Міністерство оборони України

Міністерство оборони України

Національний університет водного господарства і природокористування

 

Кафедра військової підготовки

 

	''ЗАТВЕРДЖУЮ'' Завідувач кафедри військової підготовки Полковник запасу М.М.Чопик «___»_____________________2012 року

Назва дисципліни:

"Вогнева підготовка" Категорія, що навчається: Студенти ВНЗ Спеціальність:

ВОС - 021000

Методична розробка

для проведення занять зі студентами

за курсом "Вогнева підготовка"

 

Тема № 2 "Автомат Калашникова, ручний кулемет Калашникова"

Заняття 1.

Заняття 2.

 

Час: 4 години

 

 

Розробив:

полковник запасу АСКАНОВ І.О.

Обговорена на засіданні

кафедри військової підготовки

Протокол №__

Від «___»______________ 20___р.

М. Рівне 2012 р.

Тема №2. «Автомат Калашникова, кулемет Калашникова

(АК-74, РПК-74)»

Навчальна мета:

1. Вивчити з студентами бойові властивості та загальну будову автомата Калашникова, кулемета Калашникова (АК-74, РПК-74).

2. Навчити студентів проводити неповне розбирання та збирання, огляд та підготовку до стрільби, перевірку до бою та приведення до нормального бою.

3. Виховувати у студентів почуття відповідальності за свою зброю та впевненість у ньому.

Час: 4 год.

Місце: Клас вогневої підготовки.

Метод проведення: Групове заняття.

Підручники та посібники:

1. Методика вогневої підготовки механізованих підрозділів, вид. МО 1978 р.

2. Керівництво по 5,45мм. автомата Калашникова, кулемета Калашникова (АК-74, РПК-74)., вид. МО 1979 р.

3. Вогнева підготовка, частина 2, «Основи будови зброї».

Матеріальне забезпечення:

1. автомати АК-74 – на кожних два студента одну одиницю;

2. кулемети РПК-74 - 1шт.;

3. учбові патрони - 60 шт.;

4. зразки патронів - 1 компл.;

5. приладдя до АК-74 - 1 компл.;

6. приладдя до РПК-74 - 1 компл.;

7. плакати по будові та взаємодії частин та механізмів - 1 компл.

Загальні організаційно-методичні вказівки:

Вивчаючи бойові властивості автомата та кулемета, слід шляхом порівняння з аналогічними зразками зарубіжної зброї, показати переваги нашої зброї. Для прикладу можна використати штурмову гвинтівку армії США М-16.

Приступаючи до вивчення розбирання зброї, викладач пояснює для чого застосовується розбирання автомата (кулемета) та пояснює основні правила його розбирання та збирання. Після цього він проводить зразковий, чіткий та швидкий показ неповного розбирання та збирання автомата (кулемета), визиваючи потяг у студентів добиватися такої ж швидкості та чіткості у дії зі зброєю.

Вивчення будови частин та механізмів зброї проводиться у послідовності, яка вказана у керівництвах зі стрілецької справи. Зброя у викладача та студентів повинна бути у розібраному вигляді. Після показу на плакаті частин та механізмів викладач показує ту ж частину на зброї.

При вивченні затримок при стрільбі викладач після пояснення затримки за допомогою учбових патронів створює ці затримки та показує спосіб її усунення.

Заняття №1

Навчальні питання:

1. Призначення, бойові властивості, загальна будова і принцип дії автоматики.

2. Неповне розбирання і збирання. Призначення і будова частин і механізмів та патронів. Особливості будови ручного кулемета.

 

