Novels of ingenuity(винахідливість)

Novels of ingenuity(винахідливість)

Hardy's “Novels of Ingenuity” are :”Desperate Remedies”,” The Hand of Ethelberta”, and “A Laodicean”: actions take place in countrysides, represents a man or a woman in general, people who are not free, depend on society. His novels are very tragic. Aim: to interpret life through a picture of human existence.

Another representatives: George Moore, Gorge Gissing. Aim- to present life with detached photographic accuracy; narrative is documentary.

 

3. Neoromanticism: its aesthetic principles and genre typology. (very late 19th century and early 20^th):

· representation of life (by means of nature,adventures,love stories);

· to escape from monotony of existence;

· rejected realism and naturalism as literary methods;

· depicted optimistic vision of life;

· values of Victorian era;

· based on a dissonance between reality and dramatic dream;

· romances of adventure;

· deep psychological analysis;

· traditions of historical novels (Walter Scott);

· plots with mysteries, secrets

Represesntatives: Conrad: Story of detections, historic (“ White company”)/ scientific (“The last world”) romances. Loneliness the main theme;motifs of character behavior; represent inner world.

R.Kipling: Short story (“The Jungle Book (1894)”), novel (“The Light that Failed”), children's literature (“Rewards and Fairies”), poetry (“The Seven Seas “), travel literature, science fiction.

 

4. The Aesthetic movement. O. Wilde as a poet, short-story writer, novelist and literary theorist.

S of 19c.

Aesthetics is a branch of philosophy that studies the principles of beauty especially in art.

- Considered that development of culture represents the country

- Art for the art’s sake

- In Britain, Oscar Wilde is famous as one of the best representatives of the aesthetes. He believes that art represents nothing but itself, and that art has its own life just as thoughts do.

- Oscar Wilde reconsiders the relation between art and life. Inheriting Gautiers’ view “art for art’s sake”, he advocates that life is the imitation of art, which can be seen in the preface of his book The picture of Dorian Gray as “All art is quite useless”.

- Wilde was an Irish writer and poet. After writing in different forms throughout the 1880s, he became one of London's most popular playwrights in the early 1890s. Today he is remembered for his epigrams, his only novel: The Picture of Dorian Gray.

- Genres: Drama, short story, dialogue, journalism

- Drama “Salome ”: esthetic details and combination with larger social themes

- “The Importance of Being Earnest” - final play again returns to the theme of switched identities: the play's two protagonists engage in "bunburying" (the maintenance of alternative personas in the town and country) which allows them to escape Victorian social mores.

 

5. “ The Picture of Dorian Gray":its generic and stylistic peculiarities.

· The main principle of Wilde’s creation is to complete creative freedom of the artist, while art cannot be considered as external criterion of likeness with reality.

· The plot of the novel is based on a traditional motif of agreement between devil and person, participation of magical object in fatal fate of hero.

· Aesthetic principle is the most fully shown in the novel. He contrasts the inner world of the personality with rude reality, proclaims pleasure as the meaning of life (hedonism).

· The major theme - the problem of correlation of aesthetic problems with the aesthetic laws of society. The themes about art and life are realized in part by the conflicts in the novel. The love affair is one of such conflicts between art and life.

· The main anti-moral hero – the LORD HENRY WOTTON. To his mind, morality and conscience must be overcame and rejected, and the main parts of morality and conscience are only fear and cowardice.

· Conscience- is the official name of cowardice – that’s the credo of concept of aesthetically hedonism, theory of pleasure.

· The characters in the novel have some symbolic meaning. For example, both Dorian Gray and Basil have their respective symbolic meanings, which serve their different part in the establishment of the themes of aestheticism.

· Dorian Gray, as a typical character of the aesthetic works, is attractive but dangerous. He is half devil and half angel. In fact, he is a symbol of the combination of art and life. At the beginning of the story, he is an innocent and beautiful young man, knowing nothing about the evil life. He loves beauty and pursues beauty. He wants to stay young and loves a girl who is the symbol of art. During this stage, he symbolizes art, whose nature is beauty.

· Oscar Wilde successfully builds a figure that can resist the rigid morality preach of that era. His paradox speech about sin, pleasure and happiness slit the moral mask of the Victorians in a noble manner.

· The slogan of “art for art’s sake ” is weak in the material society, and the theory that art exists for art itself seems pale in front of the colorful world. But taking it as an advice of being playful to resist the utility in some way during the development of the society, people can reconsider what is really important to a man as a real human being.

 

6. The development of English short story at the turn of 20^th c.

· The short story refers to a work of fiction that is usually written in prose, usually in narrative format.

· Many short story writers define their work through a combination of creative, personal expression and artistic integrity

· Genres of SHORT FICTION:

-fairy tales;

- Short stories: detective,psychological,horror,ghost,scientific,social.

Representatives:

John Galsworthy: ideas of Victorian period; one of the 1^st writers of the Edwardian era

Collection of Short Stories: “From the four winds”, “A man of Devon”. Characters are more types than individuals/Their inner world is not that important to the author, he is more describing their social background.

