Підстави звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу

Труд договір, укладений на невизнач строк, а також до закінч строку чинності можуть бути розірвані власником у випадках: 1) змін в орг-ії вир-ва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання під-ва, скороч чис-ті або штату прац; 2) виявленої невідповідн прац займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я 3) систематичного невикон прац без поважних причин обов'язків, якщо до прац раніше застос заходи дисциплін стягнення; 4) прогулу без поважних причин; 5) нез'явлення на роб протягом більш як 4 місяців підряд внаслідок тимчас непрацездатності; 6) поновлення на роб прац, який раніше виконував цю роб; 7) появи на роб в нетверезому стані, у стані наркот або токс сп'яніння; 8) вчинення за місцем роб розкрадання майна власника. Не допуск звільн прац з ініціат власника в період його тимчас непрацезд, а також у період перебув прац у відпустці.

Крім того, звільнення можливе в разі: 1) одноразового грубого порушення труд обов'язків керівником під-ва, його заступниками, головним бухгалтером, його заступниками, а також службовими особами митних органів, держ податкових інспекцій; винних дій керівника під-ва, внаслідок чого зп виплач несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установл законом розміру мін зп; 2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грош, тов або культ цінності 3) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморал проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Розірвання трудового договору може бути проведено лише за попередньою згодою первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Розглядається у 15денний строк обґрунтоване письмове подання власника про розірвання трудового договору з працівником.

При припиненні труд договору прац виплачується вихідна допомога у розмірі не менше сер місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну службу - у розмірі 2 мін зп;

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок

Дисциплінарна відповідальність

Працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника. Трудова дисципліна забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю.

Власник повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Трудовий розпорядок визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку. У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.

До працівників можуть застосовуватись будь-які заохочення, що містяться в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку. Заохочення оголошуються наказом в урочистій обстановці і заносяться до трудових книжок працівників у відповідності з правилами їх ведення. Працівникам, які успішно й сумлінно виконують свої трудові обов'язки, надаються в першу чергу переваги та пільги в галузі соціально-культурного і житлово-побутового обслуговування (путівки до санаторіїв та будинків відпочинку, поліпшення житлових умов і т. ін.). Таким працівникам надається також перевага при просуванні по роботі. За особливі трудові заслуги працівники представляються у вищі органи до заохочення, до нагородження орденами, медалями, почесними грамотами, і нагрудними значками і до присвоєння почесних звань і звання кращого працівника за даною професією.

Види дисциплінарних стягнень

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. може бути оскаржене працівником у порядку.

Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року. Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються. Власник або уповноважений ним орган має право замість накладання дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу.

Робочий час та його види

Дотримання норм труд права щодо роб часу і часу відпочинку є обов'язком як роботодавця, так і для прац. Останні зобов'язані використовувати весь роб час для виконання труд функції, а роботодавець - забезпечити необхідні для цього умови й організувати роб таким чином, аби не порушувати право прац на відпочинок.

Види робочого часу розрізняються за його тривалістю. Трудове законодавство встановлює такі види робочого часу: 1) нормальної тривалості; 2) неповний робочий час; 3) скорочений робочий час.

Нормальна тривалість роб часу працівників не може перевищувати 40 год на тиждень. В колект договорі можна встановити меншу норму. Скорочена тривалість встановлюється: 1) для прац віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень. Для учнів протягом навч року – не більше половини передбаченого часу.2) для прац, зайнятих на роб з шкідл умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень. Може встановлюватись за рахунок власних коштів на під-вах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда.

Для прац установлюється 5дн роб тиждень з 2 вихідними днями. Тривалість щоденної роб визначається правилами внутр труд розпорядку або графіками змінності. Якщо є недоцільним, встановлюється 6дн роб тиждень з 1 вих днем. Тоді тривалість щоденної роб не може перевищувати 7 год при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години.

Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роб скорочується на одну годину і не може перевищувати 5 годин. При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи скорочується на одну годину. Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку. Забороняється залучення до роботи в нічний час: 1) вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років; 2) осіб, молодших вісімнадцяти років; 3) інших категорій.

За угодою між працівником і власником може встановлюватися неповн роб день або неповн роб тиждень.

Тривалість робочого тижня

Дотримання норм труд права щодо роб часу і часу відпочинку є обов'язком як роботодавця, так і для прац. Останні зобов'язані використовувати весь роб час для виконання труд функції, а роботодавець - забезпечити необхідні для цього умови й організувати роб таким чином, аби не порушувати право прац на відпочинок.

Види робочого часу розрізняються за його тривалістю. Трудове законодавство встановлює такі види робочого часу: 1) нормальної тривалості; 2) неповний робочий час; 3) скорочений робочий час.

Нормальна тривалість роб часу працівників не може перевищувати 40 год на тиждень. В колект договорі можна встановити меншу норму. Скорочена тривалість встановлюється: 1) для прац віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень. Для учнів протягом навч року – не більше половини передбаченого часу.2) для прац, зайнятих на роб з шкідл умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень. Може встановлюватись за рахунок власних коштів на під-вах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда.

Для прац установлюється 5дн роб тиждень з 2 вихідними днями. Тривалість щоденної роб визначається правилами внутр труд розпорядку або графіками змінності. Якщо є недоцільним, встановлюється 6дн роб тиждень з 1 вих днем. Тоді тривалість щоденної роб не може перевищувати 7 год при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години.

Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роб скорочується на одну годину і не може перевищувати 5 годин. При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи скорочується на одну годину. Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку. Забороняється залучення до роботи в нічний час: 1) вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років; 2) осіб, молодших вісімнадцяти років; 3) інших категорій.

За угодою між працівником і власником може встановлюватися неповн роб день або неповн роб тиждень.

Час відпочинку та його види

Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. не включається в робочий час. повинна надаватись через чотири години після початку роботи. Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку. Працівники використовують час перерви на свій розсуд, відлучатися з місця роботи. Якщо перерва неможлива, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу.

Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день визначається графіком роботи підприємства, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як 42 години.

Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках за письмовим наказом: 1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків; 2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна; 3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів; 4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення. Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Встановити такі святкові дні: 1 січня, 7 січня,8 березня, 1 і 2 травня,9 травня, 28 червня, 24 серпня, 7 січня, Великдень, Трійця.

Право на щорічну відпустку

Право на відпочинок всім прац гарантують стаття 45 Конституції України, КЗпП України, Закон України «Про відпустки» та інші нормативно-правові акти.

Право на відпустки мають громадяни Укр, які переб у труд відносинах з під-вами, установами, орг-ми незалежно від форм власності, виду дія-ті та галузевої належності, а також працюють за труд договором у фіз особи.

Право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роб (посади), зп, (допомоги) у випадках, передбачених Законом; забороною заміни відпустки грош компенсацією, крім окремих випадків.

Тривалість відпусток розраховується в календарних днях незалежно від режимів та графіків роб.

Види щорічних відпусток:

— основна відпустка;

— додаткова відпустка за роб із шкідл та важкими умовами праці;

— додаткова відпустка за особливий характер праці;

— інші додатк відпустки, передбачені законодавством.

Щорічна основна відпустка — відпустка, право на яку мають усі прац, які перебувають у труд відносинах. Вона надається прац тривал не менш як 24 календ дні за відпрац роб рік, який відлічується з дня укладення труд договору.

Деякі категорії працівників користуються правом на відпустку більшої тривалості. Інвалідам І та ІІ групи — 30 дн, ІІІ групи — 26. Військовослужбовцям —інвалідам, а також учасникам боєвих дій та прирівняних до них особам, а також нар депам — 45 днів. Керівникам, педагогам і науково-педагог прац — 56 календ днів. собам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день. Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу.

При визначенні трив відпустки святкові і не роб дні не враховуються.