Кромлех Стонхендж. Великобританія. Мегалітична архітектура.

Мегарон — тип найдавнішого грецького житла, який склався ще за доби егейської культури. Мегарон являє собою прямокутну будівлю з портиком. Всередині зали облаштовувалось вогнище. Мегарони знайдені в Трої, Тиринфі, Мікенах та інших прадавніх містах.

Руїни мегарону, Мікени.

Мезолі́т – середня кам'яна доба – епоха кам’яної доби (12,000-7,000 до РХ), що була перехідною між палеолітом і неолітом. Також, деколи вживається назва епіпалеоліт.

Крем'яні наконечники стріл у формі геометричних мікролітів (трикутників, трапецій, сегментів) та способи їх закріплення на древках стріл.

Винаходи кам'яної доби.

Зброя із кістки та рогу оленя.

Мена́ди — німфи, які супроводжували Діоніса в його мандрах і походах. Переносно «вакханка» — жінка, нестримна у проявах своєї пристрасті. Інша назва менад — фіяди, також тіяди, — за ім'ям Фії, дочки річкового бога Цефісса, німфи, першої служниці Діоніса, чия священна територія знаходилась поблизу стародавніх Дельф. Вона ж першою влаштувала оргії на честь Діоніса. Мистецтво звичайно зображувало менад у розпущених шатах, обвитих виноградною лозою, з бубном або флейтою в руках. Менади намагалися втягнути всіх зустрічних до оргіастичних обрядів на честь Вакха, а того, хто не хотів підкорятися, роздирали на шматки.

Танцюючі менади.

Менгі́р — доісторична пам'ятка мегалітичної культури, що є вертикально поставленим кам'яним блоком (стовпом, брилою). Досить часто трапляються у вигляді груп, алей (рядіва, що параледьно стоять). Більшість знахідок менгірів датуються періодом пізнього неоліту. Найвідоміше місце, де знаходяться менгіри — місцевість Карнак (Бретань, Франція), взагалі менгіри широко поширені в Західній Європі, зокрема у Франції, на Іберійському півострові в Іспанії (Галісія), у Великій Британії, а також у Північній Африці, Індії, Західному і Південному Сибіру, на Кавказі (Росія) тощо.

Великий зруйнований менгір Бретань, Франція. Мав висоту в 20м.

Метопа – прямокутна, майже квадратна плита, часто прикрашена скульптурою. Метопи, чергуючись із тригліфами, складають фриз доричного ордеру.

Метопа.

Моза́їка — зображення чи візерунок, виконані з кольорових каменів, смальти, керамічних плиток, шпону та інших матеріалів.

Геракл перемагає Лернейську гідру. Національний археологічний музей Іспанії.

 

Христос-Пантократор. Мозаїка центрального купола Софії Київської.

 

Моде́рн — стильовий напрям в мистецтві (переважно в архітектурі, образотворчому й декоративно-ужитковому мистецтві) кінця XIX — початку XX століття.

 

Модернізм – загальна назва напрямків мистецтва і літератури початку ХХ ст. (кубізм, дадаїзм, сюрреалізм, футуризм, експресіонізм, абстрактне мистецтво та ін.), які характеризуються розривом з минулими традиціями, спирання на умовність стилю і покуком нових естетичних принципів.

 

Монохромія — у широкому сенсі «однобарв'я». Це виконання твору (малюнку) в одному кольорі; існує окремий вид декоративного живопису — гризайль, що цілком базується на монохромії.

Монохромія в теплій гамі. Монохромія в холодній гамі. Монохромія.

Монументальне мистецтво — твори, розраховані загалом на масове сприйняття. Своїм художннім рішенням ці твори завжди пов’язані з архітектурними спорудами або з умовами місця, де цей твір розміщується.

Монументальне панно «Хрещення». Монументальне панно «Св. Андрій».

Володимирська церква с. Зубра. 1993р. Володимирська церква с. Зубра. 1994-95рр.

Н

Нартекс чи притвор у візантійській і християнській архітектурі - крите передсіння при передній стіні храму. Утворився на основі підтіння, що оточувало передхрамовий дитинець. Призначений передусім для катехуменів і покутників. В романській архітектурі перетворений на бабинець.

Поземна проекція з виділеним нартексом.

 

 

План і конструкція християнської базиліки.

Неолі́т — новий кам'яний вік (X–поч. III тис. до н. е.), що заступив палеоліт і мезоліт та передував мідному віку, заключний період кам'яної доби. Неоліт став особливим етапом в історії України і людства взагалі. Саме з неолітом пов'язаний початок переходу від привласнюючих форм господарства до відтворювальних, створення культурно-історичних областей, в межах яких розповсюджувалися такі інновації, як відтворювальне господарство, кераміка, відтискна техніка розщеплення, шліфування, свердління, різноманітні елементи духовної культури.

