Київський славістичний університет



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Київський славістичний університет



Київський славістичний університет

Інститут славістики та міжнародних відносин

Кафедра ЖУРНАЛІСТИКИ

 

 

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

З підготовки курсових, бакалаврських та дипломних робіт

За напрямом

Журналістика та інформація»

 

Київ - 2012

 


Методичні рекомендації з підготовки курсових, бакалаврських та дипломних робіт за напрямом 0303 – «Журналістика та інформація» / Котович К.О.,

Кошак О.М. – К.: КСУ, 2011. – 44 с.

 

Рецензент:

Г.І. Назаренко

кандидат філологічних наук,

доцент кафедри української філології

 

Схвалено на засіданні кафедри журналістики

(протокол № 3 від 3 листопада 2011 р.)

 

Затверджено Вченою радою Інституту славістики та міжнародних відносин КСУ (протокол №5 від 11 січня 2012 р.)

 

Голова Вченої ради ___________ Прискока О.В.

 

 

© Котович К.О., Кошак О.М., 2012.

© Київський славістичний університет, 2012.

 


З М І С Т

 

ВСТУП ПРО НАУКОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ СТУДЕНТІВ .………………………. 4 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ..…………………………………………………… 6

РОЗДІЛ 1. Науково-дослідні роботи, що мають теоретичний характер

1.1. Курсова робота …………………………………………………………… 11

1.2. Бакалаврська та дипломна робота …….…………………………..….… 18

РОЗДІЛ 2. Науково-дослідні роботи, що мають практичний характер

2.1. Поняття про практичну роботу та її особливості ……………….……… 28

2.2. Курсова робота ……………………………………………………..……… 30

2.3. Бакалаврська робота …………………………………………..……......…. 31

2.4. Вимоги до «Обґрунтування практичної роботи» ………………….…… 32

РОЗДІЛ 3. Захист науково-дослідні роботи

3.1. Захист курсової роботи …………………………………………………… 33

3.2. Захист бакалаврського та дипломного проекту …………………………. 34

ЛІТЕРАТУРА І ДЖЕРЕЛА ………….………….……………………….…….. 38

ДОДАТКИ ………….………….……………………..………………………... 39

 

 


ВСТУП ПРО НАУКОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ СТУДЕНТІВ

 

Протягом навчання в університеті студент повинен не тільки опановувати теоретичні знання і практичні навички, а й займатися науковою роботою. Вона може прибирати різні форми: участь у наукових гуртках, написання статей, виступи на конференціях тощо. До речі, при вступі до магістратури і, в подальшому, до аспірантури така діяльність є важливою умовою.

До обов’язкових видів студентської наукової роботи належать курсові, бакалаврські та дипломні дослідження. Усі, крім курсових, вважаються кваліфікаційними, тобто результати написання і захисту зазначених науково-дослідних праць враховуються при присудженні певного кваліфікаційного ступеня ― бакалавра чи спеціаліста.

Курсові роботивиконують студенти другого та третього року навчання відповідно у четвертому та шостому семестрі. Таке дослідження є узагальненням їхніх наукових пошуків протягом відповідного року навчання.

Навчання у ВНЗ завершується написанням та захистом бакалаврської або дипломної роботи. Бакалаврська/дипломна роботи підбивають підсумок навчання студента і повинні продемонструвати відповідні спеціальні вміння, знання та певний досвід їхнього застосування для вирішення складних професійних завдань. Така письмова робота демонструє інтелектуальний рівень автора, його зацікавленість майбутньою професією, володіння словом. Та й у майбутньому студентські розробки можуть перерости у серйозні наукові доробки.

Отже, курсові, бакалаврські та дипломні науково-дослідні роботи є не тільки формою контролю академічної підготовки студентів, а й можуть стати для найздібніших початком професійної наукової діяльності.

