II. ГРАДАЦІЙНИЙ РІВЕНЬ РОБІТ



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

II. ГРАДАЦІЙНИЙ РІВЕНЬ РОБІТ



СПЕЦІАЛІСТІВ ТА МАГІСТРІВ

 

І. НОРМАТИВНА БАЗА

Для забезпечення права громадян України на вибір змісту й рівня своєї освіти, а також із метою створення умов для гнучкого реагування вищої школи на запити суспільства в умовах ринкової економіки та гуманізації освітньої системи у нашій країні у відповідності до Закону України “Про вищу освіту”, який схвалений Верховною Радою України 17 січня 2002 року, національної програми “Освіта (Україна XXI ст. )”, Постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1998 року № 65 "Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)" та інших законів і нормативно-правових актів України введена багатоступенева система вищої та післявузівської професійної освіти, її концептуальною основою є представлення про безперервність та спадкоємність процесу освіти, що відкриває нові можливості підвищення професіоналізму у різних галузях науки і техніки.

Запорізький державний університет ІV рівня акредитації є вищим навчальним закладом, у якому реалізована інтегрована система підготовки спеціалістів, що включає довузівську, вузівську і післявузівську підготовку. На базі освітньо-професійних програм створена ступенева підготовка “бакалавр – спеціаліст – магістр”, за якої етапи “спеціаліст – магістр” завершуються виконанням кваліфікаційної роботи.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Конституції України кваліфікаційні роботи виконуються українською мовою.

 

II. ГРАДАЦІЙНИЙ РІВЕНЬ РОБІТ

ДИПЛОМНА РОБОТА СПЕЦІАЛІСТА, МАГІСТРА – підсумок і випускна робота студента. За рівнем виконання випускного проекту і результатами його захисту робиться висновок про можливість присвоєння випускникові відповідної кваліфікації.

Дипломна робота спеціаліста та магістра мають відрізнятися і за обсягом, і за більш принциповими позиціями. Відмінності повинні проглядатися:

- на тематичному рівні

- на рівні заглиблення у тему дослідження

- на рівні наукової новизни

- за обсягом

- за терміном виконання кваліфікаційної роботи.

 

ІІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА РОБІТ ЗА РІВНЯМИ

Дипломна робота спеціаліста

У дипломній роботі розглядається певна наукова або науково-практична методична проблема: узагальнюються та критично осмислюються теоретичні передумови її вирішення, обґрунтовуються та розробляються положення, а також рекомендації з використання отриманих результатів у практиці навчання.

При підготовці дипломної роботи слід:

- виявити глибоке розуміння висунутих наукових концепцій і принципів;

- широкі знання фактичного матеріалу;

- уміння застосовувати їх до розв'язання конкретних завдань;

- продемонструвати розвинуте аналітичне мислення, наукові здібності;

- ґрунтовні знання зі спеціальності, високий рівень фахових знань;

- серйозне ставлення до предмета дослідження;

- вміння користуватися додатковою літературою;

- виявлення зацікавленості до поглибленого дослідження;

- виявити напрацьоване та розвиток навичок самостійної роботи.

Методологією наукового аналізу студенти актуалізують із теоретичних курсів як необхідну базисну умову для виконання успішної наукової роботи достатні ж уміння та навички, – технологію виконання від написання рефератів, курсових робіт.

Як наукове дослідження, дипломна робота спеціаліста є необхідною і найцікавішою формою реалізації його інтелектуальної діяльності, а залучення до наукового пошуку, перші самостійні відкриття створюють особливу атмосферу, яка стимулює творчий розвиток інтелектуальних сил особистості, який закріплюється у тому, що результати найбільш цікавих досліджень можуть публікуватися в збірниках студентських наукових робіт та у вчених записках.

Виконання дипломної роботи спеціаліста – це творчий процес, велика пізнавальна робота, яку студент виконує протягом декількох місяців або років, якщо задум її визріває з курсових робіт. У цьому полягає могутній розвиваючий потенціал даної форми індивідуального навчання сучасного мислячого студента.

