Октанове число не може бути нижче стандартного

Карбюраційні властивості бензину це його здатність утворювати пароповітряну суміш при роботі двигуна.

На карбюраційні властивості впливають: фракційний склад, тиск насичених

парів, теплота пароутворення, поверхневий натяг та в'язкість.

Перші два показники роблять найбільший вплив на роботу двигуна, які вказують на здатність палива до випаровування, тому вони введені в стандарт.

Випаровуваність автомобільних бензинів характеризує швидкість і повноту переходу бензину з рідкого в парообразний стан.

Фракційний склад є одним з найважливіших показників якості бензину. Фракційний склад встановлює залежність між кількісним вмістом фракцій палива (у відсотках за об'ємом) і температурою, при якій воно переганяється. Від фракційного складу бензину залежить пуск, час прогріву і прийомистість роботи двигуна, нагароутворення, знос деталей циліндро-поршневої групи, витрата палива, масла, токсичність відпрацьованих газів та ін.

Для характеристики фракційного складу у стандарті регламентовані: температура початку кипіння (t_п.к.), температури, при яких переганяється 10, 50 і 90% (t_10%, t_50% ,t_90%) бензину, температура кінця його кипіння (t_п.к.), а також визначають залишок після перегонки і втрати. Усі ці показники у тій чи іншій мірі характеризують бензин у двигуні з іскровим запаленням.

На рисунку 1 показана крива розгонки бензину - температура початку кипіння, його фракції - пускова, робоча і кінцева.

Температура початку кипіння (t_п.к.) вказує на наявність в паливі найбільш легких вуглеводнів, які повинні випаровуватися при температурі не нижче нормативної.

Зниження t_п.к. може привести, що в спекотні часи доби будуть утворюватись парові пробки в системі живлення, що приведе до неможливості запуску двигуна та значних втрат палива при його зберіганні.

t _п.к. повинна бути не нижче 30 °С.

Фракція палива від початку кипіння і до випаровування 10% об'єму (t _пк- t _10%) зветься пусковою.

 

Рис. 1 - Крива фракційної розгонки бензину

Пускові властивості та схильність до утворення парових пробок

визначаються температурами початку кипіння t _пк. і перегонки 10% бензину t _10%. По температурі t _10% роблять висновок про наявність у бензині пускових фракцій, від яких залежить легкість пуску холодного двигуна. Чим нижче ця температура, тим легше і швидше можна запустити двигун, оскільки більша кількість бензину надходитиме в циліндр у вигляді пару та знижується зношування двигуна при його запуску.

При високій температурі перегонки 10% бензину ускладнюється пуск холодного двигуна, тому що основна кількість бензину подається в циліндр у рідкому стані. Такий бензин розріджує масло, змиваючи його зі стінок циліндрів, і призводить до підвищеного спрацювання деталей двигуна.

Якщо бензин має дуже низькі температури t _пк. і t _10%, то на прогрітому двигуні, особливо у спеку, в системі живлення можуть утворюватися парові пробки, які порушують подачу палива з паливного бака до бензонасоса.

Прогрів та прийомистість двигуна

Якість робочої фракції визначається головним чином температурою перегонки 50% бензину t _50%- Чим нижче ця температура, тим легше випаровуються середні фракції бензину, забезпечуючи стійку роботу двигуна на режимі холостого ходу і його добру прийомистість і навпаки при підвищенні t _50%

При підвищенні t_{50 %} знижується потужність та економічність роботи двигуна.

Робочу фракцію складають дистиляти, які википають у межах від 10% до 90% об'єму (t_10% - t_90%)- Якщо вона проходить повільно то різко знижуються економічні показники роботи двигуна, а якщо інтенсивно то навпаки підвищується нагароутворення.

Нагароутворення палива та зношування двигуна оцінюється температурою перегонки 90% (t_90%) і температурою кінця кипіння (t _пк.), по яким роблять висновок щодо інтенсивності і повноти згоряння робочої суміші. При наявності важких фракцій, бензин випаровується не повністю, що призводить до нерівномірного розподілу пальної суміші між циліндрами, розрідження масла і змиву його зі стінок циліндрів, а також до підвищення спрацювання двигуна і витрат палива.

Залишок у колбі свідчить про здатність палива до нагароутворення та підвищення зношування деталей двигуна.

Тиск насичених парів вказує на схильність бензину до випаровування при температурі 37,8°С. Чим вище цей показник, тим вища імовірність утворення парових пробок в системі живлення та втрат палива при зберіганні.

Кислотність (органічні кислоти) мають корозійну активність. Однак вона значно нижча ніж водорозчинні кислоти і луги. Тому вміст їх у паливі допускається. Підвищення кислотності негативно впливає на корозію системи живлення двигуна.

Водорозчинні кислоти і луги є дуже корозійно-активними, тому в бензинах вони не допускаються.

Концентрація фактичних смол (смоли, які знаходяться в паливі в даний час) впливає на нагароутворення.

Індукційний період вказує на наявність ненасичених вуглеводнів, які при зберіганні палива окислюються та переходять в фактичні смоли чим підвищується нагароутворення.

Масова частка сірки (сульфіди). При звичайних умовах вони не вступають в реакції, але при згорянні вони утворюють корозійно-активні гази, які в свою чергу кородують деталі двигуна та випускної системи. Реагує з маслом погіршуючи його властивості, що підвищує зношування деталей двигуна та нагароутворення.