Душі свої тепла віддам частину,

Щоб краще стало жить вам в цю хвилину,

Прибавилось наснаги і краси,

Щоб усміхнулись та зраділи ви.

Щоб думка файна птахом промайнула,

Згадали добре щось в своїм минулім,

Подумали б про дні свої прийдешні,

Щоб стали впевнені в собі ви і безпечні.

Щоб захотілось відтепер ще краще жити,

Життя прекрасне людям всім зробити.

Згадали б про своїх би маму й тата,

Про друзів, про колег, сестру чи брата.

І тих, кого немає з вами, не забули,

А добрим словом, також, спом'янули,

Добра та щастя щоби всім бажали,

А щастя те до вас би поверталось:

В стократ, а то і на всіх двісті,

Щоб проти зла назавжди зареклись ви,

Віднині і назавжди!… І колись:

Життя пройде, немов єдина днина,

Але ж добром буде співать кожна хвилина,

І кожна справа буде говорить,

Про ту людину, що й в останню мить,

Лиш добрії діла могла творити.

Така не вмре, а вічно буде жити -

В серцях і в пам’яті людській.

Не тільки вірші їй, а і пісні будуть співати,

Наслідувати і в усьому приклад брати.

Із совістю по життю

Коли пішов назавжди в світ широкий

І власну долю сам став будувать,

Ніяк тоді не міг собі збагнути –

Що треба мати, аби щасливим стать.

Дививсь на світ своїм питливим оком,

Думав, блукав, шукав в усіх порад:

Де притулитись, чим мені зайнятись,

І ким у цім великім світі стать.

Одні казали – треба мати гроші,

Другі - здоров’я доброго потрібно мать,

Треті – для всіх бути хорошим,

Четверті – старших поважать.

Були й такі – та хай їм грець!

Мене спіткали на лихе.

Але ж, хвалити Бога, що в душі -

Постійно в мене було щось святе.

Усього надививсь, всього побачив,

Наслухався в житті різних думок.

Найбільше шансів мав упасть на саме дно,

Але оте святе мене завжди спасало й берегло.

Крізь тисячі випробувань, крізь біль в душі,

Крізь гіркоту невдач й пережиті страждання,

Ступаючи у тьму, і в непізнане сміливо робивши крок,

Отримати зумів у раннім віці, я мудрий від життя свого урок.

Отак в житті, ідучи навмання, моя душа -

Лиш завдяки тому, що линула до світла і добра,

Хоч мліла, і горіла, і кипіла – та гартувалась.

І час пролинув не дарма – бо душа прозріла.

І не заманить на неправдивий шлях нічий фальшивий спів,

Бо не захоче того зрілая душа.

І слава Богу, я нарешті зрозумів –

Що своя стежка краще ніж чужа.

У кожної людини є душа,

У кожної людини серце є –

То є найкращий компас, і ніколи

Тобі не збреше він, і не підведе.

Завжди потрібно голос свій послухать,

Лиш лиху бути – в грудях завжди защемить,

Для цього не потрібно мати вуха,

Для цього лиш потрібно Совість розбудить.

 

 

Моя країна

 

 

Моя країна – пісня колискова,

Моя країна – то земля казкова,

Моя країна – сторона чудесна,

В якій живе народ лише прекрасний.

І роботящий, і кмітливий,

І добрий серцем, і вродливий.

Йому я від душі бажаю:

Щастя! - Від краю і до краю.

Щоб на такій землі-

Будував рай він, і не лише собі!

Ти, Україно – матінко моя,

Моя ти сестро і моя ти доле.

Моя Вкраїна – мила, золота,

Нема ніде такої!… І ніколи

Не надихнуть серця наші вогнем,

Не запалають душі наші раєм,

І ніде більше ми не розцвітем –

Лише ось в цім прекраснім нашім краї.

Ви полюбіть простори ці навколо,

Ви полюбіть і села, і міста,…

Брат брата полюбіть, і заспіває

Славетна наша - рідная земля!

 

Знов іду

 

Знов іду я далеко від свого порогу,

В дальню даль буду сміло я завтра ступать.

І не страшно мені, не боюсь я нічого,

Бо зі мною, будеш ти- моя рідная мать.

Україно, славетна моя Батьківщино,

Україно – од Бога мені благодать!

Україно – моя ти надія єдина,

За для тебе іду, щоб не грішно було помирать.

Не хочу, щоби марно життя промайнуло,

Й добрим словом би нікому було згадать.

Все зроблю – аби краще лиш було,

На просторах твоїх, людям жить і тебе прославлять.

Слався, народе, ти наш український,

Слався навіки - краянська земля,

Слався ти, рідна моя Батьківщино!

Цвіти, процвітай – Україно моя!

Любіть Україну

Любіть Україну - матінку рідну,

Любіть Україну - Батьківщину свою.

Любіть Україну, вона в нас - єдина,

Любіть, бережіть Україну свою.

Цю щедрую землю - святу, благодатну,

Природу, чудові, мальовничі краї,

Ліси, гори, ріки і море те Чорне -

Любіть Україну і мову її.

Цю гарну, співочу Українську мову,

Всім людям Вкраїни дарував сам Господь,

Щоб душі були їх добрі та чесні,

Серця справедливі, безгрішная плоть.

І думи могли щоби гарнії думать,

На світі оцім - лиш творили добро.