Розробляючи тему курсової, бакалаврської чи дипломної роботи важливо виробити правильну методику дослідження. Опрацьовуючи джерела і літературу, необхідно керуватись пунктами розробленого попереднього плану. Виписки робити на окремих аркушах, проставляючи у правому верхньому кутку спеціальне гасло, яке б вказувало до якого питання чи питань можна використати цей матеріал. Внизу аркуша обов’язково слід подавати інформацію про те, звідки взяті відомості, точно вказуючи не лише назву, але й сторінку.

При першому знайомстві з книгою необхідно бібліографічно правильно її оформити, чітко написавши прізвище та ініціали автора, чи редактора, назву, місце і рік видання, загальну кількість сторінок.

Студенту слід пам’ятати, що наукова робота досить кропітка справа, навіть при найсумліннішому опрацюванні історичних праць та джерельних публікацій, при написанні тексту йому все одно прийдеться повертатись до них для звірки та уточнення, тому бажано на бібліографічній картці вказати бібліотеку і шифр книги.

У процесі роботи студент постійно повинен консультуватись з викладачем для з'ясування незрозумілих і сумнівних моментів.

Захист курсових робіт відбувається на кафедрі журналістики у присутності комісії у відповідності із затвердженим кафедрою графіком.

У поданих методичних рекомендаціях розкриті загальні положення, правила та порядок роботи над курсовою, бакалаврською та роботою, загальні правила цитування, посилання на використані джерела та оформлення їхнього списку. У додатках подано зразки оформлення титульного аркуша, переліків умовних скорочень та використаних джерел і літератури, змісту роботи, відгуку наукового керівника та рецензії.

Писати чи друкувати роботу слід лише з лицьового боку аркуша, обов’язково залишати поля, щоб викладачеві було зручніше робити зауваження.

 

Таблиця 1

Загальні параметри студентських науково-дослідних робіт

Характеристики роботи Тип роботи
Курсова Бакалаврська Дипломна
Виконання на ... році навчання   2–3
Обсяг 35–50 стор. комп’ютерного тексту   50-70 стор. комп’ютерного тексту   70–90 стор. комп’ютерного тексту  
Спрямування   Навчально-пізнавальне Практично-дослідницьке Теоретично-дослідницьке  
Кількість джерел у списку літератури     25–40   45–50   75–80

 

Зичимо успіхів!


ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Підготовкаписьмових робіт за спеціальністю 0303 – «Журналістика та інформація» передбачає наукове дослідження певної теми.Цей процес від творчого задуму до кінцевого оформлення наукової праці здійснюється індивідуально. Проте можна визначити деякі загальні методологічні підходи до його проведення, яке прийнято називати вивченням у науковому сенсі.

Сучасне науково-теоретичне мислення намагається дійти до суті явищ і процесів, які вивчаються. Можна сказати, що на фундаментальному рівні вивчення журналістського фаху вимагає поєднання підходів, які спираються на теорію, соціологію, історію.

Об’єктивність дослідження передбачає, що дослідник має постійно пам’ятати про велику кількість теоретичних напрямів та думок і прагнути контролювати їх залучення у своїй роботі, бачити відносність будь-яких висновків через призму об’єктивності, намагатися уникати одностороннього бачення. Найплідніших результатів у науці можна домогтися не при запереченні певної ідеології (це, щонайменше – помилка), а при умові плюралізму думок, зазначити переваги та недоліки кожної, з аргументованою доказовістю.

Важливим аспектом підготовки кожної наукової праці є її правильне оформлення, яке має відповідати певним вимогам. Мета правильного оформлення полягає у прагненні дати змогу іншим дослідникам швидко ознайомитися з результатами роботи будь-якого вченого, критично оцінити та, при потребі, перевірити його висновки або відтворити хід дослідження. Оформлення роботи має відповідати державним стандартам України та вимогам, встановленим у Київському славістичному університеті.

Вимоги до оформлення письмових робіт.Письмові роботи виконуються державною (українською) мовою і акуратно оформлюються. Вони мають бути надруковані за допомогою комп’ютера на одній стороні аркуша білого паперу стандартного формату А4 (210 х 297 мм), шрифтом Times New Roman 14 через півтора міжрядкових інтервали (до тридцяти рядків на сторінці).

Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи поля: ліве – не менше 3 см, праве – не менше 1,5 см, верхнє та нижнє – не менше 2 см. Текст розміщується на одній стороні аркуша.

Скорочення слів, окрім узвичаєних абревіатур, не допускається. Вписувати в текст письмових робіт окремі іншомовні слова чи умовні позначки можна чорнилом або пастою тільки чорного кольору. Друкарські помилки, описки та інші неточності, що виявилися в процесі написання роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту машинописним способом та не більше 2 виправлень на одну сторінку.

Заголовки структурних частин письмових робіт «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ», «ДОДАТКИ»друкують великими літерами і вирівнюють посередині сторінки. Від тексту їх відбивають одним інтервалом.

Заголовки підрозділів, параграфів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу, у підбір до тексту розділу та обов’язково з крапкою в кінці. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, параграфів, пунктів, таблиць подають арабськими цифрами без значка №.

Нумерація сторінок у науково-дослідній роботі повинна бути наскрізною, тобто не можна вести окрему нумерацію в кожному розділі. Таким чином, від титульної (першої) і до останньої сторінки бібліографії чи додатків ведеться послідовна нумерація, без пропусків і повторів порядкових номерів сторінок.

Першою сторінкою будь-якої письмової роботи є титульний аркуш, що включається до загальної нумерації сторінок роботи. На ньому номер сторінки не ставлять, на наступних листках (починаючи з цифри 2, яка ставиться на першій, після титульної, сторінці) номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки.

Зміст, вступ, висновки, список використаних джерел і літератури не нумерують. Номер розділу ставлять після слова «Розділ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи (параграфи) нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Далі у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Ілюстрації (фотографії, схеми, графіки, карти й таблиці) в письмових роботах слід подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Науково-дослідні роботи повинні містити лише ті таблиці, які пояснюються у тексті, наприклад: «...в табл. 3 ми подаємо дані про...». Зверніть увагу, що слово «таблиця» у тесті записують скорочено, тоді як над власне таблицею ― повністю. Якщо посилатися на таблицю доводиться повторно, то пишуть «див. табл. 3», тобто «дивись таблицю третю». Слово «Таблиця» пишеться маленькими літерами (окрім першої великої). Біля нього арабською цифрою позначають порядковий номер таблиці у роботі. Назву таблиці виключають посередині сторінки і набирають малими літери, звісна річ, перша літера у назві ― велика. Зразок оформлення таблиці в тексті дивіться у Додатку Ж.

Матеріал викладається грамотно, простим науковим стилем. Виклад не повинен містити повторів та не бути перевантаженим цитатами. Не допускається просте переписування літературних джерел, їх цитування без посилань.

Для підтвердження власних аргументів автор посилається на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Оформлювати цитату слід надзвичайно ретельно за таким прикладом: [4, 57]. Цей запис означає, що цитату чи думку, на яку спирається студент, можна знайти на 57-й сторінці у книзі, розташованій на четвертій позиції у списку використаних джерел та літератури. Якщо студент посилається відразу на кілька книжок загалом, а не на певну тезу в котрійсь з них, то запис виглядатиме таким чином: [4, 7–9]. У даному разі студент апелює до видань, зазначених у списку літератури під четвертим, сьомим, восьмим і дев’ятим номером.

Пам’ятайте: подаючи без змін чужу думку, не можна забувати про лапки. А після лапок поставте посилання на цитоване джерело.

Наприклад:

В.В. Бугрим дотримується протилежної думки. Зокрема, він зазначає, що «передачі є «екранними діалогами»; що робить мову ведучого основним інструментом на співрозмовника та аудиторію» [1, 83].

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Бугрим В.В., Мащенко І.Г. телебачення прямого ефіру: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1991. – 200 с.

Неприпустимим є використання так званого «сліпого цитування», тобто посилання на джерело інформації, з яким науковець безпосередньо не працював, а викладення положень якого знайшов у іншому джерелі. Посилаючись вперше на використані документи чи літературу, необхідно обов'язково давати повну назву роботи.

