Тема 4. Соціально-трудові відносини як система

1. Характеристика соціально-трудових відносин.

2. Принципи та форми соціально-трудових відносин.

3. Фактори формування соціально-трудових відносин.

4. Якість трудового життя як критерій оцінки соціально-трудових відносин.

5. Формування і регулювання системи соціально-трудових відносин в Україні.

Основні терміни та поняття: система соціально-трудових відносин, принципи формування соціально-трудових відносин, якість трудового життя.

 

Соціально-трудові відносини є ключовим елементом будь-якої економічної системи, «серцевиною» усього комплексу суспільних відносин. Розвиток соціальних відносин обумовлений в сучасному світі інтелектуалізацією праці, зростанням ролі людського чинника на виробництві, перетворенням найманого працівника із простого виконавця в активного, творчого, освіченого суб’єкта розвитку виробництва.

Під соціально-трудовими відносинами розуміється комплекс взаємовідносин між найманими працівниками і роботодавцями (суб’єктами та органами, що їх представляють) за участі держави (органів законодавчої і виконавчої влади), які пов’язані з наймом працівників, використанням та оплатою їхньої праці, відтворенням робочої сили і спрямовані на забезпечення соціальної злагоди, високого рівня життя працівників, високої ефективності роботи підприємства.

Соціально-трудові відносини мають об’єктивний характер, оскільки не залежать від волі й бажання окремої людини. Разом з тим, соціально-трудові відносини суб’єктивовані, оскільки вони відображають суб’єктивно визначені наміри і дії учасників цих відносин.

Соціально-трудові відносини пройшли в своєму розвитку чотири стадії:

- ранньокапіталістична, що характеризується повною незахищеністю працівника від свавілля роботодавця;

- конфронтаційна, однією з основних ознак якої є організований страйковий рух;

- стадія змагального співробітництва, для якої характерні динамічний паритет сторін, розуміння їх взаємозалежності;

- стадія соціального партнерства, що характеризується орієнтацією на забезпечення оптимального балансу в реалізації інтересів сторін.

Система соціально-трудових відносин характеризується такими складовими: сторони соціально-трудових відносин, суб’єкти соціально-трудових відносин, механізм, рівні соціально-трудових відносин, предмет, принципи та типи цих відносин.

Суб’єктами соціально-трудових відносин є індивідууми і соціальні групи. Для сучасної економіки найбільш важливими суб’єктами цих відносин є: найманий працівник, роботодавець, об’єднання найманих працівників (профспілка), об’єднання роботодавців, держава.

Найманий працівник – це громадянин, що уклав індивідуальну трудову угоду з роботодавцем, і відповідно до цієї угоди набув відповідних прав і обов’язків у трудовій сфері. Розвинуті соціально-трудові відносини передбачають наявність інститутів, що представляють інтереси найманих працівників і виступають від їх імені. Традиційно такими інститутами є професійні спілки – масові організації, що об’єднують найманих працівників, пов’язаних спільними соціально-економічними інтересами.

Роботодавець як суб’єкт соціально-трудових відносин відповідно до міжнародної класифікації – це людина, що працює самостійно і постійно наймає для роботи одну або багато осіб. Роботодавець, як правило, є власником засобів виробництва. У вітчизняній господарській практиці роботодавцем також вважається керівник підприємства в державному секторі економіки, який наймає працівників за договором, наприклад, директор державного заводу, хоча він сам є найманим працівником у держави і не володіє засобами виробництва.

Держава як суб’єкт соціально-трудових відносин може виступати в якості органів місцевого самоврядування, органів державної влади та управління, постійних або тимчасових органів, створених для розв’язання певних проблем в сфері соціально-трудових відносин.

Предметом соціально-трудових відносин виступають: на рівні індивідуумів – певні сторони в трудовому житті людини, на рівні колективних відносин – кадрова політика.

Типи соціально-трудових відносин характеризують психологічні, етичні і правові форми взаємовідносин в процесі трудової діяльності. Так, основою соціально-трудових відносин можуть слугувати: принципи солідарності й субсидіарності; відносини за типом «верховенство-підкорення»; рівноправне взаємовигідне партнерство; конфліктне співробітництво; дискримінація. Відповідно до цих характеристик виділяють два полярних типи відносин: патерналізм та соціальне партнерство.