Дипломна робота спеціаліста дозволяє виявити творчий та науковий потенціал студента, а також може бути сходинкою для подальшої наукової роботи. У процесі її підготовки розвиваються навички самостійного вивчення й узагальнення наукової літератури з будь-якого вузького питання; виявляються нові й невирішені наукові проблеми.

Слід відзначити, що в процесі дослідження й пошуку відповіді на неясне або невирішене питання, розвиваються не тільки професійні якості студента, але й виховується здатність приймати самостійні рішення після аналізу проблемної пізнавальної ситуації дипломного дослідження спеціаліста.

Даний аспект дуже важливий для сучасної дійсності. Студент-виконавець дипломної роботи спеціаліста, вивчаючи наукову літературу, намагається осмислити й критично оцінити її, шукає свої шляхи розв'язання поставленої проблеми. Досвід самостійного наукового дослідження, вибір найбільш ефективних методів та прийомів, аналіз одержаних результатів та їх оцінка, безперечно, розвиває здатність у відстоюванні своєї думки та вміння правильно викласти її у письмовій формі.

Мета дипломної роботи спеціаліста:

- систематизація, закріплення, розширення теоретичних знань освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста;

- поглиблення і розширення теоретичних знань шляхом індивідуальної роботи;

- розвиток умінь застосовувати засвоєні знання при вирішенні наукових завдань;

- удосконалення навичок самостійної роботи студента з науковою літературою;

- формування вмінь проводити експериментальні дослідження;

- виявлення вмінь студента методологічно правильно, грамотно проводити дослідження, інтерпретувати, систематизувати і класифікувати одержані результати;

- оволодіння прийомами (навичками) самостійної дослідницької роботи;

- вироблення вмінь формулювати судження і висновки, логічно й доказово їх викладати, рекомендувати щодо використання у практиці розробленої технології навчання (методика);

- вироблення вмінь публічного захисту підготовленого матеріалу з теми дипломної роботи.

Завдання наукового дослідження дипломної роботи спеціаліста:

- висунення проблеми, що не одержала достатнього висвітлення у науковій літературі;

- виявлення і введення у науковий обіг нових джерел і повідомлення на цій основі нових фактів;

- встановлення нових зв'язків між відомими явищами, нова постановка відомої проблеми;

- оригінальні висновки;

- рекомендації про використання запропонованих матеріалів і висновків у науці та практиці;

- крім висновків, слід включити рекомендації щодо впровадження отриманих експериментальних даних.

Оптимальний обсяг дипломної роботи спеціаліста у межах:

комп'ютерний набір – 55-70 стор.

Дипломна робота магістра

Дипломна робота магістра – це найсерйозніший вид академічної роботи, яка являє собою докладну розробку теми, що претендує на здобуття повної вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем; вона є систематизацією нароблених дослідником знань у певній сфері.

Дипломна робота магістра повинна передбачати проведення наукових досліджень (творчих розробок) із проблем відповідної до спеціальності галузі науки. Державній комісії обов’язково подаються матеріали, що характеризують наукову (творчу) і практичну цінність виконаної роботи – друковані статті, методичні розробки, творчі роботи.

Ураховуючи наукові (творчі) здобутки дипломної роботи, магістр може бути рекомендованим Радою факультету для навчання в аспірантурі.

Випускна робота магістра є самостійним науковим дослідженням, що має внутрішню єдність і відображає хід і результати розробки обраної теми:

- вона повинна відповідати сучасному рівню розвитку науки і техніки, а її тема – бути актуальною;

- дипломна робота магістра подається у вигляді, який дозволяє судити, наскільки повно відображені й обґрунтовані положення, що становлять її зміст, висновки та рекомендації, їх новизну та значущість;

- сукупність отриманих у дипломній роботі магістра результатів повинна свідчити про наявність у її автора первісних навичок наукової роботи в обраній галузі професійної діяльності;

