Англомовна граматична компетенція

У КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ ФАХОВОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТА-МЕДИКА

У статті охарактеризовано основні складові англомовної граматичної компетенції студентів-медиків, розглянуто науково обґрунтовану класифікацію системи вправ для формування граматичної компетенції; наголошено на необхідності засвоєння граматики для правильного оформлення висловлювання.

Ключові слова: граматика англійської мови, комунікативна діяльність, граматична компетенція, система вправ.

Постановка проблеми. Прагнення України увійти до світової спільноти зумовлює інтелектуальну еліту володіти високим рівнем знання іноземної мови. Раціональне співвідношення професійних умінь та яскраво виражених якостей креативності, комунікабельності, самостійності та здатності сформувати й довести власну думку складають невід’ємний потенціал конкурентоспроможного майбут-нього фахівця у певній сфері діяльності.

Якісна підготовка працівників охорони здоров’я, формува-ння професійної англомовної компетентності лікарів і їх фахової культури вимагають від організації навчального процесу у вищому навчальному закладі спрямованості на оволодіння майбутніми медиками відповідними мовними компетенціями: граматичною, лексичною, фонетичною, розуміння яких сприятиме розвитку мовленнєвої діяльності. Фонетична проявляється у норматив-ному артикулюванні та вимові звуків; лексична – об’єднує у певній мовній системі лексичні структури, граматична – вибудову-ється на морфологічному, синтаксичному та словотвірному підрівнях.

 

© Павлишин Галина, 2014

Англомовна фахова культура студента-медика безпосередньо визначається рівнем сформованості іншомовної граматичної компе-тенції, оскільки саме граматика допомагає зрозуміти логіку мисле-ння та оформити думку іноземною мовою, тобто уміння мовця будувати ефективну мовленнєву поведінку, яка відповідає нормам соціальної взаємодії, притаманним конкретній культурі; вміння учасників спілкування володіти комунікативними стратегіями, правилами спілкування й передбачає органічну єдність мовної, мовленнєвої, прагматичної та предметної компетенцій [2, 228].

Аналіз досліджень та публікацій. Проблему оволодіння граматичною стороною іншомовного спілкування досліджували Ф. Бацевич, О. Бігич, П. Гурвіч, А. Конишева, М. Ляховицький, С. Ніколаєва, Ю. Пассов, J. Allen, M. Finocchiaro, J. Harmer, J. Isenberg та інші. Науковий формат, присвячений питанню особливостей граматики, виокремлює такі визначальні тенденції граматичної компетенції: неусвідомлене вживання граматичних форм рідної та іноземної мови згідно із законами і нормами граматики, чуття граматичної форми, наявність корекційних навичок щодо правильності вживання граматичних концептів, здатність розуміти й виражати значення, продукуючи і розпізнаючи правильно оформлені відповідно до принципів фрази і речення (що є проти-лежним заучуванню та відтворенню їх як стійких формул) [4, 112]; внутрішнє невербалізоване знання граматичної системи мови, знання морфологічної і синтаксичної системи мови (типології форм) [11, 73]. Однак система граматичних вправ та завдань, спрямованих на формування й удосконалення умінь побудови мовленнєвої діяльності у студентів-медиків, у науковій літературі відсутня.

Мета статті –аналіз системи граматичних вправ та завдань, які спрямовані на формування та удосконалення умінь побудови мовленнєвої діяльності у студентів-медиків при вивченні англійської мови фахового спрямування.

Систематична робота щодо осмислення іншомовних граматич-них концептів здійснюється студентами протягом усього курсу вивчення англійської мови. Ця робота виконується на основі принципів наступності навчання, оскільки студенти ВНЗ вивчають ту ж іноземну мову, що і в школі, однак характер удосконалення їхньої граматичної компетенції повинен змінюватися на різних етапах навчання. На початковому етапі, на перших заняттях фахової англійської мови, доцільним є не тільки повторення і системати-зація граматичних правил, їх корекції. Досвід роботи у групах немовних факультетів вищих навчальних закладів доводить, що часто студентам потрібно вивчати граматику заново, оскільки групи формуються з випускників різних шкіл із неоднорідним рівнем знань. Такий корективний курс граматики вимагає значних часових затрат, які не передбачені програмою навчальної дисципліни.

