Організаційні форми економічного аналізу на підприємстві

Організаційні форми економічного аналізу на підприємстві визначаються його розмірами, галузевою приналежністю, організаційно - правовою формою.

На великих промислових підприємствах діяльність всіх економічних служб очолюється головним економістом - заступником директора з економічних питань.

Він організовує всю економічну роботу на підприємстві, у тому числі по економічному аналізу. У окремий структурний підрозділ може бути виділений відділ або група економічного аналізу.

На середніх і малих підприємствах аналітичну роботу очолює начальник планового відділу або головний бухгалтер.

Економічний аналіз входить в обов'язки не лише працівників економічних служб, але і технічних відділів (головного механіка, енергетика, технолога і ін.). Їм займаються також цехові служби, керівники бригад, ділянок і так далі. Тільки спільними зусиллями економістів, техніків, технологів, керівників різних виробничих служб, що володіють різносторонніми знаннями з питання, що вивчається, можна комплексно досліджувати поставлену проблему і знайти оптимальний варіант її рішення.

Розподіл основних напрямів економічного аналізу на підприємстві можна представити таким чином:

■ планово - економічний відділ економічного аналізу здійснює складання плану оргтехзаходів і контроль за його виконанням, методичне забезпечення аналізу, організовує і узагальнює результати аналізу діяльності всіх підрозділів підприємства, розробляє заходи за підсумками аналізу;

■ бухгалтерія аналізує виконання кошторису витрат на виробництво, собівартості продукції, виконання плану по прибутках і його використання, фінансовий стан, платоспроможність підприємства і т. п.;

■ відділ праці і заробітної плати аналізує рівень організації праці, забезпеченість підприємства трудовими ресурсами по професіями і кваліфікації, рівень продуктивності праці, використання фонду робочого часу і фонду заробітної плати;

■ виробничий відділ аналізує виконання плану випуску продукції за об'ємом і асортименту, ритмічність роботи, якість продукції, впровадження нової техніки і технологій, витрачання матеріальних ресурсів, тривалість технологічного циклу, спільний технічний і організаційний рівень виробництва;

■ відділ головного механіка і енергетика вивчає стан експлуатації машин і устаткування, виконання планів - графіків ремонту і модернізації устаткування, якість і собівартість ремонтів, використання устаткування і виробничих потужностей, раціональність споживання енергоресурсів;

■ відділ технічного контролю аналізує якість сировини і готової продукції, брак і втрати від браку, рекламації покупців, заходи щодо скорочення браку, підвищення якості продукції, дотриманню технологічної дисципліни і так далі;

■ відділ постачання контролює своєчасність і якість матеріально - технічного забезпечення виробництва, виконання плану постачань за об'ємом, номенклатурі, термінам, якості, стан і збереження складських

запасів, дотримання норм відпуску матеріалів, транспортно - заготівельні витрати і таке інше; ■ відділ збуту вивчає виконання договірних зобов'язань і планів постачань продукції споживачам за об'ємом, якості, термінам, номенклатурі, стан складських запасів і збереження готової продукції.

Така спільна робота по проведенню аналізу дозволяє забезпечити системний підхід і інші принципи для повнішого виявлення і використання наявних резервів. Оскільки діяльність багатоаспектна, кваліфіковано проаналізувати її у змозі лише колектив робітників різних професій та фахів. Виконання всіма відділами аналітичних функцій потребує обов'язкового планування та координуванні робіт, на заключному етапі - узагальнення результатів аналізу. Це викликає необхідність утворення спеціальної аналітичної служби або принаймні участі фахівця-аналітика в процесі керівництва аналітичною роботою. До його прямих обов'язків входить крім цього розробка плану мобілізації виявлених резервів із відповідними підрозділами, надання рекомендації для прийняття управлінських рішень.

Приблизна схема розподілу роботи між виконавцями на підприємстві наведена в таблиці 2.3 [7, с.184-186].