- вона відбиває як загальнонаукові, так і спеціальні методи наукового пізнання, правомірність використання яких всебічно обґрунтовується у кожному конкретному випадку їх використання;

- зміст роботи характеризують оригінальність, унікальність і неповторність наведених даних; основою захисту є тут принципово новий матеріал, що включає опис нових фактів, явищ і закономірностей або узагальнення раніше відомих положень з інших наукових позицій або у зовсім іншому аспекті;

- передбачає елементи наукової полеміки, будучи по суті справи одним із учасників у заочній дискусії; у її змісті наводяться вагому й переконливі докази на користь обраної концепції, всебічно аналізуються і доказово критикуються протилежні їй точки зору; саме тут одержує найбільш повне відбиття така якість наукового пізнання як критичність по відношенню до існуючих поглядів та уявлень, а це означає, що зміст дипломної роботи магістра характеризує така його особливість як наявність у ній дискусійного та полемічного матеріалу;

- у випадку виконання дипломної роботи дотичних наукових напрямків допускається призначення, окрім наукового керівника, одного або двох наукових консультантів;

- специфічний не тільки зміст дипломної роботи магістра, але й форма викладу, яка характеризується високим ступенем абстрагування, активним використанням категоріального апарату, засобів логічного мислення, комп'ютерних методик і статистики;

- для викладу матеріалу характерні аргументованість суджень і точність наведених даних; включення в текст знакового апарату, що є у розпорядженні автора дипломної роботи магістра (таблиці, символи, діаграми, схеми, графіки і т.п.), тобто все те, що являє собою "мову науки", яка зрозуміла тільки спеціалістам;

- у дипломній роботі магістранта не прийнято давати оцінку матеріалу, що викладається; норми наукової комунікації реґламентують характер викладу наукової інформації, вимагаючи від висловлення особистої думки у чистому вигляді; у цьому зв'язку автори наукових праць, у тому числі й магістерської роботи намагаються використовувати мовні конструкції, які виключають з обігу особового займенника “я”, натомість виступає “ми” що дозволяє відбити свою думку як думку певної групи людей, наукової школи, наукового напрямку, оскільки сучасну науку характеризують такі тенденції, як інтеграція, колективна творчість, комплексний підхід до вирішення проблем; використання займенника “ми” та його варіацій передають та відтіняють ці тенденції сучасної наукової творчості.

Виходячи з того, що магістерська підготовка – це по суті лише перша сходинка до науково-дослідної і науково-педагогічної діяльності, яка веде до вступу в аспірантуру і наступної підготовки кандидатської дисертації, магістерська дипломна робота не може вважатися науковим твором у повному смислі цього слова, оскільки ступінь магістра – це не вчений, а академічний ступінь, який відображає перш за все освітній рівень випускника вищої школи і свідчить про наявність у нього вмінь і навичок, властивих науковому працівникові-початківцеві.

Дипломна робота магістра, хоча і є самостійним науковим дослідженням, все ж повинна бути віднесена до розряду навчально-дослідницьких робіт, в основі яких лежить моделювання вже відомих рішень;

Виконання такої роботи повинно не стільки вирішувати наукові проблеми, скільки бути свідченням тому, що її автор навчився самостійно вести науковий пошук, бачити професійні проблеми і знати найбільш загальні методи й прийоми їх вирішення.

Оптимальний обсяг дипломної роботи магістра у межах:

комп’ютерний набір – 60-90 стор.

 

V. ОФОРМЛЕННЯ РОБОТИ

Оформлення дипломної роботи здійснюються за Стандартом підприємства СТП 3-97 (вимоги до оформлення курсових і дипломних робіт) ЗДУ, адаптованих нормоконтролерами до відповідних спеціальностей.

 

Загальні вимоги

Дипломна робота повинна бути виконана охайно. Написання роботи дозволяється у двох варіантах: друкованому (друкарський або комп’ютерний текст) чи рукописний (при розбірливому чіткому начерку). Текст роботи повинен бути вичитаний як студентом, так і науковим керівником. Не вичитаний текст з лексичними та орфографічними помилками знижує загальну оцінку роботи і є взагалі неприпустимим.

