Тема 8. ПЕРСОНАЛ ПІДПРИЄМСТВА ТА СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ НИМ



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема 8. ПЕРСОНАЛ ПІДПРИЄМСТВА ТА СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ НИМ



 

1. Поняття і склад персоналу підприємств.

2. Мета, функції та основні етапи управління персоналом.

3. Планування персоналу.

4. Формування і використання персоналу.

5. Професійний розвиток, навчання та оцінювання персоналу.

 

Основні терміни і поняття:персонал підприємства, групи персоналу, категорії промисло­во-виробничого персоналу, явочна та облікова чисельність, чи­сельність персоналу в еквіваленті повної зайнятості, управління персоналом, посадова інструкція, трудовий договір, штатно-посадо­вий розклад, адаптація, ротація, атестація.

 

Персонал підприємства – це сукупність фізичних осіб, які знахо­дяться з підприємством у відносинах, регульованих договором найму.

Всі працюючі на промисловому підприємстві в залежності від їх участі у виробничій діяльності поділяються на 2 групи:

- промислово-виробничий персонал, який зайнятий виробництвом та його обслуговуванням;

- персонал непромислових організацій, які знаходяться на ба­лансі промислового підприємства (працівники житлово-комунального господарства, дитячих і медичних закладів тощо).

У складі промислово-виробничого персоналу виділяють наступні категорії:

1) керівники, менеджери (управителі);

2) професіонали;

3) фахівці;

4) технічні службовці;

5) робітники, в тому числі: кваліфіковані робітники із інструментом; робітники з обслуговування, експлуатації та контролю за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин; робітники найпростіших професій.

Метою системи управління персоналом є забезпечення підприємства необхідними кадрами, організація їх ефективного використання, про­фесійного та соціального розвитку.

Управління персоналом складається з наступних етапів:

1. Планування персоналу: розробка плану задоволення майбутніх потреб в трудових ресурсах.

2. Підбір персоналу: створення резерву потенційних кандидатів по всім посадам.

3. Відбір і оцінка кандидатів на робочі місця та відбір кращих із створеного резерву.

4. Визначення заробітної плати і пільг: розробка схем ор­ганізації заробітної плати, системи пільг.

5. Профорієнтація і адаптація: розвиток у працівника розуміння того, що очікує від нього підприємство.

6. Навчання: розробка програм для навчання трудовим навичкам.

7. Оцінка трудової діяльності: розробка методик оцінки трудової діяльності і доведення їх до працівника.

8. Підвищення, пониження, переведення, звільнення: розробка ме­тодів переміщення працівників на інші посади.

9. Підготовка керуючих кадрів, управління просуванням по службі: розробка програм, спрямованих на розвиток здібностей підвищення ефективності праці керівників.

Планування персоналу – це цілеспрямована діяльність по забезпе­ченню пропорційного і динамічного розвитку персоналу, розрахунок його кваліфікаційної структури, визначення загальної і додаткової потреби персоналу в наступному періоді.

Розрахунок планової потреби в працівниках здійснюється окремо для промислово-виробничого персоналу і непромислового персоналу. Розрахунок чисельності робітників виконується двома способами в за­лежності від форми оплати праці:

1.Облікова чисельність робітників-відрядників (Чвідр):

 

(8.1)

 

де Чвідр – облікова чисельність робітників – відрядників;

Тпл – трудомісткість виконання планованої виробничої програми;

Фк – корисний фонд робочого часу 1-го робітника (за балансом).

 

або (8.2)

 

де Нвир – норма виробітку;

Кв.н. – середній коефіцієнт виконання норм виробітку.

 

Чисельність робітників-почасовиків визначається з урахуванням специфіки робочих місць і системи їх обслуговування:

Чпоч = Кр.м.* З * Коб.с. / Нобсл (8.3)

 

де Чпоч – облікова чисельність робітників-почасовиків;

Кр.м. – кількість індивідуальних робочих місць (одиниць устаткування), які необхідно обслужити;

З – кількість робочих змін на добу;

Нобсл – норма обслуговування на 1-го робітника у зміну.

або(8.4)

 

де Крм кол – кількість колективних робочих місць;

Нчис – норма чисельності.

 

Потреба в керівниках, професіоналах, фахівцях і технічних службовцях визначається на основі затверджених підприємством штатно-посадових розкладів. Штат­ний розклад складається з урахуванням загального обсягу робіт по кожній професії, кількості структурних підрозділів, норм виробітку, норм керованості, чисельності, часу.

В основу формування персоналу покладені наступні принципи його використання на підприємстві:

- відповідність чисельності працівників обсягу робіт, що вико­нуються та кваліфікації працівника ступеню складності його трудо­вих функцій;

- обумовленість структури персоналу підприємства об'єктивними факторами виробництва;

- максимальна ефективність використання робочого часу;

- створення умов для постійного підвищення кваліфікації та роз­ширення виробничого профілю працівників.

