Вимірювання показників кольору води

Колір води поряд з її прозорістю є найважливішою характеристикою середовища й побічно вказує на склад розчинених і зважених у воді речовин, на розвиток фітопланктону і його якісний стан. Нормальним у рибницьких ставках варто вважати колір води зелений або жовто-зелений з помітним сірим відтінком, що звичайно характеризує розвиток планктонних зелених водоростей (у концентрації від ¹1₂ до ²/₃ сестона). Різка зміна зеленого кольору на жовтий і жовтогарячий при тій же прозорості може служити ознакою нестачі живильних речовин у воді й погіршення умов для фотосинтезу водоростей. При нормальній вегетації синьо-зелені водорості мають також зелений колір, але при несприятливих умовах у них з’являється синьо-зелений відтінок, а при відмиранні - яскраво-голубий. Якщо в сестоні багато органічних речовин (детриту, залишків корму, екскрементів, бактерій), вода здобуває сірий колір. При низької прозорості це служить провісником можливого замору риби в найближчі кілька діб або годин.

За кольором води треба спостерігати щодня, тому що це - інформативний показник стану планктонів. Кількісну оцінку кольору води варто виражати виміром кольоровості і її насиченості (чистоти кольору).

Для виміру кольоровості варто користуватися постійними еталонами. Еталони кольоровості зручніше використовувати в наборі, розташованому на не заглибному диску у вигляді секторів. Набір еталонів кольору дають у порядку, зазначеному в таблиці 5. На цих же еталонах вказують значення рН для розчину універсального індикатора (РКС-10).

Таблиця 5

Порядок і характеристика еталонів кольоровості в дисковому наборі

Колір	Характерна довжина хвилі (Нм) і позначення балів (0,12)	Градус кольоровості за стандартною шкалою ГУГМС	рН за універсальним індикатором РКС
Колір	Характерна довжина хвилі (Нм) і позначення балів (0,12)	Градус кольоровості за стандартною шкалою ГУГМС	рН за універсальним індикатором РКС
Фіолетовий Синій Зелено-синій Синьо-зелений Зелений Жовто-зелений Зелено-жовтий Жовтий Жовтогарячий-жовтий Жовто-жовтогарячий Жовтогарячий Червоний Вишневий Білий Сірий Чорний	бл ср чр	- I – II III IV – V VI – VII VII – IX X – XIV XV – XVII XVII - XVIII XIX – XX XX – XXI - - - - -	- 10.0 9.5 9.0 8.0 7.0 6.0 5.0 4.5 4.0 3.0 2.0 1.0 - - -

При вимірюванні кольору води після виміру прозорості диск занурюють на глибину до ¹/₂ прозорості. У цьому положенні диск видний дуже чітко, а його біле поле здається пофарбованим під колір води. Вибирають аналогічний за кольором еталон і записують його позначення.

Якщо еталон і біле поле зануреного диска не збігаються по кольору, вибирають проміжний показник із двох еталонів. Насиченість кольору вимірюють візуально і записують у балах (від 1 до 10) частку білої домішки перед значенням кольоровості, а частку чорної - після. Наприклад, 2.56.2. При цьому сума балів кольоровості, білого і чорного тону дорівнює 10.

Колір води, як і її прозорість, варто вимірювати щодня ранком і ввечері.

Всі випадки різкої зміни кольоровості й насиченості кольору варто зіставляти зі станом і зміною інших показників. На підставі цього зіставлення можна зробити прогноз зміни обстановки в ставку на найближчу добу.

 

Вимір водневого показника (рН)

Величина рН характеризує концентрацію водневих іонів. Реакція води кисла, якщо рН менше 7, і лужна, якщо рН більше 7. Для нормального росту й розвитку більшості видів риб оптимальна нейтральна реакція (рН=7). Припустимі (нормальні) відхилення для коропових ставків лежать у межах рН 6,5-8,5.

Показник рН протягом доби може змінюватися на 2-3 одиниці. Для оперативного виміру рН варто використовувати спиртовий розчин універсального індикатора Алямовского або РКС 1-10. У пробу води, взяту в пробірку або прозорий стаканчик обсягом 10-30 мл, вносять піпеткою 3-4 краплі індикатора й перемішують. Вода забарвлюється індикатором, і її забарвлення порівнюють із еталоном по шкалі кольоровості. Для відбору проби води стаканчик або пробірку зручно закріпити, наприклад, гумовим кільцем (від велокамери) на мірній штанзі (вище диска). Біле поле зануреного диска зручно використовувати як фон при визначенні кольоровості проби, отриманої після фарбування її індикатором. Водневий показник рН залежить як від якості води, яка поступає в ставок, так і від процесів, що проходять усередині водойми. Паводкові, дощові й болотні води часто мають слабо-кислу реакцію (рН 6-6,5). При вапнуванні ставка рН води може бути підвищений до 8-9.

При інтенсивному розвитку фітопланктону, а також у заростях харових водоростей, жабуринь і інших макрофітів у сонячну погоду рН може досягти значень 10- 11, що викликає ураження зябер і шкірних покривів.