Для оволодіння граматикою можна звернутися до авторитет-ного граматичного видання. Опанувати ж граматику – означає навчитись застосувати відповідні правила на практиці. Загальновідомо, що вивчення граматики англійської мови вважається чи не найскладнішою частиною теоретичного осмислення граматичних конструктів. Англійська мова за професійним спрямуванням є одним із предметів, який вивчають студенти вищих навчальних закладів, але часто не знаходять для цього вивчення достатньо часу і тому виявляють труднощі при читанні неадаптованих англійських текстів, погано сприймають іншомовне мовлення на слух.

Формування раціонального підходу до вивчення граматики англійської мови неможливе без усвідомлення того, що навіть ідеальне знання граматичних правил не дає повноцінного знання мови, але повноцінне знання мови немислиме без наявності грама-тичних умінь. Позаяк студент легше і швидше запам’ятовує інфор-мацію, яка має логічну структуру, граматика дає змогу засвоювати мовні конструкції усвідомлено, а не шляхом заучування напам’ять мовленнєвих формул.

Практичні цілі вивчення граматики у навчальних закладах полягають у формуванні у студентів граматичних навичок у продук-тивних і рецептивних видах мовленнєвої діяльності в межах визначеного програмою граматичного мінімуму, який повинен бути достатнім для користування мовою як засобом спілкування і реальним для засвоєння у межах програми.

Граматична компетенція конструює у своїй системі взаємо-пов’язаність конструктивних компонентів: мотиваційного (заохоче-ння фахівця до саморозвитку та самовдосконалення, орієнтації на підвищення рівня обізнаності граматичною структурою мови); гностичного (усвідомлення вирішальної ролі комплексу теоре-тичних знань англомовної граматики у розвитку особистості); діяльнісного (реалізація теоретичних знань на практиці); особистіс-ного (здатність студентів до внутрішнього саморозвитку особис-тості, логічного осмислення граматичних явищ англійської мови), існування яких є важливою умовою англомовної професіограми студента-медика [7; 8; 9; 10; 11].

Досвід роботи зі студентами немовних факультетів ВНЗ й огляд навчально-методичної літератури доводять, що оволодіння студентами граматичною компетенцією здійснюється шляхом органічного поєднання граматичних явищ з лексичними. Зокрема, при навчанні правильної побудови та структури речень береться до уваги також їх змістове та тематичне наповнення: граматичні вміння формуються на рівні як окремих структур, так і зв’язного діалогічного та монологічного мовлення. Така презентація фахової мовної структури дає змогу тренувати граматичні структури не відокремлено, а в тематичному зв’язку.

На рецептивному етапі набуття граматичних навичок студенти повинні оволодіти діями щодо розпізнавання і розуміння граматич-ної інформації в письмовому й усному форматі. Наукове під-твердження системи засвоєння граматичного матеріалу диферен-ціює такі основні моменти роботи над граматичними концептами: етап презентації граматичних явищ і створення підґрунтя для подальшого формування навичок; формування мовленнєвих граматичних умінь шляхом їх автоматизації в усному мовленні; включення навичок до різних видів комунікації; розвиток мовлен-нєвих навичок [9; 10].

Для розуміння граматичних явищ доцільно застосовувати теоретично-практичний метод, який включає у себе коротке граматичне пояснення до мовленнєвого феномену, що стосується утворення і використання у мовленні представленого граматичного явища. Вправи для формування граматичних навичок, поділя-ються на мовні (завдання із незначною комунікативною спрямова-ністю: побудувати речення за зразком, переформувати речення з активного стану у пасивний тощо); умовно-мовленнєві (завдання, які імітують мовленнєву комунікацію: відповісти на запитання, використовуючи вказану граматичну форму) та істинно-мовленнєві (завдання, які спрямовані на розвиток мовленнєвої комунікації: описати ситуацію за картинкою, прослухати і прокоментувати текст) [7; 8; 9].

Граматична компетенція забезпечує системне знання лексич-ного, морфологічного, словотвірного, синтаксичного, фонетичного та орфографічного аспектів мови задля формування осмислених і зв’язних висловлювань; володіння граматичними поняттями, а також засобами вираження граматичних категорій; навички і вміння адекватно використовувати граматичні явища у мовлен-нєвій діяльності в різноманітних ситуаціях спілкування для розв’я-зання мовленнєво-розумових проблемних завдань [3, 20].

