Душі свої тепла віддам частину

Душі свої тепла віддам частину

 

Душі свої тепла віддам частину,

Щоб краще стало жить вам в цю хвилину,

Прибавилось наснаги і краси,

Щоб усміхнулись та зраділи ви.

Щоб думка файна птахом промайнула,

Згадали добре щось в своїм минулім,

Подумали б про дні свої прийдешні,

Щоб стали впевнені в собі ви і безпечні.

Щоб захотілось відтепер ще краще жити,

Життя прекрасне людям всім зробити.

Згадали б про своїх би маму й тата,

Про друзів, про колег, сестру чи брата.

І тих, кого немає з вами, не забули,

А добрим словом, також, спом'янули,

Добра та щастя щоби всім бажали,

А щастя те до вас би поверталось:

В стократ, а то і на всіх двісті,

Щоб проти зла назавжди зареклись ви,

Віднині і назавжди!… І колись:

Життя пройде, немов єдина днина,

Але ж добром буде співать кожна хвилина,

І кожна справа буде говорить,

Про ту людину, що й в останню мить,

Лиш добрії діла могла творити.

Така не вмре, а вічно буде жити -

В серцях і в пам’яті людській.

Не тільки вірші їй, а і пісні будуть співати,

Наслідувати і в усьому приклад брати.

Із совістю по життю

Коли пішов назавжди в світ широкий

І власну долю сам став будувать,

Ніяк тоді не міг собі збагнути –

Що треба мати, аби щасливим стать.

Дививсь на світ своїм питливим оком,

Думав, блукав, шукав в усіх порад:

Де притулитись, чим мені зайнятись,

І ким у цім великім світі стать.

Одні казали – треба мати гроші,

Другі - здоров’я доброго потрібно мать,

Треті – для всіх бути хорошим,

Четверті – старших поважать.

Були й такі – та хай їм грець!

Мене спіткали на лихе.

Але ж, хвалити Бога, що в душі -

Постійно в мене було щось святе.

Усього надививсь, всього побачив,

Наслухався в житті різних думок.

Найбільше шансів мав упасть на саме дно,

Але оте святе мене завжди спасало й берегло.

Крізь тисячі випробувань, крізь біль в душі,

Крізь гіркоту невдач й пережиті страждання,

Ступаючи у тьму, і в непізнане сміливо робивши крок,

Отримати зумів у раннім віці, я мудрий від життя свого урок.

Отак в житті, ідучи навмання, моя душа -

Лиш завдяки тому, що линула до світла і добра,

Хоч мліла, і горіла, і кипіла – та гартувалась.

І час пролинув не дарма – бо душа прозріла.

І не заманить на неправдивий шлях нічий фальшивий спів,

Бо не захоче того зрілая душа.

І слава Богу, я нарешті зрозумів –

Що своя стежка краще ніж чужа.

У кожної людини є душа,

У кожної людини серце є –

То є найкращий компас, і ніколи

Тобі не збреше він, і не підведе.

Завжди потрібно голос свій послухать,

Лиш лиху бути – в грудях завжди защемить,

Для цього не потрібно мати вуха,

Для цього лиш потрібно Совість розбудить.

 

 

Моя країна

 

 

Моя країна – пісня колискова,

Моя країна – то земля казкова,

Моя країна – сторона чудесна,

В якій живе народ лише прекрасний.

І роботящий, і кмітливий,

І добрий серцем, і вродливий.

Йому я від душі бажаю:

Щастя! - Від краю і до краю.

Щоб на такій землі-

Будував рай він, і не лише собі!

Ти, Україно – матінко моя,

Моя ти сестро і моя ти доле.

Моя Вкраїна – мила, золота,

Нема ніде такої!… І ніколи

Не надихнуть серця наші вогнем,

Не запалають душі наші раєм,

І ніде більше ми не розцвітем –

Лише ось в цім прекраснім нашім краї.

Ви полюбіть простори ці навколо,

Ви полюбіть і села, і міста,…

Брат брата полюбіть, і заспіває

Славетна наша - рідная земля!

 

Знов іду

 

Знов іду я далеко від свого порогу,

В дальню даль буду сміло я завтра ступать.

І не страшно мені, не боюсь я нічого,

Бо зі мною, будеш ти- моя рідная мать.

Україно, славетна моя Батьківщино,

Україно – од Бога мені благодать!

Україно – моя ти надія єдина,

За для тебе іду, щоб не грішно було помирать.

