Визначення вмісту гумусу за методом І.В. Тюріна у модифікації В.Н. Сімакова

 

МЕТА РОБОТИ: навчитись визначати вміст гумусу

ПРИЛАДИ І МАТЕРІАЛИ: конічна колба на 100 мл, аналітичні терези, сушильна шафа, штатив для титрування, 0,4 н. розчин К₂Сг₂О₇ в розбавленій Н₂SО₄; 0,1 н. розчин солі Мора; 0,2%-ний розчин фенілантранілової кислоти

ТЕОРЕТИЧНА ПІДГОТОВКА

Гумус - це складний динамічний комплекс органічних речовин, які утворюються при розкладі і гуміфікації органічних решток в ґрунті.

При визначенні сумарного вмісту гумусу враховують всі форми органічної речовини ґрунту. Тому при підготовці ґрунту до аналізу ретельно відбирають корінці і всі органічні рештки, з тим, щоб по можливості виключити органічні речовини не гумусової природи.

Метод Тюріна И.В. в модифікації Сімакова В.Н. заснований на окисленні вуглецю гумусових речовин до СО₂ 0,4 н. розчином двохромовокислого калію (К₂Сr₂О₇), приготовленого на сірчаній кислоті, розбавленій у воді 1:1. По кількості хромової суміші, яка пішла на окислення органічного вуглецю судять про його кількість.

Реакція окислення протікає за рівнянням реакції:

2К₂Сг₂О₇ + 8Н₂SО₄ = 2К₂ SО₄ + 2 Сг₂(SО₄)₃ + 8 Н₂О + 3О₂

3С + 3О₂ = 3СО₂

ХІД РОБОТИ

 

1. З підготовленого для визначення гумусу і азоту ґрунту беруть наважку на аналітичних терезах, яка залежить від вмісту гумусу в аналізуємому ґрунті: при вмісті гумусу більше 7% - 0,1 г; при 4-7% - 0,2 г; при 2-4% - 0,3 г; менше 2% - 0,5 г.

2. Наважку ґрунту висипають в конічну колбу на 100 мл. В колбу з бюретки приливають 10 мл хромової суміші і обережно перемішують коловими рухами.

3. Суміш в колбі, в яку вставляється лійка, кип’ятиться на етернітові плитці протягом 5 хвилин з моменту появи бульбашок СО₂.

4. Колбу охолоджують, стінки колби промивають дистильованою водою, доводячи об'єм до 30-40 мл. Додають 4-5 краплин 0,2%-го розчину фенілантранілової кислоти і титрують 0,1 н. або 0,2 н. розчином солі Мора. Кінець титрування визначають переходом вишнево-фіолетового забарвлення в зелене.

5. Проводять холосте визначення: замість наважки ґрунту використовують прогрітий ґрунт (0,1-0,3 г).

6. Вміст органічного вуглецю розраховують за формулою:

,

де С - вміст органічного вуглецю, % до маси сухого ґрунту; а - кількість солі Мора, яка пішла на холосте титрування; в - кількість солі Мора, яка пішла на титрування залишку хромовокислого калію; К_м. - поправка до титру солі Мора; 0,0003 - кількість органічного вуглецю, яка відповідає 1 мл 0,1 н розчину солі Мора; Кн₂о - коефіцієнт гігроскопічності для перерахунку на абсолютну суху наважку ґрунту; Р - наважка повітряно-сухого ґрунту, г.

7. Вираховують процентний вміст гумусу (р) із розрахунку, що в його складі міститься середньому 58% органічного вуглецю (1г вуглецю відповідає 1,724 г гумусу):

р = С х 1,724

8. Розрахунок запасів гумусу в т/га проводять за формулою:

,

де Н - запаси гумусу, т/га; h - потужність шару ґрунту, м; d - щільність ґрунту, г/см³; р - вміст гумусу, %.

9. Результати титрування та розрахунки записуються в таблицю 6.1.

Таблиця 6.1

Результати визначення гумусу

Генетичний горизонт, глибина (h), см	Кількість солі Мора, яка пішла на холосте титрування (а), мл	Кількість солі Мора, яка пішла на титрування хромово кислого калію(в), мл	Коефіцієнт гігроскопічності (КН2О)	Наважка повітряно - сухого ґрунту (Р), г	Вміст органічного вуглецю (С), %	Вміст гумусу (р), %	Щільність ґрунту (d), г/см^3	Запаси гумусу в горизонті (Н), т/га

 

Висновки: ______________________________________________________

__________________________________________________________________

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Що називається гумусом?

2. У чому суть методу визначення вміст гумусу в ґрунті?

3. За якою формулою визначають вміст гумусу в ґрунті?

4. За якою формулою розраховують запаси гумусу в ґрунті?

5. Що розуміють під органічною речовиною в ґрунті?

6. Гумінові кислоти, їх склад, властивості.

7. Фульвокислоти, їх склад, властивості.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 6 (ІІ частина)

Визначення рН сольвої та водної витяжки

МЕТА РОБОТИ: опанувати методики визначення рН водної та сольової витяжок ґрунту

ПРИЛАДИ І МАТЕРІАЛИ: повітряно-сухий ґрунт, просіяний крізь сито в 1 мм; технохімічні терези; колба на 200 мл; дистильована вода, рН-метр, 1,0 н. розчин КСІ, пробірки, піпетка, комбінований індикатор

 

ТЕОРЕТИЧНА ПІДГОТОВКА

Кислотність розчину обумовлена іонами водню. При нейтральній реакції розмір рН = 7, при кислій менше 7, при лужній більше 7.

В залежності від того, в якому стані знаходяться в ґрунті іони водню, розрізняють слідуючи види кислотності: актуальну (активну) і потенційну (скриту). Потенційну поділяють на обмінну і гідролітичну. Для того, щоб судити про кислотність ґрунту, визначають рН водного і сольового розчинів. Величина рН водного розчину характеризує актуальну, а сольового - потенційну кислотність ґрунту.

Актуальна кислотність - це кислотність ґрунту, обумовлена наявністю в ґрунтовому розчині іонів водню і позначається латинськими буквами рН.

Обмінна кислотність зумовлюється наявністю у ГПК водню або алюмінію, які витісняються з ґрунту під дією нейтральних солей (КС1, NаС1) і починається рН_сол.

ХІД РОБОТИ