Вправи, що розвивають граматичну компетенцію активізують тренувальні навички у власне комунікативні. Практичний досвід показує, що креативні фахово-мовленнєві граматичні завдання допомагають опанувати англомовну компетенцію на морфологіч-ному, синтаксичному та словотвірному рівнях оволодіння мовою. Що стосується навчання морфології та словотвору англійської граматики, то її каркас складають три елементи: порядок слів, від якого залежить значення слова; використання службових і структурних слів; застосування закінчень, суфіксів і префіксів. У плані синтаксису звертають на себе увагу фіксований порядок слів і чітка конструкція простого та підрядного речення.

Граматичні завдання є своєрідною інваріантною основою, без усвідомлення якої неможливе правильне формування лексичної та фонетичної компетенцій під час відтворення комунікативних ситуацій фахового спрямування. Це пов’язано з тим, що морфо-логія, синтаксис і словотвір є тими центрами, навколо яких вибудо-вується правильне функціонування мовних форм у конкретних мовленнєвих ситуаціях і використання їх у різних видах фахової мовленнєвої діяльності, а саме при читанні, говорінні, письмі, аудіюванні. Зразками мовних (некомунікативних) вправ, спрямова-них на оволодіння словотвірними та морфологічними концептами англійської мови, можуть бути завдання:

1. Write the nouns, adjectives, verbs and adverbs from the following words:

Blind, tooth, ill, educate, danger, operate, pain, protect, prevent, special, health, treat, usual, harm … [1, 70].

2. Use the suffix – logy to write a word that means each of the following:

study of viruses _______

study of fungi _______

study of bacteria _______ [6, 96].

3. Form the opposites by adding negative prefixes:

___ infectious, ___ possible, ___ protected, ___ existent … [5, 183].

Вправи морфологічного та словотвірного спрямування мають репродуктивний та тренувальний характер, оскільки надають майбутньому медичному працівникові іншомовну грамотність, без якої неможливе формування іншомовної фахової комуніка-тивної діяльності.

Завдання для формування граматичних вмінь і навичок з метою оволодіння іншомовним синтаксичним матеріалом відзнача-ються наявністю мовленнєвих конструктів. Для утворення питальних речень, визначення часових форм тверджень, трансформування речень у різні граматичні (здебільшого часові) комбінації, студенту необхідно залучити лексичні концепти. На початковому етапі засвоєння та вдосконалення синтаксичних конструкцій корисними будуть мовні вправи:

1. Transform the following sentences in the Past and Future Perfect Passive:

1. The work has been completed.

2. The cavity has been filled.

3. The pulp has been infected [1, 78].

2. Rearrange the words to form the sentences:

1. immunodeficiency / failure / system / the immune / in / The / term / refers to / any

2. response / An anaphylactic / generalized / allergic / a severe / reaction / is

3. lymphoid / in / The B / tissue / cells mature [5, 218 – 219].

Умовно-мовленнєві граматичні вправи спрямовані на тренува-ння комунікативної діяльності. У навчально-методичній англо-мовній літературі медичного спрямування простежуємо такі умовно-мовленнєві завдання:

1. Here are the answers to some questions from the text. What are the questions?

1. Each nucleus may contain one or more nucleoli.

2. Yes, it is. It is the basic unit of living organism.

3. The surfaces of some of the membranes are smooth [12, 33].

2. Put the verbs in the brackets in the proper tense using the rules of sequence of tenses:

Doctor said that:

1. The patient (to be) under medical care before the surgeon began the operation.

2. They (to isolate) the patient with the grippe.

3. My experiments not (prove) anything yet [1, 106].

Істинно-мовленнєві завдання призначені для розвитку мовлен-нєвої діяльності і належать до спектру комунікації. Цей вид вправ є творчим, складним і використовується для розвитку мовлен-нєвих умінь: складання комунікативних ситуацій, тестів, міні-творів, тем-промов тощо. Зразками таких завдань будуть:

1. Write a brief story using the words below.

2. Work in groups of three to discuss the following points.

3. Work in pairs. Compose short dialogues on the topic.

4. Provide your mates with some interesting facts about …

5. Try to guess what it is!

Виконання передтекстових та післятекстових вправ граматич-ної компетенції сприяє глибокому осмисленню та різнобічному розумінню прочитаного й розкриває уміння правильно використо-вувати лексичний матеріал у діалогах і в монологічному мовленні. Завдання на знання граматики передбачають тренування умінь розуміти та передавати іноземною мовою зміст оригінальних англо-мовних текстів і формують навички для ведення бесід на професійні теми.