Virginia Woolf- col. Of short stories: “ Monday and Tuesday”, “ A Society”

Edward Forster “ A Passage to India”: internal monologues, the formation of inner world

James Joyce: Dubliners 4 periods: 1- Early life (child hood): “Sisters”;2. Youth: “Evelyn”; 3- middle age: “A little cloud”. 5- Public life – “ a mother”. (common themes, minor characters, life cycle)

7. Fairy-tale genre in English literature at the end of the 19^th century.

The analysis of the English literary tale of the 19^th century has shown that they carry moral and spiritual values. They broach such eternal philosophical questions as that of the creation of the world, constant search for the truth, dialectics of life and death, struggle between Good and Evil and many others. Values and philosophical questions brought up by the English literary tale of the 19th c. suggest placing them among the works of “high literature”. Tales (both folk tales and literary ones) are of importance for readers. They have both educational nature and fictionally ethical one.

Literature for children developed as a separate genre. Some works become internationally known, such as those of Lewis Carroll, “Alice's Adventures in Wonderland” (1865) and its sequel “Through the Looking-Glass”.

Adventure novels, such as those of Robert Louis Stevenson (1850–94), are generally classified as for children. Stevenson's “Strange Case of Dr. Jekyll and Mr. Hyde” (1886), depicts the dual personality of a kind and intelligent physician who turns into a psychopathic monster after imbibing a drug intended to separate good from evil in a personality.

His “Kidnapped” (1886) is a fast-paced historical novel set in the aftermath of the Jacobite rising of 1745, and “Treasure Island” 1883, is the classic pirate adventure.

Rudyard Kipling's “Just So Stories” is also an example of fairy-tale for little children.

 

Poetry

For a poet of his stature, Eliot produced a relatively small amount of poetry and he was aware of this early in his career.

Typically, Eliot first published his poems individually in periodicals or in small books or pamphlets, and then collected them in books. His first collection was Prufrock and Other Observations (1917). In 1920, he published more poems in Ara Vos Prec (London) and Poems: 1920 (New York). These had the same poems (in a different order) except that "Ode" in the British edition was replaced with "Hysteria" in the American edition. In 1925, he collected The Waste Land and the poems in Prufrock and Poems into one volume and added The Hollow Men to form Poems: 1909–1925. From then on, he updated this work as Collected Poems. Exceptions are Old Possum's Book of Practical Cats (1939), a collection of light verse; Poems Written in Early Youth, posthumously published in 1967 and consisting mainly of poems published between 1907 and 1910 in The Harvard Advocate, and Inventions of the March Hare: Poems 1909–1917, material Eliot never intended to have published, which appeared posthumously in 1997.

Plays

With the important exception of Four Quartets, Eliot directed much of his creative energies after Ash Wednesday to writing plays in verse, mostly comedies or plays with redemptive endings. He was long a critic and admirer of Elizabethan and Jacobean verse drama; witness his allusions to Webster, Thomas Middleton, William Shakespeare and Thomas Kyd in The Waste Land.

After The Waste Land (1922), he wrote that he was "now feeling toward a new form and style". One project he had in mind was writing a play in verse, using some of the rhythms of early jazz. The play featured "Sweeney", a character who had appeared in a number of his poems. Although Eliot did not finish the play, he did publish two scenes from the piece. These scenes, titled Fragment of a Prologue (1926) and Fragment of an Agon (1927), were published together in 1932 as Sweeney Agonistes. Although Eliot noted that this was not intended to be a one-act play, it is sometimes performed as one.

A pageant play by Eliot called The Rock was performed in 1934 for the benefit of churches in the Diocese of London. Much of it was a collaborative effort; Eliot accepted credit only for the authorship of one scene and the choruses. After this, he worked on more "commercial" plays for more general audiences: The Family Reunion (1939), The Cocktail Party (1949), The Confidential Clerk, (1953) and The Elder Statesman (1958). The Broadway production in New York of The Cocktail Party received the 1950 Tony Award for Best Play.

Literary criticism

Eliot also made significant contributions to the field of literary criticism, strongly influencing the school of New Criticism. In his critical essay "Tradition and the Individual Talent", Eliot argues that art must be understood not in a vacuum, but in the context of previous pieces of art. This essay was an important influence over the New Criticism by introducing the idea that the value of a work of art must be viewed in the context of the artist's previous works, a "simultaneous order" of works (i.e., "tradition"). Eliot himself employed this concept on many of his works, especially on his long-poem The Waste Land.

Also important to New Criticism was the idea—as articulated in Eliot's essay "Hamlet and His Problems"—of an "objective correlative", which posits a connection among the words of the text and events, states of mind, and experiences.

More generally, New Critics took a cue from Eliot in regard to his "'classical' ideals and his religious thought; his attention to the poetry and drama of the early seventeenth century; his deprecation of the Romantics, especially Shelley; his proposition that good poems constitute 'not a turning loose of emotion but an escape from emotion'; and his insistence that 'poets... at present must be difficult'."

Eliot's essays were a major factor in the revival of interest in the metaphysical poets. Eliot particularly praised the metaphysical poets' ability to show experience as both psychological and sensual, while at the same time infusing this portrayal with—in Eliot's view—wit and uniqueness. Eliot's essay "The Metaphysical Poets", along with giving new significance and attention to metaphysical poetry, introduced his now well-known definition of "unified sensibility", which is considered by some to mean the same thing as the term "metaphysical".