Існують такі загальні вимоги до цитування:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання.

Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути максимально точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

д) цитування не повинно бути ані надмірним, ані недостатнім, оскільки і перше, і друге знижує рівень наукової праці: надмірне цитування створює враження компілятивності праці, а недостатнє – знижує наукову цінність викладеного матеріалу;

е) якщо автор, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження у круглих дужках, де після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора письмової роботи. Варіантами таких застережень є: (підкреслено мною. – І. П.), (розрядка моя. – І. П.).

Оформлення Списку використаних джерел та літератури. Джерела розміщують у списку в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Не можна включати до бібліографічного списку праці, на які немає посилання у тексті роботи і які фактично не були використані.

Список джерел та літератури складають безпосередньо за друкованим твором або виписують із каталогів й бібліографічних покажчиків повністю, без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв тощо. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, необхідності вставляти пропущені відомості.

Список можна структурувати по групах джерел за їхнім значенням для науки (наприклад: архівні матеріали, документи, мемуари та праці державних діячів, монографії і збірники наукових праць, статті у періодичних виданнях, матеріали наукових конференцій, статистичні матеріали, джерела в мережі «Інтернет» тощо).

Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема, потрібну інформацію можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1 -84 «Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ 7.12-93 «Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила». Зі зразками бібліографічних описів різноманітних видів джерел та видань можна ознайомитись у Додатку З.

При описуванні документів, що містяться в мережі Інтернет, слід зазначити прізвище та ім’я автора документа, його назву і вказати повний шлях доступу до нього. Нагадаємо, що це робиться з двох причин – можливості перевірки, при потребі, достовірності даних та можливості для інших науковців використати ці дані. Слід пам’ятати, що переважна більшість WEB сторінок час від часу оновлюється, і використана автором роботи інформація може бути замінена іншою. Тому потрібно зазначити дату відвідання сторінки, з якої було взято інформацію, і реальний шлях доступу до неї.

Серйозну увагу слід приділяти мові і стилю письмових робіт. Адже саме мовностилістична культура найкраще виявляє загальну культуру та рівень підготовки їхніх авторів.

Мова і стиль роботи як частина писемної наукової мови склалися під впливом так званого академічного етикету, сутністю якого є інтерпретація власної і запозичених точок зору з метою обґрунтування наукової істини. Вже встановилися певні традиції у спілкуванні вчених між собою як в усній, так і в писемній мові.

Найхарактернішою ознакою писемної наукової мови є формально-логічний спосіб викладу матеріалу. Це знаходить своє відображення у всій системі мовних засобів. Науковий виклад складається головним чином з роздумів, метою яких є доведення істин, виявлених у результаті дослідження фактів дійсності.

Для наукового тексту характерними є смислова завершеність, цілісність і зв’язність. Тут найважливішим засобом вираження логічних зв’язків є спеціальні функціонально-синтаксичні засоби зв’язку, що вказують на послідовність розвитку думки (спочатку, насамперед, потім, по-перше, по-друге, отже), заперечення (проте, тимчасом, але, тим не менше, аж ніяк), причинно-наслідкові відношення (таким чином, тому, завдяки цьому, відповідно до цього, внаслідок цього, крім того, до того ж), перехід від однієї думки до іншої (тепер звернімося до..., розглянемо, зупинимось на..., розглянувши..., перейдемо до..., необхідно зупинитися на..., необхідно розглянути...), результат, висновок (отже, значить, як висновок, на закінчення зазначимо, все сказане дає змогу зробити висновок, підсумовуючи, слід сказати...)

Особливістю мови наукової прози є також відсутність експресії. Звідси домінуюча форма оцінки – констатація ознак, притаманних слову, яке визначають. Тому тут більшість прикметників є частинами термінологічних виразів.

Обов’язковою вимогою об’єктивності викладу матеріалу є також вказівка на джерело повідомлення, автора висловленої думки чи якогось виразу. У тексті цю умову можна реалізувати за допомогою спеціальних вставних слів і словосполучень (за повідомленням, за відомостями, на думку, за даними, на нашу думку тощо).

