Статистичний аналіз ризику ліквідності активних операцій

Для забезпечення щоденної спроможності банку відповідати за своїми зобов’язаннями структура активів комерційного банку повинна відповідати якісним вимогам ліквідності. З цією метою всі активи банку розподіляються на групи за ступенем ліквідності, залежно від терміну погашення. Активи банку поділяються на високоліквідні (тобто активи, що забезпечують миттєву ліквідність), ліквідні активи, активи довгострокової ліквідності.

До активів миттєвої ліквідності (високоліквідних) належать: готівка та прирівняні до неї кошти, кошти на рахунках у центральному банку, державні боргові зобов’язання, кошти на коррахун­ках, вкладення в облігації внутрішньої валютної позики, за відрахуванням коштів, які надходять на оплату валютних акцій, та коштів, які надходять на коррахунки банку від реалізації цінних паперів. Ці кошти належать до ліквідних, оскільки підлягають у разі потреби негайному вилученню з обороту банку.

До складу ліквідних активів належать, окрім перерахованих високоліквідних активів, усі кредити, видані кредитною організацією в національній та іноземній валютах, із терміном погашення протягом найближчих 30 днів (крім пролонгованих хоча б один раз і знову виданих кредитів на погашення раніше наданих позичок), а також інші платежі на користь кредитної організації, що підлягають перерахуванню протягом найближчих 30 днів (дебітори, а також суми переплати, що підлягають поверненню кредитній організації на звітну дату з фонду обов’язкових резервів).

До активів довгострокової ліквідності належать усі кредити, видані кредитною організацією в національній та іноземній валюті, із залишковим терміном погашення понад рік, а також 50 % гарантій та поручництв, виданих банком на термін дії понад рік, кредити прострочені, за відрахуванням позичок, гарантованих урядом, під заставу цінних паперів, під заставу дорогоцінних металів.

Встановлюючи раціональну структуру активів, банк повинен виконувати вимоги ліквідності і, отже, мати достатній розмір високоліквідних, ліквідних і довгостроково-ліквідних засобів стосовно зобов’язань, з урахуванням їхніх термінів, сум і типів, і виконувати нормативи миттєвої, поточної та довгострокової ліквідності

 

17. Аналіз складу та динаміки ВК банку Власні кошти –основний та додатковий капітал.Основний- статутний фонд, резервний, спец., фонд амортиз. ОЗ, фонд зносу ОЗ, економічного стимулювання. Додатвовий- резервний, позичковий, фонд вал. Ризиків,нерозподілений ЧП.Структура ВК неоднорідна за якісним та кількісним складном та змінюється протягом року під впливом факторів, зокрема залежить від характеру використання одержаного банком прибутку. Аналіз ВК ділять на якісний та кількісний. Якісний – дає характеристику тенденцій розвитку джерел формування ВК, кількісний-визначення обсягу та структури джерел формування ВК. Аналіз структури ВК здійснюється на підставі виділення в іх складі осн., дод. Капіталів та вдріхувань. Ущагальненим показником, який характеризує зміни в структурі коштів є коефіцієнт структурних зрушень. У процесі аналізу власного капіталу банку виходячи з його цілей, слід використовувати методи всіх видів фінансового аналізу. Зокрема, вивчення власного капіталу слід починати з аналізу складових його елементів, порівняти їх із показником сукупного власного капіталу за їх питомою вагою. Кількісний аналіз структури власного капіталу банку слід здійснювати у динаміці, щоб відстежувати зміну в його структурі за період, що аналізується, та визначити тенденції розвитку. Важливо порівняти структуру власного капіталу конкретного бан­ку з аналогічними показниками інших банків або із середньобанківськими. Аналізуючи власний капітал, потрібно враховувати існуючі обмеження щодо діяльності банків. Так, банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам’ятних, ювілейних та інвестиційних монет) і страхування, крім виконання функцій страхового посередника. Спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати вклади від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5 % регулятивного капіталу банку.

18. Система статистичних показників аналізу ефективності дільності банку Економічна ефективність характеризується співвідношенням результаттів дільності до витрат на їх одержання. Підвищення ефективності – збільшення цього співвідношення. Показники ефективності: Процентний доход, Проц. Витарти, Чист Проц Дох= Проц.дох – Проц. Витр.,Інші операц дох (збитки), Операційн. Витрати =ЧПД + інші операц витр., Валовий операц доход (збиток)=Операц витрати-інші операц доходи, Чистий операц доход до сплати податків, Неопераційні доходи та витрати, Чистий доход до сплати податків з врахуванням не операційних доходів та витрат = Вал операц доход+Неоперац доходи-неоперац витрати, податки, Чистий доход (збиток) після сплати податків – чистий дохід до сплати податків з врахув неоперац дох і витрат –податки. Також розраховують відношення ЧП до базових величин – активів та капіталу, рентабельність доходу (маржа прибутку)=прибуток/ витрати, рентабельність витрат =прибуток/витрати, чистий спрет =відс. Ставка/обсяг кредитів- відсотк.ставка/ обс залуч.коштів, чиста відсоткова маржа-= доходи отримані від відсотков капіталу –витрати по відсоткам/сер вартість активів, чиста непроцентна маржа= доходи непроцентаі-витрати непроцентні/сер варт активів, інший доход у % до активу=інші опера доходи/сер варт активів.