His 1922 poem The Waste Land also can be better understood in light of his work as a critic. He had argued that a poet must write "programmatic criticism", that is, a poet should write to advance his own interests rather than to advance "historical scholarship. Late in his career, Eliot focused much of his creative energy on writing for the theater, and some of his critical writing, in essays like "Poetry and Drama," "Hamlet and his Problems," and "The Possibility of a Poetic Drama," focused on the aesthetics of writing drama in verse.

 

18. The development of the utopian genre in English literature in the 20^th century.

Early utopias were usually very idealistic and perfect, where all the evils of society have been removed. The earliest examples, such as those of Plato and Cicero were more exercises in philosophical argument than novels as such, and were not necessarily written with either the practicability of the system or the entertainment value of the writing in mind. Typically, the plot revolved around a visit to, or a shipwreck on, a newly-discovered island, long isolated from the rest of civilization.

But what distinguishes utopian literature from a political or philosophical treatise is the attempt to weave the discussion of an idealized social set-up into the form of a novel, containing individual characters with whom we can empathise or disapprove, and at least a rudimentary plot progression.

Some utopian authors were influenced by the ideas of the 18th Century philosopher Jean Jacques Rousseau about an ideal Arcadian society, or Golden Age, which was thought to have existed in ancient times before the development of civilization corrupted it. Henry David Thoreau (and particularly his Walden reflections) were another big inspiration. Some had more overtly political leanings and were influenced by the 19th Century revolutionary writings of Karl Marx and Friedrich Engels.

The genre of scientific romance developed during Victorian times, a precursor to 20th Century science fiction and speculative fiction. In the late 19th and 20th Centuries, a more satirical variant of utopian literature known as the anti-utopia or dystopia, (for example, Samuel Butler’s Erewhon or Aldous Huxley’s Brave New World), became increasingly popular, often as a direct response to the harsh economic conditions of the 19th Century, industrialization and rampant capitalism.

Gradually, the distinction between utopian and science fiction literature became increasingly blurred and many, if not most, sci-fi novels contain at least some elements of utopian or dystopian ideas. However, many modern utopias and dystopias are maybe better described as “speculative fiction” rather than science fiction, in that they do not necessarily involve the invention or anticipation of futuristic technologies, merely extrapolations or exaggerations of currently available technologies.

Generally speaking, the perfect societies in utopian novels are often communistic or socialistic in character, and dystopias are often fascistic in their underlying nature, but both tend to result in a very controlling society where individuals are discouraged from interfering with the primary goals of the state, and where the state to a greater or lesser extent tends to replace religious or family values.

Some utopias are more specific in their focus. For example, there are feminist utopias (such as Charlotte Perkins Gilman’s Herland), ecological utopias (like Ernest Callenbach’s Ecotopia), technological utopias (including Edward Bellamy’s Looking Backward and Kurt Vonnegut’s Piano Player), religious utopias (like St. Augustine’s City of God) and communist utopias (such as Efremov’s Andomeda Nebula).

Characteristics of Satire

1. irony

2. paradox

3. antithesis

4. colloquialism

5. anticlimax

6. obscenity

7. violence

8. vividness

9. exaggeration

The essential attitude in satire is the desire to use precisely clear language to still an audience to protest.

The satirist intends to describe painful or absurd situations or foolish or wicked persons or groups as vividly as possible. He believes that most people are blind, insensitive, and perhaps anesthetized by custom and resignation and dullness. The satirist wishes to make them see the truth - at least that part of the truth which they habitually ignore.

Muriel Spark – one of the best representatives of the satiric (comic) novel. was an award-winning Scottish novelist. In 1953 Muriel Spark was baptized in the Church of England but in 1954 she decided to join the Roman Catholic Church, which she considered crucial in her development toward becoming a novelist.

• her novels of the 50-60’s have a good deal of avantgarde writing.
• Social satire of realism
• Main subject matter: the life of the middle class (bourgeois) and the question a mass culture.
• Most of her novels – black moral comedies (sometimes they have even some political point)
• Morals, death, the essence of human existence.

 

Her first novel, The Comforters, featured several references to Catholicism and conversion to Catholicism, although its main theme revolved around a young woman who becomes aware that she is a character in a novel.

Other works (novels):

• Robinson
• Memento Mori

o The Prime of Miss Jean Brodie

o The Girls of Slender Means

o The Public Image

• Symposium

 

 

Trends

Realism and Myth

Sigmund Freud inspired an interest in myth and dreams as playwrights became familiar with his studies of psychoanalysis. Along with the help of Carl Jung, the two psychiatrists influenced playwrights to incorporate myths into their plays. This integration allowed for new opportunities for playwrights to increase the boundaries of realism within their writing. As playwrights started to use myths in their writing, a "poetic form of realism" was created. This form of realism deals with truths that are widespread amongst all humans, bolstered by Carl Jung's idea of the collective unconscious.

Poetic Realism

Much of the poetic realism that was written during the beginning of the twentieth century focused on the portrayals of Irish peasant life. John Millington Synge, W.B. Yeats, and Lady Gregory were but a few writers to use poetic realism. Their portrayal of peasant life was often unappealing and many audiences reacted cruelly. Many plays that are poetically realistic often have unpleasant themes running through them, such as lust between a son and his step-mother or the murder of a baby to "prove" love. These plays used myths as a surrogate for real life in order to allow the audience to live the unpleasant plot without completely connecting to it.