В українській науці існує неписане правило замість «я» використовувати «ми» з огляду на те, що представлення суб’єкта авторства як формального колективу надає більшого об’єктивізму викладові. Вираження авторства через «ми» дає змогу відобразити власну думку як думку певної групи людей, наукової школи чи наукового напрямку. І це цілком зрозуміло, оскільки сучасну науку характеризують такі тенденції, як інтеграція, колективність творчості, комплексний підхід до вирішення проблем. Займенник «ми» та його похідні набагато краще передає й відтінює ці тенденції.

Кваліфікаційна робота повинна мати класичний вигляд: її роздруковують на папері формату А4 і зшивають. Для курсових робіт дозволяється робити добірку аркушів, скріплених швидкозшивачем чи розкладених по «файликах» та поміщених у м’яку папку.

Бакалаврські та дипломні роботи потрібно спалітурувати у спеціальній майстерні. Там її «одягнуть» у цупку палітурку, з’єднуючи при цьому книжковий блок (власне саму роботу) з форзацами. Вибір кольору палітурки залежить від вашого смаку.

Крім того, на внутрішню сторонку палітурної кришки слід наклеїти конверт. У ньому зберігатиметься диск із записом вашої кваліфікаційної роботи. Також в окремих випадках туди ж записують додатки у вигляді прикладів теле- чи радіопрограм, за яким проводилось дослідження.

У підготовлену таким чином роботу вкладають супровідні документи: відгук, рецензію, анотацію та інші.

Оскільки письмові роботи є інтелектуальною власністю їхніх авторів, на останній сторінці тексту роботи автор ставить свій підпис і дату.


Курсова робота.

Лат. cursus < currere ― бігти, швидко рухатися. «Курс» ― багатозначне слово. Крім іншого, воно означає системний виклад певної науки або її окремої частини, а також рік навчання у вищій школі.

Курсова робота є самостійною, науково-практичною роботою студента, що підбиває підсумки набутих ним знань, вмінь та навичок з основних дисциплін, передбачених навчальним планом за один з річних курсів навчання. Курсова робота виконується з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, отриманих студентом за час навчання, та їх застосування у комплексному вирішенні конкретного фахового завдання. Курсова робота є важливим етапом підготовки фахівців-журналістів, готує студента до виконання самостійної роботи за обраною спеціальністю.

Головна мета курсової роботи ― продемонструвати поінформованість студента у певній науковій проблемі, рівні її вивченості, наукових школах, що трактують цю проблему. Втім, курсова робота не повинна обмежуватися реферуванням літературних джерел ― у ній має бути представлена наукова позиція дослідника, його аргументоване ставлення до тих чи інших наукових концепцій. Таким чином, курсова робота повинна включати елементи нових добутих знань. У цьому, власне, її пізнавальна цінність.

У курсовій роботі студент повинен засвідчити, що він оволодів необхідними теоретичними знаннями та навичками їх практичного застосування в конкретних умовах. У зв’язку з цим робота повинна виконуватися щодо конкретного об’єкту вивчення і містити його аналіз з конкретними пропозиціями розв’язання проблем та задач, які розглядаються в запропонованій праці.

Виконання курсової роботи передбачає такі цілі:

1. поглиблення, розширення та систематизацію теоретичних знань і практичних навичок, отриманих студентом за певний період навчання за спеціальністю;

2. оволодіння методиками збору емпіричного матеріалу та здійснення теоретичного, а при необхідності, й експериментального дослідження для розв’язання конкретних журналістських, правових, політичних, економічних і соціальних проблем, пов’язаних з аналізом та розробкою рекомендацій для прийняття відповідних управлінських рішень;

3. розвиток вмінь та навичок у проведенні самостійних аналітичних робіт, а також оволодіння методами й формами їх виконання;

4. визначення підготовленості студента для самостійного аналізу та викладу матеріалу, вміння захищати свою роботу перед колегами.

