Експериментально-практична частина.

Важливо не тільки провести дослідження, але і правильно описати його на основі отриманих результатів, сформулювати практичні рекомендації. У курсовій роботі всі ці матеріалі можуть входити до одного розділу.

Розділу, що містить опис експериментального дослідження, доцільно дати назву, яка відбиває сутність змісту матеріалу, що викладається, не обмежуючись словами «практична частина». Наприклад: «Емпіричне дослідження особливостей розвитку процесів пам’яті у молодшому шкільному віці», «Практичний аналіз становлення самосвідомості та її складових в підлітковому віці», «Особливості та чинники задоволеності шлюбом молодого подружжя».

Рекомендується наступна структура цього розділу:

1. Мета і завдання експериментального дослідження, характеристика вибірки.

2. Методи і методики.

3. Результати.

4. Обговорення результатів.

Насамперед, повинні бути чітко обґрунтовані і сформульовані мета і завдання експериментального дослідження, докладно охарактеризована вибірка досліджуваних, описані методи і методики, використовувані студентом у своїй роботі, обґрунтована доцільність і особливості їх застосування для розв'язання поставлених завдань.

Далі послідовно описуються отримані емпіричні результати, проводиться їхній кількісний і якісний аналіз, обговорення і інтерпретація, робляться висновки. При описі результатів експериментальної роботи доцільно спочатку дати загальну їхню оцінку, далі перейти до більш детального опису отриманих даних.

Формули слід виділяти з тексті в окремий рядок. Вище і нижче кожної формули повинна бути залишений вільний рядок. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів приводиться безпосередньо під формулою в тій же послідовності, у якій вони дані у формулі. Формули нумеруються порядковою нумерацією в межах усієї роботи арабськими цифрами в круглих дужках у крайньому правім положенні напроти формули. Допускається нумерація формул у межах розділу. Якщо в роботі тільки одна формула, то її не нумерують.

При викладі результатів проведеного дослідження доцільно дотримуватися раніше встановленої послідовності завдань. Краще починати із загальних аспектів, переходячи до часткових аспектів.

Описувати емпіричне дослідження необхідно впорядковано, розбиваючи на значеннєві підрозділи і абзаци. Писати потрібно по можливості просто і коротко. Важливою особливістю цих розділів повинна бути доказовість. Типова логіка викладу результатів емпіричного дослідження потребує показу результатів, їх аналіз і формулювання висновків.

Характерний стиль викладу результатів емпіричного дослідження або практичної психологічної роботи передбачає наступну логічну послідовність, оформлену у такі стилістичні обороти:

- Розглянемо результати, отримані за допомогою методики...

- Вони представлено в таблиці 3.

- Як видно з таблиці 3, досліджувані...відрізняються (характеризуються)...

- Таким чином, можна зробити висновок, що...

Стилістичне оформлення тексту може бути іншим, але саме така логічна послідовність викладу надає більшу переконливість даним, що представляються. Важливо пам'ятати, що головна особливість як наукового дослідження, так і науково обґрунтованої розробки в області практичної психології полягає в доказовості і вірогідності одержуваних нових знань. А доказовість результатам надають факти, виражені в якісній і кількісній формі. Тому їх представленню в роботі потрібно приділяти особливої увагу.

Корисно навести типові характеристики і приклади, що переконливо ілюструють ті або інші твердження. При цьому важливо пам'ятати про етичну сторону в роботі психолога. Дані конкретного досліджуваного приводяться анонімно.

У цій частині роботи звичайно приводиться велика кількість фактичного і цифрового матеріалу. Наочності йому надає використання таблиць і схем.

Для представлення емпіричних даних корисно використовувати такі графічні форми, як діаграми, гістограми, полігони розподілу, а також різні графіки. Їх слід розташовувати в роботі безпосередньо після тексту, у якім вони згадуються вперше, або на наступній сторінці, якщо в зазначенім місці вони не вміщуються.

Залежності між досліджуваними параметрами наочно можуть відбивати графіки, на осях яких відкладаються значення досліджуваних кількісних показників. При використанні двовимірного графіка по осі абсцис звичайно розміщають незалежну змінну, по осі ординат – залежну змінну.

Можна дати такі практичні рекомендації з побудови діаграм і графіків.

1. Графік і текст повинні взаємно доповнювати один одного.

2. Графік повинен бути зрозумілий і включати всі необхідні позначення.

3. На одному графіку не дозволяється зображувати більше чотирьох кривих.

4. Лінії на графіку повинні відбивати значимість параметра, найважливіші необхідно позначати цифрами.

