Національний університет водного господарства і природокористування

 

Кафедра військової підготовки

 

	''ЗАТВЕРДЖУЮ'' Завідувач кафедри військової підготовки Полковник запасу М.М.Чопик «___»_____________________2012 року

Назва дисципліни:

"Вогнева підготовка" Категорія, що навчається: Студенти ВНЗ Спеціальність:

ВОС - 021000

Методична розробка

для проведення занять зі студентами

за курсом "Вогнева підготовка"

 

Тема № 2 "Автомат Калашникова, ручний кулемет Калашникова"

Заняття 1.

Заняття 2.

 

Час: 4 години

 

 

Розробив:

полковник запасу АСКАНОВ І.О.

Обговорена на засіданні

кафедри військової підготовки

Протокол №__

Від «___»______________ 20___р.

М. Рівне 2012 р.

Тема №2. «Автомат Калашникова, кулемет Калашникова

(АК-74, РПК-74)»

Навчальна мета:

1. Вивчити з студентами бойові властивості та загальну будову автомата Калашникова, кулемета Калашникова (АК-74, РПК-74).

2. Навчити студентів проводити неповне розбирання та збирання, огляд та підготовку до стрільби, перевірку до бою та приведення до нормального бою.

3. Виховувати у студентів почуття відповідальності за свою зброю та впевненість у ньому.

Час: 4 год.

Місце: Клас вогневої підготовки.

Метод проведення: Групове заняття.

Підручники та посібники:

1. Методика вогневої підготовки механізованих підрозділів, вид. МО 1978 р.

2. Керівництво по 5,45мм. автомата Калашникова, кулемета Калашникова (АК-74, РПК-74)., вид. МО 1979 р.

3. Вогнева підготовка, частина 2, «Основи будови зброї».

Матеріальне забезпечення:

1. автомати АК-74 – на кожних два студента одну одиницю;

2. кулемети РПК-74 - 1шт.;

3. учбові патрони - 60 шт.;

4. зразки патронів - 1 компл.;

5. приладдя до АК-74 - 1 компл.;

6. приладдя до РПК-74 - 1 компл.;

7. плакати по будові та взаємодії частин та механізмів - 1 компл.

Загальні організаційно-методичні вказівки:

Вивчаючи бойові властивості автомата та кулемета, слід шляхом порівняння з аналогічними зразками зарубіжної зброї, показати переваги нашої зброї. Для прикладу можна використати штурмову гвинтівку армії США М-16.

Приступаючи до вивчення розбирання зброї, викладач пояснює для чого застосовується розбирання автомата (кулемета) та пояснює основні правила його розбирання та збирання. Після цього він проводить зразковий, чіткий та швидкий показ неповного розбирання та збирання автомата (кулемета), визиваючи потяг у студентів добиватися такої ж швидкості та чіткості у дії зі зброєю.

Вивчення будови частин та механізмів зброї проводиться у послідовності, яка вказана у керівництвах зі стрілецької справи. Зброя у викладача та студентів повинна бути у розібраному вигляді. Після показу на плакаті частин та механізмів викладач показує ту ж частину на зброї.

При вивченні затримок при стрільбі викладач після пояснення затримки за допомогою учбових патронів створює ці затримки та показує спосіб її усунення.

Заняття №1

Навчальні питання:

1. Призначення, бойові властивості, загальна будова і принцип дії автоматики.

2. Неповне розбирання і збирання. Призначення і будова частин і механізмів та патронів. Особливості будови ручного кулемета.

 