На добрі діла щоб могли зговориться -

Разом подолати усякеє зло.

Щоб трудні часи неважкими давались,

Щоб радість та мир достались на віки,

Щоб мудрість для прийдешніх поколінь залишалась,

Щоб ті вчитись могли, процвітати й рости.

Тож годі вже спати тобі, син український,

Заглянь сам у себе - почни ворушити чолом:

Поглянь, скільки мати змогла тобі дати -

Це все задля того, щоб ти став козаком.

Щоб мужній ти був - Україну любив,

Щоб славу дідів, прадідів не згубив,

Захистити би міг сестру ти і матір,

Щоб вовіки віків тебе ніхто не скорив.

Вільная воля, козацькая слава -

Чи то є для тебе не найкраще вино?

Скільки поколінь про це лиш гадали?

А все це тобі - одному дано.

Я вірю - ти зможеш і зробиш усе,

І скоро все лихо Україну мине.

Бо честь в тебе є, і сила, і розум -

То ж гарно земля навкруги зацвіте.

За тебе, Вкраїно - віддамо свої душі,

Для тебе - Вкраїно, зберемо все добро.

Багато чого ще зробити ми мусим,

Щоб гарно народу на Вкраїні жилось.

Єднаймося браття - в одну єдную силу,

Єднаймося браття - ми ж усі за добро.

Любім Україну - вона ж в нас єдина,

Для неї віддаймо душі останнє тепло!

 

Повір, народе, в свою силу

 

Повір, народе, в свою силу.

Повір – вона у тебе є!

Вона не гасне, не вмирає,

А вічно жила і живе!

Не жди добра ти ні від кого,

Тобі його ніхто не дасть.

А сам візьми, що тобі треба -

Бо є на це у тебе власть!

Знайди на це - у собі силу,

Направ на це - всю свою страсть.

Повір у себе!.. І побачиш –

Природа все тобі віддасть!

 

Хвала рукам, що пахнуть хлібом

 

Хвала рукам, що пахнуть хлібом,

Тим - працьовитим, кремезним!

Хвала усім, хто справжнім ділом

Займається на цій землі!

По-доброму, по-чесному, без фальші,

Всього себе справам святим -

Свій вклад віддали, аби дальше,

Пішло людство у розвитку своїм:

Ставали діти розумніші,

Й онукам було добре жить,

Аби був мир в усьому світі,

І сонце не перестало світить.

Минали Землю катаклізми,

В природі не було лихих погод,

І щоб у кожну нашу днину,

Траплялося менше незгод.

Хвала усім людям планети,

Що загартовані в труді.

Що свою долю присвятили -

За життя краще боротьбі!

 

 

Одна у нас земля і доля в нас одна

 

Одна у нас земля у цілім світі,

Одна в нас мати, доля в нас одна –

То Батьківщина, рідна Україна, брате.

Як я хочу, щоби цвіла вона.

Щоб красувалась, милувалась, любувалась,

Щоб була злагода та завжди мир і лад,

Та щоби добрими ділами в світі прославлялась –

Тоді по-справжньому за неї буду рад.

Не тільки я чи ви, а й ціла піднебесна,

Возрадується, коли буде так.

І наша ненька – рідна Україна,

Усім послужить в світі як маяк:

Добропорядного життя, людських чеснот,

Тернистим шляхом до щасливої мети,

Як приклад доброти сердечної –

Хіба ж того не варто, щоб до цього йти!

 

 

 

Я є таким

 

Я є таким, який я є -

І можу стати лише кращим,

А гіршим – то не для мене,

За це ви вже, брати, пробачте.

Бо маю душу і свою,

Богом людей я даровану.

Долю гірку…, і не просту,

Та серце, що горить огнями.

Іду шляхом своїм, спішу,

Стараюсь всюди я поспіти.

Жаль, що не сокіл, я б тоді -

Всю землю зміг би облетіти.

Багато би зробив добра,

Приніс всім радості і щастя.

Аби на світі не було зла,

Не знали люди про нещастя.

Щоби земля цвіла, буяла,

Та дарувала врожаї.

І щоб господарем ставала

Людина на своїй землі.

Бо Україну я люблю,

Якої є усі ми діти.

Тож зробим все, щоб лиш могли -

За Батьківщину ми радіти!

 

Рідній країні

 

Стекло води багато й пролетіло років,

Із тих часів, коли в широкий світ пішов.

Та час від часу, знову - крок за кроком,

Все повертаюсь ближче до своїх основ.

Я Україні-матері, прийду й вклонюся.

Моя ти земле рідна - навіки свята.

Не можу я дождатися, щоб повернуться-

З дороги дальньої до рідного гнізда.

Побачив же країн - далеких і хороших,

Всюди вітала мене круглая Земля.

Але ж в однім лиш місці маю щастя й спокій –

У тім краю однім, де народився я.

Може тому оце усе не зрозуміло,

Хто не пізнав в житті такого почуття.

Але завжди серце моє вогнем горіло,

Бо в Україні своє щастя, лише бачив я.

Коли спитають мене - нащо тобі треба?

І увесь час свій,чому ти завжди робиш щось?

Я промовчу…, та знов піду трудитись,

Аби народу моєму краще жилось!

 

 

 

Матері

 

Не сумуй і не плач, моя мамо,