 

Контроль кисневого режиму

Кисень необхідний для дихання риб і інших водних тварин, а також для процесів самоочищення води від розчинених у ній органічних речовин і інших продуктів обміну. При концентрації кисню близько 1 мг/л короп не гине, але корм не бере й рости не може. При 5 мг/л швидкість росту наближається до максимального й у діапазоні 5 — 10 мг/л істотно не залежить від зміни концентрації О₂. У діапазоні концентрацій 2-4 мг/л швидкість росту пропорційна концентрації кисню (при сприятливому температурному режимі й забезпеченості кормом).

Споживання кисню і його продукція в нормі повинні бути збалансовані. Однак періодично під впливом різних причин добовий баланс кисню порушується, що приводить до розвитку заморних ситуацій. Для їхнього запобігання вимірювати кисень треба ранком і ввечері біля поверхні й дна ставка, а при виникненні передзаморної ситуації - більш часто й у декількох характерних станціях ставка.

У похмуру погоду максимальний фотосинтез водоростей відбувається біля поверхні води, а в ясний сонячний день - на глибині видимості диска. На глибині, більшій, ніж подвійне (на півдні - потрійне) значення прозорості, витрати кисню в цілому перевищують його продукцію. Споживання кисню бактеріями й зоопланктоном різко зростає поблизу кормових місць. При концентрації кисню менше 2 мг/л корм у таких ділянках ставка задавати не слід.

Стандартним методом виміру концентрації кисню у воді є метод Вінклера.

При прогнозуванні кисневого режиму варто враховувати також силу й напрямок вітру.

 

Контроль за стратифікацією

Терміном “стратифікація” у рибницьких ставках визначають стан водного середовища, при якому спостерігається різка зміна гідрохімічних умов у різних за глибиною горизонтах води. Водна товща при цьому розділяється на дві водні маси, що не перемішуються або слабко перемішуються між собою.

При безвітряній сонячній погоді стратифікація встановлюється в ставках щодня в після полуденні години. Вночі поверхня води охолоджується й охолоджені шари води опускаються на дно, а придонні піднімаються нагору. Встановлюються конвекційні вертикальні плини, які до ранку (у нормі) усувають явище вечірньої стратифікації. Температурний, газовий і сольовий склади води вирівнюються. Однак при низькій прозорості сонячна енергія поглинається самим верхнім шаром води. Чим тонше фотичний шар, тим сильніше він прогрівається на шкоду більш глибоким шарам води, які залишаються холодними. В результаті може виникнути ситуація, при якій сильно нагріта поверхня води за ніч охолоне до температури, що буде вище температури придонних шарів. При цьому придонні шари виключаються із процесів конвекційного перемішування. Поглинання кисню в них триває, і запас його може повністю вичерпатися за 1 - 2 доби. Біля дна утворюються охолоджені й позбавлені кисню шари води. Якщо процес буде розвиватися далі, ці зони будуть розширюватися, день за днем охоплюючи все більшу територію ставка. Риби із цих ділянок ставка підуть.

Рибоводові необхідно вчасно виявити виникнення стійкої стратифікації, що раніше всього виникає в найбільш глибокій частині ставка, у випускного монаха, де й рекомендується мати постійну станцію спостереження.

Первинними ознаками розвитку стійкої стратифікації в рибницьких ставках є: низька прозорість води — менше ¹/₄ середньої глибини ставка; безвітряна погода, теплі ночі; зміна забарвлення води від зеленого (540—560 нм) до жовтого (590—629 нм) або синьо-зеленого (490—520 нм) при зменшенні прозорості або при знебарвленні сестону (перехід забарвлення води від зеленого до сірого, наприклад, від показника кольору 2.56.2 до 6.58.2).

При зазначених ознаках перші очаги стратифікації виявляються в ранкові години в найбільш глибоководних й підвітряних ділянках ставка. При збереженні зазначених умов зона стійкої стратифікації з кожним днем розширюється, поширюючись на усе більш мілководні ділянки.

Відносно стійка (більше доби) стратифікація в мілководних рибницьких ставках - явище незвичайне і небезпечне для риби. Вона веде до зниження темпу росту і, можливо, до масової загибелі. У безкисневих зонах починається анаеробний розпад органічних речовин з утворенням токсичних продуктів. Продуктивна зона ставка зменшується. Своєчасне припинення розвитку стратифікації повертає ставок у нормальний стан, а процес, що далеко зайшов, приводить в остаточному підсумку до ослаблення риби, її захворювання й загибелі.

При дуже високій прозорості води (звичайно на початку сезону) може виникнути зворотна стратифікація, викликана зануренням придонної рослинності або мікрофітобентосу у вигляді плівок поверх мулу. У результаті активного фотосинтезу фітобентосу вдень відбувається різке підвищення концентрації кисню в придонному шарі (до 20-30 мг/л). Має місце також різка лужність води на мілководдях до значень рН вище 10. Вода, особливо біля дна на мілководдях, стає токсичної для коропа, і риби йдуть на глибину, звичайно в зону монаха.

При виявленні стратифікації варто встановити границі її поширення за допомогою датчика кисню або термометра. Щоб усунути розвиток стратифікації, варто зробити спуск придонних шарів води, застосувати механічну аерацію, визначити потреба в добривах і скорегувати режим годівлі, вжити заходів до своєчасного перемішування води.

При виявленні стратифікації ставка в ранкові годинники спостерігач повинен негайно доповісти про це бригадирові й завідувачеві виробничою лабораторією.