Аналіз результатів дослідження

Дослідження дітей проходило в кілька етапів.

На першому етапі проводилося дослідження за методикою «Твої уявлення про відносини в сім’ї», що проводилася у два підходи, а саме: вхідна та вихідна діагностика.

Результати, представлені на рис. 2.1., засвідчили, що:

- високий рівень сформованості культури взаємин підлітків з батьками складав 20 %. Це засвідчувало про чіткі, повні знання моральних норм, цінностей культури взаємин підлітків з батьками, що мали товариський стиль взаємодії;

- середній рівень сформованості культури спілкування складав 25 %, що вказував на те, що підлітки усвідомлювали норми людських взаємин, мали розвинені моральні якості, виявляли культуру спілкування у взаєминах, оскільки від того почувалися комфортно та зручно.

- низький рівень культури взаємин складав 55 %, що засвідчувало про недостатні знання, норми, цінності взаємин, їм були властиві нестійка поведінка, нездатність контролювати свої дії. У взаєминах з батьками вони виявляли байдужість, егоїстичність, агресію.

Рис.2.1 Рівні сформованості культури взаємин підлітків з батьками

Дані проведеного дослідження дали змогу сформулювати висновок про необхідність поглибленої роботи педагогічного колективу в напрямі оволодіння підлітками знаннями про основні правила та принципи культури батьківсько-дитячих взаємин, збагачення учнями досвіду культури взаємин з батьками.

За результатами проведеного дослідження було розроблено тренінгове заняття та розвиваючі тренінгові вправи (додаток В), метою якого було підвищення рівня культури міжособистісних взаємин підлітків та їх батьків щодо налагодження взаєморозуміння та підвищення культури взаємовідносин з ними.

Після проведення тренінгового заняття та ряду вправ на підвищення рівня культури взаємин була здійснена вихідна діагностика. Результати (рис.2.2) показали, що високий рівень сформованості культури взаємин підлітків з батьками склав 23 %, тобто істотних змін зазнали моральні знання, оцінні ставлення, мотиви учнів у напрямі їх поглиблення й усвідомлення, збільшилися показники вмінь суб’єкт-суб’єктної міжособистісної взаємодії та навичок саморегуляції поведінки, що відображається в підвищенні рівня сформованості культури взаємин. Також ми бачимо, що істотних змін зазнав і стиль міжособистісної взаємодії. З боротьби він змінився на товариський.

Низький рівень взаємин – 50 % зменшився унаслідок переходу певної частини підлітків до високого рівня. Збільшилася кількість респондентів, які після проведення етапу експерименту були віднесені до середнього рівня. Тому можна сказати, що на основі критеріїв ми з'ясували рівень сформованості культури батьківсько-дитячих взаємин у молодших підлітків. Узагальнені результати показали, що завдяки реалізації розробленої методики поліпшились кількісні та якісні показники цієї особистісної характеристики.

Значна кількість дітей перемістилася на вищий рівень завдяки підвищенню культури міжособистісних взаємин. У дітей з високим рівнем сформованості культури міжособистісних взаємин уявлення про моральні сімейні цінності поєднуються з усвідомленням їх прояву в батьківсько-дитячих взаєминах та підкріплюються практикою сімейного виховання. Такі школярі мають правильні, повні знання моральних норм, цінностей культури взаємин, керуються ними у своїй поведінці, виявляють високий рівень самоконтролю у взаєминах. Їм властивий творчий характер поведінки у взаєминах, єдність внутрішньої й зовнішньої вихованості, стійкість моральних переконань. Підлітки цієї групи з повагою ставляться до батьків, учителів, проявляють тактовність, ввічливість, делікатність у взаєминах із ними.

Діти з середнім рівнем сформованості культури міжособистісних взаємин – 27 % розуміють значення моральних сімейних цінностей та усвідомлюють їх роль у батьківсько-дитячих взаєминах. Однак взаємини батьків і дітей не завжди відповідають моральним нормам культури спілкування і культури поведінки, педагогічний вплив батьків на дітей у вихованні культури міжособистісних взаємин не має системного характеру, молодші підлітки інколи діють всупереч моральним поглядам, піддаючись дії асоціального середовища. Групу низького рівня культури міжособистісних взаємин складають діти з нечіткими чи спотвореними уявленнями про культуру батьківсько-дитячих взаємин та їх виховання в сім'ї.

Рис. 2.2 Рівні сформованості культури взаємин підлітків з батьками

На другому етапі дослідження проводився опитувальник «Виявлення здібностей батьків до виховання дитини».

