Поняття, функції, види цін на продукцію підприємств

Ціна - це грошовий вираз вартості, кількості грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару або послуги. Одночасно ціна відображає споживчі властивості (корисність) товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції, державного контролю, економічну поведінку ринкових суб'єктів та інші суб'єктивні моменти.

Застосовувані в ринковій економіці ціни виконують три основні функції:

· 06ліково-вимірювальну функцію, якаполягає в тому, що ціна є засобом обліку й вимірювання витрат суспільної праці на виробництво окремих видів продукції або надання різноманітних послуг;

· Розподільчу функцію, яка зводиться до того, що за допомогою цін здійснюється розподіл та перерозподіл ресурсів і доходів суб'єктів господарювання та населення;

· Стимулюючу функцію, яка зводиться до мотивації за допомогою системи цін підвищення ефективності господарювання, раціонального використання ресурсів, оновлення асортименту продукції, забезпечення необхідної прибутковості продукції.

Ціни на продукцію нематеріального характеру (послуги комунального господарства, транспорту, зв'язку, електричну та теплову енергію) мають назву тарифів. Розмір їх визначається, виходячи із загальних принципів ціноутворення.

У системі господарювання застосовується багато видів цін, які виокремлюються за різними класифікаційними ознаками, зокрема:

1. Залежно від етапу руху товарів від виробника до споживача існують такі види цін:

- - відпускна ціна виробника - ціна, що забезпечує підприємствам можливість розширеного відтворення за рахунок власного прибутку і утворюється шляхом приєднання до собівартості продукції валового прибутку і податку на додану вартість (а на окремі види товарів – також і акцизного збору);

- ціна оптової торгівлі, якавключає у свій склад відпускну ціну виробника і постачальницько-збутову надбавку. У постачальницько-збутовій надбавці враховуються витрати оптової торгівлі, необхідний прибуток і непрямі податки;

- роздрібна ціна, якає кінцевою ціною, за якою товар продається безпосередньо споживачеві. Роздрібні цінивключають оптові ціни і торговельну надбавку. До складу торговельної надбавки входять витрати роздрібної торгівлі, необхідний прибуток і непрямі податки. (рис.1).

Собівартість реалізованої продукції	Валовий прибуток	Акциз	ПДВ	Постачальницько-збутова надбавка	Торговельна надбавка
Відпускні ціни без акцизу і ПДВ
Відпускна ціна без ПДВ
Відпускна ціна виробника
Оптова ціна
Роздрібна ціна

 

 

Рисунок 1. Склад роздрібної ціни торгівлі

2. За ступенем самостійності підприємства при встановленні цін існують такі їх види:

- вільні ціни, які встановлюються виробником товару (послуги) самостійно, відповідно до прийнятої на підприємстві цінової політики. Регулятором вільних цін є лише попит та пропозиція на товари визначеної якості;

- договірні (контрактні) ціни, які встановлюються в договорі між продавцем і покупцем за узгодженням сторін;

- регульовані ціни, якіможуть коливатися у визначених межах, не перевищуючи заданого рівня, їх номенклатура визначається на державному (або місцевому) рівні;

- фіксовані ціни, які затверджуються державними або місцевими органами влади як постійні і діють протягом визначеного часу. Як регульовані, так і фіксовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, що кардинально впливають на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, роботи і послуги, виробництво яких зосереджене на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку.

3. Залежно від умов постачання товарів ціни відрізняються за видами франко. Кожен вид франко показує, до якого пункту на шляху руху товару від продавця до покупця витрати транспортування і навантаження включені в ціну за договором купівлі-продажу. Можна виділити такі види франко:

- ціна франко — склад постачальника;

- ціна франко — станція відправлення;

- ціна франко — вагон станція відправлення;

- ціна франко — станція призначення;

- ціна франко — вагон станція призначення;

- ціна франко — склад покупця.

