Кафедра безпеки життєдіяльності та

КАФЕДРА БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ТА

ФІЗИКО-ТЕХНІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

 

Тулаєва A.M.

ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ

ЛАБОРАТОРНИЙ ПРАКТИКУМ: ЧАСТИНА IIІ

Навчальний посібник

для студентів вищих навчальних закладів

денної, заочної та екстернатної форм навчання

 

 

Херсон – 2003

УДК 621.319

ББК 31.29

Т.82

Навчальний посібник                            Схвалено науково-

обговорено на засіданні                         методичною радою

кафедри безпеки життєдіяльності                    університету

та фпико-технічних дисциплін

Протокол № 3                                          Протокол № 2

від 20.01.2003 р.                              від 12.02.2003 р.

 

Рекомендовано до видання вченою радою Херсонського державного університету (Протокол № 4 від 03.03.2003р.)

 

Укладач:

Тулаєва Алла Миколаївна - старший викладач Херсонського

державного університету

Рецензент:

Михайлик В. Д. - доктор технічних наук, професор Херсонського

державного технічного університету

 

Підписано до друку 17.03.2003. Формат 60x84/16.

Папір офсетний. Дрк ізографія. Гарнітура Times New Roman.

Умови, друк. арк.. 4,1. Наклад 150.

 

Друк здійснено з готового оригінал-макету у видавництві ХДУ.

73000. Україна, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27.

 

ЗМІСТ

1. Вступ...............................................................................................................3

2. Організація і порядок виконання лабораторних робіт...............................4

3. Застереження з техніки безпеки...................................................................5

4. Лабораторна робота №5................................................................................6

5. Лабораторна робота №6..............................................................................17

6. Лабораторна робота №7..............................................................................29

7. Лабораторна робота №8..............................................................................40

8. Лабораторна робота №9..............................................................................53

9. Список рекомендованих джерел................................................................63

 

66

ВСТУП

Охорона праці згідно Закону України “Про охорону праці” – система законодавчих, соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Одне із найважливіших завдань суспільства – охорона життя та здоров’я громадян в процесі їх трудової діяльності, створення безпечних умов праці.

Методологічна основа курсу – науковий аналіз умов праці, технологічних процесів, виробничого обладнання та апаратури під кутом зору можливості виникнення аварійних ситуацій та шкідливих виробничих чинників.

Головним об'єктом охорони праці є людина у процесі праці. То ж при розробці вимог, що прямо чи посередньо пов'язані із задачами створення здорових та безпечних умов праці, використовують досягнення соціально-правових, технічних, медико-біологічних, психологічних наук та висновків наукової організації праці, ергономіки, інженерної психології та технічної естетики.

Підготовка механізмів соціального захисту працівників через процедуру паспортизації робочих місць, технологічних та виробничих процесів згідно з показниками безпеки дають можливість гармонізувати трудові відносини за рахунок розширення трудових договорів, які регламентують безпеку виробничих процесів. При розробці нормативних актів з охорони праці необхідно враховувати і потенційний ризик-в кожній професії.

Успіх у розв'язанні проблем охорони праці в значній мірі залежить від якості підготовки спеціалістів у цій галузі, від вміння ними приймати правильні рішення у складних, неординарних умовах сучасного виробництва. Тому кожен випускник вищого навчального закладу повинен оволодіти теоретичними і практичними знаннями в галузі охорони праці, складових і функціонування системи управління охороною праці, безпеки праці у галузі згідно чинного законодавства, відповідального ставлення до збереження особистого життя та здоров'я працюючих поруч на виробництві.

3

До лабораторної роботи № 9

1. ДНАОП 0.01-1.01-95 Правила пожежної безпеки в Україні.

2. ГОСТ ССБТ 12.1.044-89 Пожаробезопасность веществ и материалов.

1. Жидецький В.Ц., Джигирей B.C., Мельников О.В. Основи охорони праці. Навчальний посібник. - Львів: Афіша, 2000. - 250 с.
2. Катренко Л.А., Пістун І.П. Охорона праці в галузі освіти: Навчальний посібник. - Суми: Видавництво ”Університетська книга”, 2001. - 339 с.

 

65

До лабораторної роботи № 6

1. ЖидецькиП В.Ц., Джигирей B.C., Мельников О.В. Основи охорони праці. Навчальний посібник. - Львів: Афіша, 2000. - 250 с.