Результати (рис. 2.3) засвідчили, що:

- 30 % батьків мали великі здібності до правильного розуміння своєї дитини. Їхні судження і погляди — добрі союзники у розв'язанні різних виховних проблем. Якщо й на практиці їх поведінка була відкрита, сповнена терплячості, то батьків можна було визнати як приклад для наслідування;

- 50 % батьки на були правильному шляху до кращого розуміння власної дитини. Тимчасові труднощі або проблеми з дитиною мали розв'язуватися, починаючи з себе. І не намагатися виправдовуватися браком часу або характером своєї дитини;

- 20 % батьки не стали другом і провідником на важкому шляху здобуття життєвого досвіду. Але ще не все втрачено. Якщо батьки й справді хочуть щось зробити для своєї дитини, мають спробувати інший стиль виховання;

Рис. 2.3. Здібності батьків до виховання дітей

 

 

ВИСНОВКИ

Отже, в результаті теоретичного та емпіричного дослідження ми прийшли до наступних висновків:

1. Проаналізувавши стан розробленості проблеми виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого підліткового віку в педагогічній теорії та освітній практиці, ми з’ясували, що потреби сучасного суспіль­ства, його духовної та матеріальної сфер зумовлюють надзвичайну ак­туальність проблеми культури міжособистісних взаємин. Від культу­ри дитячо-батьківського спілкування, його змісту, форм і методів залежить розвиток усіх видів людської міжособистісної взаємодії. Вирішаль­ним чинником становлення культу­ри міжособистісних взаємин є виховання гуманних моральних якостей батьків і дітей як особис­тостей, культури їхніх взаємостунків. Тому родина є первинною і необхідною передумовою формування емоційно-стабільної особистості. Характер спілкування батьків з дитиною значною мірою визначає її подальший розвиток та розвиток суспільства в цілому. Так, у колі сім’ї виникають перші соціальні зв’язки й комунікації дитини з дорослим; саме в родині дитина активно засвоює та сприймає життєві взірці, суспільні норми, звички та традиції того суспільного прошарку, до якого належить. Сім’я формує емоційні засади та скеровує на накопичення життєвого досвіду, складовою якого є емоційний досвід, який людина використовує протягом усього життя, налагоджуючи контакти з іншими людьми.

2. Поняття «культура взаємин» - це рівень реалізації творчих здібностей, взаємообміну повідомленнями, організації взаєморозуміння, взаємопізнання в процесі спрямованої взаємодії між суб’єктами (батьками та дітьми), у якому виникають, проявляються та формуються міжособистісні взаємини. Вони формуються саме у взаємодії суб’єктів у ситуаціях формального, регламентованого й неформального, вільного спілкування та становлять внутрішній бік взаємодії, висловлюють потребнісно-мотиваційну сферу особистостей. Розвинена сила волі та самовладання, поєднуючи в собі культуру бажань та культуру емоцій, відповідає середньому рівню самосвідомості і відтворює моральний аспект культури взаємостосунків.

3. Експериментально перевіривши педагогічні умови виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого підліткового віку в сім'ї і школі,ми дійшли до висновку,що більшість батьків мають достатні педагогічні знання та вміння щодо виховання дитини,усвідомлюючи важливе значення культури спілкування в сім’ї,єдності вимог, характеру суб’єкт-суб’єктної взаємодії. Виховання культури взаємин батьків і дітей підвищується завдяки засвоєння останніми знань про основні правила та принципи культури батьківсько-дитячих взаємин, набуття дітьми досвіду культури міжособистісних взаємин.

4. Під час проведення соціально-педагогічного дослідження було розроблено та проведено тренінгові заняття та розвивальні вправи, спрямовані на розвиток культури дитячо-батьківських взаємин, які значно покращили рівень сформованості культури сімейного спілкування.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бех І. Д. Виховання особистості: у 2-х кн. Кн..1: Особистісно-орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади / І. Д. Бех. - К.: Либідь, 2003. - 342 с.

2. Бісик Н. М. Підготовка студентів ВНЗ до виховної діяльності у загальноосвітній школі / Н. М. Бісик, М. В. Левківський // Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»: наук.-теоретич. зб. – Переяслав-Хмельницький, 2006. – С. 60-64.

3. Бісик Н. М. Проблема культури міжособистісних взаємин у гуманітарних науках / Н. М. Бісик // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2005. - Випуск 88. - С. 22-29.

4. Бісик Н. М. Підготовка майбутніх учителів до формування культури міжособистісних взаємин старших підлітків: методичний посібник / За ред. М. В. Левківського. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2005. – 92 с.

