Характеристика способів утримання молочної худоби

 

Технологія виробництва молока складається з таких основних елементів: корми, тварини, приміщення, механізація і автоматизація процесів.

Концентрація і спеціалізація в галузі скотарства передбачають чіткий ритм роботи підприємств на задану продуктивність, застосування наукової організації праці. Назване дає змогу одержувати високий економічний ефект при мінімальних затратах праці та засобів.

Високу молочну продуктивність корів можна одержати у господарствах з прив'язною і безприв'язною системами утримання, які мають свої особливості, позитивні та негативні сторони [11].

Прив'язне утримання характеризується тим, що корови відпочивають у стійлах і поїдають корми в зафіксованому положенні, тобто на прив'язі [14].

Прив'язне утримання корів з доїнням у стійлах і в доїльному залі. У більшості господарств молочну худобу утримують на прив'язі. Разом з тим в останній час поширюється безприв'язне утримання корів [19].

Прив'язне утримання застосовують у племінних господарствах, де необхідно якомога точніше виявити індивідуальні фенотипічні та генотипічні особливості корів при індивідуальній годівлі, догляді, утриманні та роздоюванні, одержати максимальну продуктивність, вести чіткий облік за комплексом ознак. І в майбутньому для цієї мети найбільш прийнятним способом утримання буде прив'язний з високим ступенем механізації і автоматизації виробництва.

Комплекси і ферми по виробництву молока у племінних, і товарних господарствах з прив'язним утриманням корів розраховані на 400, 800, 1200 голів.

Для фіксації корів тут використовують автоматичні прив'язі. Як підстилку застосовують подрібнену солому, тирсу. Встановлені автонапувалки. Корми роздають мобільними кормороздавачами, гній видаляють скребковими транспортерами та іншими механізмами.

Один з напрямів підвищення ефективності молочного скотарства при прив'язному утриманні корів - здійснення реконструкції ферм. Використання доїльних залів і групових прив'язей дає змогу довести навантаження на одного оператора до 60, а на скотаря - до 65 корів.

У родильних відділеннях корів також утримують на прив'язі. Кількість скотомісць у відділенні розрахована на 10 - 12% загального поголів'я молочного стада.

У приміщеннях шириною 21 м корми роздають мобільними кормороздавачами типу КТУ-10, а в приміщеннях шириною 18 м - транспортерами ТВК-80. Гній видаляють транспортерами ТСН-2 чи ТСН-З.ОБ. Доять корів на установках типу ДАС-2, «Імпульс» М-610 у відра, а також: у «Молокопровід-200», «Даутава», «Імпульс» М-620 та ін.

У корівниках на 200 голів і більше корів доять у доїльних залах з установками типу УДС-ЗА, УДТ-6, «Тандем» чи «Ялинка».

При прив'язному утриманні більш раціональне доїння корів у стійлах. Досвід використання доїльних залів при прив'язному утриманні свідчить про те, що хоча продуктивність праці доярок при цьому підвищується, затрати праці в цілому на 1 ц молока практично не знижуються[11].

При доїнні у переносні відра молоко обробляють приблизно через 2 год після видоювання. На доїльних установках з центральним молокопроводом первинна обробка молока здійснюється в потоці [18].

Залежно від фізіологічного стану і величини надою корови розділені на однорідні групи по 100 голів. Для кожної з них є секція у приміщенні для відпочинку і на вигульно-кормовому майданчику. У секції на майданчику розміщені годівниці для силосу і зелених кормів, навіси-сховища для річного запасу грубих кормів, групові автонапувалки. Силос і зелену масу роздають у годівниці мобільним кормороздавачем. Корови протягом доби мають вільний доступ до кормів та води. Грубі корми, які зберігають під навісами, скотарі періодично подають до кормових решіток. Концкорми дають коровам під час доїння. Доять корів двічі на день.

Для того, щоб лігво було сухим, як підстилку використовують не подрібнену суху солому, яку зберігають у тюках на горищах корівників [11].