2. Денисенко Г.Ф. Охрана труда: Учеб. пособие для инж.-зкон. спец, вузов. -М.: Вьісш. шк., 1985.-319 с.

3. Кобевник В.Ф. Охрана труда. -К.: 1990.-286 с.

4. Катренко Л.А., Пістун І.П. Охорона праці в галузі освіти: Навчальний посібник. – Суми: Видавництво "Університетська книга", 2001. - 3:39 с.

5. Державні стандарти України (ДСТУ) 2325-93 Шум. Терміни та визначення.

6. ГОСТ ССБТ 12.1..003-83 Шум. Общин требования безопасности.

7. САНІІиП 3223-85 Санитарньїе нормьі допустимих уровней иіума на рабочпх местах.

До лабораторної роботи № 7

1. Жидецький В.Ц., Джигирей B.C., Мельников О.В. Основи охорони праці. Навчальний посібник. - Львів: Афіша, 2000. - 250 с.

2. Денисенко Г.Ф. Охрана труда: Учеб. пособие для инж.-зкон. спец, вузов. -М: Вьісш. шк.., 1985.-319 с.

3. Кобевник В.Ф. Охрана труда. - К.: 1990.-286 с.

4. Катренко Л.А., Пістун І.П. Охорона праці в галузі освіти: Навчальний посібник. - Суми: Видавництво "Університетська книга", 2001. - 339 с.

5. ГОСТ ССБТ 12.1.012-90 Вибрационная безопасность. Обшиє требования.

6. Державні стандарти України (ДСТУ) 2300-93 Вібрація. Терміни та визначення.

7. САННиП 3044-84 Санитарньїе нормьі вибрации рабочих месі.

До лабораторної роботи № 8

1. НРБ--76/87 Норми радіаційної безпеки

2. ОСП-72/87 Основні санітарні правила роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань.

 

64

Лабораторна робота № 5

Загальні відомості

Загальні вимоги до пристроїв, що заземлюють, викладені у Правилах улаштування електрообладнання (ПУЗ) та Правилах технічної експлуатації електроустановок (ПТЗЗ).

Під час експлуатації електрообладнання можливі випадки порушення ізоляції проводів. Через пошкоджену ізоляцію найчастіше виникає замикання електромережі на землю або на корпус обладнання. Дотик людини до електропровідних частин машин або верстатів, що опинилися з'єднаними із пошкодженими проводами, рівносильний дотику до оголених проводів, що знаходяться під напругою. Це може призвести до ураження людини електричним струмом. Ефективним засобом захисту людини від ураження електричним струмом є заземлення електрообладнання.

Принцип дії захисного заземлення - зниження до безпечних значень напруг дотику та шагу, обумовлених замиканням на корпус або іншими причинами.

При наявності заземлення дотик людини до обладнання, що знаходиться під напругою, не приводить до ураження електричним струмом, бо згідно 1-му закону Кирхгофа струм виникає двома шляхами: через заземлювальний пристрій та через тіло людини. Величина струму за законом Ома обернено пропорційна опорові, то ж, зважаючи, що опір людини приймають 1000 Ом, а опір заземлювального пристрою - 4,0 Ом, основна частина струму виникатиме через заземлення й людина буде практично захищена від ураження струмом.

Захисне заземлення - навмисне електричне з'єднання із землею металевих неструмоведучих частин, що можуть опинитися під напругою. Захисне заземлення призначене для усунення небезпеки ураження людини

 

6

Завдання до роботи

1. За завданням викладача про умови пожежі виконати вибір відповідного вогнегасника.

2. Привести основні технічні характеристики та принцип роботи вибраного типу вогнегасника.

3. Описати послідовність дій та операцій при здійсненні гасіння зазначеної пожежі.

4. Привести альтернативні варіанти дій при гасінні вказаної пожежі.

Контрольні питання

1. Якими методами та засобами здійснюють гасіння пожеж?

2. Які існують типи вогнегасників та галузі її використання?

3. Будова і принцип роботи вогнегасників: хімічних пінних, повітряно пінних, порошкових комбінованих, вуглекислотних.

4. В чому переваги та недоліки вогнегасників різних типів?