Неоліт Італії. Неоліт Іспанії. Знаряддя праці.

Натюрморт – жанр образотворчого мистецтва, присвячений зображенню неживих предметів (квітів, фруктів, атрибутів будь-якої діяльності), композиційно організованих в єдину групу.

Натюрморт з кувшином та персиками. С. Шишко. 1970р. Натюрморт. С. Шишко. 1959р.

 

Нервюр — в архітектурі виступаюче і профільоване ребро, головним чином готичного хрестового склепіння.

g +RRxwlUsphKcUkJjjEOnLgRndapLh8pwl7La6U53gAxgCBm2EqepcQtn5Ax1lFJKL1QwBn/spCtN mB9B/EOInGGhMDIxGVr2Tjf50OUrf/kNMtSiR+QixoXSV4tcAnOZlcGlDUbJRGi6K5lO+SQzr7mX 5wTQl6XIUyprsBZpYnOcSUgi6biJDBSo8A2tIqc7ieFNTwZSneiEUwnfiU/ToEWeJknjK/IJ0I74 MySJFAUXbBln0ITWRx/rtMc3FzgDhCp0opJJYT298tAYDZSiHP0gG9qUjYJiFKQdLalkppJRiEZk FiZt6XJQKk4qkPQX6HCpTU8arJDoyRuZuOhNf1qWlYUESR9hHVCPitSkKnWpTG2qU58K1agmAAA7 UEsBAi0AFAAGAAgAAAAhADjoYMcJAQAAEwIAABMAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAFtDb250ZW50X1R5 cGVzXS54bWxQSwECLQAUAAYACAAAACEAOP0h/9YAAACUAQAACwAAAAAAAAAAAAAAAAA6AQAAX3Jl bHMvLnJlbHNQSwECLQAUAAYACAAAACEAm6Ev8t8CAADOBQAADgAAAAAAAAAAAAAAAAA5AgAAZHJz L2Uyb0RvYy54bWxQSwECLQAUAAYACAAAACEAte+gfrkAAAAhAQAAGQAAAAAAAAAAAAAAAABEBQAA ZHJzL19yZWxzL2Uyb0RvYy54bWwucmVsc1BLAQItABQABgAIAAAAIQBDken33QAAAAUBAAAPAAAA AAAAAAAAAAAAADQGAABkcnMvZG93bnJldi54bWxQSwECLQAKAAAAAAAAACEAfzfNtaIcAACiHAAA FAAAAAAAAAAAAAAAAAA+BwAAZHJzL21lZGlhL2ltYWdlMS5naWZQSwUGAAAAAAYABgB8AQAAEiQA AAAA "> Нервюр.

 

Нюанс — відтінок, ледве помітний перехід одного кольору до іншого.

Нюанс в композиції. Нюанс в живописі.

Неф – простір між довгими рядами колон в християнських храмах. Неф, корабель — приміщення у вигляді галереї, витягнуте в плані й відокремлене від інших приміщень рядом арок або колон. У храмах виділяються головний неф та бічні.

 

Хрестово-купольний храм.

О

Образотворче мистецтво — мистецтво відображення сущого у вигляді різних образів, зокрема таких як художні образи на площині (графіка, малярство тощо) та в просторі (скульптура).

Обеліск – меморіальна споруда, яка виникла у Древньому Єгипті, у вигляді гранчатого (зазвичай квадратного у перетині) стовпу, що звужудовся до верху і мав загострену пірамідальну верхівку.

 

 

Обеліск Давнього Єгипту.

 

Ордер (архітектурний) – канонізована художня система будівельно-балочної конструкції, певне поєднання частин (колон, п’єдесталу, фризу, карнизу), їх структури і художня обробка.

Ордер доричний — класичний зразок єдності конструктивних і художнього елементів архітектурної форми. Його колона, оформлена канелюрами (поздовжніми жолобками), не має бази і спирається безпосередньо на стилобат (цокольну основу будинку). Капітель колони складається з квадратної плити — абака та її круглої основи (подушки) — ехіна. Фриз розчленовано на рівні прямокутні відрізки— метопи за допомогою тригліфів (архітектурних деталей, що імітують оздоблені кінці балок). Метопи трохи западають щодо тригліфів і часом прикрашені барельєфом. Кращими є ордери храму Парфенон в Афінах (447—432 до н. е., арх. Іктін і Каллікрат), храму Зевса в Олімпії (468—460 до н. е., арх. Лібон) та ін.

Греко-дорический ордер. Парфенон. Доричний ордер.