Висновки. Для ефективного формування й удосконалення усіх складових граматичної компетентності у студентів-медиків важливо, щоб майбутні працівники охорони здоров’я виконували мовні, умовно-мовленнєві та істинно-мовленнєві завдання; орієнту-валися на закономірності, принципи та правила засвоєння теоретич-них знань; застосовували методи і прийоми розвитку власних пізнавальних здібностей. Безперечно, чи ненайефективнішим засобом для реалізації мовленнєвої діяльності є умовно-мовленнєві та істинно-мовленнєві вправи, оскільки вони спрямовані на оволоді-ння як рецептивними, так і репродуктивними навичками. Окреслю-ючи перспективи подальших наукових розвідок, зазначимо, що надалі зосередимо свої дослідницькі розвідки на теоретичному обґрунтуванні організаційно-методичних умов формування граматич-ної компетенції студентів-медиків на засадах текстоцентричного підходу фахового спрямування.

Література

1. Аврахова Л.Я., Лавриш Ю.Е. English for Dentists: навчальний посібник для вищих медичних навчальних закладів ІІІ – IV рівнів акредитації / Л.Я. Аврахова, Ю.Е. Лавриш. – К.: Видавничий дім Асканія, 2008. – 366 с.

2. Бацевич Ф.С. Вступ до лінгвістичної генології ׃ навчальний посіб. / Ф.С. Бацевич. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2006. – 248 с.

3. Галызин И.Д. Управление процессом усвоения знаний / И.Д. Галызин. – М., 1991. – 92 с.

4. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання / наук. ред. укр. видання доктор пед. наук, проф. С.Ю. Ніколаєва; [пер. з англ. О.М. Шерстюк]. – К.: Ленвіт, 2003. – 273 с.

5. Ісаєва О.С. Англійська мова для студентів-медиків: підручник / О.С. Ісаєва, Л.Я. Аврахова, І.А. Прокоп, М.Ю. Шумило, Н.В. Кучумова, Л.О. Червінська, В.Я. Рахлецька, Г.Я. Павлишин, І.Ф. Цебрук, Н.Р. Венгри-нович, Н.В. Косило, О.В. Голік, Л.В. Лимар, Г.К. Волкова, А.В. Неруш, О.В. Гордієнко, І.В. Корнейко. – Львів, 2013. – 546 с.

6. Ісаєва О.С. Англійська мова для студентів-стоматологів: підручник / О.С. Ісаєва, Н.В. Кучумова, М.Ю. Шумило. – Львів: Кварт, – 2008. – 421 с.

7. Конышева А.В. Современные методы обучения английскому языку / А.В. Конышева. – Минск: ТетраСистемс, 2003. – 176 с.

8. Кузнецов П.С. О принципах изучения граматики / П.С. Кузнецов. – Минск: ТетраСистемс, 2003. – 104 с.

9. Ляховицкий М.В. Методика обучения иностранным язикам / М.В. Ляховицкий. – М.: “Высшая школа”, 1982. – 373 с.

10. Ніколаєва С.Ю. Методика викладання іноземних мов усередніх навчальних закладах:підручник / С.Ю. Ніколаєва, О.Б. Бігич, Н. О.Бражникта ін. – [Вид. 2 - ге, випр. і переробл.].– К.:Ленвіт, 2002. – 328с.

11. Поршнева Е.Р. Грамматические концепты и способы их построения при изучении иностранного языка / Е.Р. Поршнева, О.В. Спиридо-нова // ИЯШ. – 2008. – № 6. – С. 73 – 77.

12. Прокоп І.А. Англійська мова за професійним спрямуванням: Медицина: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. IV рівня акредитації / І.А. Прокоп, В.Я. Рахлецька, Г.Я. Павлишин; Терноп. держ. мед. ун-т ім. І.Я. Горбачевського. – Т.: ТДМУ: Укрмедкнига, 2010. – 576 с.: іл.

Павлышин Галина. Англоязычная грамматическая компетенция в контексте формирования профессиональной культуры студента-медика. В статье охарактеризованы основные составляющие англоязычной грамматической компетенции студентов-медиков; рассмотрена научно обоснованная классификация системы упражнений для формирования грамматической компетенции; акцентируется внимание на необходимость усвоения грамматики для правильного оформления высказывания.

Ключевые слова: грамматика английского языка, коммуни-кативная деятельность, грамматическая компетенция, система упражнений.

Pavlyshyn Halyna. English grammatical competence in the context of medical students’ professional culture formation. The main components of English grammatical competence of medical students are described in the article; science-based classification system of exercises for the formation of grammatical competence is considered; and the necessity of grammatical mastering for proper opinion formation is stressed.