Разом із систематичним комплексним аналізом епізодично проводиться цільовий або тематичний аналіз. Він покликаний раціоналізувати управління окремими сторонами діяльності. На відміну від систематичної аналітичної роботи, коло виконавців якої фіксоване, при тематичному аналізу вже на етапі планування слід визначити обов'язки учасників, яких долучають до аналізу в порядку разових доручень. Планування ускладнюється, оскільки типова програма і методика його проведення відсутні, вона розробляється на основі консультації фахівців за даною, зазвичай вузькою тематикою. На основному етапі виникають труднощі внаслідок того, що потрібна інформація не завжди відбита в господарському обліку в тих аспектах, які цікавлять аналітиків, тому її слід спочатку отримати в результаті спеціальних

обстежень та аналітичної обробки первинних джерел інформації.

Таблиця 2.3

Розподіл аналітичної роботи між виконавцями

Коло питань аналізу	Виконавці
1. Складання програм аналізу, комплексне узагальнення матеріалів, підготованих всіма виконавцями, у вигляді аналітичних записок	Аналітичний, плановий, фінансовий відділ, бухгалтерія, економічна лабораторія
2. Аналіз можливостей вдосконалення виробів та технології виробництва	Конструкторські та технологічні служби
3. Аналіз обсягів виробництва, асортименту та якості продукції	Відділ технологічного контролю, плановий, відділ збуту, фінансовий, конструкторський, технологічний відділи
4. Аналіз матеріального забезпечення та його впливу на кінцеві результати діяльності	Відділ матеріального забезпечення, плановий, фінансовий відділ
5. Аналіз запасів товарно-матеріальних цінностей	Відділ матеріального забезпечення, відділ збуту, фінансовий, бухгалтерія, виробничо-диспетчерська служба
6. Аналіз використання матеріальних ресурсів та матеріаломісткості продукції	Відділ матеріального забезпечення, технологічний відділ, бухгалтерія
7. Аналіз забезпеченості робітниками за професійним складом та кваліфікацією	Відділ кадрів, плановий відділ, керівники підрозділів
8. Аналіз використання трудових ресурсів і фонду заробітної плати	Відділи праці та зарплати, плановий, фінансовий відділи, бухгалтерія
9. Аналіз виконання плану вводу в експлуатацію основних засобів	Відділ капітального будівництва, головного механіка, фінансовий
10. Аналіз використання основних засобів	Виробничий відділ, відділ головного механіка, плановий
12. Аналіз собівартості та витрат на виробництво	Бухгалтерія, плановий відділ
13. Аналіз прибутку та рентабельності	Фінансовий відділ, бухгалтерія, економічна лабораторія
14. Аналіз утворення та використання фондів економічного стимулювання	Відділ праці та зарплати, фінансовий, бухгалтерія, економічна лабораторія
15. Аналіз виконання плану доходів та витрат	Фінансовий відділ
16. Аналіз обігових коштів, оцінка виконання завдання з прискорення їх обороту	Фінансовий відділ, відділ матеріального забезпечення, виробничий відділ, відділ збуту, бухгалтерія
17. Аналіз стану власних оборотних коштів, дебіторської та кредиторської заборгованості, забезпеченості та цільового використання кредитів	Фінансовий відділ, бухгалтерія
18. Зведена оцінка фінансового стану та використання фінансових ресурсів за цільовим призначенням. Розрахунок резервів прискорення обороту обігових коштів	Фінансовий відділ, аналітичний відділ, бухгалтерія

 

Вибір організаційної форми аналізу в кожному конкретному випадку повинен враховувати розмір підприємства, структуру управління, характер функціональних зв'язків та автоматизацію управлінських процесів, вид діяльності та обсяги виробництва і продаж, облікову систему і політику на підприємстві.

 

2.3. Інформаційне забезпечення і планування аналітичної роботи

 

Склад, вміст і якість інформації, використовуваної в аналізі, грають визначальну роль в забезпеченні його дійсності. Для аналізу використовується не лише економічна, але і технічна, технологічна і інші види інформації. Всі джерела даних діляться на планові, облікові і поза облікові.

До планових джерел відносяться всі типи планів, які розробляються на підприємстві (перспективні, поточні, оперативні), а також нормативні матеріали, кошториси, цінники, завдання і тому подібне

Джерелами інформації облікового характеру є всі дані, які містять документи бухгалтерського, статистичного і оперативного обліку, а також всі види звітності, первинна облікова документація. Провідна роль в інформаційному забезпеченні аналізу належить бухгалтерському обліку. Своєчасний і повний аналіз даних, які є в звітних документах і звітності, забезпечує вживання необхідних заходів, направлених на виконання плану оргтехмероприятий.