Не хочу, щоби марно життя промайнуло,

Й добрим словом би нікому було згадать.

Все зроблю – аби краще лиш було,

На просторах твоїх, людям жить і тебе прославлять.

Слався, народе, ти наш український,

Слався навіки - краянська земля,

Слався ти, рідна моя Батьківщино!

Цвіти, процвітай – Україно моя!

Любіть Україну

Любіть Україну - матінку рідну,

Любіть Україну - Батьківщину свою.

Любіть Україну, вона в нас - єдина,

Любіть, бережіть Україну свою.

Цю щедрую землю - святу, благодатну,

Природу, чудові, мальовничі краї,

Ліси, гори, ріки і море те Чорне -

Любіть Україну і мову її.

Цю гарну, співочу Українську мову,

Всім людям Вкраїни дарував сам Господь,

Щоб душі були їх добрі та чесні,

Серця справедливі, безгрішная плоть.

І думи могли щоби гарнії думать,

На світі оцім - лиш творили добро.

На добрі діла щоб могли зговориться -

Разом подолати усякеє зло.

Щоб трудні часи неважкими давались,

Щоб радість та мир достались на віки,

Щоб мудрість для прийдешніх поколінь залишалась,

Щоб ті вчитись могли, процвітати й рости.

Тож годі вже спати тобі, син український,

Заглянь сам у себе - почни ворушити чолом:

Поглянь, скільки мати змогла тобі дати -

Це все задля того, щоб ти став козаком.

Щоб мужній ти був - Україну любив,

Щоб славу дідів, прадідів не згубив,

Захистити би міг сестру ти і матір,

Щоб вовіки віків тебе ніхто не скорив.

Вільная воля, козацькая слава -

Чи то є для тебе не найкраще вино?

Скільки поколінь про це лиш гадали?

А все це тобі - одному дано.

Я вірю - ти зможеш і зробиш усе,

І скоро все лихо Україну мине.

Бо честь в тебе є, і сила, і розум -

То ж гарно земля навкруги зацвіте.

За тебе, Вкраїно - віддамо свої душі,

Для тебе - Вкраїно, зберемо все добро.

Багато чого ще зробити ми мусим,

Щоб гарно народу на Вкраїні жилось.

Єднаймося браття - в одну єдную силу,

Єднаймося браття - ми ж усі за добро.

Любім Україну - вона ж в нас єдина,

Для неї віддаймо душі останнє тепло!

 

Повір, народе, в свою силу

 

Повір, народе, в свою силу.

Повір – вона у тебе є!

Вона не гасне, не вмирає,

А вічно жила і живе!

Не жди добра ти ні від кого,

Тобі його ніхто не дасть.

А сам візьми, що тобі треба -

Бо є на це у тебе власть!

Знайди на це - у собі силу,

Направ на це - всю свою страсть.

Повір у себе!.. І побачиш –

Природа все тобі віддасть!

 

Хвала рукам, що пахнуть хлібом

 

Хвала рукам, що пахнуть хлібом,

Тим - працьовитим, кремезним!

Хвала усім, хто справжнім ділом

Займається на цій землі!

По-доброму, по-чесному, без фальші,

Всього себе справам святим -

Свій вклад віддали, аби дальше,

Пішло людство у розвитку своїм:

Ставали діти розумніші,

Й онукам було добре жить,

Аби був мир в усьому світі,

І сонце не перестало світить.

Минали Землю катаклізми,

В природі не було лихих погод,

І щоб у кожну нашу днину,

Траплялося менше незгод.

Хвала усім людям планети,

Що загартовані в труді.

Що свою долю присвятили -

За життя краще боротьбі!

 

 

Одна у нас земля і доля в нас одна

 

Одна у нас земля у цілім світі,

Одна в нас мати, доля в нас одна –

То Батьківщина, рідна Україна, брате.

Як я хочу, щоби цвіла вона.

Щоб красувалась, милувалась, любувалась,

Щоб була злагода та завжди мир і лад,

Та щоби добрими ділами в світі прославлялась –

Тоді по-справжньому за неї буду рад.

Не тільки я чи ви, а й ціла піднебесна,

Возрадується, коли буде так.

І наша ненька – рідна Україна,

Усім послужить в світі як маяк:

Добропорядного життя, людських чеснот,

Тернистим шляхом до щасливої мети,

Як приклад доброти сердечної –

Хіба ж того не варто, щоб до цього йти!