Key words: English grammar, communicative activities, grammatical competence, system of exercise.

 

 

УДК 378+4И

П 14

МихайлоПАЛАСЮК

ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ

КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ТЕХНІЧНИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ

У статті іншомовна комунікативна компетентність розглядається як інтегративне утворення особистості, що має складну структуру і виступає як взаємодія і взаємопроникнення лінгвістичної, соціокультурної та комунікативної компетенцій. Наголошується, що формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх спеціалістів на сучасному етапі розвитку світової спільноти слід розглядати як обов’язкову складову загальної фахової підготовки.

Ключові слова: іншомовна комунікативна компетентність, компетенція, вищий технічний навчальний заклад.

Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку системи освіти в Україні характеризується освітніми інноваціями, спрямова-ними на збереження досягнень минулого і водночас на модерніза-цію системи освіти відповідно до вимог часу, новітніх надбань науки, культури і соціальної практики. 

Прикметною особливістю сучасної освіти є зміна поглядів на суть навчання. Відійшли у минуле намагання подати студенту щонайбільший обсяг теоретичної інформації із зазначенням орієнтовних можливостей його практичного використання та вимоги репродуктивного відтворення цієї інформації. Натомість акцент у навчанні зміщується в бік потреби формування у майбутнього випускника системи фахових компетентностей, що допоможе йому в майбутньому якісно і ефективно виконувати свої професійні обов’язки.

У зв’язку з цим здійснюється переорієнтація методології викладання у вищій школі, що спрямована на усвідомлення

 

© Паласюк Михайло, 2014

студентами суті навчання як процесу, в якому необхідність формувати систему компетентностей визначає глибину і обсяг засвоюваних теоретичних знань, практичних вмінь та навичок, робить навчальний процес більш гнучким, логічно доцільним. Пріоритетною метою навчання стає формування здатності студента (майбутнього спеціаліста) не лише до професійної діяльності, а й до професійно-комунікативних вмінь, що має стати одним із засобів розширення професійних компетентностей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Компетентнісний підхід у сучасній освіті розглядається науковцями як одна із засадничих умов модернізації професійної підготовки конкуренто-здатного фахівця у вищій школі (Е. Зеер [3]; С. Степанов [11]) і на основі світового досвіду та українських перспектив визначає освітню політику держави [5, 45].

Аналіз наукових джерел свідчить, що дослідниками вивча-ється контексність, комплексність і креативність компетентнісно-орієнтованої професійної освіти (Н. Кропотова), здійснюється поняттєво-термінологічний екскурс для конкретизації сутності понять “компетентність і “компетенція”, які почали використову-ватися в педагогіці з 80-х рр. ХХ ст. (В. Луговий, А. Хуторський).

На думку С. Ніколаєвої, компетентність – це “здатність успішно задовольняти індивідуальні й соціальні потреби, діяти й виконувати поставлені завдання. Вона ґрунтується на знаннях, навичках і вміннях, але ними не вичерпується, обов’язково охоплюючи особистісне ставлення до них людини, а також її досвід, який дає змогу ці знання “вплести” в те, що вона вже знала, та її спроможність збагнути життєву ситуацію, в якій вона зможе їх застосувати. Кожна компетентність побудована на поєднанні знань, навичок і вмінь, а також ставлень, цінностей, емоцій, поведінкових компонентів, тобто усього того, що можна мобілізувати для активної дії” [8, 11].

А. Хуторський вважає, що “компетентність – це якість особистості, що передбачає володіння людиною певною компетенцією, під якою, зі свого боку, розуміється сукупність знань, умінь, навичок, способів діяльності, тобто компонентів змісту навчання, необхідних для ефективного виконання діяльності стосовно певного кола предметів і процесів” [14, 59].

Іншомовна підготовка фахівців технічних спеціальностей є одним із важливих складників сучасної системи вищої технічної освіти, оскільки сприяє здатності особистості розв’язувати повсяк-денні та професійні проблеми засобами іноземної мови. Тому метою навчання іноземної мови у вищих технічних навчальних закладах є оволодіння нею як засобом комунікації і набуття професійно спрямованої іншомовної компетентності для успішного виконання подальшої професійної діяльності.

