Костенко Катерини Володимирівни

Керівник: Стаднік Надія Вікторівна,

кандидат педагогічних наук

 

 

Біла Церква – 2015

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ КУЛЬТУРИ ВЗАЄМИН БАТЬКІВ І ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ В СІМ’Ї ТА ШКОЛІ …………………… 1.1. Сутність поняття «культура міжособистісних взаємин»..………………………………………………………………...
1.2. Вплив психолого-педагогічних чинників на формування культури взаємин батьків і дітей …………………….
1.3. Структурні компоненти культури взаємин батьків і дітей ……………………………………………………………………...
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРИ ВЗАЄМИН БАТЬКІВ І ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ…
2.1.Експериментальне дослідження…………………………….
2.2. Аналіз результатів дослідження………………………………
ВИСНОВКИ …………………………………………………………...
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………….
ДОДАТКИ …………………………………………………………..

 

 

ВСТУП

 

Потреби сучасного суспіль­ства, його духовної та матеріальної сфер зумовлюють надзвичайну ак­туальність проблеми культури міжособистісних взаємин. Від культу­ри міжособистісних взаємин, її змісту, форм і методів залежить розвиток усіх видів людської міжособистісної взаємодії. Вирішаль­ним чинником становлення культу­ри міжособистісних взаємин є виховання гуманних моральних якостей батьків і дітей як особис­тостей, культури їхніх взаємин.

Визначені положення зафіксовано в державних документах: Конституції України, Національній доктрині розвитку освіти, Національній програмі «Діти Ук­раїни», Державній цільовій комплексній програмі «Вчитель», Програмі „Українська роди­на”; нормативно-правових документах, що регламентують діяльність системи національної освіти, Законах України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, Національній програмі виховання дітей та учнівської молоді в Україні; нормативно-правових документах, що регламентують діяльність системи сімейного ви­ховання — Сімейному кодексі України, Законах України „Про державну до­помогу сім’ям з дітьми”, „Про попередження насильства в сім’ї”, „Про охорону дитин­ства” та ін.

Родина є первинною і необхідною передумовою формування емоційно-стабільної особистості. Характер спілкування батьків з дитиною значною мірою визначає її подальший розвиток. Так, у колі сім’ї виникають перші соціальні зв’язки й комунікації дитини з дорослим; саме в родині дитина активно засвоює та сприймає життєві взірці, суспільні норми, звички та традиції того суспільного прошарку, до якого належить. Сім’я формує емоційні засади та скеровує на накопичення життєвого досвіду, складовою якого є емоційний досвід, який людина використовує протягом усього життя, налагоджуючи контакти з іншими людьми.

Сформованість моральних норм як внутрішніх регуляторів поведінки суттєво впливає на життєдіяльність особистості, забезпечуючи її моральний і духовний розвиток. Важливу роль у вихованні моральних основ взаємодії дитини з іншими людьми, формуванні її ставлення до навколишнього світу через його сприйняття відводиться сім'ї як первинному осередку суспільних відносин, зокрема міжособистісних взаємин. У сім'ї створюються умови для соціалізації дитини, оволодіння духовною культурою, моральними цінностями нації. Рівень культури батьківсько-дитячих взаємин у сім'ї визначає якість психічного, емоційного та морального розвитку дитини, підготовки її до різнорівневих контактів поза сімейним мікросередовищем.

Сучасна українська сім'я, пристосовуючись до економічних, соціальних і культурних змін у країні, повною мірою не реалізує своїх головних функцій, насамперед виховну. Зростання психологічного напруження, збільшення кількості стресових ситуацій деструктивно впливає на зміст і характер батьківсько-дитячих взаємин. Відсутність системності та послідовності у сімейному вихованні призводить до неповноцінного спілкування дорослих і дітей, його змістового збіднення, нехтування нормами моралі. Усе це актуалізує потребу вивчення проблеми культури взаємин батьків і дітей, розробки і визначення шляхів подолання асоціальних тенденцій у сім'ї і суспільстві.

Визнаючи школу провідною ланкою виховання молоді, треба зазначити, що без єдності зусиль з сім’єю, ефективність виховання буде низькою. Єдність сім’ї і школи відіграє важливу роль у вирішенні завдань всебічного розвитку особистості та у вихованні школяра. Значення батьківського авторитету, роль педагогічного колективу та позашкільної системи освіти є найважливішою необхідністю у навчально-виховному процесі сучасної школи. Щоб змінити на краще стан моральності нашого суспільства, необхідно зважати, що вихованість наших учнів результат копіткої щоденної роботи, а також тих реальних міжлюдських стосунків, у які включається дитина з перших днів свого життя і активним учасником яких вона залишається усі наступні роки. Дані досліджень засвідчують, що виховує не сам виховний процес як спеціально організована дорослими діяльність, а ті щоденні, конкретні взаємини, під час яких дитина день за днем вбирає і активно переосмислює людські цінності і орієнтації, способи поведінки, сутність ставлень до явищ життя і до самої себе.

Розв’язанню проблеми культури взаємин людей та умов їх гуманізації присвячено дослідження сучасних філософів, психологів, педагогів, соціологів, зокрема теоретико-методологічні засади сформульовано у працях М. О. Бердяєва, О. О. Бодальова; суб’єкт-суб’єктний, особистісно орієнтований підхід до виховання висвітлено в роботах І. Д. Беха,

О. В. Запорожця, О. Л. Кононко, О. М. Леонтьєва; вплив внутрішньосімейних взаємин на розвиток та формування дитячої особистості розкрито в працях О. В. Духновича, А. С. Макаренка, М.Г.Стельмаховича, В.О.Сухомлинського; сутність і закономірності взаємодії батьків і дітей у сучасних умовах стали предметом наукових пошуків Т.Ф.Алєксєєнко, Т.В. Кравченко, В.Г. Постового, О.Л. Хромової.

Розгляду та аналізу особливостей розвитку дітей молодшого підліткового віку присвятили свої праці Л.І.Божович, Л.А.Венгер, О.К.Дусавицький. Цей віковий період найбільш сенситивний для виховання таких моральних якостей особистості, як доброта, чуйність, взаємопідтримка (В.А.Киричок, М.О.Мацковський, М.Г.Стельмахович, Н.C.Янковська) і відповідних емпатійних якостей (Ш.О.Амонашвілі, О.В.Киричук, В.М.Юстицький).

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого підліткового віку в сім'ї і школі.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан розробленості проблеми виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого підліткового віку в педагогічній теорії та освітній практиці.

2. З’ясувати сутність і структуру поняття „культура взаємин” батьків і дітей молодшого підліткового віку.

3. Експериментально перевірити педагогічні умови виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого підліткового віку в сім'ї і школі.

4. Розробити і провести заходи, які спрямовані на виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого підліткового віку в сім'ї і школі.

Об’єкт дослідження – взаємини батьків і дітей молодшого підліткового віку.

Предмет дослідження – педагогічні умови виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого підліткового віку в сім'ї і школі.

Для вирішення поставлених завдань було використано комплекс взаємопов’язаних методів дослідження:

- теоретичні – аналіз психолого-педагогічної літератури для обґрунтування актуальності дослідження, визначення об’єкту, предмета, формулювання завдань, уточнення сутності поняття „культура взаємин” батьків і дітей молодшого підліткового віку;

- емпіричні – анкетування, спостереження, педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний етапи) для визначення рівня сформованості культури батьківсько-дитячих взаємин.

Структура курсової роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновку, списку використаних джерел, додатків.

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ КУЛЬТУРИ ВЗАЄМИН БАТЬКІВ І ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

В СІМ’Ї ТА ШКОЛІ