Зміст питань та методичны вказывки

Перелік питань та їх короткий зміст	Методичні вказівки
1.	2.
Вступна частина · Прийняти доповідь від чергового взводу; · Перевірити особовий склад взводу та готовність до занять; · Нагадати тему попереднього заняття та перевірити ступінь підготовленості студентів: - предмет вогнева підготовка; - основні поняття та терміни у вогневій підготовці; - завдання вогневої підготовки.   Основна частина Історія створення АК-74 і РПК-74 нерозривно пов'язана з життям їх конструктора Михайла Тимофійовича Калашникова. Найперші його роботи - пістолет-кулемет, ручний кулемет не отримали путівку в життя, але уроки, при їх створенні, дозволили Михайлу Тимофійовичу перейти на новий якісний рівень при роботі над легендарним зразком автомата АК. На оголошений конкурс за проектом автомата потрібно пред'явити креслення загального виду вузлів і деталей, розрахунки міцності вузла запирання і очікувані тактико-технічні характеристики. Проекту М.Т. Калашникова присудили друге місце, перше - проекту полковника Н.В. Рукавішнікова і третє - проекту капітана К.А. Баришева, військовим конструкторам Науково-дослідного полігону стрілецького озброєння. Конструкторам належало захистити проекти в металі. Наприкінці 1945 Калашникова направляють на Ковровський завод, де на допомогу йому виділяються конструктори, технологи та робочі для виготовлення дослідних автоматів. Все необхідне знайшлося. Завод у роки війни був задіяний повністю на випуск подібного озброєння. На виготовлення трьох зразків пішло близько десяти місяців. З двома з них Калашников прибув на полігон і пред'явив на перший тур конкурсних випробувань. На випробування, окрім його зразка, були подані автомати відомих конструкторів Дегтярьова, Шпагіна, Рукавішнікова, Афанасьєва, Булкіна, Коробова і ще двох-трьох молодих зброярів. І ось після багатьох випробувань довгоочікуваний і бажаний висновок комісії - рекомендувати 7,62-мм автомат конструкції старшого сержанта М.Т. Калашникова для прийняття на озброєння. Це був 1947 рік. Постановою РМ СРСР oт 18.06.49 р. № 2611-1033сс автомат АК47 був прийнятий на озброєння Радянської Армії і ВМФ. Один з міфів, пов'язаних з АК, говорить, що Калашников "змалював" АК з німецького автомата МР-43, відомого також як Stg.44. Дійсно, на перший погляд, зовнішня компоновка АК і МР-43 схожа, як схожа і концепція автоматичної зброї під проміжний патрон. Схожі обриси ствола, мушки і газовідвідної трубки обумовлені застосуванням схожого газовідводного двигуна (винайденого задовго до Шмайссера і Калашникова). Розбирання АК і МР-43 розрізняється принципово: у АК знімається кришка ствольної коробки, у МР-43 відкидається вниз на штифті коробка УСМ разом з рукояткою управління вогнем. Різні також пристрої закривання ствола (поворотний затвор у АК проти перекосу затвора у МР-43) і ударно-спускові механізми. Цілком імовірно, що Калашников знав про МР-43, проте очевидно, що при створенні свого автомата він більш орієнтувався на інші відомі зразки і системи. Основною заслугою Калашникова (а точніше - усієї його команди, що займалася розробкою і налагодженням автомата), є саме оптимальна компоновка вже відомих і перевірених рішень у єдиний зразок, що відповідає поставленим вимогам. Розповідь супроводжу-вати показом зброї На початку 1948 року Калашников відряджений до Іжевськ на завод, що випускав в роки війни кулемети "Максим". Безпосередню і щоденну участь в освоєнні і виготовленні автоматів першої промислової серії приймав сам "батько" автомата - 29-річний Калашников. Наявність готових виробничих потужностей дозволило досить швидко освоїти автомат АК47 у виробництві і вийти в перші ж роки на його випуск у великих обсягах. З звітних даних очевидно, що в перший рік виробництва машинобудівний завод поставив ГАУ понад 80 тисяч автоматів із значним нарощуванням обсягів випуску в наступні роки. У серію АК47 був запущений без дульного пристрою. Шляхом проведення дослідницьких стрільб була знайдена проста конфігурація дульного компенсатора, який протидіяв відведенню опори плеча стрільця при стрільбі чергами. У перше десятиліття автомата приймалися й інші серйозні зміни, пов'язані з розширенням експлуатаційних можливостей і характеристик, з впровадженням нових технологій і матеріалів. До того часу конструктори і технологи знову довели, що штампоклепана ствольна коробка буде менш трудомісткою, ніж з цільної ковки. На порозі переходу до випуску модернізованого автомата АКМ була розроблена конструкція межціклового сповільнювача, який забезпечив деяку надбавку в кучностних показниках. На цьому етапі було запроваджено новий багнет-ніж, прилад для безшумної і безполуменевої