За те, що трапиться на виборах твоїх,

Щоб не прийшлось тобі спокутувати гріх.

Молю тебе, народе, і прошу!
19. Почни спочатку

Ти за палатку на базарі,

Промінюєш все, що мав би даром.

Дарма даєш себе паплюжить,

Прошу тебе – прокинься, друже.

Сядь на хвилинку, порахуй,

Подумай, що ти маєш -?

Поглянь на світ двома очима,

А в тебе ж досвід за плечима.

У тебе ж руки золоті,

На що здались вони тобі,

На що сім’я вся тебе вчила?

Щоб ти загнав себе в могилу?

У зимній холод, в літню спеку

Ідеш сюди крізь небезпеку.

Біжиш, спішиш, не спиш ночами,

Так, ніби смерть там за плечами.

Кричить тобі: “Іди сюди”, а ти їй:

“Допоможи мені клунки підняти,

Бо я не встиг ще все продати”.

Хіба ж це є твоє життя?

Раніше, пам’ятаєш брате,

Ти бігав в цирк дивитися на акробатів,

Коли усі твої дружки на парах досліди робили,

І дружно всі науки вчили.

Не цінував, бо задарма,

Країна все тобі давала.

Сьогодні за це все платити,

Приходиться, і втроєкратно.

Тепер ніщо нема безплатно.

І все ж тебе я не пойму,

Чому ж забув країну ту,

Де все міг взяти просто так.

Де право мав кожен дивак.

Аби лиш руку протянуть,

А далі все тобі дадуть,

Навчать, покажуть і розкажуть,

Й на практиці припіднесуть.

І що ж мішало проявить

Тоді себе, мій сину, сину –

Тебе ж просила Батьківщина:

Не спи – бери хоть щось роби.

Тепер ти йдеш голосувать –

І мрієш як мала дитина,

Про те, по чім ходив ногами,

Й не взяв - бо був невдячний в мами.

Квітка Надії

Якщо хочеш здійснить свої мрії,

Що задумав, усе щоб було,

Посади в серці Квітку Надії,

Поруч з нею ще й - Віру, й Любов.

Тож получиш усе, що захочеш,

Лиш потрібно сповна попросить.

Кожну мить скористай на корисне,

Щоб добру все життя присвятить.

Бо над часом усі ми не власні.

Що пройшло, те ніхто не верне,

Не восполнить ніхто тую чашу.

Чогось хочеш – більше думай про те.

Наполегливо свого добивайся,

Сміло йди, і не бійся упасть.

Загартуй в собі сильную волю -

Так візьмеш ти над долею власть.

У маленькім ти - станеш великим,

Як забудеш назавжди про фальш.

Увесь світ тобі буде служити,

Як зумієш його ти пізнать.

Знай: В кожнім є щось святе!

Ти знайди його і возвелич.

Лиш з добром завжди йди до людей,

Коли прагнеш добро получить.

Пам'ятай, що не він в тобі - ти в нім,

Всі закони буття маєш знать.

Перш за все – навчись віддавати,

Так ти зможеш - в стократ получать.

Що потрібно ще – сам зрозумієш,

Гарно в світі цім зможеш прожить,

Пам’ятай лиш про Квітку Надії –

Головне, щоб її не згубить!

 

Він просто знав

 

Він вкрав вогонь для всіх людей,

І був уражений стрілою.

Летіла кров з його грудей,

Стояв прикутий - під скалою.

Він не стогнав і не ридав,

Він просто знав…

Все те, чого пізнать не міг –

Той, хто носив у серці гріх.

І дивувалися усі,

Бо не завжди таке буває.

Чому, вмиравши не страдає,

А весь ізранений - співає?

Бо вистраждав він за весь світ

Один поніс за всіх отвіт.

Така вже була його доля,

А може, просто – Божа воля.

 

Гімн Українців

 

Країну свою із колін підведем

У всьому перше місце ми впевнено займем,

У цілому світі, на всій Землі,

Такою Україну повинні знати всі.

 

Приспів:

Бо ми за мир, за чесний труд

Щоб добре жив й заможно –

Весь хороший люд!

Красуйся земле, весь світ процвітай,

А разом зі всіма розвивайся наш край.

Наша мати Україна – чудесна земля,

Самим Богом, навіки, усім нам дана.

Ми всі за мир, за чесний труд,

Щоб добре жив й заможно –

Весь хороший люд!

Вперед Українці, не гаймо час дарма,

Робімо все для того, щоб Батьківщина розцвіла.

За мир на всій Землі, хліб і сіль на столі –

Щоб друзями були завжди народи всі!

Приспів:

Ми всі за мир за чесний труд

Щоб добре жив й заможно –

Весь хороший люд!

Красуйся земле, весь світ процвітай,

А разом зі всіма розвивайся наш край.

Наша мати Україна – чудесна земля,

Самим Богом, навіки, усім нам дана.

Ми всі за мир, за чесний труд,

Щоб добре жив й заможно –

Весь хороший люд!

 

Зраднику-генералу

Сидиш у кріслі своїм – дивишся на стіни.

На стіни дивляться дружина і дочка твоя.

В той час, коли ледь-ледь не вмерла Україна,

Від жиру біситься чогось уся твоя сім’я.

Катаєшся лиш тільки в лімузинах,

І від Кардена носиш свій костюм.

О, Боже, Боже – як усе осточортіло,

А від душі твоїй залишився лиш сум.

Померла грішная душа – не прийняла усіх тих благ:

Дівчат, розваг,брехні і лицемірства,

Бо знала – ти твориш злодійство.