19. Статистика кредитного портфеля банку. Основним видом діяльності банків з точки зору отримання прибутку є надання кредитів. Розміщуючи кошти в різні кредитні операції керівники Б. вважають першочерговим завданням одержання доходу. Кредити групують: за позичальниками, за терміном надання кредитун, за забезпеченням позики, за ступенем ризику. З урахуванням ризику кредити можуть називатися класифікованими Кр кл= Ki *ri, Аналіз кредитної маси залишок коштів на рахунку, які фіксуються на певну дату, на підставі яких розраховують сер. залишки за період. . При наявності даних більш ніж за 2 дати серез рівні відрізки часу сер. залишки розраховуються за формулою сер.хронологічної. . Частка простроченої заборгованості в загальному обсязі заборгованості:

Також аналізують кредитовий оборот- та обсяг погашених позик. Зв'язок між показниками: Зn+. Зв'язок між показниками: Зn+Н=КО + Зк Одним з важл моментів діяльності є вивчення оборотності кредитної маси на базі 1) кількості або швидкості обороту позик Ш= КО/З сер. характеризуэ скільки оборотів зробила позичка за певний період. 2) тривалість обертання позички t= З сер *Д/КО. Показник характеризує середню кількість днів користування позикою. Факторами, які формують динаміку кредитного обороту є швидкість обертання кредитів та сер залишки позик. Ш=КО/Зсер. Індекс швидкості фіксованого складу визначається за формулою:

. як змінилась середня швидкість обороту позик по банку у звітному періоді порівняно з базовим тільки за рахунок зміни швидкості в окремих підрозділах банку. як змінилася середня швидкість обороту позик по банку в цілому тільки за рахунок зміни розподілу залишків позик між підрозділами банку. є відношенням середнього рівня швидкості обороту позики по сукупності клієнтів або підрозділів банку у звітному періоді до рівня базового періоду

 

20. Крива Лоренца. В ході аналізу банківської діяльності можна виділити – пропорцій внутр. Банк діяльності між результатом та факторами, пропорції між результатами і зовн середовищем. Співвідношення часток показників банківської діяльності та обсягу реалізації деякого товару чи послуги за кожним регіоном – коефіцієнт локалізації. . Показує різницю часток результативної ознаки порівняно з часткою факторної ознаки. Якщо <1 то на даний регіон припадає менше наприклад виданих кредитів. Для зведеної характеристики пропорційності обох розподілів модна використовувати криву концентрації Лоренца:

Розрахунок: розр. Частки рез та факт ознак, за кожною групою обчисл Клок, визначають ранги регіонів,Будується таблиця з рангами. Також розраховують К конц. .

21. Рейтингова система оцінки банку за рівнем ефективності. У суспільстві з ринковою економікою банківський рейтинг — це насамперед інструмент демонстрації інвестиційної привабливості банку через уміння його менеджменту професійно і прибутково працювати в такій складній сфері, якою є фінансовий бізнес. Банки аналізуються з трьох позицій: по-перше, з позиції кредитоспроможності або надійності комерційних паперів, термінових боргів, значних депозитних сертифікатів, кредитних угод, документарних акредитивів та інших інструментів, емітованих банками; по-друге, інвестиційної надійності для потенційних покупців акцій банку; по-третє, страхової надійності для корпорацій зі страхування депозитів та ризиків банку Результати розрахунків та аналізу ефективності банківської діяльності складають на основі рейтингової оцінки. Як вихідні дані використовують абсолютні показники та відносні. Рейтинг банку встановлюють на підставі системи показників ефективності. Для цього використовують різні системи. За системою CAMEL для цього оцінюють п’ять компонентів: достатність капіталу, якість активів, управління, надходження, ліквідність. За кожним компонентом установлюється оцінка від «1» до «5», де «1» означає найвищий чи найкращий з рейтингів, що може бути встановлений, а «5» — найнижчий чи найгірший з них. Метод багатомірних середніх виділяють сукупн банк установ (n), форум система показників для рейтингу, розрах значення показників (xij). (полоска только над х).Ранжирований ряд також є оцінкою рейтингу банків, протее усі показники повинні мати одну спрямованість та бути зворотніми, а обгрунтування розрахунків рейтингу підвищиться, якщо надати окремим показникам диференційованої уваги у відповідносіт з їх значущистю. Залежно від поставлених цілей можна використовувати моделі ефективності статичні або динамічні, що показують зміну у часі. На практиці використ багатофакторні лінійні равніння: . Вимогам сисетмного підходу відповідає метод розподілу на суму чистих впливів кожного фактора