5. Якими вогнегасниками слід гасити пожежі електрообладнання під напругою, горючих речовин, горіння яких проходить без доступу повітря?

Технічна характеристика

Гни ОУ –2.................................................................ручний вуглекислотний

Тип балона....................................................................стальний хромований

Час безперервної дії до повної розрядки................................................ 30 с

Ємність..................................................................,....................................2,3 л

Радіус дії....................................................................................................1,5 м

Маса заряду.............................................................................................1,8 кг.

62

електричним струмом при появі напруги на зазначених частинах електро­обладнання. Захисне заземлення застосовують для трифазних трипровідних електромереж напругою до 1000 В.

В залежності від місця розташування заземлювача відносно заземлювального обладнання розрізняють виносне і контурне захисне заземлення.

Заземпювальний пристрій - сукупність конструктивно об'єднаних заземлювача і заземлювальних провідників.

Заземлювач - провідник (електрод) або сукупність з'єднаних провідників (електродів), що знаходяться у контакті із землею. Заземлювачі можуть бути природними або штучними.

Заземпювальний провідник - провідник, що з'єднує заземлювальне обладнання із заземлювачем.

Для штучних заземлювачів застосовують вертикальні та горизонтальні електроди. В якості вертикальних електродів використовують стальні труби діаметром 50...60 мм з товщиною стінок не менше 3,5 мм і кутову сталь з товщиною поличок не менше 4,0 мм розміром 40x40 та 60x60 мм відрізками довжиною 2,5...3,0 м. Можна також використовувати сталевий прут діаметром не менше 10,0 мм довжиною до 10 л/. Для сполучення вертикальних електродів та в якості самостійного горизонтального електрода використовують стрічкову сталь перерізом не менше 4x12 мм та сталь круглого перерізу діаметром не менше 6,0 мм.

Для розміщення вертикальних заземлювачів попередньо риють траншею глибиною 0,7...0,8 м, після чого труби чи кутники забивають механізмами -копрами, гідропресами та ін. Верхні кінці забитих в землю вертикальних електродів з'єднують стрічкою за допомогою зварювання, причому стрічку розташовують на ребро - так зручніше виконувати зварювання і надійніший контакт із землею. Траншеї засипають землею з наступним трамбуванням.

Розрахунок захисного заземлення передбачає визначення основних параметрів заземлення - число, розміри і порядок розташування одиничних

 

7

заземлювачів і заземлювальних пристроїв, опір заземлювальних провідників і загальний опір заземлювального пристрою. При цьому розрахунок виконується звичайно для випадків розташування заземлювачів в однорідному грунті

Порядок розрахунку: а) уточнюють вихідні відомості для розрахунку; б) визначають розрахунковий струм замикання на землю; в) розраховують необхідний опір заземлювального пристрою; г) розраховують необхідний опір розтікання струму одного штучного заземлювача; д) визначають кількість заземлювачів; є) розраховують довжину та опір з'єднувальної смуги; ж) вибирають тип заземлювача і складають попередню схему-проект заземлю­вального пристрою, де на плані установки розташовують прийняті для його спорудження електроди і заземлювальні провідники; з) порівнюють загальний опір розрахованого заземлення із допустимим опором згідно ПУЗ.

Якщо необхідно розрахувати струм замикання на землю для установок 6,0...0,4 кВ, то згідно вимогам ПУЗ найбільше допустиме значення R_ly складає для установок до 1000 В при сумарній потужності генераторів або трансформаторів, що живлять відповідну мережу, не більше 100 кВА - 10 Ом, із останніх випадках - 4,0 Ом; для установок вище 1000 В з ізольованою централлю і при умові, що заземлювач використовується тільки для електроустановок напругою вище 1000 В - 250 /І_з < 10 Ом; або 125/ І_з < 10 Ом, якщо заземлювач використовується одночасно для установок із ізольованою нейтраллю напругою до 1000 В; де І_з - розрахунковий струм замикання на землю. Цей струм наближено визначається за формулою:

                                 (5.1)

де l _кл, l _вл – довжини електрично зв'язаних кабельних та повітряних ліній, a U – лінійна напруга електричної мережі.

