Тема 6. Результати науково-технічної творчості, Як обєкти промислової власності.

    6.1. Поняття промислової власності та творчої діяльності у виробничій сфері.

    До промислової власності належать результати науково-технічної діяльності. Згідно до Паризької конвенції з охорони промислової власності від 20.03.1883 р., до якої приєдналась Україна, до об’єктів промислової власності належать винаходи, корисні моделі, промислові зразки, фабричні та заводські знаки, знаки обслуговування, фірмені найменування та покажчики про місце походження або найменування міста походження, а також попередження недобросовісної конкуренції.

    Згідно діючого законодавства України про промислову власність до цієї групи інтелектуальної власності належать: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, закрита інформація, в тому числі секрети виробництва (ноу-хау), селекційні досягнення, раціоналізаторські пропозиції, товарні знаки та позначення, заборона недобросовісної конкуренції.

    Таким чином, промислову власність можна визначити як результат науково-технічної творчості, який може бути використаний для потреб суспільства в будь-якій доцільній діяльності людини. Промислова власність – один з видів інтелектуальної власності, її складова частина.

    Перебудова господарського механізму, побудова ринкових відносин в українській економіці диктують негайну потребу використання потужного науково-технічного потенціалу України, зокрема, такого джерела, як технічна творчість, та вищого його рівня – винахідництва. Винахідництво – це одна з об’єктивно необхідних стадій в процесі перетворення науки в продуктивну силу подальшого розвитку сучасної економіки та суспільства в цілому. З одного боку воно пов’язано з науковою діяльність, насамперед з її вищими досягненнями – відкриттями, а з іншого - забезпечує суспільне виробництво необхідними засобами, знаряддям, технологіями, матеріалами і т.і.

    Таким чином, винахідництво є одним з ланцюжків єдиного безперервного та взаємообумовленого науково-виробничого процесу. Розвиток наукової діяльності та розвиток суспільного виробництва неможна розглядати як окремі ізольовані процеси. Виробництво в своєму розвитку постійно спирається на досягнення науки та техніки., але в свою чергу ставить перед наукою все нові і нові проблеми, завдання, які потребують відповідей, рішень. Але досягнення науки не можуть бути використані безпосередньо у виробництві. Необхідно знайти способи використання їх в доцільній діяльності людей. Пошуком таких способів використання фундаментальних наукових досягнень в практичній діяльності суспільства і повинно здійснювати винахідництво.

    Створення та впровадження технічних вдосконалень значною мірою залежить від раціонального регулювання творчої діяльності, яка полягає в пошуках нових рішень з метою підвищення рівня виробництва, його ефективності та, в кінці кінців, підвищення рівня добробуту народу України. Тому такий пошук повинен всебічно стимулюватися з боку держави. Він потребує подальшого правового забезпечення. Розробка таких рішень, їх оформлення. Використання в народному господарстві продовжують ланцюги правових відносин між авторами пропозицій, їх власниками та особами, які їх використовують. Ці відносини регулюються правом промислової власності або патентним правом, оскільки основним правоохоронним документом, яким захищаються об’єкти промислової власності, є патент (деякі результати науково-технічної творчості охороняються свідоцтвами або посвідченням).

    Патентну форму охорони об’єктів промислової власності в
Україні введено вперше. Патентне законодавство формується достатньо активно, оскільки така форма охорони творчої діяльності у найбільшій мірі відповідає потребам ринкової економіки. Патентне законодавство повинне, насамперед, стимулювати всебічний розвиток науково-технічної творчості та використання його результатів в народному господарстві України.

    В Україні законодавство про науково-технічну творчість в основному сформовано. Зараз основними джерелами законодавства України про промислову власність є:

Цивільний кодекс України;

Закони України - «Про власність» від 07.02.1991 р.; «Про основи державної політики в сфері науки та науково-технічної діяльності» від 13.12.1991 р.; «Про науково-технічну інформацію» від 25.06.1993 р.; «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993 р.; «Про охорону прав на промислові зразки» від 15.12.1993 р.; «Про охорону прав на сорти рослин» від 21.04.1993 р.; «Про племінне тваринництво» від 15.12.1993 р.;

    Положення про Державне патентне відомство України від 21.07.1992 р.; Тимчасове положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні від 18.09.1992 р.; Тимчасова методика (основні положення) визначення доходу від використання винаходів та раціоналізаторських пропозицій та інш.

    Державний департамент інтелектуальної власності (ДДІВ) України у розвиток законодавчих актів про промислову власність прийняв ряд відомчих нормативних актів, які визначають порядок оформлення прав на об’єкти промислової власності. Важливим джерелом патентного прав України є міжнародні договори та конвенції.

    Україна приєдналась до Празької конвенції про охорону промислової власності у 1992 р., Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків, до Договору про патентну кооперацію. Уряд України взяв на себе зобов’язання, які витікають з перелічених Конвенцій, Угод та Договорів.

    На підставі вищевикладеного можна зробити висновок:

    В об’єктивному розумінні право промислової власності - це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, які виникають в процесі створення, оформлення та використання результатів науково-технічної творчості.

    В суб’єктивному значенні право промислової власності –це право, яким наділяється згідно законодавству автор будь-якого результату науково-технічної діяльності.

 

    6.2.Об’єкти промислової власності

    Основними об’єктами промислової власності, як вже відмічалося, є результати винахідництва та промислові зразки. Винахідництво – один з найбільш поширених та масових видів творчості, який практично доступний кожному. Інша річ, що здібності до винахідництва у одних більше, у інших – менше. Країни з високо розвинутою економікою відрізняються високою винахідницькою активністю Насамперед, це стосується достатньо розвинутої системи правового регулювання відносин в сфері науково-технічної творчості. Тому винахідництво, в тому числі правове регулювання відносин, які виникають в сфері створення та використання винаходів, у всіх країнах набуває значної уваги. В Україні винахідництво регулюється законами переліченими вище.

    Слід зробити таке попередження. Вказані закони регулюють не творчу діяльність зі створення винаходів, корисних моделей та промислових зразків, а суспільні відносини, які виникають в процесі створення, виявлення, оформлення, використання та охорони результатів науково-технічної творчості. Слід запам’ятати, що сама творчість будь-якому регулюванню не підлягає, однак право може створювати благо прийнятні умови для успішної творчості, або навпаки, створювати не благо прийнятні умови, за яких винахідництво буде розвиватися мляво або зовсім не буде розвиватися. Однак слід відмітити, що винахідництво – це особливість людини, без якої він існувати не може.

    Діюче законодавство встановило вимоги, яким повинен відповідати винахід, корисна модель та промисловий зразок.

    Винахід (корисна модель) – це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології.

    Законодавство не обмежує поле винахідницької діяльності певною технологічною галуззю.

    Об’єктом винаходу (корисної моделі) можуть бути:

- продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин та тварин та інш.)

- процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу.

    Пристрій – це машини, механізми, прилади, деталі. Вузли або сукупність взаємозв’язаних деталей та вузлів.

    Речовина – це штучно створена сукупність взаємозв’язаних інгредієнтів, індивідуальні хімічні сполучення, об’єкти генетичної інженерії, композиція та продукти ядерного перетворення.

    Штам – це спадково однорідні культури мікроорганізмів, які культивують корисні речовини або використовуються безпосередньо.

    Спосіб  - це процес здійснення дій з матеріальним об’єктом (об’єктами) за допомогою матеріальних об’єктів.