Women

The female characters progressed from the downtrodden, useless woman to an empowered, emancipated woman. They were used to to pose subversive questions about the social order. Many female characters portray the author's masculine attitudes about women and their place in society. As time passed, though, females began gain empowerment. G.B. Shaw became one of the first English playwrights to follow Ibsen's influence and create roles of real women. Mrs. Warren, Major Barbara, and Pygmalion all have strong female leads. Women first started voting in 1918. Later in the century, females (and males) were both subjected to the alienation of society and routinely were not given names to suggest to the audience the character's worth within the play.

Characteristics

The major characteristics of the Angry Young Men Movement are as follows:

• Revolt against Social Inequality: A major concern in Angry Young Men Movement writings is the dissatisfaction of the lower-class towards the established socio-political system which inequitably valued the middle and the upper classes.
• Criticism of Mannerism: Literature of this age fiercely criticises the hypocrisy of the middle and the upper classes.
• Portrayal of Social Status of Youth: Another frequent subject in this age is the depiction of abject position of the youth in society. The writers often portrayed the central hero being disillusioned with the life and dissatisfied with their job and a society where he is unfit and deprived of normal rights.
• Revolt against conventionality: Angry Young Men literature strongly revolted against all the accepted norms and ideals.
• Unconventional Hero: Typically the hero is a rootless, lower-middle or working-class male psyche with a university degree. He expresses his dissatisfaction towards social ills with excessive anger and sardonic humour. He often indulges into adultery and inebriation to escape from complexities of life. In fine, he is the very epitome of a frustrated post-World War II generation.

Chief Representatives

The chief representatives of the Angry Young Men Movement are as follows:

John Wain (1925–1994)
Wain, John, English poet, novelist, and critic, who portrayed the repressions of society in lively comic situations. He is assumed to have showed Angry Young Men temperament in his first novel Hurry on Down (1953). It is a comic picaresque story about an unsettled university graduate who sought to reject the standards of conventional society.

Kingsley Amis (1922–1995)

Amis, Kingsley, English novelist, whose works undertake a humorous critical survey of the post-World War II British society. Amis's first novel was Lucky Jim (1954), which according to many reflects the Angry Young Men temperament. This particular book influenced a number of British playwrights and novelists, including John Osborne and Alan Sillitoe. Therefore, many critics believe that like Wain Amis was also an early Angry Young Men writer.

John Osborne (1929–1994)

Osborne, John, English playwright and motion picture screenwriter, whose plays enact sharp criticism of post-World War II British life through outbursts of abusive language. It was Osborn’s debut play Look Back in Anger (1957)that made the Angry Young Men Movement authoritatively established. In this sense, John Osborne was the most fortunate literary artist to have an age started on the basis of a single literary work.

John Braine (1922–1986)

Braine, John, English novelist, who attacked outmoded social values left over from the prewar world. His most notable work is Room at the Top (1957), a novel exemplifying the various concerns of the post-World War II generation. The novel tells the story of a young working-class man trapped into a marriage with the daughter of a wealthy businessman.

Bernard Kops (1926–)

Kops, Bernard, English playwright, poet and novelist, who is known for his works of unabashed sentimentality. His first play The Hamlet of Stepney Green (1956) is deemed to be one of the key archetypes of the Angry Young Men Movement.

Alan Sillitoe (1928–2010)
Sillitoe, Alan, English novelist and poet, whose brash and angry accounts of the working-class life showcased the spirit of the Angry Young Men Movement. He is best known for his first novel Saturday Night and Sunday Morning (1958). It tells the story of a rude and amoral young factory worker for whom drink and sex on Saturday night provide the only relief from the oppression of the working life.

This literary Movement brought a fresh concept which was totally complied with the then socio-political context. Though lasted only for a short span of time, it exerted a profound impact in the field of British literature. This dominant literary movement ended by the early 1960s.

 

John Fowles

Was an English novelist, much influenced by both Jean-Paul Sartre and Albert Camus, and critically positioned between modernism and postmodernism.

- Multilayered storytelling and ambiguous endings

- Many critics now consider his work on the cusp between modernism and postmodernism:

(1963) The Collector

(1966) The Magus (revised 1977)

(1969) The French Lieutenant's Woman

(1977) Daniel Martin

(1985) A Maggot

(1982) Mentissa

- Essays: “The Aristos” (a collection of philosophical thoughts) (1971)

- book of essays: “Worm holes” 1998

- Novels continue the tradition of realistic novels, but they are enriched by existential motives, psychological insight.

- Intertextuality, open final, allusions, references, quotations.

- His novels- novels of ideas.

- He is creating his own reality, he doesn’t depict reality.

- Life as a play (stage)

“The Collector” 1963

- Psychological thriller

- The novel about crime

- Psychological detective story

- Existential table

- Time and place are conventional; they don’t play any role in this novel.

- The conflict between Miranda Grey (the victim; the elite) and Frederick Cleg (the aggressor, middle class, consciousness)

- The problem of beauty and possession

- Concepts: of beauty, lov, freedom.