Дані статистичного обліку, в яких міститься кількісна характеристика масових явищ і процесів, використовуються для поглибленого вивчення і осмислення взаємозв'язків, виявлення економічних закономірностей.

Оперативний облік і звітність сприяють більш оперативному в порівнянні із статистикою і бухгалтерським обліком забезпеченню економічного аналізу необхідними даними, що дозволяє підвищити ефективність аналітичних досліджень.

До позаоблікових джерел інформації відносяться документи, регулюючі господарську діяльність, а саме:

- офіційні документи, а також акти ревізій і перевірок, накази і розпорядження;

-господарський - правові документи: договори, угоди, вирішення арбітражних і інших судових органів, рекламації;

-вирішення спільних зборів колективу, акціонерів;

-матеріали вивчення передового досвіду, придбані з різних джерел інформації;

-технічна і технологічна документація;

-матеріали спеціальних досліджень стану виробництва на окремих робочих місцях (хронометраж, фотографія і так далі);

-усна інформація, отримана як від членів свого колективу, так і від інших осіб;

Інформаційне забезпечення економічного аналізу в сучасних умовах повинне базуватися на використань інформаційних технологій.

За умов ринку джерелами інформації, крім власної звітності, служать зарубіжні статистичні матеріали, каталоги, довідники і путівки конкурентів, дані загальноекономічних галузевих журналів, бюлетенів іноземної економічної інформації тощо. Ефективними джерелами інформації є анкети опитувань, на підставі яких визначаються якісні й функціональні характеристики виробів, структура асортименту, рівень сервісу і т.д.

Принципи побудови інформації:

- цілеспрямованість інформації (підбирання відомостей, виходячи із завдань аналізу);

- повнота інформації (одержання необхідного і достатнього для досягнення мети аналізу обсягу інформації).

- вірогідність і співмірність даних;

- актуальність інформації (відображення найновіших даних, щоб інформація мала випереджаючий характер);

- оперативність інформації (скорочення часу на збирання, обробку, систематизацію і надання).

При підбиранні інформації для її повноти необхідно максимально враховувати зміст аналізу.

Вимоги до інформаційних матеріалів наведено нижче.

До початку обробки залучених джерел інформації слід всебічно її перевірити і критично розглянути, щоб переконатися в її співмірності і вірогідності. Це необхідно для забезпечення якості аналізу й обґрунтованості аналітичних висновків за результатами аналізу, а отже, і ефективності управлінських рішень. Помилки, неузгодженість та інші недоліки, що потрапляють іноді в звітності, можуть відобразитися на аналітичних розрахунках, перекрутити результатами аналізу. Тому попередньою умовою аналізу є детальна перевірка всіх матеріалів, що підлягають аналізу.

Співмірність інформаційних даних означає, що об'єкти, які утворюють сукупність явищ, мають бути тотожними за показниками, що вивчаються методологією їх обчислення й одиницями виміру, порівняні у часі й просторі (тобто показники повинні бути розраховані на одну і ту ж дату або за один і той же час).

Вірогідність - це міра об'єктивного відображення даних, що характеризують суттєвість процесів і явищ. Вірогідність бухгалтерської звітності повинна бути підтверджена аудиторською довідкою. Якщо підтвердження немає, необхідно таку перевірку здійснити, звернувши увагу на:

■ укомплектованість бухгалтерської і статистичної звітності формами, передбаченими нормативними актами (Міністерства фінансів України і Державного комітету України по статистиці);

■ погодженість показників, що повторюються в різних формах звітності. Така перевірка проводиться, в основному, шляхом уважного читання всієї звітності й зіставленням показників. Деякі показники відображаються в різних формах звітності і, отже, при правильному укладанні звіту обов'язковим є збіг суми показників. Для перевірки

Перевірка погодженості показників, відображених у різних формах звітності, здійснюється також шляхом укладення балансів. Дані для укладання цих балансів виписуються з різних форм звіту, і якщо в результаті їх зіставлення одержується балансова рівність, то можна вважати, що в звіті правильно відображені найважливіші показники, які характеризують діяльність об'єкта, що аналізується. Прикладом може бути баланс виготовленої продукції: залишок нереалізованої продукції на початок звітного періоду (ЗНП) + випуск продукції (ВП) = обсяг реалізації продукції (ОР) + залишок нереалізованої продукції на кінець звітного періоду (ЗНК) (ЗНП + ВП = ОР + ЗНК).