Отже необхідний опір розтікання заземлювача буде визначатися:

R_з = 125/ І_з                                               (5.2)

У випадку коли в якості природного заземлювача буде використовуватись

 

8

лужних металів, алюмінію, металоорганічних сполук, а також тоді, коли не можна гасити пожежу водою, піною або вуглекислим газом. При заряджені порошком П-1А може бути використаний для гасіння тліючого матеріалу. Температура навколишнього повітря для зберігання і використання вогнегасника від - 40°С до +50°С. Зазначений вогнегасник не використовується для гасіння обчислювальної техніки зокрема в комп'ютерних класах.

Вогнегасник складається із циліндричного пластмасового корпусу, всередині якого знаходиться порошок, балон зі стисненим повітрям і сифонна трубка, що з'єднана із насадкою викидача.

Для отримання якісного струменю порошку необхідно попередньо струсити вогнегасник. Потім висмикнути клин і через 8-10 с, тримаючи за ручку і натискуючи на запірний клапан, спрямувати насадок викидача вогнегасника на вогнище загорання.

Під дією тиску суміш порошку з повітрям після відкривання запірного клапана направляється в сифонну трубку і далі викидається через насадок.

Технічна характеристика

Тип ОП2-01.....................................................................ручний порошковий

Заряд.........................................................порошок ПСБ -З (ТУ - 18-139-78)

порошок П-1 А (ТУ 6-08-245-76)

Робочий тиску у вогнегаснику не більше............................................1 МПа

Максимальний тиск повітря в балоні.................................................15 МПа

Маса стисненого повітря......................................................................100±2 г

Довжина порошкового струменю не менше..........................................2,5 м

Час виходу порошку...............................................................................10±2 с

Габаритні розміри....................................................................висота 430 мм,

               діаметр корпуса - 108 мм

Маса зарядженого вогнегасника (без кронштейна)............................3,7 кг.

Вогнегасники вуглекислотні ОУ-2, ОУ-5, ОУ-8 (цифри означають об'єм корпуса). Вогнегасячим засобом є рідкий двооксид вуглецю. Ці вогнегасники призначені для гасіння всіх горючих ре6човин за виключенням

61

Промисловістю випускаються ручні вогнегасники ОВП -5, 013П-10 (цифри вказують на об'єм корпусу). Зарядом вогнегасників являєтьс; 6% водяний розчин піноутворювача ПО -1 (за ГОСТ 6948-70).

Вогнегасник ОВП-5 (рис. 9.2, в) складається із стального корпусу, білону для зберігання робочого газу (з його допомогою витісняють заряд) кргшки, рукава з насадкою і сифонної трубки.

Балон разом з кришкою кріпиться на горловині корпусу. Через бокову сифону трубку, до якої кріпиться шланг з пістолетом. Викидається водяний розчин піноутворювача підтиском газу. В розпилювач -насадці розташований пристрій, який утворює високо кратну повітряно механічну піну. Заряд може викидатися повністю або короткочасними імпульсами (це залежить від натискання на рукоятку).

Технічна характеристика

Тин ОВП -5...........................................................ручний повітряно-иінний

Ємність........................................................................................................... 5л

Робочий газ.........................................................................двооксид вуглецю

Маса газу.....................................................................................................40 г

Час дії...........................................................................................................20 с

Довжина струменю піни..............................................................................З м

Кратність піни...............................................................................................60

Маса зарядженого вогнегасника............................................................. 10 кг

Вогнегасники порошкові комбіновані. Призначені для гасіння загорань в приміщеннях і на транспорті всіх видів горючих речовин і матеріалів, а також електрообладнання під напругою. Промисловістю випускаються річні типи вогнегасників від ОП-1 (момент) до ОП-100 (пересувний вогнегасник). Порошкові вогнегасники ОП-1, ОП-5, ОП-10 та ін. - це поліетиленові балончики, що містять фосфорноамонійні солі, карбонат натрію.

Вогнегасник ОП-2 -01 перервної дії (рис. 9.2, в) призначений для гасіння загорань всіх видів горючих рідин і матеріалів, а також електропристроїв під напругою до 1000 В. їх застосовують для гасіння магнію та його сплавів,

60

частина металевої конструкції установки необхідний опір штучного заземлювача визначатиметься формулою:

R_шз = R_пр*R_з / (R_пр – R_з)                                       (5.3)

де R _з - необхідний опір заземлювача.