- 2 models of narration

- Ends with Miranda’s death

(1969) The French Lieutenant's Woman

- the Victorian novel is taken as background

- the best example of postmodernist novel

- 3 endings

Malcolm Bradbury(1932 –2000)

was an English author and academic. Bradbury was born in Sheffield. In 1943 Bradbury attended West Bridgford Grammar School, where he remained until 1950. He read English at University College, Leicester and gained a first-class degree in English in 1953. He continued his studies at Queen Mary College, University of London.

From 1961 to 1965 he taught at the University of Birmingham. Bradbury published Possibilities: Essays on the State of the Novel in 1973, The History Man in 1975, Who Do You Think You Are? in 1976, Rates of Exchange in 1983, Cuts: A Very Short Novel in 1987, retiring from academic life in 1995.

Bradbury was a productive academic writer as well as a successful teacher; an expert on the modern novel, he published books on Evelyn Waugh, Saul Bellow and E. M. Forster, as well as editions of modern classics.However, he is best known to a wider public as a novelist. He also wrote extensively for television.

David Lodge (1935)

is an English author and literary critic. He is best known for his novels satirizing academic life, particularly the “Campus Trilogy”: ” Changing Places: A Tale of Two Campuses” (1975), “Small World: An Academic Romance” (1984), and “Nice Work” (1988). Another major theme in his work is Roman Catholicism, beginning from his first published novel “The Picturegoers” (1960).He has also written several television screenplays and three stage plays. Since retiring from academia he has continued to publish works of literary criticism, which often draw on his own experience as a practicing novelist and scriptwriter.

In 1959-1960, Lodge worked in London as an English teacher for the British Council. In 1960, he obtained a job as a lecturer at the University of Birmingham.

Lodge's first published novels evoke the atmosphere of post-war England (for example, “The Picturegoers” (1960)). This theme recurs in other later novels through the childhood memories of certain characters. Several of Lodge's novels are satirical depictions of the world of academia. The so-called "Campus Trilogy" (Changing Places, Small World, Nice Work) are all set at a fictional university in the English Midlands town of "Rummidge", modelled after Birmingham in the UK.

Other fictional universities appear in Lodge's novels. Likewise, another campus novel, “Thinks...”, was set at the fictional University of Gloucester before the foundation of a real-life University of Gloucestershire.

Amongst his contemporaries, he has most often been compared to his friend Malcolm Bradbury, also an exponent of the campus novel.

40. English drama and theatre during the second half of the 20^th century.

An important cultural movement in the British theatre which developed in the late 1950s and early 1960s was Kitchen sink realism (or "kitchen sink drama"), a term coined to describe art (the term itself derives from an expressionist painting by John Bratby), novels, film and television plays.

During the 1950s a new kind of drama began to reach the theatres of Europe. There were two new trends in drama: absurd drama and social drama. The new social drama of the 1950s brought into drama the young generation after the war, often from the lower classes.The most famous play of the time was “Look Back in Anger” by John Osborne,staged at the Royal Court Theatre in London in 1956.

Absurd drama began in France in the 1940s and reached Britain with “Waiting for Godot” by Samuel Beckett in 1955.The term absurd was first used by the critic Martin Esslin to describe the new kind of drama, which showed how meaningless life was. Esslin has now decided the term was wrong, and has tried to find another way of describing these plays,however no suitable name has been found, apart from the adjective Beckettian, from the author’s name.

Postmodernism had an important effect on English drama in the latter half of the 20th century. This can be seen particularly in the work of Samuel Beckett (most notably in Waiting for Godot), who in turn influenced writers such as Harold Pinter and Tom Stoppard. The Theatre of the Absurd influenced Harold Pinter (1930-), (The Birthday Party, 1958), whose works are often characterised by menace or claustrophobia. Beckett also influenced Tom Stoppard (1937-) (Rosencrantz and Guildenstern are Dead,1966). Stoppard's works are however also notable for their high-spirited wit and the great range of intellectual issues which he tackles in different plays. Both Pinter and Stoppard continued to have new plays produced into the 1990s. Michael Frayn (1933-) is among other playwrights noted for their use of language and ideas. He is also a novelist.

 

Творчість Е. Троллопа.

Троллоп теж належить до "школи Теккерея". Його

романи – зразки класичного реалізму. Написав свою

дуже деталізовану автобіографію. Його мама була

письменницею, описувала життя в Америці. Троллоп

– автор 18 романів, перші з них були написані під час

його життя в Ірландії «Келлі о Келлі». Авторитета-

ми для Троллопа були Остін та Теккерей. Його цікави-

ло повсякденне життя, головний принцип: правда життя.

Його називають "фотографом". Його тема: англійське

духовенство. «Барсетширські хроніки» - цикл з 6 ро-

манів, кожен з яких є окремим твором, крім двох перших,

які є пов’язані, мають спільних героїв, продовжують 1 од-

ного. Описуються різні типи священиків та світських лю-

дей. "Барчестерські вежі" – вигадане графство, головне

місто – Барчестер. Сюжет: єпископ при смерті, боротьба

за владу. приїзд нового єпископа, зміна устроїв. Тема ко-

хання: різні кавалери добиваються кохання доньки одного

із священників. Цикл романів з парламентського життя:

«Прем’єр міністр», «Діти герцога»… - Висловив свої

Політичні погляди. В 70-х звертається до соціальної сатири

-«Як ми тепер живем» - про гіркоту втрати моральних

Цінностей. Як і Еліот Троллоп чітко розмежовував літера-

туру та реальне життя, він усвідомлював художню умов-

ність, штучність художнього світу.

