Твір Франка «Для домашнього огнища»: історія створення й видання, смисл назви, жанр, жанрова форма, проблематика, сюжетно-композиційні особливості , образи, образи -символи , літературний контекст.

Твір «Для домашнього огнища» змальовує соціальні умови в Галичині в “бурливих” роках 1846-1848, включаючи панщину, її скасування, повстання 1840-х рр., боротьбу за національні права і початки демократичних реформ у Габсбурзькій державі. Зокрема цікаві міжетнічні відносини, передусім намагання польських дідичів забезпечитися підтримкою українських селян у їхніх планах повстання проти австрійського уряду. Іван Франко змалював моральний розклад «верхів» тогочасного суспільства в Галичині і у 1892 році з’явився твір.

Роман «Для домашнього вогнища» був створений на основі реальних подій – судових процесів у Львові Антоніни Вайс та її спільниці Марії Грембович, а також процесу проти Ісаака Шефферштейна та його двадцяти семи спільників, звинувачених у торгівлі «живим товаром».

Назва «Для домашнього огнища» символічна і має у собі значення жертовності заради кращого життя, матеріальної спроможності, заради дітей і збагачення будинку. Анеля розпочала свій промисел для того, щоб дати двом дітям усе, що зможе, щоб підтримати «домашнє огнище», для якого старань лише чоловіка замало.

Образи. Образ Анелі – жінка, заблудла душа, що намагається привнести у дім тепло негідним чином. Сильна жінка.

 Її чоловік – людина, що не може зрозуміти дружину, а замість цього осуджує її.

Проблематика. У романі письменник заглиблюється у механізми взаємодії людини і середовища, зосереджуючись на впливові соціальної моралі, на формування життєвих орієнтирів членів соціуму. Для митця важливо дошукатися витоків нівеляції особистості, яка починає абсолютно корелювати свою поведінку, судження, оцінки суспільними стереотипами.

Роман Франка протестує проти лицемірності, егоїзму, показуючи, якими руйнівними для людини є подвійні стандарти поведінки і моралі. А для переконливого втілення задуму обрав предметом дослідження сімю: те, що повинно бути оплотом любові, стає прихистком зла.

Оця суперечність вічного і минущого стала рушієм конфлікту роману, який вирішується трагічно: Анеля покінчила життя самогубством, виконавши вирок соціуму, змагання з яким вона програла, хоча грала за його ж правилами.

Жанрова форма роману.

Деякі літературознавці називають цей твір повістю, інші – романом.

Твір «Для домашнього огнища» можна розглядати як соціально-психологічний роман (жанрова домінанта), знаходимо у ньому і колізії його сюжетного, соціально-історичного та ін. хронотопів, які аналізуються як романні.

«У творі відбувається поєднання різних жанрових і родових рівнів у його жанровій структурі, а також ця свого роду жанрова синкретичність впливає значною мірою на видозміну сюжетного і, загалом, романного хронотопу», — стверджує Н. Тодчук. Поглиблюючи думку названої дослідниці, зазначимо, що у романі простежується наявність ліричного і драматичного рівнів (як родових), що художньо втілюються в оригінальній авторській поетиці суґестії й особливій тональності окремих сюжетних епізодів (ліризм) та в динамічно-напруженій експресії сюжетного хронотопу (драматизм).

Отже, це соціально-психологічний реалістичний роман.

 

Твори І. Франка «Boa constrictor», «Борислав сміється»: спільне в тематиці, проблематиці, образній системі. Основні конфлікти, сюжетно-композиційні особливості, образи-символи, естетика світобачення, жанри, жанрові форми.

Вперше «Боа Констріктор» був надрукованийу журналі «Громадський друг» у 1876 році та збірках «Дзвін» і «Молот». У 1884 році твір вийшов окремим виданням у Львові накладом редакції «Зорі».

У 1905-07 роках Франко докорінно переробив твір, створивши його нову редакцію, яка вийшла окремим виданням у Львові у 1907 році.

У 2-й редакції Франко значно розширив твір: докладніше змальоване дитинство Германа, введено образ Вольфа, з яким Герман займався гендлярством (махінації з продажем худоби), інакше поданий образ Рифки (дружини), її сімї, одруження Германа, їх син зветься вже не Готліб, а Дувідко.

