Загальна характеристика зобов’язань у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

 

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Суб’єкти: набувач майна, потерпілий.

Це правило діє незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Ці положення застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

 

70. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг): підстави, суб’єкти, строки.

 

Продавець, виготовлювач товару, виконавець робіт (послуг) зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товарів, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них.

Цивільний кодекс визначає певні особливості, які має суб'єктний склад правовідносин з відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт, послуг. Так, в якості потерпілих у даних відносинах можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. При цьому не має значення, чи перебував потерпілий у договірних відносинах із виробником або продавцем товарів, виконавцем робіт або послуг.

Правовідносини, які виникають між потерпілим та продавцем, виготовлювачем товару, виконавцем робіт або послуг, мають недоговірний характер, оскільки підставою їх виникнення є факт завдання потерпілому шкоди. Разом з тим, спеціальні правила § 3 гл. 82 ЦК України поширюються і на випадки, коли потерпілий перебував із продавцем (виготовлювачем) товару, виконавцем робіт або послуг у договірних відносинах (придбав товар за договором купівлі-продажу, або взяв в оренду, замовив роботи за договором підряду тощо). У такому випадку необхідно розрізняти права, які має потерпілий на виконання договору (наприклад право повернення товару неналежної якості або право вимагати зменшення вартості робіт у разі їх невідповідності умовам договору або положенням законодавства) та право потерпілого на відшкодування шкоди, завданої його здоров'ю або майну внаслідок недоліків таких товарів, робіт (послуг).

Шкода може бути завдана і тій особі, яка сама не придбавала та не користувалася товарами, роботами, послугами. В даному випадку право на відшкодування шкоди має також і постраждалий.

Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів або надання неповної або недостовірної інформації про товар, здійснюється продавцем або виготовлювачем товару. Право вибору, до кого з цих осіб висунути відповідну вимогу, належить потерпілому. Потерпілий вправі також звернутися з вимогою про відшкодування шкоди одночасно до продавця та до виготовлювача. У такому випадку зазначені особи будуть виступати як солідарні боржники. Шкода, завдана внаслідок недоліків робіт або послуг, підлягає відшкодуванню їх виконавцем.

Шкода, завдана внаслідок ненадання повної чи достовірної інформації щодо властивостей і правил користування товаром, підлягає відшкодуванню продавцем або виготовлювачем такого товару. При цьому закон не визначає, хто нестиме відповідальність за шкоду, завдану внаслідок надання недостовірної або неповної інформації про роботи та послуги. Логічним уявляється, що такий обов'язок також має бути покладений на виконавця робіт або послуг.

У якості продавців, виготовлювачів товарів, виконавців робіт або послуг, які нестимуть відповідальність за делікт, передбачений § 3 гл. 82 ЦК України, можуть виступати будь-які фізичні або юридичні особи незалежно від того, чи є вони суб'єктами підприємницької діяльності Статус підприємця має значення лише у випадку реалізації додаткових гарантій, наданих фізичній особі - споживачу Законом України "Про захист прав споживачів".

Умови, за наявності яких виникає обов'язок відшкодувати шкоду, завдану внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), в основному збігаються із загальними умовами відповідальності за завдану шкоду, хоча деякі з них мають певну специфіку.

Перш за все, дії продавця або виробника товару, виконавця робіт або послуг повинні бути протиправними. Протиправність поведінки в даному випадку може діставати вияв:

- у виробництві або продажу товарів, виконанні робіт або послуг, які мають конструктивні, технологічні, рецептурні та інші недоліки;

- у ненаданні достовірної та/або достатньої інформації про товари (роботи, послуги).

Особливістю делікту, передбаченого § 3 гл. 82 ЦК України, є покладення на продавця або виготовлювача товару, виконавця робіт (послуг) обов'язку відшкодувати завдану потерпілому шкоду незалежно від вини. При цьому не має значення, чи знав сам продавець або виготовлювач товарів про наявні недоліки.

Обов'язок відшкодувати шкоду, завдану внаслідок недоліків товарів, робіт, послуг, настає тільки у випадку, якщо така шкода завдана в межах строків, встановлених ст. 1211 ЦК України. Так шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), підлягає відшкодуванню, якщо її завдано протягом встановлених строків придатності товару, роботи (послуги), а якщо вони не встановлені, - протягом десяти років від дня виготовлення товару, виконання роботи (надання послуги). За межами вищевизначених строків шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), підлягає відшкодуванню у двох випадках:

- якщо, на порушення вимог закону, не встановлено строку придатності товару, роботи (послуги);

- якщо особу не було попереджено про необхідні дії після спливу строку придатності і про можливі наслідки в разі невиконання цих дій.

Відповідальність за шкоду, завдану внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), хоча і вважається підвищеною, але не є абсолютною. Законодавством передбачені обставини, за наявності яких продавець або виготовлювач товару, виконавець робіт чи послуг можуть бути звільнені від відповідальності за завдану шкоду. Частина 2 ст. 1209 відносить до таких обставин непереборну силу та порушення потерпілим правил користування або зберігання товару (результатів робіт, послуг).

 

 

У наступній книзі головний герой боротиметься з жахливим ЦИВІЛЬНИМ ПРОЦЕСОМ!!! Йому допомагатиме його давній друг Гугл та чарівний том ЦПК!!! Не пропустіть другої книги великої саги!