Виконується робота з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм), можливо також використання паперу форматів у межах від 203х288 до 210х297 мм і подання таблиць та ілюстрацій на аркушах формату АЗ.

Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів:

ліве – не менше 20 мм

праве – не менше 10 мм

верхнє – не менше 20 мм

нижнє – не менше 20 мм.

 

Приклад загального оформлення сторінки роботи

 
 
Робота виконується через 2 машинописних інтервали. На сторінці повинно бути 28–29 рядків. Підстрочні посилання виконуються через 1,5 інтервали, вони відокремлюються рискою (3 см), але нижнє поле залишається не менше 2 см. Якщо робота виконується у комп’ютерному варіанті, то текст має набирати: 60 символів у рядку та до 30 рядків на сторінці.


Вписувати

Вимоги до комп’ютерного набору дипломної роботи:

· текстовий редактор – WORD

 

 

Вимоги до комп’ютерного набору дипломної роботи:

· текстовий редактор – WORD

· гарнітура шрифту – Times New Roman

· кегль шрифту (розмір) – 14

· кількість символів у рядку – не менше 60

· абзац – 1-1,27 см

· міжрядковий інтервал – полуторний

· кількість рядків на сторінці – до 30

· міжрядковий інтервал між заголовком (назвою розділу чи підрозділу) і текстом – 20 мм

· Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту (шрифт – 14 напівжирний), заголовок центрується.

· Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами, крім першої – великої, з абзацного відступу, шрифт 14 – напівжирний. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

Вимоги до друкарського тексту роботи: текст повинен виконуватись через два міжрядкових інтервали, мати до 30 рядків на сторінці. Мінімальна висота шрифту 1,8 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка – чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту роботи повинна бути однаковою.

Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.

Вимоги до рукописного варіанту: абзац – 8-12 мм (5 символів)

· відстань між рядками – 15 мм (стандарт “зебри”)

· відстань між заголовком (назва розділу, підрозділу) і текстом роботи – 30 мм

· заголовки: «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ», «ДОДАТКИ» наукової роботи записуються великими буквами.

· назви підрозділів – записуються маленькими буквами (крім першої).

Додаткові вимоги :

· Текст дипломної роботи, оформлений рукописним способом, дозволяє використання тільки одного кольору (чорного, синього або фіолетового).

· Вписувати у текст окремі слова іншомовні слова, формули чи умовні позначення необхідно типографським шрифтом тільки чорною пастою або чорною тушшю, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

· Помилки, описки, які виявилися у процесі написання роботи, дозволяється виправляти, підчищаючи і замальовуючи білою фарбою (не заклеювати) і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фраґменту малюнка) машинописним або рукописним способом чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору.

· Перенос слів у заголовках не допускається. Підкреслення заголовків не допускається.

· Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки.

· Форма титульного листа і технічного завдання має єдиний загальновузівський стандарт і виконується згідно зразків (див. Додаток Д).

 

5.2. Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, додатків (малюнки, таблиці, карти, публікації джерел тощо) подають арабськими цифрами без знака № у правому верхньому куті: 2,3,4,5,6,7…. Крапка після номера сторінки не ставиться. Нумерація аркушів починається з цифри “2”, враховуючи, що титульний аркуш є першою сторінкою роботи і номер сторінки на ньому не ставиться. У нумерацію входять всі аркуші, враховуючи додатки.

Зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера.

Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Розділи повинні мати наскрізну нумерацію у межах всієї роботи і нумеруватись арабськими цифрами з крапкою в кінці.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: 1.2. або 2.4.; 2.3. – третій підрозділ другого розділу. Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

 

Приклад оформлення змісту

 

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. НАЗВА РОЗДІЛУ 6

1.1. Назва параграфу

1.2. Назва параграфу

РОЗДІЛ 2. НАЗВА РОЗДІЛУ 16

2.1. Назва параграфу

2.2. Назва параграфу

ВИСНОВКИ 34

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 36

ДОДАТКИ 38

 

Приклад оформлення розділів

 

РОЗДІЛ 1

ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ, ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛ,

МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1. Назва параграфу

Текст дослідження.