Палітра праць науковців, які досліджували різні аспекти проблеми формування іншомовної комунікативної компетентності, є широкою та різноплановою. Зацікавленість науковців цією проблемою підкреслює актуальність досліджень у цьому напрямі. Проте деякі аспекти цієї проблеми потребують подальшого дослідження, а саме: визначення місця іноземної мови в системі підготовки фахівця, дослідження шляхів ефективного формування іншомовної компетентності в сучасному інформаційному глобалізованому суспільстві, аналіз критеріїв сформованості іншомовної компетент-ності в студентів немовних спеціальностей тощо. Тому метою статті є аналіз шляхів формування іншомовної компетентності (на прикладі німецької мови) у студентів вищих технічних закладів освіти у контексті підвищення якості їхньої професійної підготовки.

Серед дослідників немає одностайної думки щодо визначе-ння поняття іншомовної компетентності. Сучасні українські дослід-ники визначають термін “іншомовна комунікативна компетентність” як знання, уміння та навички, необхідні для розуміння чужих і власних програм мовленнєвої поведінки, адекватних цілям, сферам, ситуаціям спілкування, зміст яких охоплює знання основних понять лінгвістики мови (стилі, типи, способи зв’язку речень у тексті), навички та уміння аналізу тексту та власне комунікативні надбання [9, 6 – 7]; знання мови, високий рівень практичного володіння як вербальними, так і невербальними її засобами, а також досвід володіння мовою на варіативно-адаптивному рівні залежно від конкретної мовленнєвої ситуації [13, 14].

Таким чином, опираючись на досвід попередників, іншо-мовною комунікаційною компетентністю будемо вважати якість фахівця, що включає у себе сукупність компетенцій щодо володіння іноземною мовою в інтеграції з професійними знаннями, вміннями, навичками та здатність розв’язувати проблеми, які виникають у професійному та соціокультурному середовищах.

Отже, компетенція трактується як задана вимога підготовки людини до професійної діяльності, а компетентність – її особистісна якість (характеристика). Якщо професійна компетентність визнача-ється ступенем володіння ключовими, базовими компетенціями, то іншомовна компетентність – як набір компетенцій включає в себе лінгвістичну компетенцію (володіння мовними засобами, знання мовного матеріалу, правил його оформлення та оперування); тематичну компетенцію (володіння екстралінгвістичною інформа-цією); прагматичну компетенцію (здатність користувача логічно пов’язувати речення з метою продукування зв’язних відрізків мовлення); соціокультурну компетенцію (знання соціокультурного контексту); компенсаторну компетенцію (вміння досягти взаємо-розуміння); навчальну компетенцію (вміння користуватися довідко-вою літературою та словником для забезпечення адекватного засвоєння мови з метою професійного спілкування); комунікативну компетенцію (уміння спілкуватися зі співбесідником, тобто вміння співпрацювати).

Формування комунікативної компетенції, що передбачає не лише оволодіння відповідною іншомовною технікою (тобто мовну компетенцію), але й засвоєння немовної інформації, необхідної для адекватного взаєморозуміння, вважається сьогодні одним із пріоритетних завдань навчання іноземних мов.

Зауважимо, що Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти визначають комунікативні мовні компетенції як такі, що забезпечують людині можливість діяти, застосовуючи специфічні лінгвістичні засоби [1, 4 – 5].

У “Проекті державного освітнього стандарту з іноземної мови” зазначається, зокрема, що “комунікативна компетенція складається з трьох головних видів компетенцій: мовленнєвої, мовної та соціокультурної, які, своєю чергою, також включають цілу низку компетенцій [10, 7].

Таким чином, іншомовна комунікативна компетенція ґрунту-ється на таких компетенціях:

– мовній, яка включає знання фонетики, лексики, орфографії, граматики та відповідні навички. Фонологічна компетенція включає фонетичні знання та мовленнєві слуховимовні навички; лексична – лексичні знання і мовленнєві лексичні навички; граматична – граматичні знання і мовленнєві граматичні навички [7, 16];

– мовленнєвій, яка включає такі види компетенцій, як аудіювання, говоріння, читання та письмо.

Компетенція у говорінні включає компетенцію у монологіч-ному й діалогічному мовленнях, тобто вміння сприймати ці види мовлення на слух з подальшим відтворенням, обговоренням й інтерпретацією почутого. Під час вивчення німецької мови дуже важливо досягти високого рівня комунікативної компетенції, не перебуваючи серед її носіїв. Одним з важливих завдань навчання іноземної мови в університеті є розвиток у студентів умінь буду-вати усні монологічні висловлювання. Для цього викладач має використовувати різні прийоми роботи й створювати на занятті реальні й уявні ситуації спілкування.