 

 

С. Батлер.

 

Третини ХІХ ст.

Неоромантизм – опис пригод, подорожей, екзотичних країн,

відкриття нових земель. Оспівували подвиг, мужність. Сюжет

напружений, небезпека. – Джозеф Конрад, Кіплінг, Стівенсон,

Конан-Дойль. Конрад ( Бердичів ) – роман «Золота стріла» - про

контрабандузброєю, політичні змови. Роман «Серце темряви» -

було знятофільм «Апокаліпсис сьогодні» -враження від звірств

у центр.Африці. Роман «Секретний агент», «Тіньова вежа».

Стівенсон – основна тема – Шотландія. Роман «Острів скарбів».

Писав історичні романи: "Чорна стріла", «Принц Отто».

Конан-Дойль – науково-фантастичні повісті «Загублений світ»,

«Отруєний пояс», історична проза «Білий загін», 50 оповідань і

4 повісті про Шерлока Холмса.

Кіплінг – перший англійський Нобелівський лауреат, жив в Індії,

тому добре знав цю культуру. Співець британського імперіалізму.

Редьярд- озеро. Вірш «Ноша білої людини» - пропаганда імперіа-

лізму і расової нерівності. «Балада про Схід і Захід» - колоніальні

країни – діти, яких треба навчати. Писав твори для дітей "Книга

джунглів", "Книга джунгів ІІ", "Казка для дітей", «Саме такі

оповідання для дітей». Відомий вірш «Якщо..»

47. Естетизм. Творчість О. Уальда. Виникає в Англії в ост.

10-ліття 19 ст. в творчості Оскара Уайльда. Він і теоретик.

Дві літературні тенденції кінця ХІХ ст. – реалістична і анти-

реалістична. Це період розчарування, зокрема в християнсь-

ких моральних цінностях, настроям песимізму сприяє філо-

софія (Шпенглер, Ніцше), антиреалісти прагнуть дослідити

стан душі, який з поступом цивілізації не розвивається на

краще. Письменники починають відтворювати двоїстість

людини (Ніцше: аполонівське та діонісійське начала, творче

і деструктивне). Декадантські настрої з"явились в естетизмі

(Уальд "Мистецтво заради мистецтва" – відмова від зображен-

ня реального життя, яке є лише сировиною для мистецтва, мис-

тецтво – первинне, життя - вторинне). Оскар Уальд – маніфест

естетизму в передмові до "Портрету Доріана Грея " – прекрасне

– носій добра, мистецтво – вічне, зло завжди бути покараним.

Культ витонченої краси, реалізм приречений на крах, соціальні

проблеми не стосуються мистецтва. Спочатку Уайльд пише

поезії. Збірка казок «Щасливий принц», зб оповідань «Злочин

лорда Артура Севіля…», критичні праці, п’єси «Віяло леді Він-

демір», «Ідеальний чоловік», «Як важливо бути чесним» – гумор,

сатира, салонні п"єси, гра слів. Єдиний роман «Портрет Д. Г.»

написав за 1 місяць. Відстоює право мистецтва відбивати все,

герой власним життям доводить позааморальність краси і пока-

раний за це. Співвідношення добра, користі й краси. Мистецтво

не має жодної користі. Даний роман часом називають інтелекту-

альним (філософська проблематика входить в естетику твору).

Уальд першим звертає увагу на проблему зла, на його природу,

створює образ абсолютного зла.Уальд – майстер парадоксу.

Будучи у в"язниці пише сповідь "De profundis" - Декаденти під-

готували грунт для модернізму, вони піддали сумніву вичерпність

літератури, подолали стан завершеності (чим більше людина пі-

знає світ, тим більше він від неї віддаляється).

48. Особливості реалізму в англ. літ. І пол. ХХ. Це був час

популярності комунізму і соціалізму, світові війни, науково-

технічний прогрес, капіталізація та індустріалізація. Кілька

вел. письменників спізнали славу у період після смерті короле-

ви Вікторії у 1901 році, який тривав до початку І Світової війни

у 1914 році. Багато з цих авторів писало романи та п'єси соціаль-

ного критицизму. Після смерті Вікторії її найстарший син став

королем Едвардом VII. Часто час правління Едварда називають

едвардським періодом. Розвивається роман, новела, оповідання

та драма. Новий жанр в англ. літ. – дистопія «1984» Орвела, ан-

тивоєнні романи «втраченого покоління» «Смерть героя» Ол-

дінгтона. Соціально-фантастичні, науково-фантастичні романи

Уелса. Голсуорсі створив роман-епопею, роман –життєпис цілого

роду. Ще він працював в жанрі новели «З 4-ох вітрів» і жанрі соці-

ально-психологічного оповідання «На Форсайтівській біржі». Ви-

датним романістом був також Арнольд Беннет. В його творах

відчутний вплив натуралізму – увага до деталей.- «Повість про

старих жінок», писав оповідання - «Розповіді 5-ти міст». У твор-

чості Ібліна Во розвивається сатиричний роман «Занепад і руйна-

ція»,«Мерзенна плоть» - це соціально-психологічні твори.