 

РОЗДІЛ 2

НАЗВА РОЗДІЛУ

2.1. Назва параграфу

Текст дослідження.

 

Ілюстрації

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати у роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.

Ілюстрації позначають словом “Мал.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад:Мал. 1.2 (другий малюнок першого розділу).

Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації повинні бути виконані чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері.

У роботі слід застосовувати лише штрихові ілюстрації і оригінали фотознімків.

Фотознімки розміром меншим за формат А4 повинні бути наклеєні на стандартні аркуші білого паперу формату А4.

Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують після номера ілюстрації. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (текст під малюнками).

 

5.4. Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово “Таблиця” починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку – боковик. Слово “Таблиця” і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова “Продовження табл.” і вказують номер таблиці, наприклад: Продовження табл. 1.2.

Якщо текст, який повторюється у графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами “Те ж”, а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: Таблиця 1.2 (друга таблиця першого розділу).

Якщо у роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

Примітки до тексту таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах одної сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1....

2....

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.


Посилання

При написанні роботи дипломник повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в роботі, та наукові дослідження, на матеріалах яких розроблюються проблеми, що вивчаються у роботі. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовуються відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі.

Посилання допускаються: підстрочні – на кожній сторінці, і кінцеві, коли вони виносяться на кінець роботи. Фіксація посилання може бути: дужками – круглими (2) чи квадратними [6], або з верхнім індексом 5.

І. У разі використання підстрочних посилань існують наступні вимоги. Перший раз – монографія або ж джерело друкуються повністю з вихідними даними. Далі скорочено з вказівкою прізвища автора та скороченої назви праці, де вказуються лише сторінки. Якщо дослідження цього автора є єдиним в роботі, у подальшому вживається – прізвище автора та скорочений вираз «Вказаній твір». Якщо на одному аркуші роботи посилання йде кілька разів на одну монографію, друкується “Там само”. Підстрочні посилання виконуються через 1 інтервал, вони відокремлюються рискою (3 см), але нижнє поле залишається не менше 2 см.

Приклад:

____________

1 Дейвіс Н. Європа: Історія. – К., 2000. – С. 45.

2 Дейвіс Н. Вказаний твір. – С. 75.

3 Там само.

ІІ. Кінцеві посилання у тексті роботи на джерела можна зазначати порядковим номером по мірі їх появи у тексті роботи і виділяти двома дужками,

Приклад:

- “... у працях [1-7]...”,

- “... у працях (1-7)...”

- або кінцевими з верхнім індексом “... у працях1-7...”.

Такі посилання виносяться у “Примітки”, де їх розміщають згідно розділів роботи. У “Примітках” пишеться назва розділу роботи, а потім розміщаються посилання, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком “Списку використаних джерел та літератури”. Перший раз – назва монографії або ж джерела друкуються повністю з вихідними даними. Далі скорочено з вказівкою прізвища автора та скороченої назви праці, де вказуються лише сторінки. Якщо кілька разів йде посилання на одну монографію, друкується “Там само”. Нумерація посилань здійснюється наскрізно у рамках розділу роботи.

Приклад:

Цитата у тексті: “...щорічно в Україні утворюється 1,7 мільярдів тонн різноманітних твердих промислових відходів...[6]”.

Відповідний опис у переліку “Приміток”:

6. Бент О.Й. Про розробку концепції ресурсозбереження в мінерально-сировинному комплексі України // Мінеральні ресурси України. – 1995. – № 2. – С. 20-21.

 

ІІІ. Кінцеві посилання на джерела і літературу можна здійснювати через зазначення у дужках їх номера у “Списку використаних джерел та літератури” та сторінок, на які іде посилання.

