Становлення, особливості та перспективи розвитку шкільного курсу інформатики

У становленні навчального предмета «Інформатика» можна виділити кілька етапів.

Початок першого пропедевтичного етапу (1959-1985 рр.) можна віднести до 1959/60 навчального року, коли як експеримент почалось вивчення основ програмування і обчислювальної техніки в школах м Москви На початку 1960-х рр. було поставлено питання про необхідність включення основ програмування і обчислювальної техніки у зміст загальної освіти, створено перші навчальні посібники з програмування (С.І. Шварцбурд, В.М. Монахов, В.Г. Ашкшузе, А.Л. Брудно, P.C. Гутер, П.Т. Резніковський та ін.), розроблена методика навчання програмування машинними кодами (В.М Монахов, P.C. Гутер, П.Т. Резніковський та ін.), в змістовних позначеннях (А.Л. Брудно, В.М. Монахов), алгоритмічними мовами (І.Н. Антипов, С.А. Абрамов, В.В. Щенніков, Ю.О. Первін, Г.О. Звенигородський) Було досліджено загальноосвітні аспекти навчання прграмування і питання взаємозв’язку програмування і математики (С.І. Шварцбурд, В.М. Монахов), методичні аспекти вибору засобів опису алгоритмів (Н.Б. Бальцюк, Е.І. Кузнєцов), визначено шляхи і засоби формування алгоритмічної культури учнів у курсах математики і програмування (В.М. Монахов, М.П. Лапчик, Л.П. Червочкіна). проведено аналіз можливості вивчення в школі інформатики (А.П. Ершов, Г.О. Звенігородський, Ю.О. Первін та ін.) і елементів кібернетики (В.С. Лєдньов, О.О. Кузнєцов, В.М. Касаткін, С.І. Шапіро) Було розроблено методику вивчення основ алгоритмізації в курсі алгебри 8 класу (В.М. Монахов) і методику використання в навчанні математики і програмування мікрокалькуляторів (І.М. Антипов, В.Г. Болтянський, М.П. Ковальов, С.С. Мінєв, С.І. Шварцбурд та ін) В Україні, крім того, було розглянуто підходи до вивчення основ алгоритмізації, арифметичних і фізичних принципів дії ЕОМ, чисельних методів математики, імітаційного моделювання, основ програмування на базі мікрокалькуляторів (В.М. Глушков, К.Л. Ющенко, М.І. Жалдак, Ю.С. Рамський, П.Я. Лященко, А.Ф. Верлань, Н.В. Морзе та ін) і ін.

На другому етапі (1985-1990 рр.) формувалася методична система навчання курсу інформатики, основна мета якого полягала у формуванні комп'ютерної грамотності учнів. Разом з тим вивчення предмета в старших класах не забезпечувало того, що знання, набуті школярами, могли бути в достатній мірі використані ними щодо вивчення інших навчальних предметів. Реалізація першого етапу базуватися на досвіді навчання учнів 10-11 класів основам програмування на факультативних курсах, на практиці гурткової роботи і літніх шкіл юних програмістів, які організовувались в окремих регіонах країни.

Суттєвою особливістю другого етапу було зміщення акцентів з вивчення основ алгоритмізації і програмування на підготовку користувачів готових програмних засобів, як найважливіших складових нових інформаційних технологій. Уперше в колишньому СРСР такий підхід до побудови змісту шкільного курсу інформатики та методичної системи його вивчення було запропоновано в 1988 р в посібнику для вчителів «Изучение язьков программирования в школе» (автори Шкіль М.І., Жалдак М.І., Морзе Н.В., Рамський Ю.С.) Зараз такої концепції дотримуються в більшості країн світу, зокрема, в Білорусії, Болгарії, Польщі, Росії, Україні та ін.

Завдяки такому підходу стало можливим здійснення наступного етапу (1990-1995 рр.), який пов'язаний з перенесенням курсу в неповну середню школу (в 7-9 класи), що дозволило учням використовувати навички і уміння, сформовані на уроках інформатики в їх навчальній діяльності з інших предметів. Перенесення курсу в середні класи потребувало не тільки адаптації змісту предмета до особливостей школярів цього віку, а й істотних змін v всій методичній системі навчання предмета Необхідною умовою успішної реалізації проекту повинно бути оснащення всіх шкіл відповідною обчислювальною технікою і програмним забезпеченням. На другому етапі постає питання про доцільність збереження курсу інформатики як навчального предмета в старших класах. Теоретичні дослідження в цій галузі дозволяють дати позитивну відповідь на це питання. Однак цілі і завдання навчання в старших класах при цьому істотно змінюються. На першому плані, на відміну від попереднього етапу, постають вже не задачі формування комп'ютерної грамотності, а задачі формування інформаційної культури школярів, ознайомлення учнів з основами інформатики як фундаментальної галузі наукових знань.