Сховатись можеш від когось, від себе ж – ні!

Мій любий друже, ти повір мені.

Не треба довго сумніватись,

Вмить перестанеш ти каратись.

Зніми лиш з себе маску лицеміра

Та вижени із серця свого звіра.

Не бійсь, до Бога, друже, підійди.

Рано чи пізно – всеодно прийдеш сюди.

Бо людям всім у нас одна дорога –

Від материнської руки до Бога.

В житті своїм ти теж би мав би бути Богом:

Усе тобі дано, щоб за для цього… ти став.

Але, узявши все, вмить обернувсь, і знову за старе.

Так ніби мати народила тебе звіром, чи нелюдом –

Проклятим бузувіром.

Якщо народу в очі страшно подивитись,

То краще було б тобі не родитись.

Бо не для того, аби лише зірки хватати –

В цім світі народила тебе мати.

Аби робив лиш добрії діла, від себе відняла – тобі дала.

Зазнала в житті лиха і біди. А ти?

Ой, сину, сину – горе тобі буде,

Бо проклинають тебе дуже люди.

Отямсь на мить, мій друже – зупинись.

Повиправляй все зло – те, що робив колись:

Дітям чужим, старому і малому, країні рідній.

Поклонись усьому, повибачайся, голову схили,

Уникнеш свої так біди.

Твори діла лиш добрі й чесні,

Повір у Бога, і душа воскресне,

А разом з нею ще й воскреснеш ти,

Здоров’я матимеш на довгії роки.

Я вірю в тебе! Чи повіриш ти?

 

Дійсно гарний керівник

Всюди був, усюди вник –

Дійсно гарний керівник.

Все до тонкощів він знає

І добра людям бажає.

На роботі він о сьомій,

Вибритий, гарний, стрункий,

А який же він уважний –

Людоньки, мені б такий!

Ми оцього чоловіка

Полюбили вже довіку.

Нема в світі, нема в мирі

Краще нього командира.

Ох! А який він джентльмен,

Та і гарний же спортсмен.

Просто золота людина,

Ото ж повезло із ним нам!

Ентузіазмом весь палає,

На добро всіх надихає.

Він не лає, не карає –

Все порадить і владнає.

Вислухати вміє він,

Розділити сум і біль.

І в скрутну для всіх хвилину

Нас не зрадив, не покинув.

Тож лише завдяки цьому

Ми щасливі всі й здорові.

І тепер нас не здолати

Конкурентам всім проклятим.

Він для нас – і щит, і меч,

Хліб і сіль нам забезпечив.

Заробив він похвалу –

Щиро дякуєм йому.

Та лише, як його звати,

Ми не можемо сказати –

Боїмося, що неждано

Ви вкрадете в нас ________.

Ось такого б молодця

Мав би кожен колектив –

Тож тоді б прекрасно жив.

 

Діалог (дитя із татом)

Одного разу дитя маленьке,

Перед тим як лягти спать,

Підійшло до свого тата,

Щоб за руку його взять.

«Тату, мені чомусь страшно –

Снився вчора бойовик

Та картина, як солдата

В полі переїхав танк».

Тато взяв дитя на руки,

Поцілував у чоло. Сказав:

«Спи, моє рідненьке, і

Ти не бійся нічого.

Нічого в усьому світі

Не зможе тебе злякать,

Поки мир охороняє

Український наш солдат.

Та війна, що вчора бачив,

То усе було колись.

Мир тобі відвоювили

Ветерани й наш дідусь.

Аби завжди гарно жити

У країні своїй міг,

Щоб добро умів творити –

І й не думав би про гріх!»

27. День Перемоги!

 

Горить вічний вогонь, усюди море квітів,

І тисячі сердець й очей горять з вогнем.

То жителі вітать прийшли своїх героїв -

Всіх ветеранів, й друзів всіх своїх.

Сьогодні день в усій країні особливий.

Його завжди святкує й стар і млад.

Дев’яте Травня – свято Перемоги.

Сьогодні буде мітинг і Парад.

Прийшли усі нащадки вдячні

Віддати шану воїнам своїм,

Тим, що життям платили аби у 45-ім

На нашу землю знову прийшов мир.

Буде такий народ вовік благословенний,

Що пам’ятає про своїх солдат –

Тих, що ціну велику заплатили

Аби цвіла Вкраїна наче сад!

 

Моє село в 2000 році

 

Як пішов я тільки в перший клас,

Рік то був тоді - сімдесят п’ятий,

Вчителька дала нам карандаш

І почала вчити малювати.

На початок усім нам малим

Пояснила, що від нас потрібно:

“Ви живете, діти, у селі,

А скоро село це буде містом.

Бо ми йдем до кращого життя,

Нами наша партія керує,

Тож усіх людей, так як вас я,

Всіх веде за ручки до комуни.

Отож, любі дітки ви мої,

(Взяла методичку із району)

Намалюйте ви своє село

Ніби у двохтисячному році.

Я на дошці приклад покажу,

А ви всі за мною повторяйте.

Урок наш сорок п’ять хвилин –

Тож дивіться ви не відставайте.”

І почала вона малювать

Так, як її партія учила,

Щоби старанно усім нам передать

Всі премудрощі комуністичного світила:

“Буде у селі цім скрізь асфальт,

Кожен буде мав ракетоплана,

Інопланетяни будуть прилітать,

Й ви до них літать на ракетопланах.

І будинки всі будуть висотні,