Встановлення державою нижньої межі цін і його наслідки для суспільства.

Установлення нижніх і верхніх меж цін. Численні методи встановлення цінових меж використовуються в різних країнах. Деякі країни мають закони, які вказують, що товари не можуть бути продані нижче їхньої вартості плюс передбачене урядом підвищення. Цінові верхні межі, встановлювані урядом, також звичайне явище на світовому ринку. Рівень цін на хліб, рис, молоко, і інші основні види продовольства часто обмежуються верхніми межами.

Найбільш жорстким методом цінового регулювання є встановлення фіксованих або граничних цін. При цьому такі ціни можуть бути встановлені на рівні, що перевищує ціну рівноваги або нижче її. У першому випадку виникає надлишок продукції, а в другому — її дефіцит (рис. 7.1).

Рис. 7.1. Наслідки введення фіксованих цін

На практиці може виникнути протилежна ситуація, коли держава з метою захисту споживача встановлює ціну (Ц1), яка нижча за рівноважну. У цьому випадку знижена ціна підвищить попит на продукцію до обсягу К3, а пропозиція, навпаки, зменшиться до К2, тобто на ринку з’явиться дефіцит в обсязі, який дорівнює площі прямокутника К2СЕК3

Припустимо, що уряд установив фіксовану ціну товару на рівні ЦФ, яка менша рівноважної (ЦР), а обсяг виробництва (продажу) за такою ціною дорівнює КФ. Дефіцит продукції в розмірі КФ — К3, зумовлений уведенням фіксованої ціни, змушує виробника продавати свій товар за завищеною ціною. Оскільки офіційно такий шлях діяльності заборонений, він прагне реалізувати свій товар за більш високою ціною на «Чорному ринку». Припустимо, що уряд установив фіксовану ціну товару на рівні ЦФ, яка менша рівноважної (ЦР), а обсяг виробництва (продажу) за такою ціною дорівнює КФ. Дефіцит продукції в розмірі КФ — К3, зумовлений уведенням фіксованої ціни, змушує виробника продавати свій товар за завищеною ціною. Оскільки офіційно такий шлях діяльності заборонений, він прагне реалізувати свій товар за більш високою ціною на «чорному ринку».

Умовимося, що виробник згоден запропонувати «чорному ринку» продукцію в обсязі К1 за ціною Ц1. У результаті лінія пропозиції займе положення S1, тобто вище лінії S при відсутності державного регулювання цін. Відстань по вертикалі між лініями S і S1 позначає плату за ризик, який несуть продавці товару на нелегальному ринку, і визначається суворістю адміністративних або карних санкцій за порушення дисципліни цін.

Рис. 7.2. Обмеження ціни та «чорний ринок»

Таким чином, на «чорному ринку» ціна на товар установилась на рівні Ц2, що перевищує як фіксовану, так і рівноважну ціну. Обсяг продажу продукції К2 буде вище її кількості, яка була б реалізована на легальному ринку за фіксованою ціною, але менше рівноважного (КР). Отже, обмеження цін товару з боку держави призвело до негативних наслідків. Товар спрямовується на нелегальний ринок, де ціна встановилась навіть вище тієї, яка б склалась без державного втручання.

 

 

118. Утворення похідного попитПохідний попит - попит на виробничий ресурс, який залежить від попиту на продукт, при виробництві якого він використовується

Кожен фактор виробництва є продуктивним: земля, праця, капітал. Різні виробничі фактори взаємозалежать один від одного. Саме цявзаємозалежність продуктивності землі, праці і капіталу є причиною того, що розподіл доходів — вкрай складне питання. Значною мірою воно вирішується на ринку — через попит на фактори виробництва та їх пропонування. Особливості попиту на фактори виробництва. Попит на фактори — похідний попит. Скрупульозний аналіз попиту на фактори виробництва дає змогу визначити, що від попиту споживачів залежить попит на хліб, борошно, зерно, речі, працю. Отже, попит підприємства на виробничий ресурс є похідним попитом,оскільки залежить від попиту споживача на його кінцеву продукцію. Тобто підприємства виявляють попит на фактори виробництва, тому що ці фактории дають змогу їм виробляти товар, який споживачі захочуть купити тепер або в майбутньому.Похідний характер попиту на ресурси означає, що стабільність попиту на будь-який ресурс залежатиме від: 1) продуктивності ресурсу в процесі створення блага і 2) ринкової вартості, або ціни, блага, виробленого за допомогою цього ресурсу. Ресурс, що є високопродуктивним для виробництва блага, яке високо цінує суспільство, користуватиметься великим попитом,тоді як малопродуктивний ресурс має обмежений попит. Ця залежність між продуктивністю ресурсу для підприємця і попиту на нього показана на рис. 9.3 на прикладі попиту на працю. Рис. 9.3. Попит на фактор виробництва Попит на працю, як і на будь-який інший фактор виробництва, випливає з доходу від граничного продукту праці. Якщо ціна фактора (праці, землі, засобів виробництва) зростає так, як це показано на рис. 9.3, то підприємство, використовуючи правило найменших витрат, попит на цей фактор скорочує, замінюючи його більшою кількістю інших факторів. Якщо, наприклад, ціна одиниці праці зросте від 3 тис. грн. До 50 тис. грн., то попит на працю скоротиться з п’яти робітників до одного; зате зросте попит на інші фактори, що є взаємозамінними. Тим самим підприємство максимізує прибуток, збільшуючи застосування праці (або будь-якого іншого фактора) доти, доки дохід від граничного продукту (МR) цього фактора перевищує додаткові витрати (МС) (marginal cost) на цей фактор. Підприємство не купує фактори, які не оплачують самі себе. Пропонування факторів виробництва. Разом з попитом на ресурси на ринку функціонує пропонування виробничих ресурсів. Рішення щодо пропонування ресурсів виробництва залежать від багатьох економічних і позаекономічних факторів. Так, рішення щодо пропонування праці залежать від ціни робочоїсили (тобто ставки заробітної плати) та демографічних факторів, таких як вік, стать, освіта, структура населення. Пропонування капіталу залежить від попередніх інвестицій, зроблених фірмами, домогосподарствами та державою. У короткому періоді величина основного капіталу, подібно до землі, стала, але в тривалому періоді пропонування капіталу чутливе до

економічних факторів, таких як доходи або процентні ставки.