Відповідні формули для розрахунку опорів різних типів заземлювачів розтіканню струму приведені у табл. 5.1, де використані наступні позначення:

l _в - довжина вертикального заземлювача (електрода), м;

l_r - довжина горизонтального заземлювача, м;

t _в - глибина розташування вертикального заземлювача, м;

t_r - глибина розташування горизонтального заземлювача, м;

d _в - зовнішній діаметр електрода, м;

в _r - ширина стальної стрічки, м;

d_r - діаметр сталевого прута, м;

а - відстань між вертикальними електродами, а=1..3 м;

п - кількість вертикальних електродів, шт.;

р - питомий об'ємний опір грунту, Ом * м; з урахуванням коефіцієнта сезонності y.

Питомий об'ємний опір фунту визначають за допомогою приладів або орієнтовно за табл. 5.2.

Таблиця 5.2

Питомий об'ємний опір фунту

Склад грунту	Значення ргр, Ом*м	Рекомендується для розрахунків ргр Ом*м
Пісок	400...1000	700
Супісок	150...400	300
Суглинок	40...150	100
Глина	8...70	40
Садова земля	40...50	40
Чорнозем	10...50	20
Торф	20...30	20

 

 

9

 

10

Вогнегасники вуглекислотні ОУ-2, ОУ-5, ОУ-8 (цифри означають об'єм корпуса). Вогнегасячим засобом є рідкий двооксид вуглецю. Ці вогнегасники призначені для гасіння всіх горючих речовин за виключенням тих, горіння яких проходить без доступу повітря. Зокрема, вони виключно

Щоб складові вогнегасника не замерзали при зберіганні їх у зимовий період, в лужну частину заряду додають етиленгліколь, а для кислотної частини використовують сірчану кислоту питомою вагою 1,42. Для приведення в дію вогнегасника необхідно прочистити сприск ний отвір, потім перекинути рукоятку кришки на 180° у протилежну сторону. При цьому завдяки ексцентричності з'єднання рукоятки зі штоком вона перемістить шток і гумовий клапан вгору; при цьому відкриється горловина поліетиленового стакану. При перекиданні вогнегасника вгору дном кислотна та лужна частини змішуються, а утворена піна викидається через сприскний отвір.

Технічна характеристика

Тип ОХП-10.............................................................ручний хімічний пінний

Корисна ємність корпуса не менше........................................................8,7 л

Час дії...........................................................................................................60 с

Дальність подачі струменю........................................................................6 л/

Кратність піни.................................................................................................5

Маса заряду................................................................................................ 10 кг

 

Вогнегасники повітряно пінні (рис.9.2, б). Вогнегасячим засобом являється високо кратна повітряно механічна піна. Ефективність ОВП у 2,5 рази вище ефективності хімічних вогнегасників однакової ємності.

Ці вогнегасники призначені для гасіння різних речовин і матеріалів в різних сферах промисловості і сільського господарства за виключенням речовин, горіння яких проходить без доступу кисню, лужних металів і електроустановок під напругою. Використовуються при температурі навколишнього середовища від +3° С до +50° С.

59

у 8,5 л води в корпусі; кислотна - розчин 115 г сірчанокислого алюмінію в поліетиленовому стакані ємністю 0,5 л.

 

Рис. 9.2. Вогнегасники:

а) хімічний пінний (ОХП-10): 1-корпус, 2-кислотний стакан, 3-бокова ручка, 4-горловина, 5-рукоятка, 6-шток, 7-кришка, 8-сприск, 9-клапан, 10-запобіжник, 11-нижня ручка;

б) повітряно-пінний (ОВП-5): І-корпус, 2-пінний насадок, 3-трубка, 4-кришка, 5-рукоятка, 6-пускоиіііі важіль, 7-іиюк, 8-бшіончик зі стисненим повітрям, 9-сифонна трубка;

в) порошковий (ОП-2-01): 1-корпус, 2- балон, 3-кришка, 4-діафрагма, 5-трубка від біілона, 6-сифоннагрубка, 7-насадок, 8-ковпачок-насадка, 9-важіль;

г) вуглекислотний (ОУ-2): і-балон, 2- грубка, 3-вентиль. 4-розширювальне сопло.

