Особливості та правила ефективного зворотного зв'язку в психологічному тренінгу

 

Великий вплив на ефективність зворотного зв'язку має сформувалися між інструктором і тими, яких навчають взаємини. Інструктор повинен володіти двома якостями, які допомагають визначити, сприйнята чи учасниками тренінгу зворотний зв'язок – надійність і здатність до ототожнення.

Зворотній зв'язок, що надається тренером, буде сприйнятий із довірою, якщо сам тренер викликає довіру. Найкращий спосіб для керівника довести свою надійність – самому продемонструвати ті навички, яким він навчає. На ефективність наданого тренером зворотного зв'язку впливає і здатність ототожнювати себе з учнями й навпаки. Допомогти тренеру ототожнити себе з тими, кого він навчає може знання їхнього навколишнього середовища, а також умов, у яких вони збираються використовувати отримані навички.

Ті, хто практикують оцінний зворотний зв'язок, вважають, що дуже важливо сказати учням, чи були вони неправі, або ж мають рацію, і тим самим уникнути подальших непорозумінь. Зворотній зв'язок не має нічого спільного зі спробою покарати, поставити в незручну ситуацію або принизити учня, тому всі помилки повинні бути описані і виправлені, тільки прямий, об'єктивний, ясно викладений зворотний зв'язок прояснить суть ситуації, допоможе засвоїти правильну інформацію.

Деякі тренери вважають за краще давати зворотний зв'язок непрямим способом. Джерелами непрямого зворотного зв'язку можуть бути власне учні, спостерігачі, відеозапису. Члени групи можуть відхилити або прийняти зворотний зв'язок, що наданий, і відповідно, узяти на себе відповідальність за своє навчання.

Десять правил оцінного зворотногозв'язку:

1. Зворотній зв'язок повинний бути виваженим. Слід дотримуватися рівноваги під час висловлювання позитивних і негативних зауважень, що мають бути точними й обходити речи, що дійсно заслуговують на увагу. Порядок, у якому висловлюються позитивні й негативні зауваження, повинен бути випадковим, щоб учасники не могли вгадати, який буде наступним.

2. Зворотній зв'язок мусить бути конкретним. Тренер має вміти звертатися до конкретних деталей і наголошувати на тому, що сталося насправді. Значну допомогу в цьому надають відео- або аудіозаписи.

3. Зворотній зв'язок мусить бути об'єктивним. Інструктор має уникати упередженого ставлення до поведінки учня. Зворотній зв'язок має включати в себе тільки факти того, що відбувалося в дійсності, а так само позитивний або негативний ефект від подій.

4. Зворотній зв'язок мусить бути доречним. На практичних заняттях учасники обізнані щодо навичок, які вони тренують, отже, зворотний зв'язок має стосуватися саме цих навичок.

5. Зворотній зв'язок мусить бути зрозумілим. Мова тренера має бути доступною членам групи. Під час надання зворотного зв'язку важливо обмежувати вживання професійних термінів.

6. Зворотній зв'язок мусить погоджуватися з точкою зору й можливостями учасників тренінгу. Зворотний зв'язок ефективніший, якщо учасники тренінгу згодні діяти тим чи іншим запропонованим способом.

7. Мусить бути врахована можливість порівняння актуального зворотного зв'язку з попереднім.

8. Зворотній зв'язок мусить включати план дій, якого можна дотримуватися.

9. Зворотній зв'язок мусить бути достатнім. Тренер має приділяти кожному учневі достатньо часу. Обговорюючи його успіхи й невдачі. Навіть якщо результати навчання вражаючі, слід приділити час і цьому учаснику, інакше він може подумати, що його робота ігнорується.

10. Зауваження мають бути представлені в ієрархічному порядку. Найсуттєвіші зауваження варто надавати першою, оскільки є межа кількості критичних зауважень, що може сприйняти кожен учасник тренінгу.

Безоцінний зворотний зв'язок означає будь-яку реакцію учасників групи на поведінку один одного. Реагування один на одного є формою взаємної допомоги, оскільки допомагає людині оцінити, наскільки його поведінка відповідає намірам. Реакції інших людей також допомагають встановити свою ідентичність, відповісти на найважливіше питання – «хто я?»

 Реагування учасників групи один на одного необхідне протягом усієї роботи групи, проте на початковій стадії керівник мусить докладати набагато більше зусиль, щоб учасники навчилися належним чином реагувати один на одного.

 Існують різні класифікації форм зворотного зв'язку – за валентністю, за змістом, джерелом, за часом тощо.

Розрізняють різні форми зворотного зв'язку:

- Вираз позитивних почуттів, симпатії.

- Поради. Не найкраща форма реагування, проте іноді вона може мати сенс як спосіб показати людині, що вона важлива і про неї піклуються.

- Інтерпретація. Тренер має стежити, наскільки інтерпретації, що даються учасниками, відповідають реальності.

- Конфронтація (вираз негативних почуттів).

- Розкриття. Це найпродуктивніша форма реагування, хоч і найбільш ризикована, оскільки містить багато «підводних каменів».

Результати досліджень свідчать, що люди віддають перевагу позитивному зворотного зв'язку, вважаючи його більш ефективним і дає більше імпульсів до змін. Проте, позитивні реакції найкращі на початкових стадіях роботи групи, далі різниця в ефективності позитивного й негативного зворотного зв’язку зменшується. Негативні реакції стають більш дієвими й більше цінуються на останніх етапах роботи групи, особливо, коли негативному зворотному зв’язку передувала позитивна реакція. Тренер, або лідер групи мають допомогти учасникам належним чином оцінити негативні реакції та усвідомити їхні позитивні сторони.

Загалом, за даними досліджень, учасники груп краще розуміють реакцію на свої конкретні вчинки, ніж інтерпретації, що даються іншими. Реакції, що спрямовані на поведінку, є більш ефективними, ніж висловлювання почуттів щодо поведінки. Якщо позитивна реакція на поведінку доповнюється висловом позитивних почуттів, її вплив посилюється, проте висловлювання негативних почуттів ускладнює розуміння негативної реакції на конкретні вчинки. Зворотний зв’язок лідера групи оцінюється як більш вагомий ніж реакції інших учасників групи.