Одним із способів перевірки вірогідності інформації є встановлення співмірності і наступності показників звітів суміжних періодів. Цю перевірку проводять шляхом порівняння звітних показників із бізнес - планом і попередніми періодами.

Перевірка правильності відображення в звітності деяких показників здійснюється способами зустрічної перевірки. Для цього дані звіту об'єкта дослідження звіряються з даними обліку тих суб'єктів господарювання, з якими він має господарчі зв'язки. Так періодично звіряються дебіторська і кредиторська заборгованість; ряд звітних показників (залишок коштів на поточному рахунку, заборгованість по позичках банку і т. п) перевіряються згідно з даними установи банку, в якому відкрито рахунок.

Після перевірки вірогідність і якості інформації починають аналітичну обробку зібраних інформаційних матеріалів, тобто виконують практичну аналітичну роботу. Для цього необхідно вивчити метод і методику економічного аналізу.

У плані передбачаються об'єкти аналізу, види робіт, строки їх виконання і виконавці, а програмах - мета і завдання аналізу, джерела інформації, порядок реалізації результатів аналізу. План і програми аналізу розробляються службовою особою, відповідальною за проведення аналітичної роботи, за участю фахівців відділів і управлінь і затверджуються керівником об'єкта аналізу (підприємства, фірми, асоціації, банку і т. д.). головна вимога до організації аналітичної роботи на об'єкті, що аналізується, її загальність і дієвість. З урахуванням цієї вимоги складається програма аналітичної роботи, а саме:

виявлення завдання на проведення аналізу; виявлення і погодження мети і завдань аналізу, строків виконання, визначення кола фахівців, що беруть участь у проведенні аналізу і т.п.;

 отримання оцінки ситуації, що склалася, вивчення причинно - наслідкових зв'язків процесів і явищ, які характеризують зміст діяльності об'єкта, що аналізується, ступеня і напрямків впливу факторів на результати діяльності, оцінка ефективності функціонування об'єкта, його економічної заможності;

 з'ясування умов, що сприяють позитивному впливу на результати діяльності об'єкта; визначення умов, які негативно впливають на ці результати; пошук варіантів рішень, які забезпечують поліпшення діяльності об'єкта, що аналізується; о зіставлення варіантів рішень;

 підготовка одного або декількох варіантів рішень для поданнякерівництву.

Програма і план проведення економічного аналізу мають бути органічно пов'язані з маркетинговими дослідженнями, а їх результати повинні враховуватися при підготовці управлінських рішень.

2. 4. Підготовка вихідних даних та оформлення результатів аналізу

 

Будь-які результати аналітичного дослідження діяльності підприємства в цілому або його підрозділів мають бути оформлені у вигляді документів. Звичайно це аналітичний звіт (записка пояснення), довідка, висновок.

Записка пояснення, як правило, складається для зовнішніх користувачів аналізу. Якщо результати аналізу призначені для внутрішньогосподарського використання, то вони оформляються у вигляді довідки або висновку.

Вміст записки (аналітичного звіту) пояснення має бути достатньо повним. Перш за все вона повинна містити в собі спільні питання, що відображають економічний рівень розвитку підприємства, умови його господарювання, характеристику асортиментної і цінової політики, конкурентоспроможності продукції, зведення про частку ринків збуту продукції, про репутацію підприємства, його імідж на діловому світі. Необхідно також вказати положення товарів на ринку (впровадження, зростання і розвитку, зрілості, насичення і спаду). Слід охарактеризувати реальних і потенційних конкурентів, вказати сильні і слабкі сторони їх бізнесу.

Після цього необхідно відобразити динаміку показників, що характеризують виробничі і фінансові результати, майновий і фінансовий стан підприємства, його ділову активність, ефективність роботи.

У ній міститься також характеристика як позитивних, так і негативних сторін діяльності підприємства за звітний період, розкриваються об'єктивні і суб'єктивні, зовнішні і внутрішні чинники, що вплинули на виробничі і фінансові результати його роботи, а також висловлюється перелік заходів, направлених на усунення недоліків, що мали місце, і підвищення ефективності функціонування підприємства в майбутньому.