У відповідності з цими принципами формування персоналу підприємства потребує системи забезпечення, яка охоплювала б ряд стадій, що протікають одночасно:

1) підготовчу (профорієнтація, профвідбір, первинна профпідготовка);

2) розподільчу (підбір і розстановка кадрів);

3) адаптаційну (формування соціально-психологічної структури, міжособистих зв'язків).

Використання персоналу являє собою комплекс заходів, спрямова­них на забезпечення умов для найбільш ефективної реалізації творчо­го і фізичного трудового потенціалу працівників.

Основні принципи раціонального використання персоналу потре­бують:

1) забезпечення раціональної зайнятості працівників;

2) забезпечення стабільного і рівномірного завантаження протя­гом робочого періоду;

3) забезпечення відповідності трудового потенціалу працівника його кваліфікації, психофізіологічних даних вимогам робочих місць, виробництва;

4) періодичність переходу працівника з одного робочого місця на інше, що забезпечує можливість гнучкого маневрування в процесі ви­робництва;

5) забезпечення максимальної можливості використання на робо­чих місцях різних операцій, здійснення яких забезпечувало б чергу­вання навантаження на різні частини тіла.

Професійний розвиток являє собою процес підготовки працівника до виконання нових виробничих функцій, зайняття нових посад, вирішення нових завдань.

Фактори, які впливають на потреби підприємства в розвитку сво­го персоналу:

- динаміка зовнішнього середовища;

- розвиток техніки і технології, який призводить до появи нової продукції, методів виробництва;

- зміна стратегії розвитку підприємства;

- створення нової організаційної структури;

- освоєння нових видів діяльності.

Основними етапами професійного навчання є :

1. Визначення потреб в навчанні.

2. Формування бюджету професійного навчання.

3. Визначення мети професійного навчання і критеріїв оцінки йо­го ефективності.

4. Розробка і реалізація програм професійного навчання.

Методи професійного навчання поділяються на дві групи:

- навчання безпосередньо на робочих місцях (інструктаж, ротація, учнівство, наставництво);

- навчання поза робочим місцем (лекція, ділові гри, розгляд практичних ситуацій).

Цілеспрямований процес встановлення відповідності характерис­тик персоналу вимогам посади або робочого місця називається оціню­ванням персоналу. Найбільш поширеною системою оцінки персоналу є його атестація – процес оцінки ефективності виконання працівником своїх посадових обов'язків.

Одним із сучасних методів оцінки персоналу є метод управління шляхом установки цілей: на кожен термін діяльності визначається завдання діяльності. Оцінка здійснюється шляхом визначення рівня досягнення поставленого завдання.

 

Запитання для самоконтролю:

1. Назвіть категорії персоналу підприємства.

2. Які функціональні підсистеми складають процес управління персоналом?

3. З яких етапів складається управління персоналом?

4. Як здійснюється планування потреби в персоналі підприємств?

5. На яких принципах побудовано формування персоналу підприємств?

6. Які фактори впливають на потреби підприємства в розвитку свого персоналу?

7. Охарактеризуйте основні етапи професійного навчання.

8. Назвіть основні методи професійного навчання.

 

Література:

1. Волошина С.В., Чорноморченко Н.В., Чорноморченко І.С. Економіка праці: курс лекцій і навчально-методичні матеріали для самостійного вивчення дисципліни: Навч. посіб. – Дніпропетровськ: Пороги, 2002. – С. 77-95.

2. Завіновська Г.T. Економіка праці. Навч. посіб.- К.: КНЕУ, 2000.

3. Экономика труда и социально-трудовые отношения. /Под ред. Г.Г. Меликьяна, Р.П. Колосовой. - М.: Изд-во Московского университета, 1996. - гл. 9 § 2-4.

4. Бородатий В. П., Крижко І.Д., Ягодзінський А.Й. Управління персоналом. - К.: ІЗМН, 1997. - р.2.

5. Наказ Мінпраці України «Про затвердження Типової форми контракту з працівником»// Нормативна база. – 2007. - № 50.

6. Національний класифікатор України «Класифікатор професій»// Нормативна база. – 2006. - № 19.

7. Крижко І.Д. Методологічні й методичні аспекти прогнозування чисельності персоналу і визначення змісту освіти фахівців. // Україна: аспекти праці. - 2000. - № 2.

8. Заюков І., Коваль Н. Проблеми та перспективи розвитку в Україні професійного навчання кадрів на виробництві // Економіка України. – 2008. - № 6. – С. 80-87.

9. Ковалев В. Система профессиональной подготовки в России и Великобритании // Проблемы теории и практики управления. – 2008. – № 2. – С. 99-105.

10. Томорадзе И., Соколовский А., Шаров В. Корпоративное обучение: формирование образовательной траектории // Проблемы теории и практики управления. -2008. – № 8.-С. 94-97.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.172.217.174 (0.012 с.)