Сучасний стан розвитку системи навчання іноземних мов, а також умови діяльності університетів спричиняють необхід-ність зміни деяких усталених підходів до формування механізмів іншомовного спілкування та розгляду іноземної мови як важли-вого засобу міжкультурної компетенції. Спостереження за навчальним процесом та практика роботи в університеті свідчать, що пере-важна більшість студентів уміють будувати лише прості висловлю-вання, тобто окремі речення. Досвід роботи в університеті під-тверджує, що найефективніший спосіб навчання монологічного висловлювання – це оволодіння цілими групами лексики, а не введення та закріплення окремих слів. Під час групування мовного матеріалу доцільно використовувати ситуативно-тематичний принцип, який передбачає поєднання слів за їх належністю до певної ситуації у межах конкретної теми.

Говоріння забезпечує усне спілкування іноземною мовою. Спілкуючись рідною мовою, студент думає лише про те, що сказати і в якій послідовності. При говорінні іноземною мовою він повинен активізувати свої граматичні, лексичні, фонетичні навички, щоб процес говоріння був правильним, тобто мав певний зміст, був чітким та динамічним.

Компетенція в аудіюванні полягає в умінні сприймати на слух будь-яку інформацію, що звучить як з вуст як мовця, так і з будь-якого технічного джерела. Компетенція в читанні – це здатність читати будь-який друкований текст. Письмова компетенція – це здатність письмового вираження думок у межах тематики і будь-якої актуальної інформації.

Соціокультурна компетенція включає країнознавчу, лінгво-країнознавчу та соціолінгвістичну компетенції.

За [4, 8] країнознавча компетенція– це знання про народ, що є носієм мови, національний характер, суспільно-державний устрій, здобутки в галузі освіти, культури, особливості побуту, традиції, звичаї. Лінгвокраїнознавча компетенція– це здатність сприймати мову в її культуроносній функції, з національно-культурними особливостями. Включає знання мовних одиниць, у тому числі з національно-культурним компонентом семантики, і вміння використовувати їх відповідно до соціально-мовленнєвих ситуацій. Соціолінгвістична компетенція– це знання особливостей національного мовленнєвого етикету і невербальної поведінки та навички врахування їх у реальних життєвих ситуаціях, здатність організовувати мовленнєве спілкування відповідно до комуніка-тивної ситуації, соціальних норм поведінки та соціального статусу комунікантів.

Виходячи із завдань підготовки фахівців у технічних вищих навчальних закладах у сфері іншомовної освіти, важливо розглядати формування у студентів комунікативної компетенції з урахува-нням специфіки професійних інтересів у рамках спеціальності – спеціалізоване змістове наповнення (спеціальна термінологія, типові ситуації спілкування та жанрова специфіка фахової мови), контекстне вивчення мови, зокрема граматичних явищ, фокусува-ння уваги на практичному використанні мови тощо. Це повною мірою стосується професійно орієнтованого навчання, оскільки через призму моделювання процесу спілкування в комунікативних ситуаціях можна відтворити багатогранний зміст майбутньої фахової діяльності студентів.

Принципи організації навчання іноземної мови на базі професійно спрямованої технології сприяють не тільки швидкому та ефективному оволодінню мовними навичками й уміннями, але й характерними здібностями:

– виявляти особливості форми, значення та вживання мовних одиниць;

– зіставляти явища іноземної мови з їх еквівалентами в рідній;

– аналізувати лексичні та граматичні явища мови, що вивчається;

– вибирати відповідні мовні засоби для спілкування;

– практично використовувати всі сучасні технічні засоби навчання у формуванні навичок іншомовного спілкування [12].

Мета навчання іноземної мови у вищому навчальному закладі передбачає формування у студентів вміння іншомовного спілкування у реальних ситуаціях, тобто набуття іншомовної комунікативної компетентності в обмеженому обсязі, причому на її реалізацію відводиться порівняно мало часу. Проте, як свідчить практика, кінцева мета навчання іноземної мови у вищому навчальному закладі технічного спрямування досягається на 30 – 40%. Причини викладачі називають різні: недостатня кількість годин, що відводиться на вивчення іноземної мови; низький рівень сформованості мотиваційно-ціннісної сфери студентів; недостатня активність студентів, що знову ж таки зумовлено недостатньою кількістю часу для активного тренування та практики студентів в аудиторії тощо. Саме тому викладачі повинні докладати відповідних зусиль для подолання негативних факторів, які перешкоджають досягненню необхідних навчальних результатів і пошуку ефективних методів та прийомів з метою підвищення якості мовної підготовки майбутніх фахівців.