 

Таблиця 5.2. свідчить, що питомий обємний опір ґрунтів коливається в широких межах. Він залежить від багатьох чинників: природи грунтів, ступеню їх ущільнення, температури, вологості, пори року тощо. Сухий ґрунт являється поганим провідником, та незначне зволоження приводить до зниження його опору і він стає струмопровідним. Добре проводить струм і довго утримує вологу глина, тому у глиняному ґрунті якісне заземлення виконати легше ніж в інших ґрунтах. Пісок погано проводить струм і практично не утримує вологу. Тому у піщаному фунті заземлення працює ненадійно. Такий фунт необхідно ущільнювати (утрамбовувати).

Особливо значна зміна опору фунту обумовлена відповідними порами року. Так зимою із зниженням температури питомий опір грунту зростає. З підвищенням температури опір знижується і провідність зростає. Слід зауважити, що найбільшому впливу атмосферних умов піддаються верхні шари грунту, які взимку промерзають, весною зволожуються, а влітку висихають та прогріваються. Тому вертикальні заземлювачі, що глибоко розташовують в землі, краще виконують свої функції, ніж горизонтальні.

При проектуванні заземлювальних пристроїв необхідно передбачати коефіцієнт сезонності y, який враховує зміну питомого опору грунту в залежності від кліматичних умов та властивостей грунту (табл..5.3 та табл.. 5.4). В такому випадку: р = р_гр y.                                                                                       (5.6)

Таблиця 5.3

Ознаки кліматичних зон для визначення коефіцієнта сезонності

Характеристика кліматичної зони	Кліматичні зони
	І	ІІ	ІІІ	IV
Середня багаторічна нижча температура (січень), °С	-20...-15	-12...-10	-10...0	0...+5
Середня багаторічна вища температура (липень), °С	+ 16...+ 18	+18...+22	+22...+24	+24...+26
Середньорічна кількість опадів, см	40	50	50	30...50
Тривалість замерзання води, днів	190...170	150	100	0

 

11

Таблиця 5.4

Коефіцієнти сезонності y для однорідного грунту

Кліматична зона	Вологість грунту*			Кліматична зона	Вологість грунту*
	підвищена	нормальна	мала		підвищена	нормальна	мала
Вертикальний електрод довжиною 3 м				Горизонтальний електрод довжиною 10 м
І	1,9	1,7	1,5	І	9,3	5,5	4,1
ІІ	1,7	1,5	1,3	ІІ	5,9	3,5	2,6
ІІІ	1,5	1,3	1,2	ІІІ	4,2	2,5	2,0
ІV	1,3	1,1	1,0	ІV	2,5	1,5	1,1
Вертикальний електрод довжиною 5 м				Горизонтальний електрод довжиною > 50 м
І	1,5	1,4	1,3	І	7,2	4,5	3,6
ІІ	1,4	1,3	1,2	ІІ	4,8	3,0	2,4
ІІІ	1,3	1,2	1,1	ІІІ	3,2	2,0	1,6
ІV	1,2	1,1	1,0	ІV	2,2	1,4	1,2

 

* Якщо попередньо вимірюванню питомого опору грунту випало опадів:

вінце норми, то приймаєтьсяпідвищена вологість;

близько норми - нормальна вологість;

нижче норми - мала вологість.

Кількість заземлювачів визначають користуючись формулами розрахунку із табл.. 5.1:

п = R _в / (R _н * h _в),                                              (5.7)

де h _в - коефіцієнт використання вертикального заземлювача, що враховує екранування заземлювачів, (h _в = 0,5...0,9); R _в — нормативний опір заземлення.

Більш точно h _в можна визначити із табл.. 5.5.

Таблиця 5.5

Коефіцієнти використання вертикальних заземлювачів, розташованих в ряд

Відношення а/l	Коефіцієнт використання h в для відповідного числа заземлювачів
	n=2	n=4	n=6	n=10	n=20
1	0.85	0.73	0.65	0.59 0.74 0.81	0.48 0.67 0.76
2	0.91	0.83	0.77
3	0.94	0.89	0.85

Загальний опір заземлювального пристрою визначають за формулою:

                                     (5.8)

де h _г - коефіцієнт використання горизонтального заземлювача (h _г = 0,2...0,7).