При встановлені таких цін на товари погоджуються базисні умови постачання, що визначають основні права й обов'язки учасників угоди при транспортуванні, упакуванні і маркуванні товарів, із страхування вантажів і оформления комерційної документації, а також визначають місце і час переходу права власності від продавця до покупця і те, як ці умови відображаються в ціні товару.

4. Залежно від територіальної диференціації існують такі види цін:

- єдині ціни (тарифи), щовстановлюються державними органами на окремі товари й послуги на всій території держави (на електроенергію, залізничний транспорт та ін.);

- регіональні ціни (тарифи), щовстановлюються місцевими органами влади на окремі товари, роботи, послуги (тарифи на житлово-комунальні послуги, проїзд у громадському транспорті, тощо);

- зональні ціни, щовстановлюються на продукцію видобувних галузей промисловості з урахуванням природно-географічних умов (на вугілля, нафту, руду, тощо);

- поясні ціни, щовстановлюються за районними поясами споживання продукції з урахуванням витрат на її транспортування.

5. За терміном дії цін існують такі їх види:

- постійні;

- тимчасові;

- разові.

При виконанні підрядних робіт (на підприємствах капітального будівництва) розрахунки за здану продукцію складаються за кошторисною вартістю, що виконує роль ціни продукції будівництва. Вона визначається на підставі кошторисних норм і розцінок у капітальному будівництві.

Усі основні методи ціноутворення можна поділити на чотири групи:

- методи, які базуються переважно на витратах підприємства;

- методи, які базуються переважно на споживчих властивостях продукції;

- методи, що базуються переважно на зовнішніх по відношенню до підприємства чинниках ціноутворення;

- методи непрямого ціноутворення, які застосовуються для реалізації тактичних напрямків цінової політики підприємства.

Слід відмітити, що такий поділ методів ціноутвореня є досить умовним, так як в кінцевому рахунку ціноутворення повинне базуватись на врахуванні всіх основних чинників, що впливають на процес встановлення цін на продукцію підприємства.

Приклад

Розрахунок ціни на підставі цільового прибутку.

Особливість цього методу полягає у тому, що ціну поставлено в жорстку залежність від загального розміру прибутку, який підприємство передбачає одержати від продажу певної кількості продукції. За умови прямолінійної динаміки залежних величин ціна за цим методом встановлюється за такою формулою:

Ц = З_в + (П_в + П_заг)/ N _з,

де З_в - змінні витрати на одиницю продукції; П_в - постійні витрати весь обсяг продукції за певний період (квартал, рік); П_заг - загальна сума прибутку, що планується до отримання від продажу продукції за той самий період; Nз— задані обсяги реалізації продукції в натуральному вимірі.

 

Приклад

Постійні витрати підприємства на виробництво складають 300 тис.грн., перемінні-60грн на од продукції. Встановити необхідний рівень цін на продукцію підприємства для забезпечення постійної величини прибутку 200 тис.грн., при обсягах виробництва 20 тис. одиниць продукції і 30тис. одиниць продукції.

Розв’язок:

Необхідний рівень цін встановлюємо за формулою:

Ц = З_в + (П_в + П_заг)/ N _з

де З_в - змінні витрати на одиницю продукції; П_в - постійні витрати весь обсяг продукції за певний період (квартал, рік); П_заг - загальна сума прибутку, що планується до отримання від продажу продукції за той самий період; Nз— задані обсяги реалізації продукції в натуральному вимірі

при обсязі виробництва 20 тис.шт.:

Ц= 60+(300000+200000)/20000=85 грн.

при обсязі виробництва 30 тис.шт.:

Ц= 60+(300000+200000)/30000=76,7 грн.

Приклад

Встановити оптимальну ціну на продукцію підприємства та обсяг збуту при оптимальній ціні якщо відомо:

постійні витрати на виробництво складають – 70.грн..; змінні витрати на одиницю продукції складають – 4 грн/од; залежність попиту на продукцію від ціни продукту описується формулою - N=300-50×Ц.