Загальновідомо, що ефективним інструментом управління навчальним процесом та, зокрема, процесом навчання іноземних мов є контроль. Низка дослідників вказують на те, що багато навчальних закладів відмовляються від традиційних екзаменів, обираючи тестову форму контролю [2, 4].

Впровадження комунікативно орієнтованої методики навчання іноземних мов висуває нові вимоги до проведення тестового контролю. На сучасному етапі можна говорити про новий комуніка-тивний етап розвитку тестування. Водночас існує низка нерозв’яза-них питань щодо розробки комунікативних тестів.

Уточнюючи визначення комунікативного тесту, Н. Лаврова трактує його як тест, укладений на комунікативно значущому матеріалі, який перевіряє рівень сформованості іншомовної комунікативної компетенції тестованого, а також його уміння розв’язувати комунікативні задачі [6, 23].

Одним із найбільш розповсюджених видів іншомовної комунікації традиційно вважається читання. На сучасному етапі перетворень української освіти володіння вміннями розуміти іншомовний текст набуває все більшої значущості і для майбут-ніх фахівців технічних спеціальностей. 

Читання характеризується різним рівнем розуміння. У ході смислової обробки тексту читач не просто встановлює факти та їхні зв’язки, але і виділяє з них найбільш суттєві, узагальнює й співвідносить один з одним та відомою вже науковою інформа-цією. Розуміння є вирішальним моментом у процесі читання іноземною мовою. Розрізняють два рівні розуміння друкованого тексту, чинниками яких виступають внутрішні текстові зв’язки та посилання автора, – рівень значення і рівень смислу. На рівні значення відбувається розпізнавання мовних явищ наукового тексту, на рівні смислу відбувається смислове сприйняття та розумі-ння посилання автора як цілісного мовленнєвого твору. Перший рівень (рівень значення) забезпечує вилучення фактичної інформації тексту – розуміння фактів, що передаються мовними засобами. Другий рівень (рівень смислу) забезпечує подальшу обробку інформації, реконструювання та вилучення наукових фактів і т. д.

Читання наукового тексту вимагає складних процесів мисле-ння, роботи пам’яті, різноманітних розумових операцій – порівняння та узагальнення, аналізу і синтезу, абстрагування, конкретизації, прогнозування та ін. Осмислювати науковий текст читачеві допома-гають його власні фонові професійні знання, які створюють смисл тексту.

Висновки. Підсумовуючи вищевикладене, наголошуємо, що іншомовна комунікативна компетентність як інтегративне утворення особистості має складну структуру і виступає як взаємо-дія і взаємопроникнення лінгвістичної, соціокультурної та комуніка-тивної компетенцій, рівень сформованості яких допомагає майбут-ньому спеціалісту ефективно здійснювати іншомовну, а отже, міжмовну, міжкультурну і міжособистісну комунікацію. Формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх спеціалістів на сучасному етапі розвитку світової спільноти слід розглядати як обов’язкову складову загальної фахової підготовки. Для забез-печення ефективності процесу формування іншомовної комуніка-тивної компетентності слід розробляти нові методологічні підходи і визначати педагогічні умови їх реалізації, над чим сьогодні працюють вітчизняні вчені та педагоги-практики.

Подальші наукові пошуки в цьому напрямі ми вбачаємо у тому, щоб конкретизувати шляхи і способи реалізації компетент-нісного підходу в підготовці майбутніх фахівців у вищому навчаль-ному закладі.

 

Література

1. Власенко Л.В. Актуальні проблеми формування комунікативної компетентності студентів / Л.В. Власенко / Матеріали Міжнародної наук. конф. “Міфологічний простір і час у сучасній культурі” 12 – 13 грудня 2003. – С. 4 – 5.

2. Дегтярьова Ю.В. Методика навчання студентів немовних навчальних закладів читання англійською мовою для ділового спілкування: автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.02 “Теорія та методика навчання”: германські мови / Ю.В. Дегтярьова. – К., 2006. – 22 с.

3. Зеер Э.Ф. Модернизация профессионального образования: компетентностный подход / Э.Ф. Зеер, А.М. Павлова, Э.Э. Сыманюк. – М.: Московский психолого-социальный институт, 2005. – 216 с.

4. Колодько Т.М. Формування соціокультурної компетенції майбутніх учителів іноземних мов у вищих педагогічних навчальних закладах: автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.04 “Теорія і методика профес