12

Порошкові суміші утворюють на основі карбонатів і бікарбонатів натрію і калію з різними додатками. Ці порошки не токсичні, не електропровідні, не здійснюють шкідливої дії на матеріали, не замерзають при низьких температурах. Недоліком порошкових сумішей при гасінні крім високої вартості і труднощів зберігання являється сильне запилення приміщень. У всіх системах порошкові суміші подаються стисненим повітрям або азотом.

Піском засипають місця запалень, чим і перекривають доступ повітря до горючої поверхні і при цьому одночасно відбувається поглинання тепла. Завдяки своїй розповсюдженості та доступності пісок широко використовується для гасіння пожеж особливо в тих випадках, коли не можна використовувати воду. Його можна зберігати в ящиках або в пісочницях (рис.)

Пожежу, що тільки що почалася, можна гасити килимком із азбестового полотна чи кошми, ковдрою, одягом. Вони припиняють доступ повітря до горючої поверхні.

За видом вогнегасячої речовини вогнегасники поділяють на рідинні, вуглекислотні, хімічні пінні, повітряно пінні, порошкові та комбіновані.

За розміром і кількістю вогнегасячої речовини розрізняють вогнегасники трьох груп: малолітражні (до 5 л), промислові ручні (до 10 л) і переносні та стаціонарні (більше 25 л).

Вогнегасники хімічні пінні (рис. 9.2, а) Ручні хімічні пінні вогнегасники призначені для гасіння твердих речовин, що горять, та горючих легкозаймистих рідин з відкритою поверхнею на площі біля 1 м, за виключенням лужних металів, оскільки при взаємодії з водою, наявною у піні, виділяється водень, який підсилює горіння, та електроустановок, що знаходяться під напругою.

Найбільш поширений ручний хімічний пінний вогнегасник ОХП-10 складається із сталевого зварного балона, що закривається чавунною кришкою із запірним пристроєм.

Хімічна піна, утворена в ОХП-10, складається із лужної та кислотної складових: лужна - розчин 400 г двовуглекислого натрію із содовим екстрактом

 

57

хімічної реакції між газоутворюючими речовинами. Наприклад, содою і кислотою при наявності піноутворюючої речовини, або в результаті додавання до води пінопорошку та їх механічного перемішування. Отримана першим способом піна - хімічна, а другим - повітряно-механічна.

Піни характеризуються кратністю і стійкістю.

Під кратністю розуміють відношення об'єму піни до об'єму рідини, з якої вона одержана. Кратність хімічної піни складає 5, повітряно-механічна піна: низької кратності (до 10), середньої (11-200) і високої (201 - 1000). Стійкість -час від моменту утворення до повного розпаду.

Стійкість хімічної піни становить 40 хвилин, повітряно механічної -20...30 хвилин.

Піни низької та середньої кратності застосовують для гасіння нафтопродуктів, твердих речовин та матеріалів. Піни високої кратності використовуються для гасіння легкозаймистих та спалимих речовин.

Порошкові вогнегасячі суміші використовуються для гасіння пожеж всіх класів. Зокрема цим засобом забезпечують гасіння горіння лужних металів, урану, торію, металоорганічних з'єднань. Вогнегасяча дія порошкових сумішей обумовлена тим, що вони своєю масою чи утвореною при плавлення плівкою ізолюють зону горіння від горючої речовини, а при гасінні в обмеженому об'ємі - гальмуванням реакції горіння. Ефект досягається також за рахунок комбінованої наступних додаткових факторів:

· розбавлення зони горіння газоподібними продуктами розкладу порошку або безпосередньо порошковою хмарою;

· охолодження зони горіння в результаті витрат теплоти на нагрівання частини порошку, їх часткового випаровування і розкладання в полум'ї, механічної вогнеперепони, що досягається при проходженні полум'я через порошкову хмару.

Порошкова хмара виконує також і екрануючу функцію: перегороджує потік променевої енергії, що дозволяє найближче підходити до вогнища горіння та ефективно діяти на нього.

56

Прилади та обладнання

Вимірювання опору заземлювального пристрою виконують за допомогою приладу М-416, що являється пересувним приладом без зовнішнього джерела живлення. Цей прилад, що має межі від 0,1 до 1000 Ом і призначений для вимірювання опору заземлювальних пристроїв, може бути застосований для вимірювання питомого опору фунту. Спрощена схема приладу М-416 наведена на рис. 5.1.