Приклад:

Цитата в тексті: “...щорічно в Україні утворюється 1,7 мільярдів тонн різноманітних твердих промислових відходів...[17; 20-21]”.

Відповідне подання через “Список використаних джерел та літератури”:

17. Бент О.Й. Про розробку концепції ресурсозбереження в мінерально-сировинному комплексі України // Мінеральні ресурси України. – 1995. – № 2. – С. 12-35.

Посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад: дивись мал. 1.2.

На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: в табл. 1.2.

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад: див. табл. 1.3.

 

5.6. Оформлення списку використаних джерел та літератури

Відомості про джерела і літературу, які включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць. Приклади оформлення бібліографічного опису подано у додатку В. Складання списку повинно йти в алфавітному порядку. У випадку, коли в роботі використовується кілька праць одного автора, враховується принцип хронології, тобто за роком видавництва.

Якщо у списку є скорочення – перед списком літератури на окремому аркуші друкується список скорочень.

Наявність у роботі різних джерел, різних за повинна знайти відображення у списку. Так, якщо використані неопубліковані джерела, їх необхідно виділити при складанні бібліографії в окрему групу. Виділення групи періодичних видань робиться у випадку використання в роботі в якості джерел газет та журналів.

Місце видань, за виключенням наступних столиць держав, пишуться повністю: Запоріжжя, Донецьк, Львів, Відень тощо. Виключення: К. (Київ), М. (Москва), Л. або СПб. (Ленінград, або Санкт-Петербург), N.Y. (Нью-Йорк), L. (Лондон), Р. (Париж).

 

Порядок розміщення джерел та літератури:

Джерела

Неопубліковані джерела

1.

2.

Опубліковані джерела

3.

4.

Монографії та статті

4.

5.

6.

 

Періодичні видання

7.

8.

9.

Довідкові видання

10.

11.

 

5.7. Додатки

Додатки оформляють як продовження роботи на наступних її сторінках і розміщують їх у порядку появи в тексті роботи.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток __” і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д.

 

VII. ПОРЯДОК ЗАХИСТУ РОБІТ

ДОДАТКИ

Додаток А

 

Етапи наукового пошуку

Перший етап у технології наукового дослідження: підготовка до дослідження:

 

Вибір теми Мотивоване обґрунтування обраної теми
Вибір об’єкта і предмета дослідження Визначення явища, що буде аналізуватися, сутності і напрямку аналізу та їх письмова фіксація
Попереднє планування Складання попереднього плану роботи і формулювання робочої концепції (гіпотези)
Ознайомлення з науковою літературою за темою Накопичення наукової інформації. Плановий перегляд бібліографії
Оволодіння методами дослідження. Визначення методики Вивчення теорії питання про методи дослідження. Вибір методів і прийомів для власного дослідження
Консультація з науковим керівником Уточнення свого розуміння теми, плану, концепції, наукового прогнозу, методів, джерел із розумінням наукового керівника
Організація “власного бібліографічного архіву” Складання списку джерел дослідження, бібліографічний їх опис, вибір системи (концепції) в організації “бібліографічного архіву”

 

 

Другий етап у технології наукового дослідження: накопичення наукової інформації, створення науково обробленого архіву:

 

Обробка джерел дослідження Конспектування-реферування джерел дослідження у зручній для дослідника структурі та формі
Накопичення власних Наукових фактів Пошук наукових фактів у наукових текстах, джерельному матеріалі. Уміння виявлення наукового факту, уміння зібрати достатню кількість фактів
Оформлення Попередніх наукових результатів Відбір концептуально значущих фактів і оброблених фраґментів, додаючи до них судження особистісного значення

 

 

Третій етап у технології наукового дослідження: написання чернеткового рукопису наукового проекту:

 