5. Написи на осях слід розташовувати внизу (вісь абсцис) і ліворуч (вісь ординат).

6. Крапки на різних лініях прийнято позначати кружками, квадратами й трикутниками.

Діаграми використовуються головним чином для зображення співвідношення між величинами. Це спосіб графічного зображення величин за допомогою фігур (секторів, стовпців і т.п.), площі яких пропорційні величинам. Сполучені діаграми дозволяють в одному полі об'єднати дві діаграми, що мають однакові оцінки на осі абсцис, але різний розмах варіювання значень ознак, величина яких відображається на осі ординат. Секторна діаграма – діаграма, у якій значення (звичайно відсотки) зображені у вигляді кругових секторів.

Різновидом діаграм є гістограма. Гістограма – це стовпчаста діаграма, що складається з вертикальних прямокутників, розташованих основами на одній прямій (наприклад, осі абсцис). Гістограми часто використовуються для графічного представлення щільності розподілу (частотного розподілу), при якім число випадків у класі зображується у вигляді вертикальних смуг (стовпчиків). По осі абсцис відкладають значення спостережуваної величини, а по осі ординат – її частоти (відношення числа спостережень, що потрапили в даний проміжок, до всіх спостережень) у кожному із проміжків, ділені на довжину проміжків. У результаті виходить східчаста лінія.

Аналогом діаграми є полігон. Цей графічний спосіб відображення даних переважно використовується для зображення дискретних рядів.

Діаграми і профілі представляють результати діагностики з використанням багатопараметричних (багатокомпонентних) тестів або тестових наборів. Вони дозволяють у наочній формі показати індивідуальні й усереднені оцінки по тестах або по факторах.

Усі ілюстрації, графіки, діаграми в роботі позначаються як рисунки (або малюнки): «Рис 1.2», «Мал. 1» і т. д. та розміщуються ліворуч знизу. Вони повинні мати назви, які містяться під ними після позначення. Їх необхідно нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах усієї роботи, або розділу. При необхідності після назви малюнка міститься текст, що пояснює його зміст і позначення.

В тексті на всі таблиці, діаграми, схеми, ілюстрації повинно бути дані посилання та проведений змістовний аналіз. Недооцінка словесного опису кожної таблиці, діаграми, графіка вважається методичною помилкою. Повинні бути названі всі подібності і відмінності, оцінки їх величині, дані посилання на статистичну значимість відмінностей, відзначений розмах варіювання показників, названі найбільші та найменші позиції. Детальний опис даних допомагає аналізу і узагальненню результатів, надає доказовість висновкам. Водночас, треба зауважити, що це повинний бути саме АНАЛІЗ, а не просто повторювання наведених показників.

При посиланнях на таблиці слід писати: «Відповідно до даних, поданих у таблиці 5», або «як представлено в таблиці 5», або «результати, наведені в таблиці 5, показують, що...», або приводиться посилання в дужках (таблиця 5).

При посиланнях на малюнки пишеться: «як видно на рисунку 3 (або малюнку 3),...» або дається посилання в дужках (рис. 6 або мал. 3) і т. п. Якщо далі по тексту необхідно повторно звернутися до малюнка, то посилання до нього робиться в такий спосіб: (див. рис. 6 (або мал. 6) на с. 24).

При посиланнях на формули звичайно пишеться: «... за формулою 3». При посиланнях на додаток пишеться, наприклад, «дані, отримані в результаті первинної обробки, наведено в додатку А», або «програма розвиваючих занять, використана в нашій роботі, приводиться в додатку Б».

При використанні числівників у тексті потрібно звернути увагу на правильне їхнє написання. Однозначні кількісні числівники (від нуля до дев'яти) пишуться словами, якщо при них немає одиниць виміру. Наприклад, «у двох випадках з восьми» (неправильно – «в 2 випадках з 8»). Багатозначні кількісні числівники пишуться цифрами. Наприклад, «67 випробуваних» (неправильно – «шістдесят сім випробуваних»). Числа зі скороченим позначенням одиниць виміри пишуться цифрами. При цьому після скорочених одиниць виміру крапки не ставляться (міліметр – мм). Кількісні числівники при записі арабськими цифрами не мають відмінкових закінчень, якщо супроводжуються іменниками. Наприклад, правильно написати «в 30 випадках з 100» (неправильно – «в 30-ти випадках з 100»).