Рис. 5.1. Принципова схема вимірювання         опору заземлення приладом М-416

Принцип роботи приладу заснований на компенсаційному методі вимірювання опору змінному струмові, що одержується перетво­ренням постійного струму за допомогою транзисторного перетво­ рювача з використанням допоміж- ного штучного заземлювача та потенціального електрода (зонда).

Під час вимірювання затискачі 1 і 2 приладу підключають до об'єкту (наприклад, до контрольного зонду К), затискач 3 - до потенціального зонду П, затискач 4 -до допоміжного електроду В.

У цій схемі поруч з основним колом струму через землю виникає коло струму через реохорд R_k   Схема забезпечує рівність цих струмів, що дозволяє, змінюючи значення каліброваного резистора R_k, змінювати напругу на резис­торі R ₅. Вихідна напруга резистора R ₅ подається через підсилювач і детектор на міліамперметр тА. Якщо за допомогою рухомого контакту резистора R_k досягнути відсутності струму у колі міліамперметра тА, то це означатиме, що спад напруги на ділянці реохорда R_k від затискача 2 до його рухомого контакту дорівнює спаду напруги на вимірюваному (досліджуваному) опорі. Значення вимірюваного опору визначають в момент компенсації по шкалі реохорда.

 

 

13

Порядок виконання роботи

1. Ознайомитись з принципом роботи та правилами експлуатації приладу М-416 для вимірювання опору заземлення.

2. Виконати схему згідно рис. 5.1 із дотриманням відстаней між електродами.

3. Розташувати прилад на горизонтальній поверхні і підготувати кого до вимірювання: встановити перемикач у положення "Контроль 5 Ом", натиснути кнопку і ручкою "Реохорд" встановити стрілку індикатора у нульове поло­ження; при цьому покази прилади повинні бути 5 ± 0,35 Ом.

4. Приєднати прилад до вимірюваного об'єкту за схемою рис. 5.1.

5. Виконати вимірювання опору заземлення об'єкту. Вимірювання почати на першому діапазоні, поставивши перемикач у положення "XI". Обертаючи ручку "Реохорд", домагаємося максимального наближення стрілки індикатора до нульового положення.

6. Якщо на зазначеному діапазоні виміряти опір неможливо (стрілка індикатора відхиляється у праве положення до упору) слід перейти до наступного діапазону вимірювань.

7. Визначити результат вимірювання, як добуток показів шкали реохорда на множник, що відповідає певному положенню перемикача.

Завдання до лабораторної роботи № 5

1. Виконати розрахунок захисного заземлення згідно параметрам, що зазначені у табл. 5.6., за варіантом завдання визначеного викладачем відповідно до табл. 5.7.

2. Виконати порівняння результатів дослідження опору захисного заземлення та розрахованого відповідно зазначеній методиці.

3. За довідковою літературою визначити нормативну величину опору заземлювального пристрою відповідного електрообладнання.

4. Зробити висновки щодо відповідності опору реального заземлюваль­ного пристрою нормативним вимогам до електрообладнання, що використовується у дійсній роботі.

14

Вибір способів та засобів гасіння пожеж визначають залежно від стадії розвитку пожежі, її масштабів, особливостей горіння речовин та матеріалів.

Вода - найбільш дешева та поширена вогнегасна речовина, що пояснюється:

· її великою теплоємністю (теплота пароутворення 539 кап/г);

· високою термічною стійкістю (розкладається при температурі > 1700 С);

· значним збільшенням об'єму при пароутворенні (з одного літра води утворюється більше 1700 літрів пари),

· охолодженням зони горіння.

Струменем води збивають полум'я і одночасно охолоджують поверхню. Водою гасять тверді спалимі речовини, волокнисті сипучі речовини, а також легкозаймисті та спалимі рідини (спирт, трансформаторна олія тощо). Водою не можна гасити: речовини, які вступають в реакцію з водою, і виділяють спалимі речовини (металевий натрій, калій, магній, карбід кальцію); метали, нагріті до температури вище 1500 С тому, що вода розкладається з виділенням гримучого газу. Водою не можна також гасити електроустановки, що знаходяться під напругою, тому що може виникнути коротке замикання і враження людини електричним струмом.