Асиміляція (від лат. assimilatio –уподібнення) – злиття одного народу з іншим шляхом засвоєння його мови, культури, національних звичаїв і традицій.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Асиміляція (від лат. assimilatio –уподібнення) – злиття одного народу з іншим шляхом засвоєння його мови, культури, національних звичаїв і традицій.



 

Барщина – форма феодальної земельної ренти; безкоштовна примусова праця феодально залежного селянина, який використовував власний інвентар, працюючи на користь феодала.

 

Більшовизм –течія політичної думки, що оформилась у 1903 р. внаслідок боротьби російських марксистів за створення партії. На П з’їзді РСДРП (1903 р.) марксисти, які згуртувалися навколо В.Леніна, під час виборів до центральних органів партії більшість голосів і тому почали називатися більшовиками, їхні противники, які залишили ся в меншості –меншовиками.

 

Буржуазія(франц.bourgeoisie, від лат. burgus – укріплене місто) – термін, який спочатку вживався для позначення вільних городян середньовічного французького міста, а пізніше – середнього класу у Франції та інших країнах.

 

Велике переселення народів – умовна назва сукупності етнічних переміщень у Європі (IV - VII ст.) – германських, слов’янських, сарматських та інших племен.

 

Вікінги –учасники морських торговельно-загарбницьких і завойовницьких походів кінця VIII – серед. XI ст. На Русі їх називали варягами, в Західній Європі – норманами. В XI ст. загарбали Північно-Східну Англію, в X ст. – Північну Францію (Нормандія). Досягли Північної Америки.

 

“Воєнний комунізм” – державна політика надзвичайних заходів, запроваджених більшовицьким урядом Радянської Росії в період з 1918 по 1921 рр. Складалася з багатьох елементів: витискання з економіки капіталістичних відносин; зосередження промисловості і транспорту в руках держави; спроб перейти до соціалістичних і навіть комуністичних засад виробництва й розподілу; продрозкладки як основного методу забезпечення продовольчих потреб держави; заміни торгівлі державним розподілом за класовою ознакою; згортання товарно-грошових відносин, натуралізації господарських зв’язків і заробітної плати; загальної трудової повинності тощо.

 

Вотчина – рід феодальної земельної власності (князівська, боярська, монастирська В.), що перебувала у спадковому володінні.

 

Гайдамаки –(від тур. haydamak – нападати ) –учасники національно-визвольних рухів на Правобережній Україні в XVIII ст.; мали підтримку у селян, козаків Лівобережної України, внаслідок чого царизм придушував виступи Г. Найзначнішим було повстання Г. у 1768 р. (Коліївщина).

 

Геноцид (від грец. genos –рід і лат. caebere – вбивати) – сукупність дій, або політика, спрямовані цілковито ао частково на винищення національної, етнічної, расової, релігійної або соціальної спільності людей.

 

Данина – натуральний або грошовий податок із підкорених племен і народів. У Київській державі – найдавніша форма податку, що регулярно збирався з підданих східнослов’янських та південнослов’янських племен.

 

Дворянство – стан світських землевласників, які мали спадкові привілеї; разом із духовенством становили панівний клас у феодальному суспільстві.

 

Демократія – (грец.demos – народ і cratos – влада) - форма політичної організації суспільства, що характеризується участю народу в управлінні державою.

 

Джерела історичні – комплекс пам’яток минулого, носіїв історичної інформації, що становить джерельну базу історичної науки.

 

Дисидент (від лат. dissidens-незгодний) – у Західній Європі особа, релігійні погляди якої не збігаються з догматами офіційної церкви. В переносному значенні –інакомислячий.

 

Діаспора (від грец.diaspora – розсіяння, розпорошення) – представники етнічної спільноти, які перебувають за межами кордонів країні походження внаслідок їх вигнання завойовниками чи загрози геноциду, низки політичних і соціально-економічних чинників, природнокліматичних катаклізмів.

 

Еліта (франц.elite-найкраще, добірне)– сукупність людей, які: 1) вирізняються в суспільному середовищі своїми авторитетом, моральністю, інтелектом, а тому визначаються як найкращі представники суспільства; 2) посідають ключові політико-управлінські позиції в суспільстві та здійснюють владні функції. Головна функція Е. Полягає в управлінні суспільством.

 

Імперіалізм (від лат.imperium – влада, панування)–термін для позначення політики або практики поширення впливу чи контролю однієї держави на інші, слабші чи менш розвинені.

 

Індустріальне суспільство – стадія історичного розвитку людства, якій властиве домінування промислового виробництва над аграрним, кількісне переважання міського населення над сільським; високий рівень промислового виробництва характеризується його механізацією та автоматизацією, використанням досягнень науково-технічного прогресу, що зумовлює великі якісні зміни і в інших сферах суспільного життя – соціально-побутовій, політичній, культурно-духовній.

 

Історія (від грец.historia– оповідь про минулі події, про те, що пізнано) - наука, яка вивчає розвиток окремих держав і народів, а також людства в цілому у в усій його конкретності й різноманітності.

 

Капіталізм (франц. capitalisme, від лат. capitalis –головний)–суспільно-економічна формація, що базується на соціально-економічній відчуженості основної маси працівників від засобів виробництва як об’єктів власності, від економічної влади, самого процесу праці й підпорядковує собі інші форми некапіталістичної власності, формуючи процес капіталістичного відтворення.

