Метод і методика економічного аналізу

Наука - це спосіб інтерпретації фактів, і в цьому сенсі вона співпадає з методом тлумачення. Результати наукового дослідження безпосередньо визначаються правильністю методу, покладеного в його основу.

Метод (від грецького - шлях дослідження, теорія, вчення) - форма практичного і теоретичного засвоєння дійсності, що виходить з закономірностей руху досліджуваного об'єкту. Кожна наука має свій предмет, який вона вивчає за допомогою притаманного їй методу. Метод науки - це властивий для неї спосіб проникнення у зміст предмета, що вивчається. Якщо предмет відповідає на запитання що ми вивчаємо?, то метод - як вивчаємо?, якими засобами і прийомами? Очевидно, що метод будь-якої науки залежить від її предмету, від змісту об'єкту, який підлягає дослідженню. Метод виступає в якості об'єднуючої ланки між теорією і практикою. Формуючись у практиці попереднього дослідження, метод є вихідним пунктом для подальших досліджень.

Зазвичай, метод дослідження формується на базі певної методології, яка містить світоглядний підхід, дослідження предмету, структури і місця даної науки в загальній системі знань і, власне, метод. В ході процесу пізнання відбувається постійна взаємодія предмета і методу. Предмет передбачає певний метод дослідження, а метод формує предмет. Теоретичною основою методу економічного налізу є діалектика, яка виступає в ролі загально- філософської основи всіх наук. Діалектика виходить з того, що всі явища матеріального світу складають єдине ціле, залежать одне від одного і перебувають в процесі постійного становлення, розвитку.

Економічний аналіз широко користується поняттями про рух та розвиток. За його допомогою встановлюють існуючі тенденції, досліджують напрямки руху, темпи і обсяги розвитку, а у випадках відхилень з'ясовують причини відхилень. Ця функція аналізу, особливо в питаннях про тенденції, дуже важлива, оскільки посідає визначне місце в процесі стратегічного управління та розробки тактики поведінки в конкурентному середовищі.

Всезагальний зв'язок та взаємна залежність явищ у природі і суспільстві складає найзагальніший закон. Одним з найважливіших завдань економічного аналізу є вивчення цього взаємозв'язку, яке слід здійснювати з урахуванням реальних умов функціонування підприємств, інтегрованих у соціально-економічний та політичний клімат країни. Суб'єкт господарювання як основна ланка економіки - єдине ціле, що складається з різних взаємопов'язаних частин, кожна з яких вирішує одне із загальних завдань. Жодна з них не може виконувати свої функції відокремлено від решти. Таким чином, діалектичний метод, покладений в основу методу економічного аналізу, передбачає системний, комплексний підхід до дослідження господарських явищ, усвідомлення зв'язків та залежностей, що об'єктивно існують між ними. Тільки так можна виявити та вивчити причини, що викликають зміну окремих показників, встановити шляхи і можливості покращення господарської діяльності підприємств.

В спеціальній літературі довгий час метод аналізу не визначався взагалі. Це справедливо відносно робіт Н. Р. Вейцмана, С. К. Татура, В. І. Ганштака, А. Д. Шеремета і В. А. Протопопова, В. М. Іваненко, Г. В. Савицької, Л. В. Прикіної. Відзначивши, що аналіз базується на діалектиці, автори одразу переходять до переліку і опису окремих прийомів, часто даючи їм назву методів. На наш погляд, це більше відповідає характеристиці наукового інструментарію, а не сутності методу. Точка зору про відсутність у аналізу методу на перших етапах розвитку науки поділялась багатьма теоретиками. Вони мотивувати її, здебільшого, прикладним характером аналізу.

Більшість авторів сьогодні приділяють увагу методу економічного аналізу і дають йому окреме визначення. Велика їх кількість містить такі поняття як «системне вивчення», «системний підхід» (9 з 17 досліджених), «комплексне вивчення» (9 з 17), «всебічне дослідження» (5 з 17), у тексті містяться уточнення, що основу методу економічного аналізу становить діалектичний метод пізнання.

Метод економічного аналізу - це спосіб комплексного, взаємопов'язаного та безперервного дослідження явищ, розкриття факторів, тенденцій і закономірностей цього розвитку, обґрунтування і прийняття оптимальних управлінських рішень, виявлення і мобілізація внутрішньогосподарських резервів, що базуються на діалектиці.

В літературі, разом з поняттям «метод», зустрічаються поняття «методологія» і «методика». В чому їх відмінність? Чи не є це тавтологією, тобто назвою одного і того ж явища різними термінами?

Методологія - поняття більш загальне, яке, окрім методу, увібрало знання про формування економічних явищ, їх структурні зв'язки, шляхи подальшого розвитку. Методикою називають сукупність конкретних технічних прийомів, засобів та способів, якими користуються в процесі проведення аналізу у визначеній послідовності їх застосування задля досягнення поставленої мети. Вона є практичним додатком до методу економічного аналізу як науки. Надання назви «методи» прийомам аналізу започатковане В. І. Ганштаком, досі множиться на сторінках праць. Оскільки визначення предмету і методу є наріжним каменем теорії науки, такий підхід небезпечний для самостійності економічного аналізу як науки, проблема доведення якої набула особливої гостроти в наш час внаслідок спроб повернути його до статусу складової частини бухгалтерського обліку згідно із закордонною практикою (М. Т. Білуха, М. С. Пушкар, З. В. Гуцайлюк).

Сукупність конкретних прийомів дослідження становить науковий апарат аналізу, який налічує за даними С. З. Мошенського та О. В. Олійник близько ста прийомів. Оскільки він є синтетичною наукою, що сформувалась на перетині різних галузей знань, аналіз застосовує багато прийомів, запозичених з інших наук: математики, статистики, бухгалтерського обліку, планування, управління, психології. Їх подальше вдосконалення протікає в науках, що їх започаткували, проте аналіз творчо переробив ці прийоми, пристосовуючи до потреб вивчення свого предмету, вніс необхідні корективи та привів до єдиної системи. На різних етапах здійснення методу, таких як вивчення об'єкту, вимір впливу на нього окремих факторів, при узагальненні матеріалів аналізу, використовують або окремі прийоми, або їх комбінацію (див. табл. 1.4).

Прийоми аналізу умовно можна поділити на дві групи: традиційні та економіко-математичні. Оскільки останні є окремим об'єктом викладу, в цьому виданні ми докладніше зупинимось на традиційних. Вони супроводжують аналіз на протязі всієї його самостійної історії. Економіко- математичні прийоми увійшли до його наукового апарату згодом, по мірі їх виникнення в математиці та ускладнення аналітичних завдань. Крім цієї, існують різні класифікаційні ознаки, за якими групують прийоми аналізу. Основні з них наведено в таблиці 1.4.

Вибір прийому або комплексне застосування декількох з них у кожному окремому випадку залежить і від об'єкта й мети аналізу, і від інформації, яку має в своєму розпорядженні аналітик.

Визначальною особливістю загальнонаукових прийомів є їх універсальність Серед загальнонаукових прийомів економічного аналізу, є спостереження, аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія та порівняння, логічне рішення і експеримент, узагальнення і обмеження, абстрагування, перехід від абстрактного до конкретного, моделювання. Кожна розвинена наука попри загальнофілософських користується своїми особливими прийомами, які випливають з того чи іншого розуміння сутності її об'єкту. Тому, найчастіше, в особливу категорію виділяють конкретно-наукові або спеціальні прийоми.