 

 

 

Я є таким

 

Я є таким, який я є -

І можу стати лише кращим,

А гіршим – то не для мене,

За це ви вже, брати, пробачте.

Бо маю душу і свою,

Богом людей я даровану.

Долю гірку…, і не просту,

Та серце, що горить огнями.

Іду шляхом своїм, спішу,

Стараюсь всюди я поспіти.

Жаль, що не сокіл, я б тоді -

Всю землю зміг би облетіти.

Багато би зробив добра,

Приніс всім радості і щастя.

Аби на світі не було зла,

Не знали люди про нещастя.

Щоби земля цвіла, буяла,

Та дарувала врожаї.

І щоб господарем ставала

Людина на своїй землі.

Бо Україну я люблю,

Якої є усі ми діти.

Тож зробим все, щоб лиш могли -

За Батьківщину ми радіти!

 

Рідній країні

 

Стекло води багато й пролетіло років,

Із тих часів, коли в широкий світ пішов.

Та час від часу, знову - крок за кроком,

Все повертаюсь ближче до своїх основ.

Я Україні-матері, прийду й вклонюся.

Моя ти земле рідна - навіки свята.

Не можу я дождатися, щоб повернуться-

З дороги дальньої до рідного гнізда.

Побачив же країн - далеких і хороших,

Всюди вітала мене круглая Земля.

Але ж в однім лиш місці маю щастя й спокій –

У тім краю однім, де народився я.

Може тому оце усе не зрозуміло,

Хто не пізнав в житті такого почуття.

Але завжди серце моє вогнем горіло,

Бо в Україні своє щастя, лише бачив я.

Коли спитають мене - нащо тобі треба?

І увесь час свій,чому ти завжди робиш щось?

Я промовчу…, та знов піду трудитись,

Аби народу моєму краще жилось!

 

 

 

Матері

 

Моє щастя десь є – вірю я.

І живу, і плекаю надію,

І нікого я не проклинаю,

Твоє серце ще буде радіти,

І душа перестане боліть,

Народила двох гарних синів,

Я тобі оцей гімн присвящаю,

Посилаю подяку й любов.

Я добрішої людини не знаю,

Посилаю я низький уклін,

Тисячі й тисячі поцілунків.

А приїду, я просто тоді -

Подарю лиш тобі подарунки.

За надію, за віру, любов,

Йому

 

Твердить лише одна

З усмішкой на устах,

Посоловілими очима

Дивиться на цей світ –

Немов мала дитина.

Та зрозуміло і колгоспнику, й студенту,

Побачить таке можна –

З вікна.

Сльози матері

Шлях до отчого порогу

 

«Ти ж знаєш – я не пропаду» -

Знову сказав мені сьогодні.

І так промовив слова ті –

Ніби пішов десь у безодню.

Защемив в серці моїм біль,

І очі налились сльозами.

Ой, діти-діти ж ви мої,

Велике горе мені з вами.

В життя від отчого порогу,

Лиш одну втіху маю я –

Все поглядаю на дорогу.

До вас мої летять думки,

Душа моя – завжди із вами.

Добре, що хоч приїздите,

В село ви - до своєї мами.

Розвієте мою журбу,

Хоч подивлюся – порадію.

Так будьте ж добрими людьми –

Велику маю я надію.

Хай Господь Бог благословить –

Вас у нелегкую дорогу.

Та лиш не смійте забувать,

Свій шлях до отчого порогу!

 

 

 

Лише правду одну

 

Тебе благають супостати,

І діткам їхнім щоб ти дав,

Не заважай ти керувать

Країною ти їм ніколи.

Іди за злагоду борись,

Чи на заводі забезплатно,

І не проси платню роками.

Чому на паньщину ідеш

І діточок своїх ведеш?

Чому країну дав продати,

Не можеш “Годі!” вже сказати?

Ой, заведуть тебе вперед

Ці жуліки і партократи.

Отих п’ять років що були –

Ось тоді ти вже заживеш,

Не знаю я що і казати,

Але лиш через отих п’ять –

Не буде більше з тебе брати

Ані штанини, ні свитини,

І ні простої одежини,

Якщо дасиш ти їм ще п’ять,

Ти літ собою керувать.

Чого, подумай, їм ще треба?

Заводи й фабрики скупили

Всього за тих два мільйони,

Щоб далі за тими двома

Ти чергу свою зміг зайняти.

І злагоди ще літ на п’ять,

А через п’ять накинуть п’яти –

Всі бузувіри й супостати

Тебе залишать помирать,

А самі всі бігом у Штати.

