Типи ізоквант та їх властивості.

Ізокванта - крива, на якій показані всі комбінації виробничих факторів, використання яких забезпечує однаковий обсяг випуску продукції. Ізокванта засвідчує наявність багатьох варіантів для виробництва певного обсягу продукції. Ізокванта є графічним відображенням виробничої функції.Ізокванта показує: альтернативні варіанти комбінації витрат для виробництва певної кількості продукції.

Властивості ізоквант:

1. Негативний нахил ізокванти показує, що скорочення одного фактора (при Q = const), завжди викликатиме збільшення іншого фактора.

2. Чим далі від початку координат знаходиться ізокванта, тим більший обсяг випуску вона ілюструє.

3. Увігнутість ізоквант означає, що уздовж ізокванти скорочення людино-годин праці вимагає збільшення машино-годин устаткування.

4. Кут нахилу ізокванти виражає граничну норму технологічного заміщення. (MRTS).і

5. Ізокванти схожі з кривими байдужості. Так, як і криві байдужості вони відображають альтернативні варіанти споживчого вибору благ, які забезпечують певний рівень корисності, ізокванта відображає альтернативні варіанти комбінацій витрат факторів для виробництва певного обсягу продукції

6. Ізокванти можуть мати різну конфігурацію: лінійну, жорсткої доповнюваності, повної заміщуваності.

Лінійна ізокванта - ізокванта, що виражає досконалу заміщуваність факторів виробництва (MRTS_LK= const) мал. 36.а. В реальному житті повна заміщуваність факторів виробництва неможлива. Цю ситуацію можна розглядати як теоретичну абстракцію.

Жорстка доповнюваність факторів виробництва представляє таку ситуацію, за якої праця і капітал поєднуються в єдино можливому взаємному співвідношенні (MRTSLK=0) мал. 36.б. Такі ізокванти характерні для співвідношення комп'ютерів і операторів. Якщо кількість годин роботи комп'ютера протягом робочого дня фіксована, то збільшення кількості операторів не призведе до збільшення обсягів виконаної роботи.

Ізокванти ілюструють гнучкість ухвалених фірмами рішень у виробництві. У більшості випадків фірми можуть досягти певного випуску продукції, використовуючи різні поєднання виробничих факторів. Керівник фірми повинен розуміти природу такої гнучкості, оскільки це дозволить йому вибирати такі поєднання виробничих факторів, які мінімізують витрати виробництва і максимізують прибуток.

9. Суб’єкти мікроекономічних відносин, їх характеристика та особливості функціонування на ринку послуг житлово-комунальних підприємств.

До основних суб'єктів мікроекономічних відносин належать:

а) домогосподарства. Це група людей, які об'єд­нують свої доходи, мають спільну власність та разом приймають економічні рішення. Найхарактернішим прикладом домогосподарства є сім'я. Роль домогоспо­дарства в мікроекономіці може виконувати також окрема людина, яка самостійно формує та використо­вує свої доходи, не вступаючи у будь-які об'єднання з іншими громадянами. Роль домогосподарств у мікро-економічній системі подвійна. З одного боку, вони є споживачами кінцевих товарів та носіями кінцевих потреб (в даному випадку – житлово-комунальних послуг). Власне заради задоволення цих потреб і функ­ціонує економічна система. Тому на ринку житлово-комунальних послуг домогосподарства виступають на боці попиту як покупці. З іншого боку, домогосподарства — це власники ресурсів, які вони постачають для виробни­чих цілей. Тому на ринку ресурсів домогосподарства перетворюються на продавців, формують пропозицію;

б) підприємства (фірми). До них належать будь-які господарюючі суб'єкти, що займаються виробни­чим споживанням ресурсів та виробляють товари чи послуги заради отримання прибутку. Слід звернути увагу, що поняття "підприємство" у мікроекономіці значно ширше, ніж це визначено у законодавстві, зо­крема у Законі України "Про підприємства". Якщо Для ^законодавця важливо, щоб підприємство було ов язково юридичною особою, пройшло державну Реєстрацію тощо, то для дослідника мікроекономіч-их проблем усе це не має значення. Головне, щоб підприємство самостійно приймало рішення про ви­пуск продукції, придбання ресурсів, ціни та ринки збуту і, вибираючи альтернативні варіанти, керувало­ся метою максимізації прибутку;

в) держава. У мікросистемі розглядається як су­купність органів влади, що є координатором та регу­лятором економічного життя. Дослідник мікросисте-ми абстрагується від того, що держава — власник значної кількості підприємств, організовує виробниц­тво товарів громадського користування тощо. Найсут­тєвішим для нього є її координаційна роль.