На четвертому етапі (1995-2001 pp.) на основі формування нових інформаційних технологій навчання, які спираються на широке застосування засобів обчислювальної техніки, вже не просто змінюються методичні системи навчання, а докорінно перебудовується увесь навчальний процес. Це спричинює радикальні зміни в методичних системах навчання всіх предметів, у тому числі й інформатики. Зокрема актуалізується проблема співвідношення різних засобів навчання: підручника і педагогічних програмних засобів, комп'ютера і традиційних технічних засобів навчання, врахування міжпредметних зв'язків, нових організаційних форм, значного ухилу до навчально-пізнавальної діяльності дослідницького спрямування, використання евристичних та проблемних методів навчання, творчої діяльності учнів і вчителів.

На цьому етапі в 1996 р. Міністерством освіти України було затверджено нову програму навчання інформатики в школі, експериментальний варіант якої був опублікований в 1993 p., а вдосконалений варіант було підтверджено в 2001 р. Авторами цієї програми були М.І. Жалдак. Н.В. Морзе, Г.Г. Науменко.

 

 

ДОДАТКОВО!

*UNESCO про використання інформаційних і комунікаційних технологій в початковій школі

Протягом останніх десяти років UNESCO приділяє значну увагу використанню ІКТ в навчальному процесі середньої школи. Цьому питанню були присвячені цілий ряд конференцій і самітів (Париж, Франція, 1994 р.; Женева, Швейцарія, 2003 р.; Москва, Російська Федерація, 2004 р. та інші).

В Середньостроковій стратегії UNESCO на 2002-2007 роки "Внесок в розвиток світу і людства в епоху глобалізації через освіту, науку і комунікації" відмічається, що використання ІКТ відкриває нові горизонти в сфері освіти і професійної підготовки, сприяє обміну знаннями і інформацією, розвитку творчого потенціалу молоді і міжкультурному діалогу. Ці технології допомагають соціальному об'єднанню суспільства.

Ще в 1994 році робочою групою Міжнародної федерації з обробки інформації (IFIP) під егідою UNESCO розроблена "Інформатика для середньої школи" – навчальна програма для шкіл [ Ошибка! Источник ссылки не найден. ]. Ця програма мала на меті реалізацію завдань UNESCO по забезпеченню всім країнам, розвиненим і тим, що розвиваються, рівні можливості по доступу до найкращих ресурсів освіти, які необхідні для підготовки молоді до повноцінного виконання нею ролі в сучасному суспільстві. Завдяки ключовій позиції, яку займає інформаційна технологія в сучасному світі, введення предмета інформатики в програму середньої школи стає однією з першочергових політичних задач. Зазначена програма на підставі досвіду викладання інформатики в середній школі, а особливо, на основі світових тенденцій в розвитку інформаційного суспільства забезпечує практичний, реалістичний підхід до викладання інформатики і дозволяє дуже швидко адаптувати програму до місцевих умов. Побудована за модульною системою програма дозволяє реалізувати різні напрямки від початкового до поглибленого і спеціального (профільного)

В 1997 році Інститут UNESCO з інформаційних технологій в освіті (IITE) спільно з Міжнародною федерацією з обробки інформації (IFIP) та Інститутом нових технологій в освіті (INT) розробили рекомендації по вивченню інформатики в початковій школі [ Ошибка! Источник ссылки не найден., Ошибка! Источник ссылки не найден. ]. Документ призначений для тих, хто вже використовує інформаційні технології в освіті, і тих, хто тільки збирається це зробити. В ньому розглядаються проблеми, досягнення і перспективи використання інформаційних і комунікаційних технологій в початковій освіті. Зупинимось на основних положеннях цього документа.

(З книги В.В.Шокотько. Інформатикав початковій школі»)
Тема 1.4 Стандарт шкільної освіти з інформатики. Особливості викладання сучасної шкільної програми з інформатики інформатики

План проведення практичного заняття

1. Ознайомлення студентів з Державним освітнім стандартом, галузь «Технолгія». Діяльність відбувається у формі конспектування за питаннями:

Структура Державного освітнього стандарту.

До якої галузі віднесені змістові лінії шкільного курсу «Інформатика»?

Зміст яких шкільних предметів визначає галузь «Технологія»

Які 

 

2. Обговорення питань в парах.

Ознайомлення з текстом дискусійного характеру  «Особливості викладання інформатики в школі на сучасному етапі, поданого нижче. Позначте зеленим кольором ті фрагменти тексту з якими Ви погоджуєтесь, жовтим кольором – ті фрагменти, з якими Ви не погоджуєтесь, але не можете навести аргументів і червоним кольром ті фрагменти, з якими Ви не погоджуєтесь і можете навести власні аргументи «проти».

3. Обговорення результатів роботи з текстом

4. Рефлексія: Для чого потрібний Державний стандарт?

Теоретичні відомості

Особливості викладання інформатики в школі на сучасному етапі

(текст дискусійного характеру)

На сьогоднішній день є суттєві розбіжності між концепцією вивчення інформатики в 12-річній школі, проектом стандарту в освіті, діючою програмою, концепцією профільного навчання і реальним станом справ у школах. Причина – відсутність альтернативності на рівні створення методрозробок, програм, навчальних посібників і підручників тощо.