Зміст питань та методичны вказывки

Перелік питань та їх короткий зміст	Методичні вказівки
1.	2.
Вступна частина · Прийняти доповідь від чергового взводу; · Перевірити особовий склад взводу та готовність до занять; · Нагадати тему попереднього заняття та перевірити ступінь підготовленості студентів: - предмет вогнева підготовка; - основні поняття та терміни у вогневій підготовці; - завдання вогневої підготовки.   Основна частина Історія створення АК-74 і РПК-74 нерозривно пов'язана з життям їх конструктора Михайла Тимофійовича Калашникова. Найперші його роботи - пістолет-кулемет, ручний кулемет не отримали путівку в життя, але уроки, при їх створенні, дозволили Михайлу Тимофійовичу перейти на новий якісний рівень при роботі над легендарним зразком автомата АК. На оголошений конкурс за проектом автомата потрібно пред'явити креслення загального виду вузлів і деталей, розрахунки міцності вузла запирання і очікувані тактико-технічні характеристики. Проекту М.Т. Калашникова присудили друге місце, перше - проекту полковника Н.В. Рукавішнікова і третє - проекту капітана К.А. Баришева, військовим конструкторам Науково-дослідного полігону стрілецького озброєння. Конструкторам належало захистити проекти в металі. Наприкінці 1945 Калашникова направляють на Ковровський завод, де на допомогу йому виділяються конструктори, технологи та робочі для виготовлення дослідних автоматів. Все необхідне знайшлося. Завод у роки війни був задіяний повністю на випуск подібного озброєння. На виготовлення трьох зразків пішло близько десяти місяців. З двома з них Калашников прибув на полігон і пред'явив на перший тур конкурсних випробувань. На випробування, окрім його зразка, були подані автомати відомих конструкторів Дегтярьова, Шпагіна, Рукавішнікова, Афанасьєва, Булкіна, Коробова і ще двох-трьох молодих зброярів. І ось після багатьох випробувань довгоочікуваний і бажаний висновок комісії - рекомендувати 7,62-мм автомат конструкції старшого сержанта М.Т. Калашникова для прийняття на озброєння. Це був 1947 рік. Постановою РМ СРСР oт 18.06.49 р. № 2611-1033сс автомат АК47 був прийнятий на озброєння Радянської Армії і ВМФ. Один з міфів, пов'язаних з АК, говорить, що Калашников "змалював" АК з німецького автомата МР-43, відомого також як Stg.44. Дійсно, на перший погляд, зовнішня компоновка АК і МР-43 схожа, як схожа і концепція автоматичної зброї під проміжний патрон. Схожі обриси ствола, мушки і газовідвідної трубки обумовлені застосуванням схожого газовідводного двигуна (винайденого задовго до Шмайссера і Калашникова). Розбирання АК і МР-43 розрізняється принципово: у АК знімається кришка ствольної коробки, у МР-43 відкидається вниз на штифті коробка УСМ разом з рукояткою управління вогнем. Різні також пристрої закривання ствола (поворотний затвор у АК проти перекосу затвора у МР-43) і ударно-спускові механізми. Цілком імовірно, що Калашников знав про МР-43, проте очевидно, що при створенні свого автомата він більш орієнтувався на інші відомі зразки і системи. Основною заслугою Калашникова (а точніше - усієї його команди, що займалася розробкою і налагодженням автомата), є саме оптимальна компоновка вже відомих і перевірених рішень у єдиний зразок, що відповідає поставленим вимогам. Розповідь супроводжу-вати показом зброї На початку 1948 року Калашников відряджений до Іжевськ на завод, що випускав в роки війни кулемети "Максим". Безпосередню і щоденну участь в освоєнні і виготовленні автоматів першої промислової серії приймав сам "батько" автомата - 29-річний Калашников. Наявність готових виробничих потужностей дозволило досить швидко освоїти автомат АК47 у виробництві і вийти в перші ж роки на його випуск у великих обсягах. З звітних даних очевидно, що в перший рік виробництва машинобудівний завод поставив ГАУ понад 80 тисяч автоматів із значним нарощуванням обсягів випуску в наступні роки. У серію АК47 був запущений без дульного пристрою. Шляхом проведення дослідницьких стрільб була знайдена проста конфігурація дульного компенсатора, який протидіяв відведенню опори плеча стрільця при стрільбі чергами. У перше десятиліття автомата приймалися й інші серйозні зміни, пов'язані з розширенням експлуатаційних можливостей і характеристик, з впровадженням нових технологій і матеріалів. До того часу конструктори і технологи знову довели, що штампоклепана ствольна коробка буде менш трудомісткою, ніж з цільної ковки. На порозі переходу до випуску модернізованого автомата АКМ була розроблена конструкція межціклового сповільнювача, який забезпечив деяку надбавку в кучностних показниках. На цьому етапі було запроваджено новий багнет-ніж, прилад для безшумної і безполуменевої