Курсова робота повинна носити проблемний характер. Сутність її полягає у вмінні аналізувати, досліджувати проблему за допомогою наукових методів, синтезувати й узагальнювати накопичений у процесі аналізу матеріал, а також розробляти рекомендації на рівні оперативних, тактичних і стратегічних рішень.

Курсові роботи за освітньо-професійною програмою базової вищої освіти напряму «Журналістика та інформація» зі спеціальності «Журналістика» виконуються у четвертому та шостому семестрі студентами другого та третього курсів.

Тематика курсових робіт розробляється і щорічно оновлюється з урахуванням замовлень організацій та установ і особливостей поточного стану теорії журналістики та її практичного застосування. Вона базується на дисципліні « Журналістський фах».

Студентові надається право самостійно обрати тему курсової роботи з наданого кафедрою переліку або запропонувати свою з обґрунтуванням доцільності її розробки. Не пізніше другого тижня відповідного семестру студент подає методистові КСУ заявуза встановленою формою (див. додатки).

Науковий керівник призначається завідувачем кафедри з числа науково-педагогічних працівників. Студент повинен підійти до викладача і спитати його згоди керувати роботою. Трапляється, що на початковому (і лише на початковому!) етапі роботи студент змінює тему і переходить в іншу групу з написання науково-дослідних робіт ― у такому випадку обов’язково!!! слід повідомити про перехід попереднього керівника.

Науковий керівник курсової роботи:

1. подає допомогу студентові в складанні плану роботи та відборі необхідного матеріалу;

2. рекомендує спеціальну і нормативну літературу та інформаційні джерела за обраною темою курсової роботи;

3. регулярно консультує студента, а при необхідності організовує консультації у інших викладачів інституту, контролює протягом всього періоду графік виконання ним курсової роботи, її якість та своєчасність виконання, а також інформує завідувача кафедри про хід підготовки роботи;

4. оцінює роботу.

Науковий керівник повинен допомогти студентові визначити найефективніші рішення, всебічно стимулювати творчість і самостійність при виконанні ним курсової роботи.

Приступаючи до курсової роботи, студент отримує від наукового керівника завдання на її виконання, в якому обумовлюється коло проблем та джерел, які необхідно вивчити. Крім того, уточнюються цілі й методи дослідження, визначається перелік основних питань, що підлягають розробці з можливістю практичного використання матеріалів. У завданні наводяться графік та термін виконання роботи.

Організація виконання більшості етапів курсової роботи має індивідуальний характер та погоджується студентом зі своїм науковим керівником.

Студент не може приносити на перевірку науковому керівниковірукописний або поверхово вичитаний текст: у обов’язки викладача не входить вивчення незграбного почерку чи виправлення правописних помилок. У стосунках із науковим керівником важливою позитивною характеристикою студента є його пунктуальність. Студент має чітко дотримуватися заздалегідь обумовленого графіку зустрічей і здачі розділів.

Після кожної зустрічі з науковим керівником нотуйте усі його зауваження і вказівки, а на початку наступної ― звітуйте про їх виконання. І в жодному разі не поправляйте на власний розсуд ― це може призвести до потреби повторної переробки і повторного читання всієї науково-дослідної роботи.

На кожну зустріч слід приносити наступний уривок роботи. Таким чином керівник зможе уважніше вивчати текст і переконається, що ваша праця є систематичною і послідовною. Коли прийде час підбивати підсумки вашої співпраці, остання обставина, вочевидь, зіграє позитивну роль.

На кожну курсову роботу науковий керівник пише Відгук. У ньому він аналізує роботу, зазначає її сильні і слабкі сторони, виносить попередню оцінку. Робота, що не відповідає певним вимогам щодо змісту чи оформлення, повертається студенту на доопрацювання.

Студент приступає до викладення розділів курсової роботи накопичуючи відповідний матеріал, оцінюючи його з точки зору повноти, якості та вірогідності. Проте, у Таблиці 1 пропонується план роботи над курсовим дослідженням, дотримання кого дозволяє рівномірно розподілити етапи роботи на весь навчальний рік.