Проект стандарту освіти з інформатики, опублікований у 1-2 числах газети „Освіта України”, мало відрізняється від проекту п’ятирічної давності. Авторам варто було би зазначити, що зміст навчання у старшій школі мав би бути альтернативним, а поданий у проекті зміст пропонувати як один із можливих варіантів.

Остання редакція програми з інформатики (2001 рік, автори: Жалдак М.І., Морзе Н.В., Науменко Г.Г.) утвердила інформатику як шкільну дисципліну, однак відкрила проблему наповнення навчального процесу адекватними методичними засобами: навчальними посібниками і підручниками, навчаючими і контролюючими програмами, дидактичними матеріалами, оскільки жоден з підручників чи посібників, видання яких було профінансоване Міністерством освіти та науки, не відповідає даній програмі. Учителі та учні не мають з чим працювати і за чим навчатись.

Наявність грифу Міносвіти та науки не означає не лише, що підручник чи посібник з інформатики відповідає програмі, але й те, що в ньому немає декількох десятків помилок як на рівні описок, так і на рівні серйозних методичних прорахунків. Тому вартує повністю припинити фінансування з державного бюджету видання посібників і підручників саме з інформатики, що зупинить лавинне наповнювання шкільних бібліотечних фондів низькоякісною літературою. Видавництва повинні визначати доцільність видання тої чи іншої навчальної книжки з інформатики і видавати її в умовах комерційного ризику. Вони зуміють вчасно відреагувати на швидкі зміни у інформатиці як науці і навчальній дисципліні. Учитель повинен мати можливість вибирати базовий підручник чи посібник серед 3-4 назв.

Починати вивчати інформатику в 10-му класі запізно. Сьогодні в школи надходить досконала комп’ютерна техніка, яку потрібно ефективно експлуатувати. Тому добре, що в листах-рекомендаціях МОНУ дозволяється викладання інформатики в середніх класах і пропонується достатньо великий перелік можливих програм (для профільного навчання вид-ва „Прем’єр” 2003р.).

Все частіше молоді вчителі інформатики чогось навчившись в царині методики і освоївши комп’ютер та типове програмне забезпечення, покидають школу і знаходять роботу в комерційних структурах. Тому навчальні посібники потрібно створювати так, щоб в них були закладені елементи автонавчання, тобто щоб посібник був достатньо інформативним, зрозумілим, доступним для самостійного навчання і проведення уроків інформатики вчителем-нефахівцем.

Комп’ютери надходять не лише до шкіл, але й у сім’ї, додому до учнів. Зовсім скоро настане той час, коли в 5-6 класах будуть вчитися грамотні користувачі комп’ютерів, а в 7-8 класах учні будуть знати і вміти в плані користування комп’ютером значно більше, ніж сьогоднішній пересічний учитель. Цей факт потрібно відобразити в навчальних програмах і посібниках, критично переоцінивши концепцію „готуємо користувача” на користь алгоритмізації, розв’язування типових задач і розробки нових підходів до викладання інформатики в цілому.

Різні рівні підготовки учнів в школах не дають змоги виносити завдання з інформатики на вступні іспити у вищі навчальні заклади, а також починати вивчати інформатику у вузі на якісно вищому рівні, ніж він є тепер.

Потрібно відгородити і захистити рядового вчителя від дискусій навколо проблеми ліцензованого програмного забезпечення, які зараз точаться на всіх рівнях, а саме головне – забезпечити його відповідним програмним забезпеченням для проведення повноцінного навчального процесу. Це проблема держави, а не вчителя.

Структура типового шкільного курсу інформатики, що вже не однократно обговорювалось на наукових конференціях, нарадах методистів та у фаховій пресі, у перспективі мала би бути трьохрівневою. У нашій інтерпретації ці рівні конкретизуються так: 7 або 8 клас – базовий курс, 9-10 класи – основний курс, 11 клас – спеціалізований. У молодших класах комп’ютер слід використовувати як засіб вивчення інших предметів і цей процес не варто називати інформатикою. У світі нагромаджено великий досвід вивчення елементів інформатики у молодших класах, але це, на нашу думку, стосуватиметься окремих шкіл в Україні, що спеціалізуватимуться у даному напрямку.

Тема2.1  Принципи навчання інформатики

План проведення практичного заняття

1. Створення списку принципів навчання в ході загального обговорення і запису їх на дошці (теоретичний матеріал відомий з попередній курсів педагогіки та окремих методик)
2. Обговорення сутності кожного з принципів.
3. Групова робота: групам з 3-4 осіб запропонувати розробити правила для вчителів згідно з одним з принципів, записаних на дошці.
4. Представлення результатів групової роботи.
5. Перегляд теоретичних відомостей в електронному вигляді (за бажанням окремим студентам роздрукувати матеріал)
6. Рефлексія: Які нові правила були відкриті на занятті кожним студентом окремо?

Теоретичні відомості

Принципи навчання — це керівні ідеї, нормативні вимоги до організації і здійснення освітнього процесу. Принципи, як правило, приводяться до системи положень, на основі яких здійснюється навчання.