стрільби, накидні, що світяться в темряві прицільні пристосування. Всі знайдені хороші конструктивні рішення були враховані і внесені в креслення АКМ, який перебував на озброєнні Радянської Армії в півтора рази довше, ніж його попередник. При відпрацюванні конструкторських змін для внесення в креслення АКМ особлива увага приділялася уніфікації деталей, їх взаємозамінності і непорушності сполучених розмірів. Згодом при освоєнні та впровадженні нових зразків зброї на базі АК47 такий підхід до переходу від зразка до зразка виявився неоціненно значущим і для виробництва, і для експлуатації зброї. Услід за впровадженням у виробництво автомата АКМ групі Калашникова командуванням ГРАУ доручили розробити ручний кулемет на базі відпрацьованої схеми АК. Рішення продиктоване бажанням мати в армійському відділенні зброю під один патрон зразка 1943 року. Найбільш раціональним виявилося проектування ручного кулемета з уніфікацією деталей ударно-спускового механізму і затворної групи. Частина деталей довелося кілька зміцнювати для забезпечення більшої норми живучості. Знадобилося подовження ствола, введення легких сошок, товстостінної ствольної коробки, магазину збільшеної місткості і зміна деталей ложі й приклада. Завдання на розробку ручного кулемета отримали і інші конструкторські колективи. Окрім безумовного збереження бойових характеристик, досягнутих на існуючому 7,62-мм ручному кулемету Дегтярьова (РПД), потрібно було істотно зменшити трудомісткість його виготовлення і масу кулемета ніж РПД. Як показали полігонні конкурсні випробування, найбільш повно цим вимогам відповідав ручний кулемет Калашникова (РПК). Особливо підкупляло єдине примінення боєприпасів автоматів і кулеметів, що знаходяться на озброєнні мотострілецького відділення. Патронні магазини зразків були взаємозамінними. Комісія з випробувань рекомендувала для прийняття на озброєння ручний кулемет Калашникова. Серійний випуск РПК був доручений В'ятсько-Полянському машинобудівному заводу. В кінці 1958 року Калашников почав розробку так званого "єдиного кулемета" під 7,62-мм гвинтівковий патрон. У короткий термін було відпрацьовано креслення. Було виготовлено 25 кулеметів для подання їх на випробування. У жовтні 1961 року кулемет ПК був прийнятий на озброєння армії. У наступні роки на базі кулемета ПК були розроблені кулемети для оснащення бронетехніки. Наприкінці 60-х р. все наполегливіше почали пред'являтися вимоги до розробки патрона і, відповідно, зброї калібру в межах 5,45 - 5,6 мм. До цього часу американці вже прийняли на озброєння 5,56-мм автоматичну гвинтівку Стоунера М16А1. Від кулі зменшеного калібру очікувалося одержання ряду переваг перед кулею трилінійної калібру з підвищення початкової швидкості, настильній траєкторії її польоту, влучності і кучності автоматичного вогню. А відповідне зменшення маси патрона давало можливість істотно збільшити носимий запас боєкомплекту. Вітчизняні розробники патронів, мабуть, не без "оглядки" на 5,56-мм патрон американців вели роботу навколо близької до цього діаметру кулі. Іжевські зброярі виготовляли боєприпаси для всебічних випробувань нового патрона. Не чекаючи повного відпрацювання патрона зменшеного калібру, ГРАУ оголошує конкурс і видає конструкторам заводів і КБ технічне завдання на проектування автоматів з зменшеним калібром. М.Т Калашников зі своєю групою прийняли рішення створити автомат на базі АКМ. Довгі і наполегливі пошуки виправдали себе. Постановою ЦК КПРС і РМ СРСР від 18.03.74 р. № 049 5,45-мм автомат АK74 і ручний кулемет РПК74 були прийняті на озброєння. Приблизно через рік після промислового освоєння автоматів і кулеметів з'явилася задумка розробити 5,45-мм укорочений автомат. Він розроблявся конструкторами відділу Калашникова. Провідним конструктором був С.М. Фурман, бувши до цього заступником старшого військпреду на цьому ж заводі. Прийнявши за основу АК74, група Фурмана встановила довжину ствола, при якій початкова швидкість 5,45-мм кулі дорівнювала швидкості 7,62-мм кулі при пострілі з АКМ. Далі залишалося видозмінити кілька деталей для отримання короткого автомата, названого після прийняття на озброєння АКС74У. У 1997 році громадськість Росії, військовослужбовці, творці і виробники зброї відзначили 50-річчя автомата АК47, на конструктивній базі якого були спроектовані всі інші зразки автоматичної стрілецької зброї системи Калашникова. Настільки тривалий термін перебування на озброєнні Радянської Армії, Українських Збройних Сил та збройних сил інших держав автоматів і кулеметів Калашникова свідчить про досконалість конструкції і незаперечних бойових якостях зброї, а разом з цим про світове визнання творчого таланту конструктора.