До факторів формування та розвитку соціально-трудових відносин відносяться:

- соціальна політика (сутність, мета та напрямки);

- глобалізація економіки;

- розвиток праці та виробництва.

Відповідно можна виділити й рівні регулювання соціально-трудових відносин:

1) національний: державне регулювання – через акти законодавства; договірне – через Генеральну угоду і рішення органів соціального партнерства;

2) галузевий: державне регулювання – через акти центральних органів виконавчої влади; договірне - через галузеві колективні угоди і рішення галузевих органів соціального партнерства;

3) територіальний: державно-комунальне – через рішення органів виконавчої влади й місцевого самоврядування; договірне – через регіональні угоди та рішення територіальних органів соціального партнерства;

4) виробничий: адміністративне регулювання – через рішення власників і уповноважених ними органів; договірне – через колективний договір, консультації, переговори, індивідуальний трудовий договір.

Оцінка стану і ступеня розвитку соціально-трудових відносин здійснюється за допомогою системи показників якості трудового життя. Якість трудового життя є якісним індикатором рівня розвитку соціально-трудових відносин. Це поняття відображає міру задоволеності важливих особистих потреб працівника через трудову діяльність на підприємстві. Основу концепції якості трудового життя складають:

- положення про отримання працівником в ході самореалізації задоволення від досягнень у праці як головний мотив порівняно з заробітною платою та кар’єрою;

- принцип трудової демократії (демократії на виробництві), що на рівні підприємства означає розширення автономії особистості працівника та можливості його участі в управлінні підприємством та у власності;

- розвиток працівника, який передбачає можливість постійного професійного зростання, розвитку його найрізноманітніших здібностей.

Останнім часом з ініціативи МОП (Міжнародної організації праці) дедалі ширше вживається поняття гідна праця, яке за змістом є близьким до поняття якість трудового життя. Гідна праця означає продуктивну працю, яка приносить достатній дохід, за якої права працівника захищені й забезпечений адекватний соціальний захист.

Сучасна законодавча форма регулювання соціально-трудових відносин в Україні включає: Кодекс законів про працю, пенсійне законодавство, Закон України «Про зайнятість населення» та ін.

На даний момент в Україні прийнята система міжнародних соціальних нормативів, які є вимірниками розподілу бюджетних коштів для задоволення певного рівня соціальних потреб населення. Соціальним індикатором також виступає споживчий кошик, який застосовується для визначення нижньої границі малозабезпеченості та абсолютного числа бідних людей. Також для визначення рівня життя можна використовувати соціальні стандарти, що дають уяву про матеріальні і соціальні блага для певної країни для даного часу; бажаного з точки зору рівня якості життя населення в перспективі.

Практично за всіма показниками якість трудового життя абсолютної більшості найманих працівників України не відповідає сучасним вимогам. Вона суттєво погіршилась за роки глибокої соціально-економічної кризи 90-х років порівняно із радянськими часами. Це свідчить, передусім, про невисоку дієвість та незадовільний стан соціально-трудових відносин в країні в цілому і на підприємствах зокрема і, відповідно, про необхідність вирішення проблеми підвищення їх ефективності.

 

Запитання для самоконтролю

1. В чому полягає сутність соціально-трудових відносин?

2. Які стадії пройшли в своєму розвитку соціально-трудові відносини?

3. Які елементи включає в себе система соціально-трудових відносин?

4. Хто є суб’єктами та сторонами соціально-трудових відносин?

5. Під впливом яких факторів відбувається формування та розвиток соціально-трудових відносин?

6. Які рівні соціально-трудових відносин існують?

7. В чому полягає відмінність між різними типами соціально-трудових відносин?

8. На яких принципах мають базуватися соціально-трудові відносини?

9. Якими показниками може бути оцінена якість трудового життя?

 

Література

1. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»// Бухгалтерія. Збірник систематизованого законодавства – 2005. – Випуск 5.

2. Закон України «Про організації роботодавців»//Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 32.

3. Грішнова О. А. Економіка праці та соціально трудові відносини: Підручник. - К: Знання, 2006. - С. 224-248.

4. Есинова Н.И. Экономика труда и социально-трудовые отношения: Учебное пособие. – К.: Кондор.-248 с.

5. Колот А.М. Соціально-трудові відносини: теорія і практика регулювання. - К.: КНЕУ, 2003.