Аналітична частка записки пояснення має бути обґрунтованою, конкретною по стилю. Вона може містити самі аналітичні розрахунки, таблиці, де згруповані необхідні для ілюстрації дані, графіки, діаграми і тому подібне. При її оформленні особливу увагу слід приділяти пропозиціями, які вносяться за результатами аналізу. Вони, насамперед, мають бути всесторонньо обґрунтованими і направленими на поліпшення результатів господарської діяльності, освоєння виявлених внутрішньогосподарських резервів.

Що стосується довідки або висновку за результатами аналізу, то їх вміст на відміну від записки пояснення може бути конкретнішим, акцентованим на віддзеркалення недоліків або досягнень, виявлених резервів, способів їх освоєння. Тут зазвичай не дається спільна характеристика підприємства і умов його діяльності.

Окремо слідує зупинитись на безтекстовій формі оформлення результатів аналізу. Вона складається з постійного макету типових аналітичних таблиць і не містить тексту пояснення. Аналітичні таблиці дозволяють систематизувати, узагальнити матеріал, що вивчається, і представити його в для сприйняття формі вироку. Форми таблиць можуть бути найрізноманітнішими. Вони будуються відповідно до потрібних для аналізу даними. Показники в аналітичних таблицях необхідно розміщувати так, щоб вони одночасно використовувалися як аналітичний і ілюстративний матеріал. При цьому не потрібно прагнути дати в одній таблиці всі показники роботи підприємства або кидатися в протилежний бік - вводити безліч таблиць. Як універсалізація, так і безмірна кількість таблиць ускладнює їх використання. Аналітичні таблиці мають бути наочними і простими для використання.

Такий порядок оформлення результатів аналізу останнім часом знаходить все більше вживання. Він розрахований на висококваліфікованих працівників, здатних самостійно знатися на обробленій і систематизованій інформації і ухвалювати необхідні рішення. Бзстекстовій аналіз підвищує його дієвість, оскільки при цьому скорочується розрив між виконанням аналізу і використанням його результатів.

На практиці найбільш істотні результати аналізу можуть заноситися в спеціально передбачені для цього розділи економічного паспорта підприємства. Наявність таких даних за декілька років дозволяє розглядувати результати аналізу в динаміці.

Контрольні запитання

2.1. Навіщо виділяти предмет кожної науки та економічного аналізу зокрема?

2.2. Назвіть основні групи, до яких можна долучити визначення предмету аналізу сучасних авторів. Аргументуйте їх думки.

2.3. В чому полягає необхідність виділення принципів економічного аналізу?

2.4. Які задачі постають перед економічним аналізом на сучасному етапі розвитку економіки?

2.5. Дайте загальну характеристику методу економічного аналізу. На якому філософському підґрунті він сформувався?

2.6. Назвіть загальнонаукові прийоми, якими користується економічний аналіз та наведіть приклади їх застосування.

2.7. В чому полягає різниці між методом і методикою, методом і методологією науки?

2.8. Наведіть основні класифікаційні ознаки групування прийомів економічного аналізу.

2.9. Навіщо потрібно забезпечувати порівнянність показників при використанні прийому порівняння?

2.10. Які бази порівняння доцільно використовувати для прийняття управлінських рішень?

2.11. У чому полягає основна відмінність стохастичної та детермінованої форми зв'язку між факторами? Якими способами вивчають вплив факторів в кожному з цих випадків?

2.12. Яке місце посідає економічний аналіз в інформаційному забезпеченні системи управління?

2.13. Яка інформація належить до внутрішньої, яка - до зовнішньої? Поясніть їх взаємозв'язок та особливості отримання.

2.14. Наведіть прийоми оцінки достовірності інформації.

2.15. В чому полягає багатозначність терміну «організація аналітичної роботи»?

2.16. Які основні етапи організації аналітичної роботи на підприємствах?

2.17. Назвіть основних суб'єктів аналітичної роботи та особливості завдань, які припадають на їх компетенцію.

2.18. Що відрізняє комплексний та тематичний аналіз?

2.19. Які основні блоки питань розглядаються в ході здійснення методики комплексного аналізу?

Тестові завдання

1. На стику яких наук з'явився аналіз?