стрільби, накидні, що світяться в темряві прицільні пристосування. Всі знайдені хороші конструктивні рішення були враховані і внесені в креслення АКМ, який перебував на озброєнні Радянської Армії в півтора рази довше, ніж його попередник. При відпрацюванні конструкторських змін для внесення в креслення АКМ особлива увага приділялася уніфікації деталей, їх взаємозамінності і непорушності сполучених розмірів. Згодом при освоєнні та впровадженні нових зразків зброї на базі АК47 такий підхід до переходу від зразка до зразка виявився неоціненно значущим і для виробництва, і для експлуатації зброї. Услід за впровадженням у виробництво автомата АКМ групі Калашникова командуванням ГРАУ доручили розробити ручний кулемет на базі відпрацьованої схеми АК. Рішення продиктоване бажанням мати в армійському відділенні зброю під один патрон зразка 1943 року. Найбільш раціональним виявилося проектування ручного кулемета з уніфікацією деталей ударно-спускового механізму і затворної групи. Частина деталей довелося кілька зміцнювати для забезпечення більшої норми живучості. Знадобилося подовження ствола, введення легких сошок, товстостінної ствольної коробки, магазину збільшеної місткості і зміна деталей ложі й приклада. Завдання на розробку ручного кулемета отримали і інші конструкторські колективи. Окрім безумовного збереження бойових характеристик, досягнутих на існуючому 7,62-мм ручному кулемету Дегтярьова (РПД), потрібно було істотно зменшити трудомісткість його виготовлення і масу кулемета ніж РПД. Як показали полігонні конкурсні випробування, найбільш повно цим вимогам відповідав ручний кулемет Калашникова (РПК). Особливо підкупляло єдине примінення боєприпасів автоматів і кулеметів, що знаходяться на озброєнні мотострілецького відділення. Патронні магазини зразків були взаємозамінними. Комісія з випробувань рекомендувала для прийняття на озброєння ручний кулемет Калашникова. Серійний випуск РПК був доручений В'ятсько-Полянському машинобудівному заводу. В кінці 1958 року Калашников почав розробку так званого "єдиного кулемета" під 7,62-мм гвинтівковий патрон. У короткий термін було відпрацьовано креслення. Було виготовлено 25 кулеметів для подання їх на випробування. У жовтні 1961 року кулемет ПК був прийнятий на озброєння армії. У наступні роки на базі кулемета ПК були розроблені кулемети для оснащення бронетехніки. Наприкінці 60-х р. все наполегливіше почали пред'являтися вимоги до розробки патрона і, відповідно, зброї калібру в межах 5,45 - 5,6 мм. До цього часу американці вже прийняли на озброєння 5,56-мм автоматичну гвинтівку Стоунера М16А1. Від кулі зменшеного калібру очікувалося одержання ряду переваг перед кулею трилінійної калібру з підвищення початкової швидкості, настильній траєкторії її польоту, влучності і кучності автоматичного вогню. А відповідне зменшення маси патрона давало можливість істотно збільшити носимий запас боєкомплекту. Вітчизняні розробники патронів, мабуть, не без "оглядки" на 5,56-мм патрон американців вели роботу навколо близької до цього діаметру кулі. Іжевські зброярі виготовляли боєприпаси для всебічних випробувань нового патрона. Не чекаючи повного відпрацювання патрона зменшеного калібру, ГРАУ оголошує конкурс і видає конструкторам заводів і КБ технічне завдання на проектування автоматів з зменшеним калібром. М.Т Калашников зі своєю групою прийняли рішення створити автомат на базі АКМ. Довгі і наполегливі пошуки виправдали себе. Постановою ЦК КПРС і РМ СРСР від 18.03.74 р. № 049 5,45-мм автомат АK74 і ручний кулемет РПК74 були прийняті на озброєння. Приблизно через рік після промислового освоєння автоматів і кулеметів з'явилася задумка розробити 5,45-мм укорочений автомат. Він розроблявся конструкторами відділу Калашникова. Провідним конструктором був С.М. Фурман, бувши до цього заступником старшого військпреду на цьому ж заводі. Прийнявши за основу АК74, група Фурмана встановила довжину ствола, при якій початкова швидкість 5,45-мм кулі дорівнювала швидкості 7,62-мм кулі при пострілі з АКМ. Далі залишалося видозмінити кілька деталей для отримання короткого автомата, названого після прийняття на озброєння АКС74У. У 1997 році громадськість Росії, військовослужбовці, творці і виробники зброї відзначили 50-річчя автомата АК47, на конструктивній базі якого були спроектовані всі інші зразки автоматичної стрілецької зброї системи Калашникова. Настільки тривалий термін перебування на озброєнні Радянської Армії, Українських Збройних Сил та збройних сил інших держав автоматів і кулеметів Калашникова свідчить про досконалість конструкції і незаперечних бойових якостях зброї, а разом з цим про світове визнання творчого таланту конструктора.

