Тема: правова природа публічних видатків

НЕ. 2.4.

Тема: ПРАВОВА ПРИРОДА ПУБЛІЧНИХ ВИДАТКІВ

План

Публічні видатки як категорія фінансового права.

Поняття та види фінансово-правових інститутів публічних видатків.

Підстави класифікації публічних видатків.

Поняття та особливості класифікації бюджетних видатків.

Основна література:

1. Allen R., Tommasi D. Managing Public Expenditure: A Reference Book for Transition Countries. – Paris: OECD Publishing, 2001. – 502 p.

2. Gaudemet P-M., Molinier J. Finances publiques. Politique financière. Budget et Trésor 7e ed. – Paris: L.G.D.J, 1996. – 584 p.

3. Gruber J. Public Finance and Public Policy. – 3rd ed. – New York: Worth Publishers, 2009. – P. 261-522. – (768 p.)

4. Бюджетне право України: навч. Посібник / І.І. Бабін. – Чернівці: ЧНУ, 2010. – 296 с.

5. Бюджетний кодекс України вiд 8 липня 2010 р. № 2456-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – №50. – стор. 1778. – стаття 572.

6. Дмитренко Е. С. Фінансове право України. Особлива частина: Навчальний посібник. – К.: Алерта; КНТ, 2007. – 613 с.

7. Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р. (остання редакція від 01.01.2012 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 29. – Ст. 238.

8. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України Законом України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. (Із змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – стаття 141.

9. Наказ Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 р. № 11 " Про бюджетну класифікацію ".

10. Нечай А.А. Проблеми правового регулювання публічних фінансів та публічних видатків: Монографія. – Чернівці: Рута, 2004. – С. 103-143, 152-164, 170-235.

11. Нечай А.А. Місце правових інститутів публічних видатків у системі фінансового права // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 212: Правознавство. – Чернівці: ЧДУ, 2004. – С. 90-96.

12. Фінансове право. Академічний курс: підручник / О.П. Орлюк. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 808 с.

13. Фінансове право: навч. посіб. / За ред. проф. М.П. Кучерявенка. – Х.: Право, 2010. – 286 с.

Додаткова література:

1. Chu K., Hemming R. Public Expenditure Handbook: A Guide to Public Policy Issues in Developing Countries. – Washington, DC: International Monetary Fund, 1998. – P. 88-138. – (178 p.)

2. Considine J. Public Expenditure & Finance. – Cork: Oak Tree Press, 2013. – 193 p.

3. Gruber J. Public Finance and Public Policy. – 3rd ed. – New York: Worth Publishers, 2009. – P. 10-55. – (768 p.)

4. Musell R.M. Understanding Government Budgets: A Practical Guide. – New York: Routledge, 2008. – 120 p.

5. Rubin I.S. The Politics of Public Budgeting: Getting and Spending, Borrowing and Balancing. – 7th ed. – Thousand Oaks: CQ Press, 2013. – P. 142-170. – (352 p.)

6. Shah A. Public Expenditure Analysis. – Washington: World Bank Publications, 2005. – 288 p.

7. Воронова Л.К. Фінансове право України: Підручник. – К.: Прецедент; Моя книга. – 2006. – С. 342-350.

8. Капаєва Л.М., Лех М.С. Фінансове право: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 248 с.

9. Орлюк О.П. Фінансове право: навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 394-399.

10. Пасічник Ю. В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2002. – С. 368-392.

11. Пешкова Х.В. Правовое регулирование финансовой помощи общественно-териториальным образованиям: Теория и практика. – Воронеж: Издат-во «Истоки», 2005. – С. 84-108.

12. Тихомиров Ю.А. Публично-правовое регулирование: динамика сфер и методов // Журнал Российского права. – 2001. – № 5. – С. 3-12.

13. Финансовое право: Учебник / Отв. редактор Н.И. Химичева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2003. – С. 179.

14. Фінансове право України: Підручник. В. Бех, О. О. Дмитрик, І. Є. Криницький; За ред. М. П. Кучерявенка. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 320 с.

15. Фінансове право. Академічний курс: підручник / О.П. Орлюк. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 808 с.

16. Химичева Н.И. Государственные и муниципальные расходы как финансово-правовая категория: вопросы теории и практики // Правове регулювання державних доходів та видатків: Доклади та виступи на міжнарод. наук.-практ. конф., 24-26 вересня 1998 р. – С. 306.

Кошти цільових страхових фондів не включаються до складу Державного бюджету України.

Страхові фонди діють на підставі статутів, що затверджуються у порядку, визначеному законами України за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, у законодавстві робиться наголос на тому, що основною метою утворення, управління, розподілу (перерозподілу) та використання цих публічних фондів коштів є саме задоволення соціальних потреб населення та публічного інтересу у функціонуванні системи соціального страхування і забезпечення, а не розвиток економіки країни.

Враховуючи вищезазначене, А.А. Нечай пропонує таке визначення публічних видатків як категорії фінансового права:

Публічні видатки – це витрати публічних фондів грошових коштів, які виражають урегульовані правовими нормами соціально-економічні відносини публічного характеру, що складаються при розподілі (перерозподілі) та використанні публічних фондів коштів та забезпечують задоволення публічного інтересу, визнаного державою чи органами місцевого самоврядування.