а) бухгалтерського обліку, міжнародної економіки, економіки праці;

б) планування, статистики, економіки підприємства;

в) бухгалтерського обліку, управління, планування;

г) політекономії, макро- і мікроекономіки.

2. Наведіть класифікацію прийомів за принципом причинно-наслідкових зв'язків економічних процесів та явищ:

а) прийоми дослідження функціональних зв'язків та імовірнісних або стохастичних зв'язків;

б) загальні та спеціальні;

в) логічні, математичні, евристичні;

г) прийоми якісної та кількісної характеристики.

3. Назвіть прийоми, що є математичними прийомами:

а)прийом аналогій й асоціацій;

 б)дисперсійний аналіз;

в) лінійне програмування;

г) балансовий;

4. Назвіть прийоми, які відносяться до евристичних:

а)теорія ігор;

б) групування

в)порівняння;

г) «мозкова атака».

5. Які прийоми з нижченаведених неможливо формалізувати?

а) експертні оцінки;

б)балансовий прийом

в) прийом елімінування;

г)  опукле програмування

6. Наведіть назви прийомів, які застосовують при якісному аналізі на перших стадіях дослідження об'єктів:

а) прийом асоціацій;

б) індексний прийом;

в) порівняння;

г) групування;

7. Чому якісний аналіз обов'язково повинен передувати кількісному?

а) тому що метод аналізу базується на діалектиці, в якій одним з основних законів є закон переходу кількісних змін у якісні;

б) він здійснює групування різноманітних явищ за ознаками схожості, що є необхідною передумовою їх подальшого вивчення;

в) він виділяє з низки взаємопов'язаних показників незалежні та залежні, що беруть за основу при побудові факторних моделей;

г) якщо кількісний аналіз проводити окремо, його результати можуть носити формальний, абстрактний характер і не відповідати реальному стану справ.

8. Що обумовлює віднесення показника до факторних або результативних ознак?

а) мета і завдання дослідження;

б) правила, які назавжди закріпили ролі усіх показників;

в) їх класифікація в кожному окремому випадку здійснюється інтуїтивно;

г) економічна сутність досліджуваного явища.

9. Який показник називають факторним?

а) показник, зміну якого обумовлюють зміни інших;

б) показник, який можна охарактеризувати як функцію дії певного аргументу;

в) показник, який в даному конкретному випадку змінюється незалежно від інших;

г)показник, який обумовлює зміну результативного

10. Вкажіть синоніми поняття «результативний показник»:

а) узагальнюючий показник;

б) аргумент;

в) комплексний показник;

г) залежний показник.

Тема 3.. Аналіз виробничої програми підприємств галузі готельного, ресторанного та туристичного бізнесу

План

3.1. Організація економічного аналізу виробництва та реалізації.

3.2. Методика оцінки динаміки виробництва й реалізації продукції.

3.3. Методика оцінки впливу факторів на зміну обсягів реалізованої продукції.

3.4. Методика аналізу виробництва продукції за номенклатурою й асортиментом.

3.5. Методика аналізу впливу структурних зрушень на обсяг виробництва продукції.

3.6. Методика аналізу ритмічності роботи підприємства.

3.7. Методика аналізу оновлення продукції.

3.8. Методика аналізу конкурентоспроможності продукції.

 

3.1. Організація економічного аналізу виробництва та реалізації

 

Незалежно від профілю діяльності підприємства, у число його основних функцій входять виробництво й реалізація виробленої продукції (робіт, послуг). Саме ці аспекти діяльності найбільш важливі для всіх зацікавлених сторін - власників підприємства, держави, співробітників, місцевого співтовариства, оскільки успішне виконання виробничих програм, стабільний і широкий збут продукції дозволяють всім учасникам виробничої діяльності в остаточному підсумку досягти своїх фінансових цілей - у першу чергу збільшення добробуту і якості життя.

Тому, метою виробничої організації є одержання максимальних якісних і кількісних результатів від своєї діяльності в самий короткий час при мінімальних витратах засобів виробництва й живої праці.

Основним завданням виробничої організації є найбільш повне забезпечення попиту споживачів високоякісною продукцією. Якість випущеної й реалізованої продукції (робіт, послуг) визначається потребами ринку, виробничо-технічними можливостями підприємства й ефективністю використання його ресурсів.

