Багатоступеневі процеси (способи), промислові комплекси

    Коли об’єкт винаходу стосується багатоступеневого процесу (способу) або промислового комплексу, що містить відповідно, сукупність етапів процесу (способу) чи сукупність устаткування, його класифікують як одне ціле, тобто у рубриці для такої сукупності, наприклад підклас В09В. Якщо такої рубрики немає, його класифікують у рубриці для продукту, створеного цим процесом (способом) або комплексом. Коли об’єкт винаходу стосується також елемента сукупності, наприклад окремого етапу процесу чи пристрою, що входить до комплексу, цей елемент також класифікують окремо.

 

Деталь, конструкційні частини

    Коли об’єкт винаходу стосується конструкційних або функційних деталей чи частин об’єкт винаходу, наприклад, деталей устаткування, то застосовують такі правила:

    (а) деталі чи частини, застосовні чи спеціально пристосовані тільки для одного виду об’єкта, класифікують у рубриках для деталей цього виду об’єкта, якщо такі існують;

    (б) якщо такі рубрики не існують, ці деталі чи частини класифікують у рубриці для розгляданого об’єкта;

    (в) деталі чи частини, застосовні чи спеціально пристосовані більш як до одного з видів об’єкта винаходу класифікують у рубриках для деталей більш загальної природи, якщо такі існують;

    (г) якщо такі рубрики більш загальної природи не існують, ці деталі чи частини класифікують відповідно до всіх видів об’єкта винаходу, до яких вони явно належать.

    Приклад: У підкласі А45В групами з 11/00 до 23/00 охоплено різні види зонтів, у той час, як група 25/00 охоплює деталі зонтів, що застосовуються більш як до одного виду зонтів.

  

Загальні хімічні формули

    Великі множини споріднених хімічних сполук часто виражені або заявлені з використанням загальних хімічних формул. Загальні формули представлені у вигляді роду хімічних сполук, при цьому принаймні один компонент формули змінною, яку вибирають із конкретної групи варіантів (наприклад формули типу Маркуша на сполуки). Використовування загальних формул спричиняє класифікаційні проблеми, коли вони охоплюють велику кількість сполук, які потрапляють до багатьох окремих класифікаційних рубрик. Коли трапляється така ситуація, класифікують тільки окремі хімічні сполуки, що найбільш корисні для пошуку. Якщо хімічні сполуки визначені за допомогою загальної хімічної формули використовують таку послідовність класифікування:

    Крок 1: всі «цілком визначені» сполуки, що нові та неочевидні, класифікують, якщо вони

(1) спеціально заявлені як такі, чи використовувані в композиції;

(2) є продуктами заявлених процесів (способів) чи

(3) є похідні будь-якого з них.

    Сполуку вважають «цілком визначеною», якщо:

    (а) структуру задано точною хімічною назвою або формулою чи вона може бути виведена з її готування (отримування) із вказаних реагентів, не більш ніж один із яких вибраний з переліку варіантів, та

    (б) сполуку характеризовано фізичною властивістю (наприклад її точкою плавання), чи її готування (отримання) описано в здійсненому прикладі, в якому подано практичні подробиці.

    Сполуки, визначені лише емпіричною формулою, не вважаються «цілком визначеними»;

    Крок 2: якщо не розкрито «цілком визначених» сполук, загальну формулу класифікують у найбільш спеціальній групі (групах), що охоплює всі або більшість потенційних варіантів реалізації втілення.

    Класифікація має бути обмеженою однією групою або дуже малою кількістю груп;

    Крок 3: на додаток до обов’язкового класифікування, описаного вище, може бути використане необов’язкове класифікування, якщо в загальну формулу входять також інші сполуки, що становлять інтерес

 

    Коли класифікування всіх «цілком визначених» сполук в їх найбільш спеціальних класифікаційних рубриках призведе до отримання великої кількості класифікаційних індексів (гаприклад бульш ніж 20), класифікувальник може зменшити кількість індексів. Це може бути зроблено тільки, коли класифікування «цілком визначених» сполук призводить до означення великої кількості підгруп під однією групою в найближчому ієрархічно-вищому рівні. Тоді ці сполуки можна класифікувати лиш у вищій групі. В іншому разі, ці сполуки класифікують в усіх найбільш специфічних підгрупах.

 

Комбінаторні бібліотеки

    Множини, складені з багатьох хімічних сполук, біологічних організмів чи інших речовин, можуть бути представлені у формі «бібліотек». Бібліотека зазвичай містить велику кількість складників, які, якщо їх класифікувати окремо великою кількістю класифікаційних рубрик, будуть неодмінно обтяжувати пошукову систему. Тому тільки окремі складові, які вважають «цілком визначеними» таким самим чином, як сполуки загальних формул, обов’язково класифікують у групах, що найбільш специфічні для них, наприклад, сполуки у розділі С. Бібліотеку в цілому класифікують у придатну групу в підкласі С40В. На додаток до обов’язкового класифікування, про яке йдеться вище, використовують необов’язкове класифікування, коли також інші складники бібліотеки становлять інтерес.