Аналіз продуктивності праці, вплив факторів на продуктивність праці.

 

  Продуктивність праці – один із найважливіших показників ефективності використання робочої сили. Як економічна категорія продуктивність праці характеризує ефективність використання робочої сили і в загальному випадку відображає кількість споживчої вартості, створеної за одиницю часу (виробіток) або витрати робочого часу на виробництво одиниці споживчої вартості (трудомісткість). На практиці продуктивність праці, зазвичай, визначається як виробництво продукції в розрахунку на одного працівника основної діяльності.

Зростання продуктивності праці, за інших рівних умов, сприяє покращенню всіх техніко-економічних і фінансових показників діяльності підприємства.

Для аналізу продуктивності праці використовують три групи показників:

1)     прямі (вартісні або натуральні);

2) обернені (трудомісткість);

3) непрямі.  

Ефективність використання робочої сили на підприємстві характеризується показниками продуктивності праці: середньорічний, середньоденний та середнього динний виробіток продукції одним робітником, а також середньорічний виробіток продукції на одного працівника у вартісному виразі.

В залежності від прийнятої одиниці робочого часу визначають середній годинний, середній денний, середній місячний, середній квартальний і середній річний виробіток.

Середній виробіток на одного працюючого залежить від середнього виробітку на одного робітника і співвідношення між чисельністю робітників та інших категорій працюючих, тобто від структури промислово-виробничого персоналу.

Середній виробіток на одного робітника залежить від співвідношення основних і допоміжних робітників.

Перші два показники визначаються тільки для робітників шляхом ділення обсягу продукції відповідно на кількість відпрацьованих людино-годин і людино-днів; решта –  шляхом ділення обсягу продукції на середньооблікову чисельність працівників основної діяльності за відповідний період.

Між розглянутими вище середніми показниками існує взаємозв'язок:

 

Wо.д = Тр.п *  Тр.д *  Ф * d,                                                                                  (6.2)

 

де Wо.д –  виробіток продукції на одного працівника основної діяльності;

Тр.п –  тривалість робочого періоду;

Тр.д –  тривалість робочого дня;

Ф – середньогодинний виробіток;

d – частка робітників в загальній чисельності основного персоналу.

Аналіз продуктивності праці передбачає:

– оцінку виконання плану і динаміки продуктивності праці;

– вивчення впливу факторів на рівень продуктивності праці;

– дослідження впливу продуктивності праці на рівень інших показників;

– виявлення резервів підвищення рівня продуктивності праці.

На підставі формули (7.2), використовуючи будь-який метод елімінування (ланцюгових підстановок, абсолютних чи відносних різниць)  можна визначити вплив факторів на середній річний виробіток.

Таблиця 8.1 - Початкові дані для факторного аналізу продуктивності праці

Показники	Попередній рік	Звітний рік	Абсолютне відхилення
1. Середньорічний виробіток одного робітника (Wо.д),  грн.	95816	91378	-4438
2. Відпрацьовано одним робітником за рік (Тр.п), днів	290	285	-5
3. Середня тривалість робочого дня (Тор), годин	7	6,75	-0,25
4. Середньогодинний виробіток робітника (СВор), грн	47,2	47,5	+0,3

 

1) Загальна зміна середньорічного виробітку у порівнянні з попереднім роком становить:

DWо.д = Wо.д 1- Wо.д 0 = 91378 – 95816 = (грн.)

2) в тому числі під впливом змін:

 а) числа днів, відпрацьованих одним робітником за рік:

DWо.д(Тр.п)   = (Тр.п1 - Тр.п0) * Т_ор0 * СВ_{ор0  = (}285 -290) * 7 *47,2 = -1652 (грн.)

б) середньої тривалості робочого дня:

DWо.д(Тор) = (Тор.1 - Тор0) * Т_рп1 * СВ_{ор0  = (}6,75 - 7) * 285 *47,2 = -3363 (грн.)