Реалізуючи продукцію, підприємство відшкодовує витрати на її виготовлення й збут і дістає прибуток, що служить джерелом технічного й соціального розвитку. Несвоєчасна реалізація продукції завдає шкоди не тільки виробникові, але й підприємствам - споживачам, викликаючи порушення їхньої нормальної діяльності.

Під час відсутності "спущених зверху" державних планів, організації самостійно планують свою діяльність на основі договорів, укладених зі споживачами товарів і постачальниками матеріально-технічних ресурсів, а перспективи розвитку визначають виходячи з попиту на вироблені товари, роботи й послуги, з огляду на інтереси споживачів і їхньої вимоги до якості продукції і послуг.

Напрямки діяльності організації задаються її планами, відбитими у виробничій програмі.

Виробнича програма - це основний розділ річного й перспективного бізнес-плану розвитку організації (підприємства). При її розробці враховуються як можливості самого підприємства, так і потреби вітчизняного й світового ринків у товарах організації, загальна ринкова ситуація, стан конкурентних організацій і галузей.

Формування розділів виробничої програми здійснюється із застосуванням балансового методу, що дозволяє приводити у відповідність обсяги планованих робіт і потреби в них, а також здійснювати розрахунки забезпеченості виробничої програми виробничими потужностями, матеріальними, паливно-енергетичними й трудовими ресурсами.

Саме у виробничій програмі відбиті відповіді на ключові питання керування виробничою структурою, а саме:

- які види товарів і в якому обсязі виробляти?

- у які строки повинні бути готові товари до відправлення споживачеві?

- якої якості повинні бути товари в планованому періоді?

- скільки додатково організація може випустити товарів, якого виду і якості у випадку виникнення термінових замовлень?

- яка нижня межа обсягу випуску товарів, при якому варто перейти в режим його консервації або зупинити для модернізації?

- які повинні бути обсяги споживаних ресурсів для виробництва товарів.

У виробничій програмі обсяг виробництва товарів визначається за номенклатурою, асортиментом і якістю в натуральному й вартісному вираженнях. Виходячи із цього, обсяг виробництва продукції може відображатися в натуральних, умовно-натуральних і вартісних вимірниках.

Основними вартісними показниками обсягу виробництва й продажів є:

- товарна продукція;

- реалізована продукція.

Товарна продукція — це вартість всієї виробленої продукції й виконаних робіт, не включаючи залишки незавершеного виробництва й внутрішньогосподарський оборот.

Обсяг реалізації продукції визначається або по відвантаженню продукції покупцям, або по оплаті (виторгу).

Так як показники обсягу виробництва й продажів товарів є взаємозалежними, то в умовах обмежених виробничих можливостей і необмеженому попиті на перше місце висувається обсяг виробництва товарів. Але в міру насичення ринку й посилення конкуренції не виробництво визначає обсяг продажів, а навпаки, можливий обсяг продажів є основою розробки виробничої програми. Тобто, організація повинна виробляти тільки ті товари й у такому обсязі, які вона може реально продати.

Тому, будь-яка виробнича програма повинна складатися на основі аналізу виробничих результатів діяльності підприємства за попередні періоди й аналізу потреб ринку у товарах (роботах, послугах), що виробляються.

Метою аналізу виробничої діяльності організації є виявлення існуючих тенденцій розвитку та стримуючих факторів, а також, надання рекомендацій щодо її поліпшення.

Виходячи з поставленої мети, аналіз виробничих результатів включає рішення наступних завдань:

- оцінка динаміки виробництва й реалізації продукції;

- аналіз виробництва продукції за номенклатурою й асортиментом;

- аналіз впливу факторів на обсяг продукції;

- аналіз впливу структурних зрушень на обсяг продукції;

- аналіз ритмічності роботи підприємства;

- аналіз оновлення продукції;

- аналіз конкурентоспроможності продукції.

Джерелами інформації для аналізу виробництва й реалізації продукції служать:

- бізнес-план підприємства,

- оперативні плани-графіки,

- звітність ф.№ 1-п (річна, квартальна, місячна) "Звіт по продукції",

- ф.№ 2 "'Звіт про фінансові результати",

- відомість № 16 "Рух готових виробів, їхнє відвантаження й реалізація".

