Після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно

повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами.

Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з

доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності — в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Стаття 565. Право гаранта на відмову в задоволенні вимоги кредитора

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги

кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову

від задоволення його вимоги.

Якщо гарант після пред’явлення до нього вимоги кредитора

дізнався про недійсність основного зобов’язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника.

Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.

Стаття 566. Обов’язок гаранта

Обов’язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою

суми, на яку видано гарантію.

У разі порушення гарантом свого обов’язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.

Стаття 567. Оплата послуг гаранта

Гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Стаття 568. Припинення гарантії

1. Зобов’язання гаранта перед кредитором припиняється у разі:

1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію;

2) закінчення строку дії гарантії;

3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов’язків за гарантією.

Гарант, якому стало відомо про припинення гарантії,

повинен негайно повідомити про це боржника.

Стаття 569. Право гаранта на зворотну вимогу до боржника

Гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в

межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до

боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Параграф 5. Завдаток

Стаття 570. Поняття завдатку

Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається

кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок

належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Стаття 571. Правові наслідки порушення або припинення зобов’язання, забезпеченого завдатком

Якщо порушення зобов’язання сталося з вини боржника,

завдаток залишається у кредитора.

Якщо порушення зобов’язання сталося з вини кредитора, він зобов’язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Сторона, винна у порушенні зобов’язання, має відшкодувати

другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором.

У разі припинення зобов’язання до початку його виконання

або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Параграф 6. Застава

Стаття 572. Поняття застави

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у

разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Стаття 573. Забезпечення майбутньої вимоги

Заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути

в майбутньому.

Стаття 574. Підстави виникнення застави

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення

суду.

До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються

положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 575. Окремі види застав

Iпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у

володінні заставодавця або третьої особи.

Закладом є застава рухомого майна, що передається у

володіння заставодержателя або за його наказом — у володіння третій особі.

Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав

встановлюються законом.

Стаття 576. Предмет застави

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ,

цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Предметом застави може бути майно, яке заставодавець

набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо).

Права заставодержателя (право застави) на річ, яка є

предметом застави, поширюються на її приналежності, якщо інше не встановлено договором. Право застави поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання заставленого майна, у випадках, встановлених договором.

Предметом застави не можуть бути національні, культурні та

історичні цінності, які є об’єктами права державної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національної культурної спадщини.

Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають

особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом.

Предмет застави залишається у заставодавця, якщо інше не

встановлено договором або законом.

Застава окремих видів майна може бути заборонена або

обмежена законом.

Стаття 577. Нотаріальне посвідчення договору застави та реєстрація застави

Якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших

випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.

Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у

випадках та в порядку, встановлених законом.

Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі

заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Моментом реєстрації застави є дата та час внесення

відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. (Стаття 577 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1255-IV від 18.11.2003)

Стаття 578. Застава майна, що є у спільній власності

Майно, що є у спільній власності, може бути передане у

заставу лише за згодою усіх співвласників.

Стаття 579. Заміна предмета застави

Предмет застави може бути замінений лише за згодою

заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 580. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження

предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі випадкового знищення або випадкового пошкодження

предмета застави заставодавець на вимогу заставодержателя зобов’язаний надати рівноцінний предмет або, якщо це можливо, відновити знищений або пошкоджений предмет застави.

Стаття 581. Страхування предмета застави

Якщо предмет застави не підлягає обов’язковому

страхуванню, він може бути застрахований за згодою сторін на погоджену суму.

У разі настання страхового випадку предметом застави стає право вимоги до страховика.

Стаття 582. Оцінка предмета застави

Оцінка предмета застави здійснюється у випадках,

встановлених договором або законом.

Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом

із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Стаття 583. Сторони у договорі застави

Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий

поручитель).

Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій

належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.