Розв’язок:

Оптимальною буде та ціна, що забезпечить максимальний прибуток підприємства.

Прибуток знаходимо за формулою:

П=Дохід-Всумарні, або П=Ц×Q-(Впост.+Взм.×Q) = Ц×(300-50×Ц)-(70+4×(300-50×Ц))=-50×Ц2+500×Ц-1270

максимальне значення функції визначаємо прирівнюючи першу похідну до нуля:

П»=-100×Ц+500=0, Ц=5,

Обсяг збуту при оптимальній ціні =300-50×5=50 од. продукції.

Приклад

Розрахувати суму чистого прибутку машинобудівного підприємства, якщо: підприємство у 2010 р. отримало дохід (виручку) від реалізації продукції у сумі 30 млн. грн. Виробнича собівартість - 16 млн. грн; адміністративні витрати - 3500 млн.грн; витрати на збут продукції 1400 млн.грн; інші операційні витрати - 500 тис. грн. Інші операційні доходи - 800 тис. грн; доходи від фінансових інвестицій - 600 тис. грн.

Розв' язання

2) визначаємо валовий прибуток:

30000 - (5000 + 16000) = 9000 тис.грн;

3) визначаємо прибуток (збиток) від операційної діяльності:

9000 + 800 +600 - (3500 + 1400 + 500) = 5000 тис.грн;

4) чистий прибуток (збиток) визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності та сумою податку з прибутку:

5000 - (5000·25: 100) = 3750 млн.грн.

 

 

Приклад

Змінні витрати на одиницю продукції становлять 1100 грн., постійні витрат 1 800 000 грн, ціна виробу 2000 грн., визначити кількість продукції необхідної та достатньої для досягнення точки беззбитковості та накреслити графік.(Рис.2)

Підприємство перебуває на межі беззбитковості при виконанні наступної рівності:

Д=Всум., або

Ц×Q=Впост.+Взм.×Q

Розв'язавши лінійне рівняння відносно Q ми отримаємо аналітичний вираз точки беззбитковості:

Q=Впост/(Ц-Взм)

Для графічного відображення точки беззбитковості запишемо формули доходу у вигляді функції y=k×x та сумарних витрат y=k×x+b. Графіками цих функцій є прямі. Точка перетину цих прямих буде графічним відображенням точки беззбитковості.

Д=Ц×Q = 2000×Q

Всум = Впост.+Взм.×Q

Всум = 1800 000 +1100 × Q

Інвестиційна діяльність

Інвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Згідно цього ж Закону інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Під інвестиційним проектом можна розуміти інвестиційний захід із заздалегідь визначеною метою, досягнення якої означає завершення проекту.

Інвестиційний проект передбачає розробку комплексу документів, центральне місце серед яких належить бізнес-плану інвестиційного проекту. Реалізація інвестиційного проекту відбувається у три основні стадії:

1. Обгрунтування та прийняття інвестиційного рішення:

- збір та обробка інформації про потенційний напрямок вкладення інвестицій;

- попередня оцінка ефективності інвестування у даний напрямок;

- прийняття попереднього рішення про доцільність інвестування у даний об’єкт;

- визначення загальної потреби в інвестиціях, а також у трудових, технічних та матеріальних ресурсах для реалізації проекту

2. Фінансування інвестиційного проекту:

- здійснення заходів щодо залучення зовнішніх джерел фінансування у випадку нестачі внутрішніх джерел (ці заходи, зокрема, можуть передбачати отримання кредиту, випуск акцій, облігацій тощо);

- коригування прийнятих раніше інвестиційних рішень залежно від фактичних можливостей їх фінансового забезпечення;

- вкладення інвестицій протягом періоду реалізації проекту.

3. Забезпечення прибуткового функціонування об'єкта інвестицій протягом періоду його експлуатації.