При цьому під витратами розуміється зменшення чистої вартості грошових активів відповідних фондів грошових коштів у результаті здійснення встановлених нормами права видаткових операцій[16]. Таким чином, публічні видатки можуть розглядатися у чотирьох аспектах:

1) в юридичному – як публічні відносини, які мають соціально-економічний характер та виникають при здійсненні видаткових операцій виключно на підставі правових норм; Наприклад (доцільніше та зрозуміліше приклади розуміння видатків показувати на достатньо внормованому на рівні Бюджетного кодексу явищі – бюджетних видатків), юридичний аспект бюджетних видатків зумовлений тим, що вони є складовою частиною розподільного та перерозподільного процесів у сфері публічних фінансів, тому наділені ознаками властивими цій діяльності в цілому, а також власною специфікою, обумовленою процесом використання централізованих грошових фондів. Цей напрямок тісно пов’язаний з іншими її напрямками: утворенням грошових фондів, їх розподілом, а також бюджетним контролем.

Видатки бюджету володіють такими юридичними ознаками:

- це публічна категорія, оскільки вони фінансують основні напрямки діяльності держави та територіальних громад, необхідні суспільству та забезпечують загальні потреби;

- це безповоротні платежі, вони не створюють та не погашають фінансових вимог. Держава та територіальні громади здійснюють видатки на публічні потреби на безвідплатній основі, виділені кошти не потребують повернення, тому відносини, які при цьому виникають, не означають появу чи припинення певних фінансових зобов’язань у сторін;

- видатки бюджету здійснюються безперервно. Виконання державою та територіальними громадами своїх функцій та завдань вимагає безперебійного, регулярного та щоденного фінансування;

- видатки бюджету, як фінансово-правова категорія, відображають урегульовані правовими нормами економічні відносини з приводу розподілу та використання централізованих фондів грошових коштів. Ці відносини можуть існувати лише в правовій формі, тому фінансування видатків з бюджету повинно здійснюватися тільки у відповідності із законодавством;

- обсяг і напрямки видатків бюджетів визначається бюджетними програмами та завданнями, які виконуються конкретно в кожному бюджетному році.

- видатки бюджетів безпосередньо пов’язані з їх доходами. З одного боку, обсяг видатків обмежується бюджетними надходженнями, тобто доходами, які визначаються економічними можливостями держави. З іншого боку, видатки впливають на бюджетні доходи, оскільки спочатку визначається коло потреб, які необхідно профінансувати, а потім під ці потреби підшуковуються джерела фінансування.

2) у матеріальному – як кошти публічних фондів, які розподіляються та використовуються відповідно до правових норм; Наприклад, у матеріальному аспекті видатки бюджету визначаються статтею 2 Бюджетного кодексу України як “кошти, спрямовані на здійснення програм і заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування”.

3) в організаційному – як процес розподілу та використання коштів публічних фондів, який здійснюється відповідно до правових норм;

4) в економічному – як зменшення чистої вартості активів відповідних фондів коштів у результаті здійснення встановлених нормами права видаткових операцій. Наприклад, в економічному аспекті видатки бюджету проявляються через відносини, на основі яких відбувається процес використання коштів централізованих фондів грошових коштів держави чи територіальної громади за різними напрямками. А ці відносини проявляються через конкретні види бюджетних видатків, різноманітність яких зумовлена багатьма факторами: природою та функціями держави і місцевого самоврядування, рівнем соціально-економічного розвитку країни, методами бюджетного регулювання, територіальним устроєм держави… Взаємодія зазначених факторів визначає різні системи видатків кожного бюджету. Кожен вид бюджетних видатків має якісну та кількісну характеристики. Якісна характеристика відображає економічну природу явища і дозволяє встановити призначення бюджетних видатків, а кількісна – їх величину.

 

Слід зауважити, що поняття видатків Державного і місце­вих бюджетів значно ширше, ніж процес включення до відпо­відних бюджетів видатків на утримання конкретних галузей та установ і відпускання їм коштів — бюджетного фінансування. Як вважають науковці, до інституту видатків Державного і міс­цевих бюджетів належить цільове, доцільне й ефективне вико­ристання (касові і фактичні видатки) коштів розпорядниками бюджетних коштів¹.

Держава, виділяючи бюджетні асигнування, завжди визначає:

1) пріоритети витрат;

2) загальний обсяг фінансування;

3) ці­льове використання коштів;

4) норми витрат.

Система публічних видатків перебуває в постійній динаміці. Запропонована нами вище система публічних видатків є лише спрощеною схемою для теоретичного дослідження публічних видатків та їх правового регулювання. Останнє також постійно змінюється та вдосконалюється, відображаючи динаміку правовідносин у сфері публічних видатків. Питання ж, пов’язані із створенням класифікації публічних видатків, яка має застосовуватися на практиці, набагато складніші і пов’язані з цілою низкою важливих проблем, які розглядаються у наступних лекціях щодо даної проблематики.

НЕ. 2.4.

Тема: ПРАВОВА ПРИРОДА ПУБЛІЧНИХ ВИДАТКІВ

План