Ордер іонічний за своїми пропорціями стрункіший. Його колона оздоблена канелюрами півкруглого перерізу і спирається на базу складного профілю, створеного з архітектурних обломів — двох валів і викружки між ними та плінту. Капітель замість ехіна прикрашена двома красивого обрису завитками — волютами. Архітрав поділяється на 3 горизонтальні смуги — фасції, які трохи нависають одна над одною. Фриз іноді прикрашений стрічкою барельєфа. Найкращим зразком є ордери храму Ніки Аптерос (бл. 421 до н. е., арх. Каллікрат) і Пропілеїв (437—432 до н. е., арх. Мнесікл) в Афінському акрополі та ін.

Іонічний ордер.

Ордер коринфський відрізняється від іонічного своїми пропорціями та складнішою формою бази і особливо капітелі, яка схожа на букет стилізованих листків аканта і має чотири невеличкі волюти, що підтримують тоненький абак. Найкращими прикладами його є ордери пам'ятника Лісікрата (335—334 до н. е.) та храму Зевса Олімпійського (2 століття до н. е., арх. Коссутій) в Афінах і ін.

Коринфський ордер.

Ордер тосканський. Римські архітектурні ордери відрізняються від грецьких декоративним характером — вони рідко виконують функції несучої конструкції, а здебільшого прикрашають будівлю, розчленовуючи стіну по горизонталі. З'являються багатоярусні ордери, напр. в Колізеї (75—80 н. е.), де поєднано доричний, іонічний та корінфський архітектурні ордери.

Ордери грецькі за походженням доповнюються тосканським ордером (подібним до доричного, але з колоною рівної поверхні) і складним, або композитним (що його капітель є поєднанням корінфської з іонічною).

Тосканський ордер.

Оп-арт — напрям у мистецтві модернізму 60-х pp. XX ст., що розробляє в живописі й графіці декоративні ефекти простих геометричних форм, зазвичай розрахованих на оптичний ефект.

Оп-арт в живописі.

П

Палеолі́т — давня кам'яна доба, найдавніший період людського суспільства. Щодо тривалості палеоліту є різні думки (від 3 млн до 100—150 тис. років тому). Кінець палеоліту датується близько 13 тис. років тому (12 000 — 10 000 років до Р. Х.). Давня кам'яна доба — час життя класичного неандертальця.

Палеолітична Венера.

Пантеон – у Древньому Римі «храм усіх богів», пізніше – усипальниця відомих людей.

Пантеон в Римі.

Пейзаж — жанр образотворчого мистецтва (або окремий твір цього жанру), в якому основним об´єктом зображення є природа. У пейзажі відтворюються реальні або уявлювані художником види місцевості, архітектурних споруд, міст, морські види та ін.

С. Брандт. Місцевий пейзаж. В. Кравченко. І. Мисова.

Пеліка — давньогрецька посудина, поширена в Аттиці форма амфори. В Аттиці їх також називали стамносами. Пеліка на відміну від звичайних амфор має підставку, яка дозволяє їй зберігати вертикальне положення. У пелік зазвичай були дві ручки, але не було кришки. Як правило, вони відрізняються плавної формою переходу від вінчика до круглого корпусу.

Шийка досить розширена до кромки. Вперше пеліки з'явилися наприкінці 6 століття до н. е. в майстернях, так званої, «групи піонерів» — вазописців червонофігурного стилю. Пеліки використовувалися, в першу чергу, на сімпосіях.

Пеліка.

Перегородчаста емаль — склоподібний матеріал, що використовується для художнього декорування та технічної обробки виробів з металу. У мистецтві емаль використовується у техніці емалювання. Емаль складається із ряду солей, оксидів металів та силікатів, що при випалюванні при високій температурі (500—800 °C) формують однорідну масу, яка здатна утворювати стійкий зв'язок із металом основи. Найпростіша емаль що використовується з давніх давен, складається з суміші кременю, піску, оксиду свинцю, соди або поташу, і бури. Оксид свинцю, та поташ (або сода) є необхідними для покращення блиску емалі, кількість свинцю також визначає її твердість. Бура сприяє кращому змішуванню із окисами металів, які надають емалі різнокольорового забарвлення.

Бура та сода також визначають еластичність емалі (бура зменшує еластичність, а поташ, чи сода — збільшує). Всі компоненти повинні знаходитися у відповідному балансі щоб коефіцієнт розширення емалі був близький до коефіцієнту розширення металу основи. Існує дві основні форми емалі — прозора та непрозора. Під час виробництва емаль спікається у склоподібну масу яка потім подрібнюється і перетирається на дрібний порох. Розрізняють кілька типів емалі: непрозора, напівпрозора, прозора, опалесцентна.

