що виходять за межі національних економіч­них систем;

— забезпечення ефективного формування та функціонуван­ня міжнародних логістичних систем, асоціацій чи союзів;

— підвищення якості логістичного сервісу, в тому числі і транспортно-експедиційного обслуговування;

— розвиток інтеграційних процесів в економіці;

— підвищення конкурентоспроможності продукції націо­нальних виробників на міжнародному ринку за рахунок зни­ження логістичних витрат.

Виконанню завдань міжнародної логістики можуть пере­шкоджати певні бар'єри. На рис. 15.1 (на основі опрацювання джерела) зазначені чотири групи бар'єрів у розвитку міжнародної логістики.

Ринкові бар'єри відображають конкурентну боротьбу за джерела дешевих сировинних ресурсів, енергії, ро­бочої сили, а також за ринки збуту товарів. Ці бар'єри встанов­люються й підтримуються великими компаніями за рахунок цінової політики, інформаційних бар'єрів і т. ін.

Фінансові бар'єри пов'язані з податковою, митною, торго­вельною політикою держави, обмеженнями ввозу капіталу, нормою банківського відсотка і т. ін. Близькими до них є бар'єри в дистрибуції товарів фірм-конкурентів з інших країн, із яких найбільш важливими є транспортні, митні й торговельні.

 

Рис. 15.1. Бар'єри, що виникають в міжнародній логістиці

Нетарифні бар'єри — це певні правила, які зменшують імпортний потік, наприклад посилення контролю за якістю продукції, підвищення вимог до якості тари та упаковки, вимога доставляти продукцію лише до визначених державою портів чи залізничних станцій.

 

2. Роль логістики в міжнародному постачанні та розподілі                                                             

Поняття міжнародне постачання означає процес придбання і сировини, матеріалів, комплектуючих та напівфабрикатів за межами країни.                                                                       

Міжнародним постачальникам сировини складно потрапити на внутрішні ринки інших країн, оскільки вони стикаються з фінансовими, дистрибуційними, ринковими та нетарифними бар'єрами. Подолання цих бар'єрів вимагає від іноземних постачальників ретельного аналізу міжнародної логістичної діяльності й її спрямування на досягнення так званого "раціона­лізованого обміну".

Логістичне управління міжнародним постачанням по­лягає:

— у виборі привабливих споживачів;

— скороченні логістичних витрат;

— оптимізації процесу доставки сировини, матеріалів;

— сприянні подоланню бар'єрів, що виникають у міжнарод­ному постачанні;

— оптимізації руху фінансових та інформаційних потоків, що супроводжують матеріальні потоки.

У рамках міжнародних каналів розподілу в літературі роз­глядають різні види організації покупців і продавців в окремі, але взаємозалежні канали, у яких учасники логістичного лан­цюга виконують певні функції. Різновидами міжнародних ка­налів розподілу є:

— канал приналежності (характеризує процес переходу права власності або права на розпорядження продукцією, това­рами);

— канал переговорів (є сукупністю або ланцюгом робочих зв'язків між діловими партнерами);

— канал фінансування (сукупність фінансових операцій з оплати товарів, перевезення вантажів, страхових послуг);

— канал просування (сукупність маркетингових посередни­ків, що організовують рух продукції від виробника до спожи­вача);

— логістичний канал (це мережа робочих взаємозв'язків між виробником, маркетинговими посередниками та посеред­никами у сфері фізичного розподілу товарів (транспортно-експедиційні фірми, складські, термінальні комплекси та ін.), які забезпечують оптимальну організацію товароруху);

— канал документообігу (сукупність операцій з оформлен­ня документації. Цей канал має місце тільки в організації між­народного товарообігу. Це обумовлено тим, що документація, яка супроводжує міжнародне переміщення вантажів, має зна­чні обсяги).

Роль логістики в організації міжнародних каналів розподі­лу полягає у вирішенні таких завдань, як:

— регулювання і спрощення митних і технологічних проце­дур при переході матеріальних потоків через кордони;

— уніфікація стандартів, правил, тарифів, вимог до техно­логій і технічних засобів перевезення;

— сприяння визнанню державами пріоритетів міжнарод­них угод, завдяки яким реалізуються принципи логістики;

— організація транзитних процедур при переході вантажів через кордони країн-учасниць ринку;

— сприяння розвитку транспортної та складської інфра­структури на міжнародному рівні;

— надання логістичних послуг.