 

Князь – в IX - XVI у слов’ян та деяких інших народів голова феодальної монархічної держави або окремого політичного об’єднання (удільний князь); представник феодальної аристократії, пізніше – дворянський титул.

 

Колабораціонізм (від франц. collaboration – співробітництво) -. співробітництво населення з окупаційною владою та армією ворожої держави в період другої світової війни.

 

Колонізація (від лат. colonia –поселення)–1.Заселення й господарське освоєння вільних і окраїнних земель (т.зв. внутрішня К.). 2.Організація поселень за межами своєї країни(зовнішня К.). 3.Перетворення незалежної країни на колонію шляхом її військового, економічного і політичного поневолення.

 

Кріпацтво – система правових норм, що встановлювали залежність селянства від феодалів і неповну власність феодала на селянина-кріпака. К. знаходить юридичний вияв у прикріпленні селянина до землі, праві феодала на працю й майно селянина.

Монархія (від грец.monarchia-єдиновладдя, єдинодержавність)– форма управління державою, за якою найвища влада цілковито або частково зосереджена в руках єдиної особи монарха і є здебільшого спадковою; держава з такою формою правління.

 

Народництво –ідеологія та політичний рух частини інтелігенції в Російській імперії другої пол. XIX ст., яка висловлювала інтереси селянства, виступала проти залишків кріпосництва і капіталістичного розвитку країни, за повалення самодержавства революційним шляхом.

 

Націоналізм(від лат. natio – народ) -політичний напрям; ідеологія, психологія, соціальна практика, світогляд, відповідно до яких нація вважається головним і вирішальним чинником історії; її інтересам підпорядковані всі елементи суспільного життя.

 

Національно-визвольний рух– 1.Будь-який суспільно-політичний рух, учасниками якого є представники певної етнічної спільноти (племені, народності, нації), що ставить за мету визволення своєї країни від чужоземного панування.

 

Партія політична(від лат.partis - частина, галузь, відділ) - незалежне активне громадське об’єднання фізичних осіб на підставі загальних інтересів, сформульованих в основоположних ідейних настановах і програмах; виражає політичну волю своїх членів і прихильників; головними завданнями є участь у визначенні політичного курсу держави, виробленні державної політики, формуванні органів влади і місцевого самоврядування, представництво в їх складі.

 

Предмет історичної науки – провідні тенденції й закономірності історичного розвитку природи і суспільства в усіх виявах, аспектах, хронологічній наступності від найдавніших часів до наших днів.

 

Революція (від лат. revolutio –розгортання, переворот)–1.Докорінна якісна зміна, різкий стрибкоподібний перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового в розвитку явищ природи, суспільства чи пізнання (напр., промислова Р., науково-технічна Р., культурна Р., інформаційна Р. тощо).

 

Реєстри козацькі – списки козаків, переважно реєстровців, окремих частин або всього Війська Запорозького у ст. Складання військових реєстрів було повсякденною практикою в багатьох європейських державах і країнах, зокрема в Україні. Введення Р. к. почалося з виникнення реєстрового козацтва, тобто такого, яке офіційно перебувало на службі Речі Посполитої, маючи за це певні права, привілеї і грошові винагороди.

 

Республіка ( від лат. res–справа і publicus - громадськаий, всенародний) –форма політичного устрою, де джерелом усіх видів влади є народ і вищі органи державної влади обираються громадянами на певний термін/

 

Реформа соціальна (від лат. reformo-перетворюю)–перетворення, зміна, нововведення, перевлаштування якоїсь сторони суспільного життя (порядків, інститутів, організацій, закладів) без зміни основ існуючих соціально-політичної структури і суспільного ладу.

 

Cмерди – основна маса вільного сільського населення Давньої Русі XI – XIII ст.

Соціалізм(від лат.socialis –суспільний) – учення про суспільний устрій, який характеризується такими рисами: усуспільненням усіх засобів виробництва (землі, усього розташованого на ній, капіталів); вони переходять під юрисдикцію суспільної влади; організацією виробництва і розподілом продуктів виробництва – суспільних та планових; декларуванням скасування класової структури суспільства та знищення експлуатації людини людиною

Суверенітет (від франц.souverainete –найвища влада) –верховенство, повнота і зовнішня незалежність державної влади, які виявляються у відповідних формах будови та внутрішньої і зовнішньополітичної діяльності держави.

 

Тотемізм (мовою північноамериканських індіанців “тотем” –його рід) – одна з первісних форм релігії; віра в існування тісного зв’язку між людиною або якоюсь родовою групою та її тотем ом – твариною або рослиною, предметом або явищем. Рід носив ім’я свого тотему, члени роду вірили, що походять від спільних з ним предків, перебувають з ними у кровному у зв’язку.

 

Урбанізація (франц. urbanisation від лат. urbanus–міський)–історичний процес зростання ролі міст в економічному й культурному житті суспільства; процес зосередження промисловості й населення в переважно великих містах.

 

Холокост – винищення нацистами євреїв у Європі впродовж 1933-1945 рр.

 

Цехи (нім. Zeche)– спорадична форма організації дрібних економічно самостійних виробників – населення міст доби середньовіччя, які здобули права автономії.

 

Червоний терор – офіційна політика придушення політичних і потенційних противників насильницькими методами, яку здійснювали більшовики в роки громадянської війни. Ініціатором і натхненником масового терору був В.Ленін

 

Язичництво –первісна релігія східних слов’ян, сутність якої полягала в обожненні сил природи й культі предків.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.36.32 (0.011 с.)