Уточнення плану і концепції дослідження Визначення обсягу і композиції (побудови) роботи, послідовність викладення матеріалу
Аналіз, узагальнення і теоретичне пояснення фрагментів (розділів) роботи Словесне оформлення вступу, історії питання, теорії питання, окремих розділів, обґрунтування висновків
Створення чернеткового рукописного варіанту наукового проекту Словесне оформлення всієї роботи: написання тексту наукового дослідження
Попереднє рецензування роботи науковим керівником В ідеалі: здача на рецензування частинами (фраґментами)
Редагування рукопису Уточнення цитат, посилань, смислових мотивацій, бібліографічних описів; перевірка стилю і грамотності
Написання реферату наукової роботи Формулювання узгоджених цілей і завдань, методів, наукової новизни (гіпотези); зазначення ключових слів

 

Четвертий етап у технології наукового дослідження: оформлення і захист наукового проекту:

 

Створення чистового варіанту Оформлення проекту за “Стандартом”
Нормоконтроль Експертиза наукового проекту на дотримання “Стандартів” оформлення
Рецензування наукової Роботи Представлення чистого варіанту на рецензію спеціалісту кафедри
Захист наукового проекту Уточнення зауважень рецензента, підготовка до відповідей на зауваження, публічний захист

Таким чином: загальну схему всього ходу наукового дослідження можна уявити у вигляді логічної схеми:

1. Обґрунтування актуальності обраної теми.

2. Постановка мети й конкретних завдань дослідження.

3. Визначення об’єкта та предмета дослідження.

4. Вибір методу (методики) проведення дослідження.

5. Опис процесу дослідження.

6. Обговорення результатів дослідження.

7. Формулювання висновків та оцінка одержаних результатів.

Додаток Б

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДО НАПИСАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ

Основою для написання кваліфікаційних робіт є підготовка та написання студентами курсових робіт, що виконуються на історичному факультеті згідно навчального плану в ІІ, ІV, V, VI, VIІ, VIІІ семестрах.

Курсова робота мусить продемонструвати процес оволодіння студентом навичок роботи з науковими джерелами, науковою літературою, правильно їх класифікувати. У ній перевіряються практичні навички роботи з науковими та методичними джерелами у контексті вивчення різноманітних джерел і грамотність (у науковому розумінні) опису літератури, здатності письмово викласти свої думки та висновки. Робота має будуватися на основі фактичного матеріалу, на ґрунтовній теоретичній базі, але не повинна бути компілятивною. Накопичений у курсових роботах матеріал, вироблені навички наукової роботи складають фундамент підсумкових кваліфікаційних дипломних робіт.

 

Основні вимоги до курсових робіт :

· актуальність тематики, відповідність її сучасному стану історичної науки та перспективам її розвитку, практичним завданням майбутньої діяльності історика;

· вивчення та критичний аналіз монографічної та періодичної літератури з теми;

· вивчення та характеристика історії проблеми, що досліджується, практичного стану її наукової розробки;

· формування джерельної бази, аналіз, класифікація джерел, опрацювання інформації, що вони надають;

· чітка характеристика предмета, мети , завдань і методів дослідження;

· узагальнення результатів, їх обґрунтування, висновки та практичні рекомендації.

Структура роботи:

І. Вступ. Включає наступні елементи: актуальність проблеми, вибір напрямку досліджень, формулювання об'єкту, предмету дослідження, мети і завдань роботи, методів наукового аналізу, огляд літератури з висновками про стан вивченості питання у світовій літературі, висновки про невирішені та не вирішені аспекти проблеми; дається короткий аналіз використаних джерел.

ІІ.Основна частинаскладається здвох або трьох розділів.Назви та зміст розділів (а при необхідності – параграфів), їх співвідношення визначаються з урахуванням обраної теми, мети та завдань роботи..

У розділах треба:

- викласти сутність проблеми, яка розглядається;

- дати характеристику об’єкта дослідження;

- розкрити зміст проблеми;

- охарактеризувати концепції, теоретичні положення, висновки дослідників;

- викласти і проаналізувати фактичний матеріал, інформацію джерел;

- кожен розділ закінчується висновками по викладеному у ньому матеріалу.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.173.209 (0.049 с.)