Тож зможеш лиш в краю своїм

Буть паном на чужому полі,

Тим наймитом живим, німим,

Господарю в усьому вірним.

За бездіяльність ти свою,

Заплатиш ще сповна ти ціну:

ПРИСПІВ.

Переживаєш долю ти гірку.

Щоб до третього покоління -

Ти за палатку на базарі,

Дарма даєш себе паплюжить,

Сядь на хвилинку, порахуй,

Подумай, що ти маєш -?

У тебе ж руки золоті,

На що здались вони тобі,

На що сім’я вся тебе вчила?

Ідеш сюди крізь небезпеку.

Хіба ж це є твоє життя?

Раніше, пам’ятаєш брате,

І дружно всі науки вчили.

Не цінував, бо задарма,

Країна все тобі давала.

Сьогодні за це все платити,

Приходиться, і втроєкратно.

Тепер ніщо нема безплатно.

І все ж тебе я не пойму,

Чому ж забув країну ту,

Де право мав кожен дивак.

Аби лиш руку протянуть,

А далі все тобі дадуть,

Й на практиці припіднесуть.

І що ж мішало проявить

Тоді себе, мій сину, сину –

Тебе ж просила Батьківщина:

І мрієш як мала дитина,

Квітка Надії

Що задумав, усе щоб було,

Як зумієш його ти пізнать.

Знай: В кожнім є щось святе!

Ти знайди його і возвелич.

Він просто знав

 

І був уражений стрілою.

Летіла кров з його грудей,

Він не стогнав і не ридав,

Він просто знав…

Все те, чого пізнать не міг –

І дивувалися усі,

Бо не завжди таке буває.

Чому, вмиравши не страдає,

А весь ізранений - співає?

Один поніс за всіх отвіт.

Така вже була його доля,

А може, просто – Божа воля.

 

Гімн Українців

 

Зраднику-генералу

Не треба довго сумніватись,

Проклятим бузувіром.

Уникнеш свої так біди.

Дійсно гарний керівник

Всюди був, усюди вник –

Дійсно гарний керівник.

Все до тонкощів він знає

І добра людям бажає.

На роботі він о сьомій,

Вибритий, гарний, стрункий,

А який же він уважний –

Людоньки, мені б такий!

Ми оцього чоловіка

Полюбили вже довіку.

Нема в світі, нема в мирі

Краще нього командира.

Ох! А який він джентльмен,

Та і гарний же спортсмен.

Просто золота людина,

Ото ж повезло із ним нам!

Ентузіазмом весь палає,

На добро всіх надихає.

Він не лає, не карає –

Все порадить і владнає.

Вислухати вміє він,

Розділити сум і біль.

Нас не зрадив, не покинув.

Тож лише завдяки цьому

Ми щасливі всі й здорові.

І тепер нас не здолати

Конкурентам всім проклятим.

Він для нас – і щит, і меч,

Хліб і сіль нам забезпечив.

Заробив він похвалу –

Щиро дякуєм йому.

Та лише, як його звати,

Ми не можемо сказати –

Боїмося, що неждано

Ви вкрадете в нас ________.

Ось такого б молодця

Мав би кожен колектив –

Тож тоді б прекрасно жив.

 

Діалог (дитя із татом)

Одного разу дитя маленьке,

Перед тим як лягти спать,

Підійшло до свого тата,

Щоб за руку його взять.

«Тату, мені чомусь страшно –

Снився вчора бойовик

Та картина, як солдата

В полі переїхав танк».

Тато взяв дитя на руки,

Поцілував у чоло. Сказав:

«Спи, моє рідненьке, і

Ти не бійся нічого.

Нічого в усьому світі

Не зможе тебе злякать,

Поки мир охороняє

Український наш солдат.

Та війна, що вчора бачив,

То усе було колись.

Мир тобі відвоювили

Ветерани й наш дідусь.

Аби завжди гарно жити

У країні своїй міг,

Щоб добро умів творити –

І й не думав би про гріх!»

27. День Перемоги!

 

Прийшли усі нащадки вдячні

Віддати шану воїнам своїм,

Моє село в 2000 році

 

Вчителька дала нам карандаш

І почала вчити малювати.

На початок усім нам малим

Пояснила, що від нас потрібно:

“Ви живете, діти, у селі,

Нами наша партія керує,

Отож, любі дітки ви мої,

(Взяла методичку із району)

Намалюйте ви своє село

Ніби у двохтисячному році.