Деталь діадеми 12 ст. прикрашеної перегородчастою емаллю.

Знайдена у с. Сахновка.

Периптер — тип давньогрецького храму. Це прямокутна в плані будівля, з чотирьох сторін обрамлена колонадою, відстань від якої до стін наоса дорівнює одному інтерколумнію. Всередині периптер звичайно складався з пронаоса і наоса (або целли), позаду наоса часто влаштовувався опістодом. Периптер усталився до початку 7 ст. до н. е. і був найпоширенішим типом храму в епоху архаїки. Найясркавішим прикладом архаїчного периптера є Парфенон. Зовнішні форми периптера часто використовувалися архітекторами класицизму.

Периптер.

 

Перистиль — прямокутний двір або сад, площа, зала, оточені з чотирьох сторін критою колонадою. Перистиль як складова частина древньогрецьких житлових і громадських будівель відомий з 4 ст. до н. е. (дворики в житлових будинках міста Олінф). Широке розповсюдження перистилі отримали в епоху еллінізму (деякі споруди мали по два перестилі) і в Стародавньому Римі.

Перистиль, Помпеї, Італія

Пінакль — гострокінечна декоративна башта, увінчана контрфорс. Іноді пінаклі ставили на стовпах перил і на гребені даху.

Пінаклі. Нант, Франція.

Пінаклі в храмі м. Кутна-Гора, Чехія.

Пінакотека — у стародавніх греків приміщення, в якому зберігалися живописні зображення. У римлян пінакотекою називалась кімната в будинках при вході в атрій, прикрашена картинами, а також статуями та іншими художніми предметами, якими особливо дорожив господар. У сучасному вжитку пінакотека зазвичай означає «картинна галерея».

Піраміда — споруда у формі зазвичай правильної геометричної піраміди, у якої бічні сторони трикутні та сходяться в одній точці. Основа може бути трикутною, чотирикутною або у формі багатокутника з будь-яким числом вершин, хоча найпоширенішою версією є чотирикутна основа. Часто піраміди не є ідеальними геометричними пірамідами, а збудовані у формі окремих терас, розмір яких зменшується з висотою.

Піраміда Хеопса. Піраміда Хефрена. Піраміда Джосера.

Поліхромія — у широкому сенсі принцип багатобарв'я при розмальовуванні або використання багатоколірного матеріалу в архітектурі, скульптурі, декоративно-ужитковому мистецтві. Поліхромія широко застосовується також у типографії — друкування кількома фарбами.

 

Портал – архітектурно оформлений вхід до будинку.

Портал.

 

Портик — галерея з відкритою колонадою на поздовжньому боці будівлі; вхід, прикрашений відкритою колонадою, арками, завершується фронтоном або аттиком.

Портик Червоного корпусу Київського університету 2008 р.

Портре́т — мальоване, скульптурне або фотографічне зображення людини або групи людей, а також відповідний жанр образотворчого мистецтва. Багато портретів створено і в гравюрі.

Портрет італійки. І. Рєпін. Дівчина в червоному капелюсі. А. Мурашко. Академічний рисунок.

Пропілеї – в критомікенську епоху криті ворота з виступаючими наперед стінами, спочатку – монументальний вхід до святилища, потім стали слугувати входом до фортеці, агори, гімнасій.

Пропілеї. Мюнхен. Пропілеї Афінського Акрополя. Греція.

 

Простиль — тип античного храму. Прямокутна в плані будова, що має на головному фасаді один ряд колон. Термін «простиль» також використовується для позначення портика, що виступає на головному фасаді споруди.

Національний банк. Нова Зеландія.

Проторенесанс — етап в історії італійського мистецтва (зародився в XI—XII ст., особливо розвинувся в XIII— на початку XIV ст.). Передував добі Відродження. Для мистецтва П. характерне посилення реалістичних тенденцій, орієнтація на античне мистецтво.

Перфо́манс — одна з форм акціоністського мистецтва, де твором вважають дії автора, за якими глядачі спостерігають у режимі реального часу. В деякому сенсі може вважатися продовженням стародавніх традицій народного театру і вистав, а в Україні — скоморохів, ряджених і юродивих старої православної, а потім і середньовічної козацької Русі.

Плафон – стеля, прикрашена живописом або скульптурним (ліпним) зображенням.

 

Джованні Баттіста Гауллі. Плафон стелі церкви Іль Джезу в Римі.

 

 

Пленер – робота художника на відкритому повітрі в природніх умовах, а не у майстерні.

Пленерний живопис. Пленер.

Поп-арт – модерністський художній рух, що виник у 1950-х рр. в США і Великобританії. Поп-арт культивує навмисно випадкове поєднання готових побутових предметів.