Шоу продовжував атакувати соціальні цінності у своїх п'єсах

«Будинки вдівця», «Дім, де розбиваються серця»…- виникнення

в Англії соціальної драми!

 

 

Творчість дж. Голсуорсі.

Писав п"єси – "Срібна шкатулка", «Мертва хватка». Він од-

ночасно писав і п"єси і романи, популярнішим був через свої

п"єси. Питаннями які хвилювали Голсуорсі були питання класо-

вого поділу суспільства та соціальних проблем.!!! Тема мистецтва.

Писав новели – зб. «З 4-ох вітрів». Перші романи «Джослін»,

«Вілла Рубейн» (вперше з‘являється Форсайт, тема мистецтва,

співвідношення мистецтва і суспільства. З 1906 по 1928 р. пише

«Сагу про Форсайтів» - 2 трилогії – роман-епопея, цикл.

«Власник», «В зашморгу», «В найм» + «Біла мавпа», «Срібна

ложка», «Лебедина пісня» +є інтерлюдії. Автор симпатизує сво-

їм персонажам, але попри це висміює їхній снобізм та притворст-

во, якого вимагає їхній соціальний статус. У його романі присут-

ній авторський коментар, автор ніби ще один персонаж твору.

Він відверто сміється над поведінкою своїх персонажів. Автор

описує життя англійського середнього класу, штучне, фальшиве,

брехливе, і тільки, коли в життя цих людей вривається справж-

нє почуття, то все змінюється – їхній світ розлітається на крихкі

уламки. Форсайти перестають бути родиною. Тема власництва!!!

на різних рівнях – особистих, сімейних, ділових відносинах. Сомс

представляє все покоління Форсайтів, він власник у всьому, але

він змінюється впродовж твору- жертвує життям заради дочки,

цінує мистецтво. Автобіографічність – родина Голсуорсі, чудові

детальні портрети, добре розроблений сюжет, знаємо позицію ав-

тора, вводить реальні історичні події, велика роль- музиці і живо-

пису.!!! Середовище творить людину. Трилогії називаються –

«Сага про Форсайтів» і «Сучасна комедія». Це широке реалс-

Тичне полотно про життя буржуазії, 3 покоління.

Пише оповідання «На Форсайтівській біржі» та літературну

критику - «Деякі думки про мистецтво», «Література і життя».

50. Творчість Г.Уелса. Називає себе соціалістом, член

Фабіанського товариства. Написав ~ 40романів, 30томів

з політ.і соц.прогнозами, книги про озброєння, націона-

лізм, заг.мир, 3 книги для дітей, автобіографію. 2 періоди

життя: Довоєнний: пише науково-фантаст. романи, які

наз. соц.утопією – «Машина часу» - 1ий роман про подо-

рож винахідника у далеке майбутнє, «Острів доктора

Творчість В. Вулф.

Її батько –відомий літературний критик, Вірджинія мала доступ

до його бібліотеки. Була учасницею "гуртка Блумсбері", саме в

той час в неї почались нервові зриви. Почала публікуватись в

"Times" – рецензії. Згодом її стан погіршився – вона почала чути

голоси і стала дуже роздратованою. Наклала на себе руки – втопи-

лась. Була дуже близькою з сестрою Ванессою. Вийшла заміж за

Леонарда Вульфа – заснували видавництво Хогарт Прес. Мала

лесбійські стосунки – роман «Орландо», в якому головний герой

перетворюється на жінку. Творчість: "Подорож", "Ніч і день",

«Свій простір» (кожна жінка, яка хоче писати має мати власні гро-

ші і кімнатку ), "До маяка", "Орландо", "Між актами", "Місіс

Делоуей» - створено на основі двох оповідань, 1 день з життя

жінки - червень, але в основі не сюжет, а її думки. Немає чіткої

межі між прямою і непрямою мовою. Теми: особитого простору і

приватност і, страх перед смертю, викриття Британської імперії.

Є багато символів, цитати з Шекспіра, потік свідомості. Естетичні

погляди: ввела поняття модернізму, символ кімнати – кожна люди-

на має право на особистий простір, статті "Сучасна художня лі-

тература", "Містер Беннет та місіс Браун" (маніфест модерніз-

му, полеміка з А. Беннетом), вплив філософії Мура та Фрая, щоб

створити твір, треба пізнати красу, а щоб пізнати красу, треба від-

сторонитися від реальності. Вулф завжди стояла на позиції читача.

!!! Психологічний роман.

 

Роману.

Експериментальність: для нової ідеї завжди має бути нова фор-

ма, зміст і форма взаємопов"язані, художній твір в принципі не

може бути завершеним, кожен твір – постійний пошук, техніка

потоку свідомості, нема вибраних для літератури тем, мислення

як процес. Психологізація: вчення Фройда, творчість як форма

сублімації, особистість – ненадійна і фрагментарна, сприйняття

реальності неповне і неточне, зосередженість на внутрішній інди-

відуальній свідомості. Міфологізація: міф як засіб пояснення ха-

осу ХХ ст., міф як формотворчий елемент. Інтелектуалізація:

модернізм як творчітсть для обраних, начитаних (цитати з творів,

географічні назви тощо), поєднання висловленого і невисловлено-

го, відкриття глобальних тем через побутові.