Я на дошці приклад покажу,

І почала вона малювать

Так, як її партія учила,

Жити будемо в одній сім’ї.

І багато Чортових коліс,

І аеродром свій, і футбольне поле –

І тролейбуси всюди підуть.

А трудиться вже тоді не треба буде –

Рідного нашого й дорогого

Брежнєва Леоніда Ілліча.

До двохтисячного року ви,

Полетите всі на ракетопланах

І хто намалює так, як я,

Тому вже оцінка п’ять,

Бо всі заповіти Ілліча

Та і жодної із них нема.

Глянуть на спустошене село,

Вимерли де всі через одно.

Лиш одна десятая частина

Від того, що було при царі,

Тепер доживати залишилась –

КПРС

 

Я партию славить готов на весь свет,

И никогда больше не будет.

Давно пора зарыть в земле.

Разделила русский народ.

Изуродовал этот урод?

Г.

 

 

И рушится все до этой поры

 

Начнем с семнадцатого года,

Когда во тьме ночной поры

И рушится все до этой поры.

Я за правду Святую

 

И который десяток лет

Мы ищем на это ответ.

Кто платил ее первым лицам?

Батраку лишь все разрешила.

Лес, моря, землю, воды

Тех, которые дело отцов,

Раздули по миру, собирая глупцов,
С ног на голову все перевернули,

Я за правду святую -

На меня не кричи.

Г.

 

 

Крим

 

Земля гарна дуже є.

Весь народ там дуже щиро,

В гості всіх запрошує:

Приспів:

Приїзжайте ви до Криму,

Тут усе – що завгодно є.

Дуже гарно відпочинете –

Щастя знайдете своє.

Куди хочеш відвезуть.

Забронюють місця в готелях,

Й номери кращі дадуть.

Приспів:

Приїзжайте ви до Криму,

Тут усе – що завгодно, є.

Дуже гарно відпочинете –

Щастя знайдете своє.

Ялта, Саки, Євпаторія,

Знаменитий наш Форос,

Вся Алушта, Феодосія,

І гора славна – Роман-Кош.

Приспів:

Приїзжайте ви до Криму,

Тут усе – що завгодно, є.

Дуже гарно відпочинете –

Щастя знайдете своє.

4.Севастополь і Алупка –

В гості радо Вас зовуть,

Щоб міцніла в світі дружба,

Й гарно жив хороший люд.

Приспів:

Приїзжайте ви до Криму,

Тут усе – що завгодно, є.

Дуже гарно відпочинете –

Щастя знайдете своє.

Там найкращая природа,

Всюди так як у раю,

Найчистішеє повітря –

Полюбіть ви землю цю!

 

 

 

 

Батьківщино моя

 

Край. Рідний край.

Де ж я знайду для тебе слова?!

Щоб описати – яка ж то краса…

Я люблю тебе – рідне Поділля моє!

У житті своїм – знаю я щастя одне:

Тільки там – де ти є!!! …

Край! Рідний край!

Моя рідна Подільська земля!

Моя Батьківщино – любове моя …

Я люблю тебе! Не тільки за природи красу!

Я люблю тебе! За твоїх людей доброту!

Котра там – завжди є!

Край! Рідний край!

У красі й доброті не згасай!

Рідний мій краю, мій край-розмай …

Розкажу усім - про твоєї природи красу!

Розкажу усім – про твоїх людей доброту!

Від тебе, мій край – це все у дорогу візьму!

Що ти дав мені – я свято в житті збережу!!!

Прославлю тебе, мій край – у труді на весь світ!

Аби завжди був – край мій найкращий за всі!!!

Край! Рідний край!

Моя рідна Подільська земля!

Моя Батьківщино – любове моя!!!…

Верить или не верить

 

Я пойду завоёвывать души.

И спрошу я тогда в матерей –

Дочерей вы чему научили?

У отцов я спрошу, я спрошу в сыновей –

Что ж вы Бога люди забыли?

И не будет нам в мире добра

Пока ложью горят наши лица,

Пока веры в нас нет, а на шее креста –

Матерь божья и та нас боится!

Г.

Поема про спасіння,

від нового гріхопадіння, за “n-“ рублів!

Обрали за п’ять рублів у парламент ми козлів:

Щоб ми стали знов дітьми,

Щоб від Духу народились,

І благочестиво жили! …

Господи! Всіх нас - спаси!!! …

 

Душі свої тепла віддам частину