Безприв'язно-боксове утримання корів з доїнням у доїльному залі. Безприв'язно-боксове утримання корів порівняно з традиційним прив'язним забезпечує зниження затрат праці у технологічному процесі майже в два рази. Цього досягають за рахунок різкого підвищення зайнятості доїльних установок, застосуванням мобільних кормороздавачів. При боксовому утриманні корів поліпшується гігієнічний стан місць утримання і самих тварин, знижуються затрати на чищення боксів і корів, підвищується продуктивність тварин [1].

Безприв'язно-боксове утримання корів залежно від організації відпочинку і годівлі тварин буває: безприв'язно-боксове з годівлею в тих же приміщеннях без фіксації тварин; безприв'язне в комбібоксах без фіксації, в яких тварин годують і де вони відпочивають; безприв'язно-боксове з режимною годівлею тварин у «їдальні».

Безприв'язно-боксове утримання з годівлею в тих же приміщеннях без фіксації тварин забезпечує зниження затрат праці на виробництво молока. Найбільш поширений варіант розміщення боксів у приміщенні, коли групова годівниця і бокс розділені загальним проходом. Існує варіант, при якому бокси для відпочинку корів і годівниці розміщені у відокремлених зонах одного приміщення.

Безприв'язне утримання корів у комбібоксах. Бокси для відпочинку тварин, суміщені з годівницями, називають комбібоксами. Внутрішня стінка годівниці має висоту 25-30 см.

Комбібоксове утримання корів застосовують після реконструкції молочних ферм, розрахованих на прив'язне утримання. Так, у реконструйованих корівниках на 200 голів з комбібоксовим утриманням (типовий проект 801-70/70) у кожній секції розміщують по 60 корів. Корми підвозять мобільним кормороздавачем КТУ-10, який дозує їх на стрічкові транспортери, встановлені в годівницях. Гній видаляють скреперними установками УС-15 і поперечними транспортерами у візки. Корів доять двічі на день на доїльній установці УДТ-6, змонтованій у молочно-доїльному блоці.

Комбібоксове утримання тварин, яке застосовують на нових комплексах, високоефективне.

Безприв'язно-боксове утримання з режимною годівлею тварин в «їдальні». У цьому випадку продуктивність праці обслуговуючого персоналу підвищується в 1,5 раза порівняно з прив'язним утриманням. Корів годують у спеціальних «їдальнях», де вони, знаходячись у зафіксованому стані, позмінно одержують корм. Співвідношення між кількістю місць біля фронту годівлі та кількістю корів становить 1: 2 або 1: 3. Корів доять у доїльному залі на установках «Ялинка» чи «Тандем». Гній видаляють бульдозером або скреперними установками. Застосовують також глибоку довго незмінювану підстилку.

При такій технології одержують відносно невисокі надої - 3000-3600 кг молока за рік. Вона дає змогу економно витрачати корми.

Прив'язна система утримання має ряд позитивних чинників, серед яких індивідуальна годівля й утримання тварин, які дають змогу значно підвищувати молочну продуктивність шляхом роздоювання і нормованої годівлі кожної тварини [11].

Прив'язний спосіб утримання худоби передбачає індивідуальні стійла, стрічкову прив'язь. Протягом дня тваринам надається прогулянка на вигульних майданчиках тривалістю не менше двох годин. Годівля і напування худоби проводиться в стійлах [20].

Прив'язне утримання дає можливість ретельно нормувати годівлю, роздоювати корів, спостерігати за станом здоров'я, проявом охоти, здійснювати догляд з урахуванням індивідуальних особливостей [2].

Безприв'язне утримання худоби на довго незмінюваній підстилці вигідно відрізняється від інших систем відносно невеликими капітальними вкладеннями при будівництві ферми, простим, недорогим обладнанням, доброю якістю одержуваного гною. Проте ця система потребує міцної кормової бази у господарстві та достатньої кількості соломи для підстилки, якої потрібно на рік не менше 1 т на корову.

Утримання молочної худоби на щілинній підлозі має суттєві недоліки. Серед них основні: висока вартість комунікацій, великі витрати води, погіршення якості гною і висока трудомісткість транспортування його на поля, можливість травмування кінцівок тварин, небезпека забруднення навколишнього середовища [11].