 

Таблиця 2

Курсова робота.

1. Редакційно-видавнича підготовка періодичного або його частини: збір інформації для статті чи рубрики, написання матеріалів, редагування і коректура, макетування, верстка, друк готових сторінок).

2. Редакційно-видавнича підготовка електронного видання: збір інформації для статті чи рубрики, написання матеріалів, редагування і коректура, розміщення готової статті на сайті).

3. Підготовка видавничого проекту – книги, збірки статей, альбому, альманаху – макетування та верстання матеріалу.

4. Макетування та верстання матеріалу, що пройшов редагування і коректуру в технічному складанні ― (у залежності від складності матеріалу: обсяг матеріалу з таблицями, графіками, зображальними елементами верстається за мінімальними нормами, а суцільний текст ― за максимальними).

5. Підтримка та оновлення сайту кафедри журналістики протягом навчального року.

6. Власні публікації (копії відредагованих текстів авторського чи видавничого оригіналів на різних етапах редакційної підготовки), що відповідають обраній темі дипломного проекту — обсяг теоретичної частини роботи — до 35 стор.; обсяг власних текстів — до 5 публікацій неінформаційних жанрів, обсяг редагованих текстів — 2,5−3 обл.-вид. арк.

7. Власні радіо чи відео сюжети (копії оригіналів записані на диск DVD, а також тексти сюжетів, що пройшли редакторську правку), що відповідають обраній темі дипломного проекту — обсяг теоретичної частини роботи — 35 стор.; обсяг власних робіт — до 3 сюжетів неінформаційних жанрів, та до 6 сюжетів інформаційних жанрів.

 


Бакалаврська робота.

1. Підготовка видавничого проекту книжкової серії (розробка концепції, технічного макета, моделі художнього оформлення; визначення шляхів розповсюдження і рекламної політики; фінансові розрахунки).

2. Підготовка видавничого проекту періодичного видання (розробка концепції, рубрикації, технічного макета, моделі художнього оформлення; визначення шляхів розповсюдження і рекламної політики; фінансові розрахунки).

3. Редакційно-видавнича підготовка книжкового друкованого видання на замовлення книжкового видавництва (упорядкування, редагування та коректура, макетування, верстання) ― 7 обл-вид. арк.

4. Тематичний аналіз друкованого періодичного видання (групи періодичних видань), неперіодичної продукції книжкового видавництва (групи видавництв) із залученням до такого аналізу наукової літератури.

5. Аналіз друкованого періодичного видання (групи періодичних видань), неперіодичної продукції книжкового видавництва (групи видавництв) із залученням до такого аналізу наукової літератури за певними критеріями: тематичним, дизайну, маркетингової політики та ін.

6. Власні публікації (копії відредагованих текстів авторського чи видавничого оригіналів на різних етапах редакційної підготовки), що відповідають обраній темі бакалаврського проекту – обсяг теоретичної частини роботи – до 35 стор.; обсяг власних текстів — до 5 публікацій неінформаційних жанрів, обсяг редагованих текстів — 2,5−3 обл.-вид. арк.

7. Власні радіо чи відео сюжети (копії оригіналів записані на диск DVD, а також тексти сюжетів, що пройшли редакторську правку), що відповідають обраній темі дипломного проекту — обсяг теоретичної частини роботи — 35 стор.; обсяг власних робіт — до 5 сюжетів неінформаційних жанрів, та до 8 сюжетів інформаційних жанрів.

 

 


Захист курсової роботи.

Захист курсової роботи.Після написання курсової роботи студент повинен подати її науковому керівникові для ознайомлення, перевірки та остаточного доопрацювання, зокрема, приведення змісту викладених матеріалів у відповідність з існуючими вимогами. Помилки, на які вказав науковий керівник, зауваження усуваються студентом в обумовлений термін.