в) середньогодинного виробітку робітника:

DWо.д (СВ_ор) = (СВ_ор.1 - СВ_ор 0) * Т_рп1 * Т_{ор1  = (}47,2 – 47,5) * 285 *6,75 = +577 (грн.)

Балансова перевірка:

Wо.д 1- Wо.д 0 = DWо.д (Тр.п) + DWо.д (Тор) + DWо.д (СВ_ор)

91378 – 95816 = -1652 + (-3363) + 577

-4438 = -4438 (грн.)

Таким чином, розрахунки показали, що середньорічний виробіток одного працюючого у звітному році знизився до рівня попереднього року на 4438 грн. Причиною цього стало зменшення числа днів, відпрацьованих одним робітником за рік (на 5 днів) та скорочення тривалості робочого дня на 15 хвилин, що обумовило зниження продуктивності праці на 1652 та 3363 грн., відповідно. Поряд з цим, внаслідок незначного підвищення середнього динного виробітку одного працюючого (на 0,3 грн.), вартість виробленої продукції збільшилась на 577 грн. Однак, в цілому зниження продуктивності праці обумовлено негативним впливом (дією) кількісних (екстенсивних) показників. Це свідчить про наявні резерви підвищення продуктивності праці на підприємстві шляхом підвищення озброєності праці (фондо- і енергоозброєність, електрооснащеність, технічної озброєності), а також вдосконаленням організації виробництва і праці..

На зміну показника продуктивності праці впливають 2 групи факторів:

а) зміна структури виробництва;

б) зміна якісних показників - затрат праці на одиницю продукції (трудомісткість).

Вплив цих факторів на зміну продуктивності праці визначають методом ланцюгових підстановок.

На продуктивність праці, оціненої за виробітком, суттєво впливає трудомісткість продукції. Між цими показниками є певні взаємозв'язки.

В економічному аналізі існує два поняття трудомісткості:

- питома трудомісткість – це загальні затрати люд.-год. на продукцію;

- технологічна трудомісткість – витрати нормованого робочого часу основних робітників-відрядників на виробництво продукції.

У процесі аналізу вивчають динаміку трудомісткості виконання плану за її рівнем, причини її зміни і вплив на рівень продуктивності праці.

Дані для аналізу трудомісткості праці мають бути представлені в табл. 6.2.

За даними табл. 6.2 визначається зростання середньогодинного виробітку (∆СВ) за рахунок зниження трудомісткості (∆ТМ):

                                                                 (6.3) 

 

Таблиця 6.2 - Аналіз трудомісткості продукції

Показники	Попередній рік	Звітний рік	Темп зміни, %
1. Товарна продукція, тис. грн. 2. Відпрацьовано всіма робочими, люд‑годин 3. Трудомісткість на 1 тис. грн., год. (ТМ) 4. Середньогодинний виробіток 1 робітника, тис. грн. (СВ)	28218,0 10561,11 374,3 2,672	22305,6 10165,5 455,7 2,194	79,05 96,25 121,7 82,13

або зміна трудомісткості продукції за рахунок зміни середньогодинного виробітку:

.

((6.4)

Розрахунки свідчать, що питома трудомісткість у звітному періоді підвищилась порівняно з базисним роком на 21,7%, тоді як середньогодинний виробіток одного працівника знизився на 17,87%. Це відбулося під впливом двох факторів: зміни трудових витрат і ступеню виконання норм виробітку.

Так, за рахунок збільшення трудомісткості виробництва продукції середнього динний виробіток знизився на 27,7% = (21,7 * 100 / (100 – 21,7))

При цьому, виконання норм виробітку залишилося майже без змін

(17,87 *100 / (100 – 17,87)) = 21,7 %

Таким чином, між трудомісткістю та рівнем продуктивності праці існує зворотній пропорційний зв'язок. Тому трудомісткість продукції залежить від тих же факторів, що і середньогодинний виробіток робітників.