5. Білоусова В. О. Теорія і методика гуманізації відносин старшокласників у позаурочній діяльності загальноосвітньої школи /

В. О. Білоусова. – Київ: ІЗМН, 1997. - 192 с.

6. Бодалев А.А. Психология межличностных отношений (К 100-летию со дня рождения В.Н. Мясищева) / А.А. Бодалев // Вопросы психологии. - 1993. - №2. - С. 86 - 90.

7. Волков, Б.С. Вікова психологія. У 2-х частинах. Ч.2: Від молодшого шкільного віку до юнацтва: навчальний посібник / Б.С. Волков, Н.В. Волкова, під ред. Б. С. Волкова. - М.: Гуманітарний видавничий центр ВЛАДОС, 2005. - 343 с

8. Заброцький M.М. Основи вікової психології / М.М. Заброцький. Навчальний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 112 с.

9. Карпенко З.С. Психотехніка у вихованні дитини / З.С. Карпенко - К.: НПЦ «Перспектива», 1996 – 148 с.

10. Карпенко З.С. Психотехніка у вихованні дитини / З.С. Карпенко - К.: НПЦ «Перспектива», 1996. - 48 с.

11. Кон И.С. Психология ранней юности / И.С. Кон. - М.: Педагогика, 1989. - С. 223 - 227.

12. Косенко Ю.М. Загальна педагогіка / Ю.М. Косенко. - Маріуполь: ТОВ «Друкарня «Новий світ», 2008. - 280 с.

13. Крайг Г. Психология развития: Пер. с англ. Н. Мальгиной и др.; Под общ. науч. ред. А.А. Алексеева. 7-е междунар. изд. - СПб.: Изд-во «Питер», 2000. - 988 с.

14. Леонтьев А.А. Психология общения / А.А. Леонтьев. - М.:Тарту, 1970. - 220 с.

15. Мирончук Н.М. Технології формування у старших підлітків культури міжособистісних взаємин / Н.М. Мирончук // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2008. - Випуск 40. - С. 125-128

16. Мирончук Н.М. Розвиток культури взаємин у старших підлітків: Методичний посібник / Н.М. Мирончук / За ред. М.В. Левківського – Житомир: Полісся, 2007. – 184 с.

17. Матюхина М.В. Возрастная и педагогическая психология: / М.В. Матюхина, Т.С. Михальчик, Н.Ф. Прокина и др.; под ред. М.В. Гамезо и др. - М.: Просвещение, 1984. - 256 с.

18. Обухова Л.Ф. Детская (возрастная) психология: Учебник / Л.Ф. Обухова. – М.: Российское педагогическое агентство. 1996. – 374 с.

19. Постовий В.Г. Сучасна сім'я та її педагогіка / В.Г. Постовий. - К.: Освіта, 1994. - 62 с.

20. Психология развивающейся личности; под ред. А.В. Петровского. - М.: Педагогика, 1987. - 238 с.

21. Психология современного подростка / Под ред. Д.И. Фельдштейна. – М., 1987. – 239 с.

22. Радул В. Соціалізація й розвиток особистості / В. Радул // Шлях освіти. - 2006. - №2. - С. 7-13.

23. Рубинштейн С.Л. Тактика и стратегия этики / С.Л. Рубинштейн // Вопросы психологии. - 1979. - №5. - С. 150 - 154.

24. Сіданіч І.Л. Особливості взаємин батьків і дітей у сучасній сім'ї / І.Л. Сіданіч // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. праць. - К. - Житомир: «Волинь», 2003. - Кн.1. - С. 324 - 330.

25. Сіданіч І.Л. Культура взаємин батьків і дітей, її сутність та зміст / І.Л. Сіданіч // Освіта і управління. - 2003. - Т. 6. - №4. - С. 102 - 109.

26. Соціальна педагогіка: мала енциклопедія; за заг. ред. І.Д. Звєрєвої. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 336 с.

27. Семиченко В.А. Психологія спілкування / В. А. Семиченко. – К.: «Магістр-S», 1998. – 152 с.

28. Тернопільська В.І. Виховання соціально-комунікативної культури в школярів: стратегія пошуку / В.І. Тернопільська // Педагогіка і психологія. Вісник Академії педагогічних наук. - 2007. - №2. - С. 98-106.

29. Харчев А.Г. Социология воспитания / А.Г. Харчев. - М.: Политиздат, 1990. - 163 с.

30. Херсонский Б.Г. Психология и психопрофилактика семейных конфликтов / Б.Г. Херсонский, С.В. Дворяк. - К.: Здоровье, 1991. - 189 с.