-

3.2. Методика оцінки динаміки виробництва й реалізації продукції

 

Динаміка обсягу виробництва й реалізації продукції характеризує зміну виробництва продукції й ступінь насичення ринку продукцією підприємства.

Для оцінки динаміки показників товарної та реалізованої використовують індекси їх зміни (темпи росту) і їх абсолютні прирости.

При аналізі виробництва й продажу товарів важливим питанням є порівнянність цін. Вартісні показники повинні бути приведені в порівнянний вид, оскільки в умовах інфляції нейтралізація зміни цін або «вартісного» фактору є найважливішою умовою порівнянності даних.

У міжнародному обліковому стандарті ІЛ8С №15 «Інформація, що характеризує вплив зміни цін» знайшли відбиття дві основні концепції.

Перша відповідає «Методиці оцінки об'єктів бухгалтерського обліку в грошових одиницях однакової купівельної вартості» і орієнтована на загальний індекс інфляції національної валюти. При аналізі динаміки обсягу виробництва необхідно зробити коректування на загальний індекс інфляції національної валюти - коефіцієнт-дефлятор. Він відповідає індексу зміни споживчих цін на товари, роботи й послуги цього року щодо базового (звичайно попереднього) року. Коефіцієнт-дефлятор на майбутній рік установлюється Урядом і публікується в засобах масової інформації. При зіставленні вартісних економічних показників за різні роки, значення кожного з них множиться на значення коефіцієнта-дефлятора відповідного року.

Друга концепція лежить в основі «Методики переоцінки об'єктів бухгалтерського обліку в поточну вартість». Вона орієнтована на застосування індивідуальних індексів цін на товар або товарну групу.

При цьому можуть застосовуватися наступні способи:

- перерахування обсягу виробництва товарів за звітний рік за цінами аналогічних товарів базисного періоду (по відносно невеликій номенклатурі товарів, що випускаються,);

- коректування на агрегатний індекс зміни цін (Іц) по групі однорідних товарів (робіт, послуг) або по галузі в цілому:

Іц = G1 * Цо / Gо * Цо,                               (3.1)

де –G1 обсяг випуску товарів у звітному періоді в натуральному вираженні;

Gо - обсяг випуску товарів у базисному періоді в натуральному вираженні;

Ц₀ - ціна одиниці товару в базисному періоді.

Тоді порівнянний з базисним фактичний обсяг випуску товару у вартісному вираженні (V₁^ЦБ) розраховується за формулою:

V1^ЦБ = V1 /Іц,                           (3.2)

де У1 - фактичний обсяг товарів, що випускаються, у вартісному вираженні.

Застосування вищезгаданих методів нейтралізує вплив зміни цін на конкретний товар або товарну групу.

Аналіз обсягу виробництва й продажів починають із вивчення його динаміки, розрахунку індексів росту й приросту. У процесі аналізу фактичні дані звітного року порівнюють із даними попередніх періодів, при цьому проводитися порівняльний вертикальний і горизонтальний аналіз, тобто розраховується абсолютне й відносне відхилення від показників періоду, прийнятого за базисний.

Для аналізу рекомендується таблиця 3.1.

Таблица 3. 1

Загальна оцінка динаміки виробництва й реалізації продукції

(тис. грн)

Показники	Попередній рік	Звітній рік	Відхилення	Темпи приросту, %
1. Обсяг виробленої продукції вдіючих цінах звітного року	31 398.5	49 767.2	+18 368.7	+58.5
2. Обсяг виробленої продукції в зіставлених цінах	21 248.4	31 765.4		+49.5
3. Обсяг реалізованої продукції (без ПДВ та акцизів)	31 335.7	44 666.5	+13330.8	+42.5
4. Співвідношення обсягу реалізації до обсягу виробництва (Ряд.3/Ряд.1), %	99.8	89.8	х	-10.0

 

За наведеними у таблиці 3.1 розрахунками простежується збільшення обсягів виробництва в діючих і порівняних цінах (темпи приросту складають 58.5% і 49.5% відповідно) та збільшення обсягів реалізації (темпи приросту склали 42.5%).

Різниця в темпах росту реалізованої продукції та обсягу виробництва може відбутися за рахунок зміни залишків нереалізованої продукції в звітному періоді в порівнянні з попереднім періодом.