Виявлення просторовості композиції

 

Прийоми виявлення просторовості спрямовані на створення виразної композиції простору, на організацію умов більш ясного й доступного сприйняття. Ці прийоми можна розділити на дві групи          залежно від стадії їх використання при створенні композиції.

Перша група прийомів виявлення органічно пов’язана з побудовою композиції й застосовується при побудові простору, з використанням основних властивостей об’ємно-просторових форм.

Друга група прийомів містить безпосередні засоби виявлення фронтальної поверхні й об’ємної форми й може бути використана тільки на завершальному етапі роботи.

Перша група прийомів виявлення просторової композиції.

При побудові композиції обмеженого простору застосовуються прийоми виявлення, засновані на використанні основних властивостей об’ємно-просторової форми: вид, величина, положення в просторі.

При використанні елементів різної геометричної форми просторова композиція виявляється за допомогою зіставлення однотипного або різнохарактерного обрису поверхні об’ємів: прямолінійної, криволінійної, ламаної, складної.

Порівняння різних обрисів поверхонь, освітленості, силуетних ліній тощо дають можливість більш ясно сприймати простір, обмежений цими елементами.

Розташування елементів при побудові виявляє просторову композицію в такий спосіб:

– при зрушенні, нахилі, повороті елементів простір виявляється не тільки гранями, але й площинами елементів. Створення композиційно-просторових планів, сполучення освітлених і тіньових площин, різні напрямки граней і ліній перетинання площин сприяють більш ясному сприйняттю просторової композиції;

– включення інтервалу між елементами, а також елементами й поверхнею підстави виявляє композицію за допомогою чередування мас елементів і простору;

– різні положення поверхні підлоги й перекриття сприяють виявленню просторової композиції. У такому разі найбільш ясному сприйняттю простору допомагають лінії перетинання поверхонь підлоги, стін і перекриття з обмежуючими елементами.

– при членуванні простору виявлення композиції відбувається не тільки за допомогою граней і площин окремих елементів, але й загальною розчленованістю форми простору, за рахунок активного сполучення маси поверхонь елементів і простору, створення зорових перспективних планів.

Введення елементів, що членують, дає зоровий відлік у простір. У цьому випадку сприйняттю композиції сприяє метроритмічне сполучення розчленованого простору й елементів (рис. 3.15).

 

Друга група прийомів виявлення просторової композиції.

Виявлення просторової композиції прийомами другої групи можливо лише, коли композиція побудована. Виявлення на цьому рівні пов’язане з розробкою (деталізацією) поверхні елементів, що організують простір: обмежуючих по периметру поверхні підстави й перекриття (в інтер’єрах).

Виявлення поверхні елементів, що організовують простір, загострює сприйняття простору. Таким чином, прийоми виявлення фронтальної поверхні й об’єму можна вважати прийомами виявлення простору на завершальній стадії створення просторової композиції.

Прийоми виявлення форми елементів наступні: членування поверхні, зіставлення маси й простору.

Членування можуть бути різними за характером: повні, якщо вони цілком членують елемент у якому-небудь напрямку; неповні, коли елемент членується локально або частково (рис. 3.16).

 

 

 

 

Членування елементів, що обмежують простір, можна розділити:

–      за напрямком: вертикальні, горизонтальні, похилі (рис. 3.17);

–  за обрисом: прямолінійні, криволінійні, ламані, складні           (рис. 3.18, 3.19).

 

 

 

               

 

 

 

 

Наприклад, на Соборній площі Московського Кремля можна бачить різні форми членувань, що виявляють простір і в композиції яких використовуються ці елементи (рис. 3.20).

 

 

       

 

Пластично членування можуть бути виражені різними засобами, деякі з яких показано на рис. 3.21 – 3.27.

 

 

 

                     

 

 

 

 

Вхід до будівлі чи споруди

Вхід до будівлі, у внутрішнє приміщення або в замкнуту ділянку зовнішнього простору включає акт проникнення крізь вертикальну площину, що відокремлює один простір від іншого, розділяє «отут» і «там» (рис. 3.28).

 Ця дія може бути відзначена більш вишуканими способами, ніж просто пробити в стіні отвір. Його можна влаштувати і в уявлюваній площині, позначеній двома підвалинами з верхньою поперечною балкою. У ситуаціях, коли бажана більш візуальна й просторова єдність між двома просторами, досить перепаду в рівнях, щоб поріг, що утворився, визначив перехід з одного місця в інше.

 

Рис. 3.28. Напрям руху при вході до будівлі

 

 

У звичайній ситуації, коли простір захищається стіною, входом служить стінний проріз. Йому можна надати різну форму – від простого отвору в стіні до архітектурно розробленого та оздобленого порталу (рис. 3.29).

Рис. 3.29. Варіанти входів до будівлі

 

Незалежно від форми простору, до якого веде вхід, і форми його елементів, вхід найкраще влаштовувати в реальній або уявній площині, перпендикулярній напрямку підходу (рис. 3.30).

 

 

 

За формою входи можна розділити на такі категорії: заглиблений та виступаючий вхід; вхід, що не порушує цілісності стінної поверхні й при бажанні легко маскується. Виступаючий вхід утворює перехідний простір, «декларує» свою функцію, а також утворює критий притулок. Те ж саме можна сказати й про заглиблений вхід, який включає до просторового об’єму споруди частину зовнішнього простору (рис. 3.31).

 

 

Входи кожної згаданої категорії можуть мати форму, або подібну із внутрішнім простором, даючи про неї попереднє подання, або контрастну, підкреслюючи тим самим межі й індивідуальність просторового об’єму (рис. 3.32).

 

 

	Рис.  3.32. Схеми входів до будівель

 

 

Що стосується розташування, вхід можна зробити у центрі фронтальної площини споруди або змістити із центра, створивши локальну симетрію щодо прорізу. Розташування прорізу відносно форми внутрішнього простору визначає конфігурацію проходу, а також траєкторію подальших внутрішніх переміщень (рис. 3.33).

Вхід можна візуально підкреслити такими способами:

       – понизити, розширити або звузити проріз;

       – заглибити або зігнути вхідну частину;

– декоративно оформити проріз.

 

 

	Рис. 3. 33. Варіанти розташування входів