Мм патрон зразка 1974 року

Викладач розповідає та дає під запис. В подальщому розповідь супроводжується показом патронів

Своєю появою на світ патрон зобов'язаний успіху американської програми переозброєння своєї армії під малокаліберний патрон (5.56х45мм НАТО).

В результаті в середині 1970х років на озброєння Радянської Армії приймається

комплекс стрілецької зброї, що складається з патрона, автомата АК-74 (АКС-74) і ручного кулемета РПК-74 під 5,45 мм патрон (патрон створений групою радянських конструкторів по керівництвом В. Сабельникова). Пізніше до цього сімейства приєднався укорочений автомат АКС-74У.

Нині оцінка цього кроку (перехід з калібру 7.62мм до калібру 5.45мм) досить неоднозначна. Прибічники патрона 5.45мм стверджують, що проблема - в застарілому патроні 7Н6, і що з новими патронами 7Н10 (підвищеною пробиваємосттю) і 7Н22 (бронебійний) зброя калібру 5.45мм порівнянно за своїми бойовими характеристиками із старими зразками під патрон 7.62х39мм.

Відомі декілька варіантів патронів. ПС - з кулею із сталевим сердечником (індекс 7Н6) вагою 3,45 р. Т - трасуючий. Патрон для стрільби зі зброї з приладами безшумної стрільби (ПБС") містить кулю 7У1 вагою 5,15 г, яка має початкову швидкість 303 м/с. Крім того, є холостий з пластиковою кулею і учбовий (без заряду). У 1993 році випущений патрон 7Н10 з сердечником з карбіду вольфраму, куля якого вагою 3,56 г пробиває на дистанції 100 метрів 16-мм сталеву плиту. Патрон 7Н12 з зміщеною до тильної частини кулі центром ваги, який викликає нестійкість її на траєкторії польоту. При попаданні навіть в легкі перешкоди (гілки кущів, дошки і ін.) куля міняє напрям польоту. У головній частині кулі спеціально залишений порожнистий простір, частина якого займає свинцевий вкладиш, поміщений перед сталевим сердечником. При пострілі вкладиш притискається до сердечника силою інерції, а при попаданні в досить тверду перешкоду - зміщується несиметрично в порожнисту область. В результаті положення центру маси кулі міняється і вона починає перекидатися.

 

Малоімпульсивний патрон 5,45х39

Початкова швидкість - 900 м/с

Дульна енергія - 1383 Дж

Патрон складається з капсуля, кулі, гільзи, вишибного заряду (порохового наповнювача).

 

Заняття №2

Навчальні питання:

1. Робота частин та механізмів до заряджання, при заряджанні та при стрільбі.

2. Огляд і підготовка до стрільби. Приладдя, чищення, змащення і зберігання автомата.

3. Затримки при стрільбі з автомата (кулемета) та способи їх усунення.

 

Зміст питань та методичны вказывки

Перелік питань та їх короткий зміст	Методичні вказівки
1.	2.
Вступна частина · Прийняти доповідь від чергового взводу; · Перевірити особовий склад взводу та готовність до занять; · Нагадати тему попереднього заняття та перевірити ступінь підготовленості студентів: - призначення, бойові властивості АК – 74, РПК - 74; - загальна будова та принцип дії автомата (кулемета); - неповне розбирання (збирання) автомата (кулемета).   1. Робота частин та механізмів до заряджання, при заряджанні та при стрільбі.   Положення частин та механізмів до заряджання. Затворна рама з газовим поршнем і завтором під дією затворного механізму знаходиться в крайньому передньому положенні, газовий поршень в патрубку газової камери, канал ствола закритий затвором. Затвор провернутий навколо продольної вісі вправо, його бойові виступи находяться в вирізах ствольної коробки - затвор запертий. Зворотня пружина має найменьше жаття. Ричаг автоспуску під дією виступу затворної рами повернутий вперед і вниз. Курок спущений і впирається у затвор. Ударник під дією курка поданий вперед. Бойова пружина знаходиться у найменьшому жатті, своєю петлею вона прижимає курок до затвору, а загнутими кінцями прижимає прямокутні виступи спускового гачка, до дна ствольної коробки при цьому хвіст спускового гачка знаходиться у передньому положенні. Викладач розповідає та дає під запис роботу частин та механізмів при різних моментах стрільби та заряджання, при цьому використовує плакати та схеми Перевідник знаходиться в крайньому верхньому положенні і закриває сходинковий виріз в прицілі ствольної коронки (перевідник поставленний на запобіжник). Сектор перевідника вийшов у виріз шептала одиночного вогню і знаходиться над правим прямокутним виступом спускового гачка (запирає спусковий гачок).