Однозначні і багатозначні порядкові числівники часто пишуться словами: «дев'яносто п'ятий». Якщо порядкові числівники записуються арабськими цифрами та відмінюються в тексті, то відмінкові закінчення числівників, що кінчаються на дві голосні, складаються з однієї букви. Наприклад, «шоста» – «6-а», а не «6-та». Відмінкові закінчення числівників, що закінчуються на голосну, складаються із двох букв. Наприклад, «експеримент першого типу» – «експеримент 1-го типу» (а не «1-ого типу» або «1-о типу»).

Важливою частиною опису емпіричного дослідження або розробки в області практичної психології повинні стати обговорення та інтерпретація отриманих результатів. Тому після приведення в тексті кількісних і якісних даних, необхідно їх зіставити, аналітично описати, узагальнити, дати їм психологічне пояснення, виходячи з досвіду попередніх досліджень інших авторів, логіки наукового аналізу, а також власного розуміння психологічних механізмів досліджуваних явищ.

Що стосується інтерпретації результатів, то вона завжди тією чи іншою мірою суб'єктивна та має характер припущення. Тому стиль її викладу часто включає такі вислови, як: «це може пояснюватися тим, що...», «на нашу думку,...», «на наш погляд, даний факт може бути інтерпретований як...» та тому подібні.

Якщо в курсовій роботі з психології містяться конкретні розробки в галузі практичної психології, то їх необхідно описати в окремому підрозділі. Назви таких підрозділів, як і при описуванні результатів емпіричного дослідження повинні бути змістовними, а не формальними на кшталт «Практичні рекомендації». Ось декілька прикладів: «Програма корекції особистісної тривожності молодших школярів», «Методичні рекомендації по психологічній профілактиці та корекції підліткової суїцидальності», «Система психопрофілактичної та корекційної роботи з молодим подружжям».

В таких підрозділах необхідно описати основні етапи розробки методики або адаптації існуючої методики до умов вибірки даного типу. При цьому характеризуються емпіричні показники, одержувані в дослідженні, або критерії для оцінки практичної психологічної роботи, способи їх кількісної і якісної обробки і інтерпретації. Якщо до завдань роботи входить перевірка ефективності практичної методики, то важливо дати детальний опис її процедури, завдань на кожному етапі (психодіагностики, консультування, корекційної або формувальної роботи, і т. і.), особливостей її використання в досвіді студента. При цьому необхідно провести самоаналіз проведеної роботи і її результатів.

При викладі результатів розробки методики практичної психологічної роботи дотримуються, в основному, тих ж вимог, що і при описуванні наукового дослідження. При описуванні розробки психодіагностичної методики необхідно привести основні психометричні показники, отримані на кожному етапі. При описуванні методики консультування, корекційної роботи, розвивальної роботи, а також методик психопрофілактики і психологічної освіти важливо орієнтуватися на вимоги до формуючого експерименту. Слід навести конкретні показники, що характеризують зміни в поведінці, типі реакцій, особистості, психічних функціях, у діяльності, стані досліджуваних (або клієнтів) протягом консультаційної, психотерапевтичної, психокорекційної або розвиваючої роботи.

Типова логіка викладу результатів в області практичної психологічної роботи потребує ясного і досить детального опису усього процесу психологічної допомоги, консультування, діагностики, корекційної розвивальної роботи. Важливо охарактеризувати новизну або специфіку проведеної роботи на відміну від традиційної використовуваної методики, описати особливості поведінки досліджуваних (клієнтів) на початку, у процесі і наприкінці дослідження, звертаючи увагу на ті зміни, які проявлялися в його діяльності.

Як і в описуванні емпіричного наукового дослідження, тут цінується опора на факти, що надає переконливості і доказовості твердженням про ефективність проведеної практичної психологічної роботи. Порівняння психологічних показників до і після проведеної практичної роботи дозволяє переконливо довести значимість цих змін. Більшу доказовість результатам надає зіставлення в дослідженні експериментальної і контрольної груп, емпіричне порівняння ефективності розробленої і уже існуючих методик. Для доказу змін, що відбулися використовуючи в тому числі і кількісні показники, важливо зрівняти конкретні показники, особливості поведінки клієнта на початку та наприкінці дослідження. Послідовність викладу типу «розглянемо..., як бачимо..., у такий спосіб» залишається в силі і при описі результатів практичної психологічної роботи.

Після завершення інтерпретації даних емпіричного дослідження, та описання практичних рекомендацій необхідно формулювати висновки. Чітко і ясно сформульовані висновки повинні бути важливою частиною тексту курсової або дипломної роботи при завершенні опису будь-якого фрагмента роботи. При викладі результатів емпіричного дослідження або розробки в галузі практичної психології цьому повинно надаватися особливе значення.