Роман –міф – Джойс, роман-виховання «Портрет митця замоло-

ду», «Стівен-герой», еротичний роман «Лоуренс», психологічний

роман В. Вульф, роман –антиутопія О. Хакслі «Цей прекрасний

новий світ».

 

 

Т.С. Еліота.

Перші риси модернізму проявились в поезії, це англо-амери-

канська поезія – імажизм (пошук нових образів, нової пое-

тичної мови). Еліот одним з перших використав потік свідо-

мості в поезії. Новий жанр – поема-міф. Британці: Том

Хьюм, Річард Олдінгтон, Девід Лоуренс. Американці: Езра

Паунд, Гільда Дулітл, Еммі Лоуел, Флетчер, Еліот. Етапи роз-

витку імажизму: 1) становлення імажизму – Том Хьюм –

теорія і програмні твори імажизму, засновник поетичного

клубу, за основу бралась японська поезія, поезія символізму,

2) Езра Паунд, 3) діяльність Еммі Лоуел, публікація трьох анто-

логій імажистів. Філософські основи – інтуїтивізм Анрі Брег-

сона. Імажисти писали верлібром, захоплювались античністю.

Стаття Паунда "Декілька заборон імажиста" – жодних зай-

вих слів, особливо прикметників, не повторюйте в поганих вір-

шах те, що було сказано в хорошій прозі, бійтесь абстракції.

Паунд порівнював поета з скрипалем та фотографом. Еліот –

учень Паунда, близький до імажизму. За освітою філософ, літе-

ратурний критик. Захоплювався літературою Середньовіччя,

дуже любив "Божественну комедію" Данте. Його хвилювала без-

глуздість історичного прогресу. Книга "Пруфрок та інші спо-

стереження" (мотив самотності сучасної людини, образ велико-

го міста), поема "Пісня кохання Альфреда Пруфрока " (розгубле-

ність, невпевненість сучасної людини, це перший поетичний твір

написаний в потоці свідомості), збірка "Вірші" (мотив безвиході,

розчарування, страх людини перед смертю), поема "Безплідна

земля" (присвячена Паунду, основний твір Еліота, в основі – міф,

Еліот хотів поєднати досвід усіх епох, культур та народів, основ-

Ний міф – міф про розп"яття Христа. Тема: духовна стерильність

людини, смерть, небажання змін, відродження. Еліот вважав, що

в світі домінує зло і несправедливість. У цьому творі він стер всі

часові та просторові межі. У світі панує насильство над кохан-

ням), поема"Чотири квартети" (4 поеми-4 пори року-4 стихії-

4 періоди в житті людини). Писав ще й драми.

«Безплідна Земля» - 5 частин, тема безплідності та розмивання

цінностей, сумніви і розчарування після війни, парадоксальність

емоцій і суджень, проникнення в глибини психіки, порушення

синтаксису і змісту, претензії жалюгідної людини на високі по-

чуття, даремність мрії, неминуча загибель, холодні вірші, не ви-

словлює почуття, строгий образний стиль, мотиви міфів – про

св.. Грааль, Адоніс і Озіріс, антиісторизм.

 

58. Розвиток англ. драматургії ХХ ст. В кін. 19 ст на

сценах переважає мелодрама, розважальні п’єси, пиш-

ність декорацій, вишукані костюми. На поч. ХХ ст. від-

був. переломний момент в історії європ. драматургії, ви-

никає Нова драма (Шоу) як реакція на кризу старої теат-

ральної сис-ми, на потребу оновлення драматичних жанрів.

Темою театру стала сама трагедія життя. З"являється соц.

-псих. проблематика, засновник цієї драми Ібсен, Шоу про-

довжував його ідеї в своїх творах. Драматурги, що почали

відроджувати театр в Англії: Томас Вільям Робертсон,

Генрі Артур Джонс, Артур Вінг Пінеро, вони ввели соці-

альний конфлікт. Уальд, Моем, Шоу – драматурги, що ви-

значали драму Англії кін. ХІХ ст. Уальд і Моем писали ко-

медії, Уальд розробляв салонний тип цих комедій. Моем

писав комедії світського життя, але згодом перейшов на

соц. проблематику. Моем знав, що Шоу кращий за нього і

наз. його одним з своїх улюблених драматургів. «Нова дра-

ма» - соціальна, виводить на сцену сучасність, інтелектуаль-

на, мета – не розважати публіку, а змусити замислитись, по-

винен бути конфлікт між драма-гом і глядачем, руйнування

ілюзій глядача, це драма-дискусія, конфронтація, к-ка точок

зору на 1 проблему. 1)Голсуорсі,Прістлі; 2) Осборн. 3) Га-

рольд Пінтер, Сімпсон (вплив екзистенціалізму, театру аб-

сурду).

 

59. Творчість Б. Шоу. Ірландець, соціаліст, член

Фабіанського товариства, не визнавав революцій,

Все можна змінити мирним шляхом. Починав з ро-

манів. Виступає на захист Ібсена «Квінтесенція іб-

сенізму» - лише він зміг так відкрито говорити про

сучасну мораль, зняв маски, розвіяв ілюзії с