M16

М-16 (офіційне позначення — Rifle, Caliber 5.56 mm, M16) — американська автоматична гвинтівка калібру 5,56 мм, розроблена на базі гвинтівки AR — 10 і прийнята на озброєння в 1960-х роках.

M16 і її варіанти до теперішнього часу залишаються основним озброєнням американської піхоти. Це одна з найбільш поширених моделей стрілецької зброї у світі — було випущено більше 8 мільйонів екземплярів

Автоматична гвинтівка калібру 5,56×45 мм з повітряним охолодженням ствола, автоматикою на основі газового двигуна (використання енергії порохових газів) і схемою замикання поворотом затвора. Порохові гази, відведені з каналу ствола по тонкій газовідвідній трубці, впливають безпосередньо на раму (а не на поршень, як у багатьох інших схемах) затвора штовхаючи її назад. Рама затвора, що рухається, повертає затвор, тим самим виводячи його із зачеплення із стволом. Далі затвор і рама затвора рухаються під дією залишкового тиску в патроннику, стискаючи зворотну пружину, одночасно з цим викидається стріляна гільза. Зворотна пружина, що розпрямляється, штовхає групу затвора назад, затвор витягає з магазину новий патрон і досилає його в патронник, після чого входить в зачеплення (закривається) із стволом. На цьому цикл роботи автоматики завершується і після пострілу усе повторюється спочатку. У конструкції М16 передбачена затримка затвора в крайньому задньому положенні для полегшення перезарядки зброї. Це означає, що, коли в магазині закінчаться патрони, для перезарядки буде досить змінити магазин і натиснути на кнопку затримки затвора, розташовану на лівій стороні коробки затвора, а не тягнути за Т-подібну ручку на задньому торці зброї.

M16 — гвинтівка класичного компонування. У прикладі розміщені пристосування для чищення зброї. З правого боку ствольної коробки добре видний «досилач» затвора (призначений для ручного досилання затвора, якщо енергії зворотної пружини виявиться недостатньо) і кришка над вікном викидача гільз, що оберігає механізм від попадання бруду і автоматично відкривається при зведенні затвора. Крім того, на гвинтівках, починаючи з модифікації М16А2, з'явився відбивач, який дозволяє стрільцеві вести вогонь з лівого плеча, не боячись попадання гільз в обличчя. На рушницю може встановлюватися 40-мм підствольний гранатомет M203

 

 

Неповне розбирання М16А1.

1. Ствол із ствольною коробкою;

2. Спускова коробка з прикладом і рукояткою;

3. Затвор у зборі;

4.Буфер противітскока з поворотною пружиною;

5. Планка перезаряджання;

6. Накладки цівя (у М16А1 - ліва і права, у М16А2 обидві накладки однакові);

7. Магазин.

 

1. Відокремити магазин натисненням на кнопку клямки магазину, розташовану з правого боку спускової коробки.

2. Відвести назад планку перезарядження і оглянути патронник на предмет відсутності патрона.

3. Якщо рухливі частини гвинтівки утримувалися затримкою затвора, натисненням на важіль затримки затвора спустити їх в переднє положення.

4. Виштовхнути чеку в задній частині спускової коробки і відкинути вгору задню частину ствольної коробки.

5. Притримуючи рукою стебло затвора, зрушити його разом з планкою перезарядження назад і відокремити від ствольної коробки рухом вниз.

6. Піджав фіксатор буфера противідскока, вийняти його разом з зворотньою пружиною з порожнини прикладу.

7. Зрушивши підпружинену муфту цівки назад, відокремити накладки цівки.

Для зручності чищення можливе відділення ствола із ствольною коробкою від спускової коробки після виштовхування управо чеки, що виконує роль осі шарніра. Зборка гвинтівки робиться в зворотному порядку.

 

Міністерство оборони України