Остаточний варіант курсової роботи подається науковому керівнику у м’якому переплетенні швидкозшивачем. Оцінюється робота на засадах диференційованого залку («відмінно», «добре», «задовільно», «не зараховано»). Виставляючи оцінку, ви­кладач зобов'язаний написати рецензію на студентську роботу, де вказати ступiнь розкриття теми, piвень знань, виявлених студен­том, зазначити його помилки в розумiннi й розкритті теми та iншi аспекти, на яких він вважатиме за потрiбне зупинитися. Рецен­зiя не повинна бути довгою, але має бути змiстовною, її завдання - аргументувати оцiнку. Особливо доказовою вона має бути тодi, коли йдеться про незадовiльну оцiнку. У такому випадку необхiд­но вказати, чому вона виставлена i що в роботi слiд переробити, аби усунути недолiки.

Курсова робота захищається у порядку, встановленому науковим керівником. Рекомендується колективна форма захисту роботи за участю кількох студентів з метою їхнього ознайомлення зі здобутками та прорахунками колег, кращого розуміння вимог і порядку роботи над власним дослідженням на прикладі робіт один одного, попередження у майбутньому можливих помилок. Якщо в одній академічній групі керівниками курсових проектів є кілька викладачів кафедри, захист відбувається спільно за участю всіх студентів допущених до захисту та їх наукових керівників.

Студент готує доповідь до п’яти хвилин, знайомить присутніх з темою своєї роботи, метою, завданнями та висновками. Присутні студенти та викладачі можуть ставити запитання, на які автор курсової роботи має надати ґрунтовну відповідь. Заключне слово має науковий керівник, який оголошує сильні та слабкі сторони роботи та оприлюднює оцінку.

 


3.2. Захист бакалаврського та дипломного проекту.

Після того, як випускна робота написана і допрацьована згідно з зауваженнями наукового керівника, студент передруковує її текст начисто, переплітає в жорсткому палітуру, ставить на останній сторінці свій підпис і дату та передає на кафедру науковому керівникові. В свою чергу, науковий керівник, якщо у нього немає суттєвих зауважень, які не дозволили б оцінити роботу на задовільну оцінку, пише відгук, де рекомендує виконану роботи до передзахисту. Відгук наукового керівника, обсягом 1-2 сторінки, характеризує на­прям роботи, труднощi, якi довелося подолати при її написаннi, спiввiдносить задум i виконання, вiдзначає здобутки й недолiки. Керiвник пiдтверджує, що, з його погляду, робота завершена, за­значає, що вона допущена до захисту i може навіть висловитися щодо її остаточної оцiнки. Своє схвалення роботи викладач ви­словлює пiдписом у кiнцi її тексту, який він ставить пiсля пiдпи­су виконавця.

Першим етапом захисту роботи є процедура попереднього захисту, який проходить під головуванням завідуючого та за участю науково-викладацького складу кафедри журналістики. Час проведення попереднього захисту оголошується додатково. За результатами попереднього захисту кафедра приймає рішення про рекомендацію роботи до захисту на засіданні Державної екзаменаційної комісії. Однією з умов рекомендації роботи до захисту є її завчасне подання на кафедру журналістики. Таке подання підтверджується підписом завідувача кафедри. Студенти-дипломники мусять пам'ятати, що несвоєчасне подання роботи без поважних причин може мати негативні наслідки, аж до відмови рекомендувати роботу до захисту. 3авiдувач кафедри зазначає це на титульному листi словами: «До захисту допускається», ставить свiй пiдпис i дату. Тут же призначається рецен­зент.

Бакалаврська/дипломна робота рецензування проходить на інших кафедрах факультету або фахових кафедрах інших вузів, в наукових установах відповідного профілю. Рецензент, ознайомившись з роботою, пише рецензію, де відзначає усі її позитивні сторони, а також недоліки. Обов'язок рецензента - дати розгорнуту оцiнку роботи, де вка­зати актуальнiсть обраної теми, стан її вивчення в науцi; здобут­ки студента як дослiдника теми; його самостiйнiсть у її висвiт­леннi, знання спецiальної наукової лiтератури, кiлькiсть її оди­ниць, наведену в бiблiографiї, та в



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.218.88 (0.016 с.)