Відсутня сцена, в якій син душить батька, знято розповідь про Півторака і його сім’ю. Іншим є закінчення твору: Герман гине від вибуху в штольні.

Вперше твір «Борислав сміється» був надрукований у Львівському журналі «Світ» у 1881 році. У 1882 році видання журналу припинилося, відтак із твору було надруковано всього 20 розділів.

За життя Івана Франка твір не друкувався,окремою книгою вперше виданий у Львові у 1902 із закінченням,написаним сином Франка Петром,яке не відповідало авторському задумові і всій ідейно-естетичній концепції письменника.

Літературний контекст роману: Діккенс «Важкі часи», Б.Прус «Поворотна хвиля», Золя «Жерміналь», Мамін-Сибіряк «Приваловські мільйони», «Гірське гніздо», «Золото».

 

«Боа Констріктор» і «Борислав сміється» об’єднані спільною темою – зображення суспільного буття Галичини в останні третині 19 століття (процеси капіталізації соціального розшарування) крізь призмукардинальних внутрішніх змін, зумовлених пріоритетами соціальної моралі.

У «Боа Констрікторі» переважає психологічна проблематика, оскільки автор зосереджений на відтворенні через спогади, іноді соціальне марення, потік свідомості, біографію головного персонажа, яка є відповіддю на питання про причини внутрішньої нівеляції і самотності, а також йдеться про дослідження внутрішнього світу представників соціальних верхів і соціальних низів, а також про зародження робітничого руху (виписане протистояння підприємців і найманих робітників).

Через рефлексії, спомини здійснюється аналітичний розтин душі Германа Гольдкремера, засліпленого пристрастю нагромадження, що поступово переростає у своєрідний демонізм. Паталогічний характер «ділового чоловіка», якому цілком чуже духовне життя. Від оскарження Бога за власний хибний етичний вибір, скаженої безпам’яті (в ній герой нищить картину), автор веде Германа до найтяжчого сердечного болю за порушення вічних законів братолюбства, чесноти та рівноправства. Відбувається моральне відродження, яке переживає Герман, коли він у пориві зворушення й спокути кидає жменю срібняків у вікно бідної вдови. Але в епілозі, що був дописаний пізніше, Фр. підкреслює ілюзорність переродження.

«Boa constrictor» визначаємо як психологічний моно роман.

Наскрізна символіка «Boa constrictor» - будинок, у якому не живуть (помешкання Германа в Бориславі) і картина (змій полоз) – уособлює метафоричний образ капіталу, новочасного суспільного фатуму.

Сюжет «Boa constrictor» - однолінійний (життєпис Германа Голькремена, відтвореного ним самим).

Тип конфлікту у «Boa constrictor» - внутрішньо-психологічний, що пов'язаний із абсолютною відсутністю зовнішньої подієвості.

Тип будови «Boa constrictor» - доцентровий.

Естетика світобачення «Boa constrictor» - перша редакція поєднує романтичну і реалістичну естетику (романтизм виявляється у гіперемоційності, контрастності, у відтворенні почуттєвої сфери Германа, Рифки, Готліба; часової антитези (минуле-теперішнє і в середині минулого дитинство – перебування в Іцка; символізація дійсності в картині). 2-га редакція є реалістичною.

 

 «Б.См.» - визначаємо як соціально-психологічний роман.

«Борислав сміється» - символіка - щиголь у золотій могилі, кров Бенея; пожежа Борислава.

Сюжет «борислав сміється» - дволінійний (підприємці-робітники, який у кожній лінії розгалужується на кілька (сімї Гольдкремера і Гамершляга, Бенедьо, Матій, брати Басараби).

Основні композиційні плани роману: 1)змагання робітництва за свої права, 2)боротьба з ним бориславських підприємців, 3)родинне життя капіталістичних «тузів».

Тип конфлікту «Б.см.» - мішаний, що пояснюється наявністю як об’єктивних, так і суб’єктивних чинників характеротворення і взаємин людини із світом і власним єством.

«Б.см.» - відцентровий (від одного центру- Борислава розгалужуються лінії у робітничий та підприємський світи).

«Б.см.» - поєднується реалістична естетика з елементами натуралістичної (описи мертвого І.Півторака, знущання з Варки – нареченої Прийдеволі і підпал нафтарні Готлібом.